29.2. Сучасні інтенсивні системи землеробства

У результаті тривалої науково-дослідної роботи для кожноїприродно-економічної зони нині розроблені наукові основи ве-дення сільського господарства, складовою частиною яких є інтен-сивні системи землеробства.

Сучасні системи землеробства — основа інтенсифікації сіль-ського господарства — процесу різкого збільшення виробницт-ва зерна, технічних, кормових та овочевих культур на основі роз-ширеного відтворення родючості ґрунту. Цей процес відбуваєтьсяяк шляхом додаткового вкладення коштів, так і на основі приско-рення науково-технічного прогресу.

Різноманітність систем землеробства в Україні зумовленазональними, природно-економічними особливостями. До нихможна віднести такі:

плодозмінну з проведенням меліоративних заходів дляокультурення ґрунтів (Полісся України);

зернопросапну з проведенням заходів для захисту ґрунтіввід водної ерозії (лісостепові райони України);

зернопаропросапну з проведення заходів для захистуґрунтів від водної та вітрової ерозії (південні степові посушливірайони України);

просапну з вирощуванням переважно просапних культур(понад 50%). Цю систему впроваджують у господарствах, щоспеціалізуються на вирощуванні технічних, кормових та овочевихкультур, а також в овочево-картоплярських приміських господар-ствах. У полях сівозмін цієї системи вносять багато органічних імінеральних добрив, впроваджують інтенсивний обробіток ґрун-ту, зрошення та осушення;

зернопарову з проведенням заходів по захисту ґрунтів відвітрової ерозії (посушливі райони півдня України).

Сучасні інтенсивні системи землеробства характеризуютьсявисоким технічним оснащенням виробництва, використаннямбільш ефективних способів обробітку ґрунту, внесенням органіч-них і мінеральних добрив з розрахунку на запланований урожайі розширене відтворення родючості ґрунту, інтенсивними ґрун-тозахисними технологіями вирощування сільськогосподарськихкультур, меліоративними, а також прогресивними організаційно-господарськими заходами.

Проведення значних організаційно-господарських, агротехн-ічних, меліоративних заходів сприяє переходу до вищих формсистем землеробства відповідно до сучасного рівня розвиткупродуктивних сил, науки і техніки.

При високому рівні інтенсифікації сучасних систем землероб-ства дуже важливу роль відіграють енергозберігаючі та ґрунто-захисні заходи для запобігання та усунення наслідків ерозії ґрунту.

Проте, як свідчить досвід, запровадження зазначених вищеінтенсивних систем землеробства не завжди забезпечує достат-ню їх ґрунтозахисну спрямованість. Не зважаючи на відносновисоку продуктивність інтенсивних систем, запровадження їх узонах активної дії водної і вітрової ерозії не забезпечує надійно-го захисту ґрунту від водної ерозії та дефляції.

Інтенсивний пошук більш ефективної в екологічному відно-шенні ґрунтозахисної системи землеробства дало змогу запоб-ігти розвитку дефляційних процесів і забезпечити стійкий розви-ток зернового господарства. Важливою складовою ланкою цієїсистеми землеробства є плоскорізний обробіток ґрунту, при яко-му стерню не загортають у глибокі шари, а залишають на по-верхні ґрунту як мульчу.

Багато дослідників (А. А. Каштанов, Ф. Т. Моргун, М. К. Шику-ла, О. Г. Тарарико та ін.) зазначають, що в умовах поширеної вод-ної ерозії й інтенсивного обробітку ґрунту вирішити проблемупідвищення продуктивності землеробства і повторного контро-лю над ерозією ґрунтів можна тільки на основі запровадженнясучасних інтенсивних систем землеробства з контурно-меліора-тивною протиерозійною організацією території. Основна сутьтакої організації полягає в тому, що весь земельний фонд госпо-дарства залежно від крутизни схилів та еродованості ґрунтовогопокриву поділяють на три технологічні групи за типом їх вироб-ничого використання:

рівнинна частина землекористування і схили крутизною до3°. Сюди відносять усі землі, технологічно придатні для ви-рощування просапних культур, в тому числі і цукрових бу-ряків. На цих землях застосовують інтенсивні зернопро-сапні і зернопаропросапні сівозміни;

схили крутизною від 3 до 7°. Тут розміщують інтенсивні зер-но-трав'яні сівозміни без просапних культур, які в цих умо-вах забезпечують не тільки високу продуктивність, а й на-дійний захист ґрунтів від ерозії;

сильноеродовані схили крутизною понад 7° використовуютьпід тривале залуження високопродуктивними бобово-злако-вими травосумішками з польовим періодом через 5-6 років.

Отже, на рівнинній частині землекористування концентрують-ся посіви озимої пшениці та інших зернових культур, усіх про-сапних, які вирощують за інтенсивними технологіями з обов'яз-ковим розміщенням технологічної колії упоперек схилу.

До другої технологічної групи належать культури лише суціль-ного способу сівби та багаторічні трави, які найменше знижуютьурожай на змитих ґрунтах, одночасно захищають ґрунт від ерозії.Зернові культури тут вирощують за традиційними технологіями.

У третій технологічній групі виконання навіть найпростішихтехнологічних операцій пов'язане з певними труднощами, томусхили відводять під постійне залуження культурами з короткимпольовим періодом.

Крутосхили понад 20° після терасування використовують під на-садження плодових і лікарських деревоподібних культур. Яри, що непідлягають виположуванню, та балки відводять під лісонасадження.

Елементи контурно-меліоративної організації території (межіполів, робочі ділянки, лісосмуги, земляні вали, дороги тощо) тре-ба проектувати, виходячи з контурності, тобто максимально на-ближати до горизонталей місцевості. Одночасно вони є межамипольових і ґрунтозахисних сівозмін.