29.3. Системи землеробства в різних ґрунтово-кліматичних зонах України : Землеробство з основами грунтознавства і агрохімії : B-ko.com : Книги для студентів

29.3. Системи землеробства в різних ґрунтово-кліматичних зонах України

Україна займає територію 603,7 тис. км2, протяжність якої іззаходу на схід і з півночі на південь відповідно 1316 і 893 км. Націй великій території розміщуються три основних ґрунтово-кліма-тичних зони: Полісся, Лісостеп, Степ.

Полісся. Українське Полісся займає близько 19% території,або понад 11 млн га. До його складу входять північні райониВолинської, Рівненської, Київської, Чернігівської і Сумської об-ластей, а також північна і північно-західна частина Львівської об-ласті, Кременецький і Шумський райони Тернопільської, Полонсь-кий, Славутський і Шепетівський райони Хмельницької області.

Клімат Полісся помірно континентальний. Середньомісячьнатемпература повітря у січні від — 6,5°С на сході і до — 3,0°С наЗакарпатті. Середньомісячна температура влітку близько 19°С.Сума активних температур повітря коливається від 1940 до2580°С. Вегетаційний період триває 160-180 днів.

Середньобагаторічна кількість опадів на Поліссі становить від550 до 700 мм, при цьому до 70% їх випадає в теплий періодроку. Максимальне випаровування опадів досягає 450 мм. Ко-ефіцієнт зволоження у зоні становить від 1,9 до 2,9. Отже, По-лісся вважається зоною достатнього зволоження.

Ґрунтовий покрив на Поліссі строкатий. Загальною особли-вістю ґрунтів Полісся є відносно низький рівень природної ро-дючості. Глибина гумусного горизонту на цих ґрунтах до 20 см.Вміст гумусу залежно від гранулометричного складу ґрунту ста-новить 0,6-2,0%. У південних районах окремими масивами зус-трічаються чорноземи опідзолені і перегнійно-карбонатні ґрун-ти, що мають трохи вищу родючість.

Серед основних заходів підвищення родючості ґрунтів Поліссяє постійне внесення органічних і мінеральних добрив та систе-матичне вапнування кислих ґрунтів.

На Поліссі вирощують до 95% льону, до 60% жита, близько50% картоплі та до 25% ярого ячменю. Серед зернових культурзначне місце займають озиме жито та гречка, серед кормових —люпин та кукурудза. Тваринництво має м'ясо-молочний напрям.У районах південного Полісся вирощують цукрові буряки.

У структурі зернових озима пшениця та жито становлять до60%. Добрими попередниками для озимих зернових культур єбагаторічні трави одного року користування, люпин на силос,однорічні трави на зелений корм або сіно, картопля ранніх сортівабо раннього строку використання. Серед стерньових поперед-ників кращими є овес та ярий ячмінь.

Посіви ярого ячменю розміщують переважно після просапних(картоплі, кукурудзи) і озимих культур та після люпину на зерно.

Просо і гречку вирощують у південних районах зони післяпросапних (картоплі, кукурудзи, цукрових та кормових буряків)та добре удобрених озимих культур.

Посіви люпину у сівозмінах розміщують після просапних, ярихта озимих зернових культур, і він займає, як правило, одне полев сівозміні.

Кукурудзу на силос і зерно вирощують після зернових коло-сових, картоплі, льону, люпину на зерно та інших польових куль-тур, які добре удобрювали.

Картоплю вирощують після озимих, льону, люпину. Ця куль-тура досить чутливо реагує на внесення добрив, особливоорганічних, і при достатньому їх внесенні врожай картоплі незнижується при повторному її розміщенні на одному і тому са-мому полі.

Льон-довгунець на Поліссі, як одну з головних культур, висі-вають після озимої пшениці, яку вирощували після багаторічнихтрав, а також після картоплі та коренеплодів.

Багаторічні трави у польових сівозмінах підсівають під ячміньта овес, а на легких ґрунтах — під озимі зернові.

Орієнтовні схеми чергування культур у сівозмінах Поліссязначною мірою залежать від виробничого напряму господарства.Загальним для польових сівозмін зони є відносно мала кількістьполів (від 5-6 до 7-8), наявність у сівозмінах багаторічних трав(від 1 до 2), картоплі (до 2), льону (1), зернових колосових (до4), а також поле зернобобових, круп'яних та буряків.

У сівозмінах зони, достатньо забезпечених вологою, добревдаються післяукісні та пожнивні посіви кормових культур.

Для запобігання водній ерозії ґрунту впроваджують ґрунто-захисні сівозміни з високим насиченням їх багаторічними трава-ми та озимими і з мінімальним — просапними, розміщуючи їхстрічками.

Система обробітку ґрунту в зоні Полісся має забезпечуватиприскорене його окультурювання, усувати і запобігати розвиткунегативних процесів (ерозії, підвищеної кислотності, погіршенняводного, поживного режимів, засміченості, зараженості збудни-ками хвороб та шкідниками тощо), створення умов для віднов-лення і підвищення родючості ґрунтів, збільшення продуктивностірослин.

Основний спосіб обробітку ґрунту на Поліссі — оранка на різнуглибину, залежно від глибини гумусового горизонту. Ґрунти зглибоким орним шаром під просапні культури орють на глибину26-28, а під решту культур сівозміни — 18-20 см. Для поглиб-лення й окультурення орного шару під просапні культури засто-совують комбінований обробіток, поєднуючи оранку на всю гли-бину гумусового горизонту з додатковим розпушуваннямпідорного шару на глибину 8-10 см. Ефективним є також обро-біток ґрунту плугами з вирізними полицями.

Під озимі зернові на Поліссі доцільно застосовувати дифе-ренційований обробіток з урахуванням типу та зволоженостіґрунту, попередників, забур'яненості, погодних умов.

Основний обробіток ґрунту після зайнятих парів під озимікультури складається з двох взаємопов'язаних між собоюприйомів обробітку — дискування вслід або відразу за збиран-ням попередника на глибину 8-10 см з наступною полицевоюоранкою на глибину до 20 см не пізніше ніж через 10-12 днівпісля лущення. Після непарових попередників оранку виконуютьвідразу після збирання врожаю на глибину 16-18 см.

При недостатніх запасах продуктивної вологи і сухій погодіна чистих від бур'янів полях можна обмежитися дискуванням наглибину 8-10 см з доведенням ґрунту до придатного стану длясівби озимих. У посушливі роки поверхневий обробіток ґрунтуможе бути основним і після зайнятих парів, при цьому після зби-рального дискування замість оранки поле дискують повторно.Лише поверхнево можна обробляти достатньо окультуренийґрунт, використовуючи гербіциди проти бур'янів.

Весняний обробіток ґрунту розпочинають вибірковим боро-нуванням у міру його фізичного доспівання, застосовуючи шлей-фи і зубові борони. Передпосівний обробіток ґрунту проводятьна глибину загортання насіння або садіння бульб культиватора-ми з підрізними робочими органами з одночасним шлейфуван-ням чи боронуванням. Під пізні польові культури, зокрема куку-рудзу, просо, гручку, проводять дві, а інколи три культивації —першу на глибину 10-12 см із зменшенням її в наступних культи-ваціях на 2-4 см, але не мілкіше глибини загортання насіння.

Післяпосівний обробіток ґрунту включає боронування, котку-вання і розпушування міжрядь та підгортання просапних культур.

Лісостеп. Лісостеп займає близько 34% території України.До цієї зони належать лісостепові райони Волинської, Рівненсь-кої, Львівської, Тернопільської, Чернівецької, Житомирської,Київської, Чернігівської, Сумської, Одеської, Кіровоградської,Полтавської, Харківської, Вінницької та Черкаської областей.Південна межа зони проходить приблизно по лінії південнішеКотовська (Одеська обл.), північніше Кіровограда, південнішеКобиляків та Карлівки (Полтавська обл.).

Клімат лісостепової зони помірно теплий. Середньомісячнатемпература повітря в січні коливається від — 4°С у захіній частинідо — 8°С на сході. Протягом зимових місяців можливі тривалі відли-ги, а зміни їх різкими морозами є несприятливими для перезимівліозимих культур. Середньомісячна температура літа в Лісостепублизько 7°С. Сума активних температур повітря коливається від2500 до 3400°С. Вегетаційний період триває 190-210 днів.

Кількість опадів нерівномірна і зменшується з північного за-ходу на південний схід від 550 до 450 мм. За теплий період року(від квітня до жовтня) у середньому випадає 350-400 мм. Заагрокліматичною характеристикою Лісостеп вважається зоноюнестійкого зволоження.

Рельєф зони переважно рівнинний, однак західна частинапомітно пересічена відрогами Карпат, на сході більш рівнинна ілише в правобережній частині рельєф значно зрізаний. Цимиособливостями рельєфу пояснюється розвиток тут водної ерозії.

На відміну від поліської зони в Лісостепу 70% території зай-мають чорноземи, які характеризуються сприятливими власти-востями та містять багато поживних речовин. Є також і більш бідніґрунти — світло-сірі та сірі лісові. Орних земель у зоні близько86% від сільськогосподарських угідь. Природні кормові угіддястановлять до 13%, решта території зайнята багаторічними пло-довими насадженнями.

У стуктурі посівних площ Лісостепу посіви зернових станов-лять 37%, в тому числі озимої пшениці — 34%, ярого ячменю —40, цукрових буряків — понад 80, кукурудзи — 27, овочевих куль-тур — 36 та кормових культур — до 30%. Основною галуззютваринництва є м'ясо-молочне скотарство, що добре поєднуєть-ся з буряківництвом.

Сівозміни досить насичені зерновими культурами, які займа-ють 55-65% загальної площі ріллі, з них половину становлятьплощі під озимою пшеницею. У центральних і південних районахвирощують озимий ячмінь, врожайність якого часто перевищуєврожайність ярого, хоч останній, як і горох, поширений по всьо-му Лісостепу.

Озимі зернові в Лісостепу розміщують у полях сівозмін післязайнятих і непарових попередників. Серед парозаймаючих куль-тур, після яких вирощують озимі, є багаторічні трави на один укіс,озимі в чистих посівах і в сумішках з бобовими на зелений корм,однорічні травосумішки, кукурудзу та зернобобові на зеленийкорм. Із непарових попередників використовують горох, гречку,ранню картоплю, кукурудзу на силос.

Добрими попередниками в цих умовах для ячменю та вівсає озима пшениця, цукрові буряки, картопля, зернобобові, куку-рудза на зерно та силос. Гречка і просо добре ростуть післяудобрених просапних культур — цукрових буряків, картоплі такукурудзи на зерно.

Горох та інші бобові культури розміщують після цукрових бу-ряків та озимих культур.

Цукрові буряки у Лісостепу розміщують у сівозміні за схемою:1 — багаторічні трави, 2 — озима пшениця, 3 — цукрові буряки;1 — горох, 2 — озима пшениця, 3 — цукрові буряки; 1 — одно-річні злаково-бобові сумішки на сіно, 2 — озима пшениця, 3 —цукрові буряки. У південно-східних районах зони, де річна кіль-кість опадів значно менша, ніж в інших районах, а температураповітря вища, цукрові буряки розміщують також у сівозміні з чор-ним паром та озимою пшеницею.

Соняшник вирощують після озимої пшениці, кукурудзи абокартоплі з поверненням його на попереднє місце не раніш ніжчерез 7-8 років.

Багаторічні трави краще підсівати під покрив ярого ячменюабо під озиму пшеницю.

Польові сівозміни зони переважно 9-10-пільні, а структурапосівних площ залежить від ґрунтово-кліматичних умов, рівняспеціалізації та концентрації виробництва зерна, цукрових бу-ряків, продукції тваринництва.

Основним завданням обробітку ґрунту є підвищення йогородючості, створення оптимального водно-повітряного режиму,запобігання ерозії ґрунту, захист посівів від бур'янів, хвороб,шкідників тощо.

У системі основного обробітку оранка поліпшує фітосанітар-ний стан ґрунту, водно-повітряний режим, сприяє кращому за-хисту посівів від бур'янів та більшому накопиченню вологи восінній та весняно-літній періоди. Проте у місцях, де спостері-гається водна та вітрова ерозії і в роки з недостатньою кількістюопадів, особливо в центральних і південно-східних районах, усистемі основного обробітку ґрунту застосовують поверхневийобробіток під озимі і плоскорізний — під ярі культури.

У польових зернобурякових сівозмінах Лісостепу більшефективною є диференційована система обробітку ґрунту, якавключає 2-3 оранки на глибину 28-30 см, 2-3 поверхневих абоплоскорізних обробітки та 4-5 оранок на глибину 20-22 см.

На основній території зони рекомендована така система ос-новного обробітку ґрунту в типовій зернобуряковій сівозміні: 1) ба-гаторічні трави — ранньовесняне боронування; 2) озима пшени-ця — дискування на глибину 8-10 см, оранка на глибину 25-27 см;3) цукрові буряки — лемішне лущення або плоскорізний обро-біток на глибину 10-12 см, оранка на глибину 28-30 см; 4) горох —оранка на глибину 20-22 см; 5) озима пшениця — дискування наглибину 8-10 см або плоскорізний обробіток на глибину 10-12 см;6) кукурудза, буряки, картопля — обробіток за системою поліп-шеного зябу з оранкою під цукрові буряки на глибину 30-32 см,кукурудзу і картоплю на глибину 25-27 см; 7) зайнятий пар, ку-курудза на зелений корм або ранній силос — оранка на глиби-ну 20-22 см; 8) озима пшениця — оранка на глибину 20-22 см;9) цукрові буряки — обробіток за типом напівпару, оранка наглибину 28-30 см; 10) ярі зернові з підсівом багаторічних трав —плоскорізний обробіток на глибину 18-20 см.

Рекомендована система основного обробітку ґрунту інколипотребує уточнень, залежно від умов, що склалися. Так, поверх-невий обробіток під озимі можна застосувати на полях, чистих відбур'янів або після попередників, що пізно звільняють поля. Під ярікультури на полях, засмічених багаторічними бур'янами, требапроводити зяблевий обробіток за системою поліпшеного зябу.

Степ. Степова зона — найбільша за територією в Україні.Вона займає площу 18,4 млн га і становить 46,5% площі сільсько-господарських угідь, в тому числі 15,3 млн га., або 83,1%, ріллі.До цієї зони входять Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіро-воградська, Дніпропетровська, Луганська, Донецька, Харківськаобласті (крім лісостепових районів), а також Автономна Респуб-ліка Крим.

За ґрунтовим покривом, умовами зволоження та тепловогорежиму Степ поділяють на північну і південну підзони, межею міжякими є лінія переходу чорноземів звичайних на південні.

У північній підзоні річна кількість опадів становить 420-450 мм;середньомісячна температура повітря в січні від — 4 до — 8°С,липні — від 21 до 23°С. Тривалість вегетаційного періоду — від200 до 230 днів. Рельєф підзони переважно рівнинний. Найбільшпоширеними є чорноземи звичайні (площа 9 млн га). Раціональ-не використання цих ґрунтів значною мірою залежить від ефек-тивності заходів боротьби з водною і вітровою ерозією.

Південна підзона Степу включає південні та південно-західнірайони Одеської, південні Миколаївської та Запорізької, цент-ральні та південні Херсонської і північні райони Кримської обла-стей. Річна сума опадів становить 300-450 мм. За літній періодїх випадає понад 200 мм здебільшого у вигляді злив. Середнятемпература повітря в січні від — 1,5 до -5°С, у липні від 23 до24°С. Щороку постійними бувають бездощові (різні за трива-лістю) періоди, що помітно впливають на умови формуванняврожаю більшості сільськогосподарських культур. Рельєфбільшої частини південної підзони Степу — це плоска або слаб-кохвиляста рівнина. Найбільш поширені у підзоні чорноземипівденні, темно-каштанові та каштанові ґрунти.

Основний напрям сільського господарства степової зони —скотарсько-зерновий з розвинутим птахівництвом та свинарством.На великих площах вирощують соняшник і кукурудзу. У зоні скон-центровано понад 83% зрошуваних земель, які використовуютьдля вирощування зернових і технічних культур, а також картоплі,баштанних, овочевих, ефіроолійних та кормових культур.

Зернові культури займають від 49 до 55% загальної площіріллі, серед них найбільшу площу (до 20%) займає озима пше-ниця. На значних площах вирощують озимий та ярий ячмінь. Крімкукурудзи на зерно у південних районах Степу висівають сорго.Соняшник вирощують в обох підзонах.

Посіви цукрових буряків у структурі посівних площ північнихрайонів Степу становлять не більш як 8-10%.

Озимі культури в Степу розміщують після чистих і зайнятихпарів та непарових попередників. Кращими попередниками дляозимої пшениці є чистий і зайнятий пар, які становлять 50-60%усіх посівних площ пшениці. Серед парозаймаючих культур кра-щими є озимі та ярі злаково-бобові травосумішки, горох, куку-рудза і сорго на зелений корм. Із непарових попередників вико-ристовують горох, чину, баштанні культури, кукурудзу на силос,ячмінь, озиму пшеницю.

Кукурудзу на зерно висівають після озимої пшениці, розмі-щеної після парів і зернобобових, а також після кукурудзи, ячменюі цукрових буряків. Крім того, кукурудзу на силос можна виро-щувати після кормових буряків та соняшнику.

Ярі зернові розміщують після озимих, кукурудзи, бобових табаштанних культур. Добрими попередниками для зернобобовихє озима пшениця, кукурудза, цукрові буряки та ярі зернові, яківисівали після озимих культур. Соняшник у сівозмінах Степу ви-рощують після озимої пшениці, зернобобових, цукрових буряківта кукурудзи на силос.

Цукрові буряки в Степу розміщують насамперед після озимоїпшениці, на чистому парі або після пшениці на зайнятих парах.

Структура посівних площ у господарствах зони залежить відїх ґрунтово-кліматичних умов та спеціалізації. Здебільшого 55-60% у ній становлять площі під зерновими, 10-20 — під техніч-ними, 8-15% — під чорним паром.

В умовах Степу основним завданням обробітку ґрунту є ство-рення оптимальних умов для максимального накопичення і рац-іонального використання вологи; захист ґрунтів від водної і вітро-вої ерозії; проведення комплексу агротехнічних заходів длярозширеного відтворення родючості ґрунту.

До системи основного обробітку ґрунту в зоні недостатньогозволоження, яким є Степ, входить чергування оранки на різнуглибину під плоскорізний і поверхневий обробіток. Глибина їхзалежить від ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливос-тей культур, розміщення у сівозмінах.

Інститут зернового господарства УААН для господарств зониСтепу розробив орієнтовну систему основного обробітку ґрунтув сівозмінах:

1) чорний пар — оранка на глибину 28-30 см; 2) озима пше-ниця; 3) озима пшениця — оранка на глибину 16-18 см; 4) куку-рудза на зерно — оранка на глибину 28-30 см; 5) ячмінь — оран-ка на глибину 20-22 см; 6) горох, кукурудза на зелений корм —плоскорізний обробіток на глибину 20-22 см; 7) озима пшениця —поверхневий обробіток на глибину 8-10 см; 8) кукурудза на си-лос — плоскорізний обробіток на глибину20-22 см; 9) озимапшениця — поверхневий обробіток на глибину 8-10 см; 10) со-няшник — оранка на глибину 25-27 см.

Проте залежно від характеру рельєфу, погодних умов та культу-ри землеробства окремі елементи системи основного обробіткуґрунту можна уточнювати. Так, на парових полях, коли внесенняорганічних добрив не передбачене, оранку замінюють плоскорізнимобробітком. На полях після просапних культур та чистих від багато-річних бур'янів під ярі колосові культури проводять тільки плоско-різний обробіток на глибину 12-14 см. Для повторної сівби озимоїпшениці після чорного і зайнятого пару в посушливі роки замістьполицевої оранки виконують лущення на глибину 10-12 см.

На схилах основний обробіток здійснюють упоперек схилу по го-ризонталях поверхні ґрунту. За таких умов для зменшення змиву од-ночасно або вслід за оранкою проводять ґрунтопоглиблення або щі-лювання на глибину 50-65 см. Цей захід підвищує водопроникністьґрунту, зменшує стікання води, збільшує на 10-15% запаси вологи.

Враховуючи постійний дефіцит вологи в системі передпосівно-го обробітку, зменшують кількість проходів агрегатів, використову-ючи широкозахватні агрегати, укомплектовані залежно від стануґрунту та способу основного обробітку його або важкими, або гол-частими боронами. Передпосівну культивацію під ярі виконують наглибину 6-8 см, а коли зяблевий обробіток проводився плоскорізом,то навесні обробляють протиерозійними культиваторами. У системіпередпосівного обробітку ґрунту в Степу важливим прийомом єкоткування, яке здійснюють залежно від стану ґрунту та забезпече-ності вологою або перед сівбою, або після неї.