29.3. Системи землеробства в різних ґрунтово-кліматичних зонах України

Україна займає територію 603,7 тис. км2, протяжність якої іззаходу на схід і з півночі на південь відповідно 1316 і 893 км. Націй великій території розміщуються три основних ґрунтово-кліма-тичних зони: Полісся, Лісостеп, Степ.

Полісся. Українське Полісся займає близько 19% території,або понад 11 млн га. До його складу входять північні райониВолинської, Рівненської, Київської, Чернігівської і Сумської об-ластей, а також північна і північно-західна частина Львівської об-ласті, Кременецький і Шумський райони Тернопільської, Полонсь-кий, Славутський і Шепетівський райони Хмельницької області.

Клімат Полісся помірно континентальний. Середньомісячьнатемпература повітря у січні від — 6,5°С на сході і до — 3,0°С наЗакарпатті. Середньомісячна температура влітку близько 19°С.Сума активних температур повітря коливається від 1940 до2580°С. Вегетаційний період триває 160-180 днів.

Середньобагаторічна кількість опадів на Поліссі становить від550 до 700 мм, при цьому до 70% їх випадає в теплий періодроку. Максимальне випаровування опадів досягає 450 мм. Ко-ефіцієнт зволоження у зоні становить від 1,9 до 2,9. Отже, По-лісся вважається зоною достатнього зволоження.

Ґрунтовий покрив на Поліссі строкатий. Загальною особли-вістю ґрунтів Полісся є відносно низький рівень природної ро-дючості. Глибина гумусного горизонту на цих ґрунтах до 20 см.Вміст гумусу залежно від гранулометричного складу ґрунту ста-новить 0,6-2,0%. У південних районах окремими масивами зус-трічаються чорноземи опідзолені і перегнійно-карбонатні ґрун-ти, що мають трохи вищу родючість.

Серед основних заходів підвищення родючості ґрунтів Поліссяє постійне внесення органічних і мінеральних добрив та систе-матичне вапнування кислих ґрунтів.

На Поліссі вирощують до 95% льону, до 60% жита, близько50% картоплі та до 25% ярого ячменю. Серед зернових культурзначне місце займають озиме жито та гречка, серед кормових —люпин та кукурудза. Тваринництво має м'ясо-молочний напрям.У районах південного Полісся вирощують цукрові буряки.

У структурі зернових озима пшениця та жито становлять до60%. Добрими попередниками для озимих зернових культур єбагаторічні трави одного року користування, люпин на силос,однорічні трави на зелений корм або сіно, картопля ранніх сортівабо раннього строку використання. Серед стерньових поперед-ників кращими є овес та ярий ячмінь.

Посіви ярого ячменю розміщують переважно після просапних(картоплі, кукурудзи) і озимих культур та після люпину на зерно.

Просо і гречку вирощують у південних районах зони післяпросапних (картоплі, кукурудзи, цукрових та кормових буряків)та добре удобрених озимих культур.

Посіви люпину у сівозмінах розміщують після просапних, ярихта озимих зернових культур, і він займає, як правило, одне полев сівозміні.

Кукурудзу на силос і зерно вирощують після зернових коло-сових, картоплі, льону, люпину на зерно та інших польових куль-тур, які добре удобрювали.

Картоплю вирощують після озимих, льону, люпину. Ця куль-тура досить чутливо реагує на внесення добрив, особливоорганічних, і при достатньому їх внесенні врожай картоплі незнижується при повторному її розміщенні на одному і тому са-мому полі.

Льон-довгунець на Поліссі, як одну з головних культур, висі-вають після озимої пшениці, яку вирощували після багаторічнихтрав, а також після картоплі та коренеплодів.

Багаторічні трави у польових сівозмінах підсівають під ячміньта овес, а на легких ґрунтах — під озимі зернові.

Орієнтовні схеми чергування культур у сівозмінах Поліссязначною мірою залежать від виробничого напряму господарства.Загальним для польових сівозмін зони є відносно мала кількістьполів (від 5-6 до 7-8), наявність у сівозмінах багаторічних трав(від 1 до 2), картоплі (до 2), льону (1), зернових колосових (до4), а також поле зернобобових, круп'яних та буряків.

У сівозмінах зони, достатньо забезпечених вологою, добревдаються післяукісні та пожнивні посіви кормових культур.

Для запобігання водній ерозії ґрунту впроваджують ґрунто-захисні сівозміни з високим насиченням їх багаторічними трава-ми та озимими і з мінімальним — просапними, розміщуючи їхстрічками.

Система обробітку ґрунту в зоні Полісся має забезпечуватиприскорене його окультурювання, усувати і запобігати розвиткунегативних процесів (ерозії, підвищеної кислотності, погіршенняводного, поживного режимів, засміченості, зараженості збудни-ками хвороб та шкідниками тощо), створення умов для віднов-лення і підвищення родючості ґрунтів, збільшення продуктивностірослин.

Основний спосіб обробітку ґрунту на Поліссі — оранка на різнуглибину, залежно від глибини гумусового горизонту. Ґрунти зглибоким орним шаром під просапні культури орють на глибину26-28, а під решту культур сівозміни — 18-20 см. Для поглиб-лення й окультурення орного шару під просапні культури засто-совують комбінований обробіток, поєднуючи оранку на всю гли-бину гумусового горизонту з додатковим розпушуваннямпідорного шару на гл