3.2. Основні закономірності розміщення ґрунтів

Розвиток вчення про фактори ґрунтоутворення призвів доформування поняття про ґрунтові зони як основну закономірністьгоризонтального розміщення ґрунтів. В. В. Докучаєв дійшов вис-новку, що ґрунти поширені на земній кулі невипадково, а підля-гають загальному закону природної широтної зональності, тобтокожній природній зоні відповідає свій «зональний» тип ґрунту.Серед усіх факторів ґрунтоутворення В. В. Докучаєв та деякі йогопослідовники виділяли клімат як фактор, що визначає складну ірізноманітну географію ґрунтів у світі. Для кожної широтної зонивиділяється нормальний, або загальний, тип ґрунту. У такій якостіприймається той тип ґрунту, що сформувався на підвищенихвододілах, де ґрунтоутворення відбувається тільки за рахунокатмосферних опадів.

Вчення про широтну або горизонтальну зональність ґрунтівбуло створено на прикладі великих просторів Східно-Європейсь-кої і Західно-Сибірської рівнин. На їх рівнинних просторах припросуванні від берегів Північного Льодовитого океану на південьспостерігається чітко виражена послідовна зміна ґрунтових зонвідповідно до зміни географічних поясів і природних зон.

Арктичному поясу відповідає зона арктичних слабкорозвиненихдернових ґрунтів; в Субарктиці в межах тундрової зони виділяють-ся тундрові глейові ґрунти і торф'яники. Південніше, в бореально-му поясі, виділяється зона тайги з підзолистими, болотно-підзо-листими та болотними ґрунтами, яку змінює зона змішаних лісів,де переважають дерново-підзолисті ґрунти. Далі на південь зна-ходиться обширний суббореальний пояс, в якому послідовно зпівночі на південь змінюють одна одну такі зони: зона Лісостепу зпоєднанням сірих лісових і опідзолених ґрунтів, вилугованих і типо-вих чорноземів; зона Степу із звичайними і південними чорнозема-ми; зона сухих Степів з каштановими, часто засоленими ґрунтами;зона напівпустель з бурими і засоленими ґрунтами, зона пустельз сіро-бурими і засоленими ґрунтами такирами, масивами роз-битих і слабкозакріплених пісків. У межах субтропічного поясувиділяється послідовний ряд ґрунтових зон, які широтної законо-мірності не мають, а мають острівний характер розташування.

Чітка широтна зональність спостерігається на Африкансько-му континенті, проте на великих територіях Північної і ПівденноїАфрики, на сході Австралії ґрунтові зони мають меридіональнийнапрямок.

Явище вертикальної зональності ґрунтового покриву буловідкрите та описане В. В. Докучаєвим при вивченні ним північно-го схилу Західного Кавказу у 80-х роках ХІХ ст. Він відзначив, щоякщо рухатись від підошви гори вгору, то проходить зміна вер-тикальних ґрунтових зон подібно тому, як це відбувається нарівнинних територіях в напрямку півночі. Подальше вивченнявертикальної зональності ґрунтів показало, що в гірських облас-тях спостерігається велика різноманітність біокліматичних умовта генетичних типів ґрунтів порівняно з рівнинами.