3.3. Класифікація і систематика ґрунтів

Класифікацією ґрунтів називається об'єднання їх у групи запоходженням, основними властивостями та рівнем родючості.Класифікація ґрунтів має генетико-виробничу основу.

Класифікація ґрунтів — інтегральний показник розвитку ґрун-тознавства як науки і водночас інструмент для вирішення нагаль-них проблем раціонального та науково-обґрунтованого земле-користування (Тараріко, 2001).

Класифікаційна проблема у ґрунтознавстві є найактуальнішоюі найважчою. У міру нагромадження нових фактів переглядаютьта уточнюють раніше створені класифікаційні системи.

Перша наукова класифікація ґрунтів за їх походженням буларозроблена В. В. Докучаєвим. За основну класифікаційну одини-цю він узяв генетичний тип ґрунту, тобто групу ґрунтів з подібни-ми фізико-хімічними властивостями та зовнішньою будовою, щосформувалися в однакових умовах клімату, рослинності, ґрунтот-ворних порід та рельєфу місцевості. Генетичний тип ґрунтів відпо-відає певній географічній зоні.

Класифікаційну систему В. В. Докучаєва дещо змінив і допов-нив М. М. Сибірцев. У межах генетичного типу ґрунту він виділивпідтипи та інші таксономічні одиниці нижчого рангу.

Проблема генетичної класифікації розвивалась і уточнюваласьбагатьма видатними вченими-ґрунтознавцями: П. С. Коссовичем,К. Д. Глінкою, С. С. Неуструєвим, К. К. Гедройцем, Є. М. Івановоюта М. М. Розовим, І. П. Герасимовим, Г. В. Добровольським. Пи-танням класифікації ґрунтів України у різні часи займалисьА. І. Набоких, М. П. Фролов, Г. Г. Махов, К. С. Божко, І. Й. Кані-вець, Н. Б. Вернандер, О. Н. Соколовський, М. І. Полупан, В. І. Ка-нівець, Д. Г. Тихоненко. Кожна класифікація відрізнялась певноюособливістю вирішення цієї проблеми. У зв'язку з цим класифі-кації ґрунтів можна згрупувати так: еколого-генетичні, фактор-но-генетичні, морфогенетичні, еволюційно-генетичні та істори-ко-генетичні.

У колишньому СРСР незважаючи на єдність науково-теоре-тичних основ і методичних підходів на принципах генетичногоґрунтознавства, існували розбіжності між окремими республіка-ми в розробці класифікаційної проблеми.

В новому варіанті Класифікації ґрунтів Росії (2000 р.) іденти-фікація ґрунтів реалізується через будову профілю ґрунту як си-стеми генетичних типодіагностичних горизонтів і власне ґрунто-вих характеристик. Можна стверджувати, що в ній реалізованіекологічний, морфологічний і еволюційний підходи. Врахованітакож ті властивості ґрунтів, яких вони набули в результаті гос-подарської діяльності людини, тобто антропогенного фактора.В сучасних умовах вплив останнього набув такого масштабу, щодозволяє говорити про формування нового генетичного профі-лю орних ґрунтів — агроземів (Тихоненко, 2001).

Агрозем — тип ґрунту, що формується при розорюванні таокультурюванні ґрунтів в різних ландшафтних (природних) зонахпід впливом антропогенного процесу ґрунтотворення.

Класифікація ґрунтується на суворо науковій системі таксо-номічних одиниць.

Основною таксономічною одиницею сучасної класифікаціїґрунтів є генетичний тип, встановлений ще В. В. Докучаєвим.Характерні ознаки генетичного типу визначаються: однотипністюнадходження органічних речовин і процесів їх перетворення (роз-кладання); однотипним комплексом процесів розкладання міне-ральної маси і синтезу мінеральних та органо-мінеральних но-воутворень; однотипним характером міграції та акумуляціїречовин; однотипною будовою ґрунтового профілю; однотипні-стю заходів для підвищення і підтримання родючості ґрунтів.

Нижче генетичного типу передбачені такі таксономічні одиниці:підтипи, роди, види, різновиди і розряди ґрунтів. Уся ця низхідналанка одиниць класифікації називається систематикою ґрунтів.

Підтипи ґрунтів виділяють у межах типу. Це група ґрунтів, щоякісно відрізняються за проявом основного та допоміжного про-цесів ґрунтоутворення. Підтипи відповідають певній стадії ґрун-тоутворення.

Роди об'єднують групи ґрунтів у межах типу. Вони визнача-ються впливом комплексу місцевих умов на процеси ґрунтоут-ворення. Це, насамперед, склад ґрунтотворних порід та хімізмґрунтових вод.

Види виділяються у межах роду і відрізняються ступенямирозвитку ґрунтотворних процесів — підзолистістю, гумусовані-стю, засоленістю тощо.

Різновиди ґрунту визначаються за гранулометричним скла-дом верхніх горизонтів та ґрунтотворних порід.

Розряди зумовлюються генетичними властивостями ґрунтот-ворних порід — морена, водно-льодовикові відклади тощо.

В Україні запропонована класифікація ґрунтів генетично-субстантивного типу. Вона включає такі таксономічні одиниці:тип — підтип — рід — вид — варіант — літологічна серія.

Основною опорною таксономічною одиницею є тип ґрунту.В загальному аспекті кожний тип ґрунту діагностується в польо-вих за якісним складом генетичних горизонтів і уточнюється виз-наченими параметрами інтенсивності профільного гумусонагро-мадження. Його відображенням є показники: коефіцієнтпрофільного накопичення гумусу (КПНГ) і коефіцієнт профільно-го вмісту гумусу (КПВГ). Перший являє собою співвідношення міжвмістом гумусу в профілі та кількістю фізичної глини в ньому,другий — вміст гумусу при визначеній грубизні профілю: КПНГмножиться на грубизну профілю в см. Ці показники за своєюсуттю практично однакові, але вони доповнюють один одного.КПВГ більш якісно і кількісно віддзеркалює генетичні особливостіорганопрофілю і в цілому типологічну належність ґрунту.

В основу підтипової характеристики ґрунту покладені підзо-нальні морфолого-генетичні особливості профілю при польовійдіагностиці та інтенсивність гумусонагромадження у верхньомушарі 0-30 см через показник КПВГ.

В основі диференціації ґрунтів на рівні роду лежить грануло-метричний склад, що обумовлює інтенсивність нагромадженнягумусу в ґрунті.

Вид ґрунту визначається параметрами грубизни гумусовогопрофілю (від мілкого — < 25 см, до найглибшого — > 145 см). Навидовому рівні ґрунти також розподіляються за ступенем солон-цюватості, засоленості, щебнистості і кам'янистості за відповід-ними кількісними показниками.

Варіанти відображають зміни властивостей ґрунтів в результатіїх використання в культурі землеробства. Окремо виділяютьсяцілинні та освоєні: модальні, окультурені, еродовані, вторинно осо-лонцьовані, плантажовані, осушені, вторинно гідроморфні, тощо.

Ґрунтоутворювальна порода виділяється на рівні літогрануло-метричної серії.

Запропонована класифікаційна типологія ґрунтів на основівідповідності параметрів їх властивостей і умов формування наоснові генетичного аналізу досить повно характеризує агровироб-ничі якості, що дає можливість різнопланового її використання.

В Україні виділено 23 типи зональних ґрунтів і 13 типів азо-нальних (поширених в різних зонах) ґрунтів.