4. ҐРУНТИ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ І ЇХВИКОРИСТАННЯ

Північна частина України знаходиться в межах Поліської ни-зовини, яка належить до зони змішаних лісів. Із заходу на східПолісся простягається більш ніж на 750 км, а з півночі на південь —на 180 км. Загальна площа зони становить близько 11,4 млн га,тобто майже 19% території України.

До Українського Полісся входять майже вся Волинська, Рів-ненська, Житомирська і Чернігівська області, північні райониЛьвівської, Тернопільської, Київської і Сумської областей. Півден-на межа Полісся з Лісостепом проходить по лінії Володимир-Волинський — Луцьк — Новоград-Волинський — Острог —Шепетівка — Полонне — Житомир — Васильків — Київ — Бро-вари — Ніжин — Борзна — Путивль — Кролевець. Ця межа чітковиявляється за рельєфом, просторовою зміною четвертиннихвідкладів, ґрунтів та рослинності. На заході межа має вигляд по-логого уступу висотою кілька метрів. Крім того, по давніх і сучас-них річкових долинах поліські ландшафти проникають на пів-день, заглиблюючись у зону Лісостепу.

Найбільшим відгалуженням від основної частини Полісся є такзване Мале Полісся, що простягається від Шепетівки до Рави-Руської і з півночі та півдня обмежене лісостеповими ландшаф-тами. Найменш чітко межа Полісся виявляється на лівобережжіДніпра, де ландшафти Поліської низовини на широких терасахпоступово переходять у ландшафти Придніпровської низовини.

Рельєф Полісся утворився під безпосередньою дією льодо-виків і їх талих вод. Більшу частину території зони займає По-ліська низовина з давніми і сучасними долинами численних рік,у більшості заплав яких є багато заливних лук і озер. Глибинарічкових долин збільшується з півночі на південь, вони мають, якправило, дві-три заплавні тераси.

В центральному і західному Поліссі макрорельєф вираженийслабко, проте добре виражений мезорельєф. Його складаютьзандрові (піщані), моренно-зандрові і моренні рівнини. Мікро-рельєф виражений у вигляді різних за формою неглибоких по-нижень.

Лівобережне Полісся — це давні тераси рік Дніпра та Дес-ни. Рельєф цієї території слабкохвилястий з густою сіткою рік, зокремими підвищеннями і виступами корінного плато.

Клімат Полісся помірно-континентальний, з теплим і вологимлітом і м'якою зимою. За рік випадає 570-650 мм опадів, причо-му більшість (близько 70%) у період з квітня по жовтень. Пере-вищення суми опадів за рік над кількістю вологи, що випаровуєть-ся, створює промивний та періодичнопромивний тип водногорежиму на підвищених елементах рельєфу та призводить до за-болочування понижених ділянок.

У доісторичний період 85% території Полісся займали змішаніхвойно-широколистяні ліси. На безлісих ділянках була природнатрав'яниста та болотна рослинність. Зміна рослинних формаційвнаслідок діяльності людини призвела до зміни напряму процесівґрунтоутворення. Нині під лісом зайнято лише 30% території.В цій зоні зосереджено до 50% заболочених земель.

Внаслідок осушення, проведеного на великих площах Полісся,відбулися значні зміни його ландшафту: понизився рівень підґрун-тових вод, посилились елювіальні процеси, змінився баланс вологив ґрунтах. У зв'язку з цим змінилися умови ґрунтоутворення.

Основними ґрунтотворними породами на Поліссі є водно-льодовикові, льодовикові та алювіальні відклади. У деяких місцяхє невеликі острівці лесових відкладів. Як правило, вони маютьлегкий гранулометричний склад — піщані, супіщані, піщано-лег-косуглинкові, та легкосуглинкові. Строкатість ґрунтотворних по-рід, часті зміни гідрологічного режиму зумовлюють складнийґрунтовий покрив Полісся.

У створенні ґрунтового покриву Полісся беруть участь тритипи ґрунтоутворення: підзолистий, дерновий і болотний. їх роз-виток відбувається під впливом відповідних рослинних формацій:дерев'янистої, трав'янистої, лучної і болотної.

На підвищених елементах рельєфу поєднання підзолистогоі дернового процесів привело до формування дерново-підзо-листих ґрунтів різного ступеня підзолистості, оглеєння та грану-лометричного складу. Сформувались дерново-підзолисті ґрун-ти під лісовою рослинністю на водно-льодовикових, моренних,лесовидних та алювіальних відкладах. Це зональні ґрунти Поліс-ся (близько 66% загальної території).

Залежно від ступеня розвитку і прояву дернового та підзо-листого процесів дерново-підзолисті ґрунти (рис. 3) поділяютьна дерново-слабкопідзолисті, дерново-середньопідзолисті тадерново-сильнопідзолисті.

Потужність елювіального горизонту характеризує ступінь роз-витку підзолистого процесу. В дерново-слабкопідзолистих ґрунтахдля цього горизонту характерна біляста плямистість або наявністьпрошарків. Оскільки процес нагромадження гумусу переважаєнад підзолистим процесом, то потужність гумусово-елювіально-го горизонту більша, ніж потужність елювіального. У дерново-се-редньо-підзолистих їх потужність однакова, а в дерново-підзоли-стих перевага підзолистого процесу призводить до зменшенняпотужності гумусово-елювіального горизонту і збільшення елю-

Н0(А0) — лісова підстилка різної товщини (0-3-5 см), на орних землях цього горизонту немає;

НЕ(А1) — гумусово-елювіальний горизонт (6-18-20 см). Сірий, супіщаний, слабко-структурний.У ньому зосереджений основний запас гумусу;