5. СІРІ ЛІСОВІ І ОПІДЗОЛЕНІ ҐРУНТИ ЛІСОСТЕПУІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Зона Лісостепу простягається суцільною смугою від Карпат назаході до кордонів з Росією на сході. Довжина цієї зони 1300 км,а ширина (з півночі на південь) — від 250 до 350 км. За площеювона становить 33,6% території України, сільськогосподарськіугіддя займають 35% загальної площі України.

Велика протяжність лісостепової зони визначає і різно-манітність її природних умов. Клімат характеризується теплимлітом і помірно холодною зимою. Континентальність клімату на-ростає з заходу на схід. Середньорічна кількість опадів на заходіблизько 700 мм, на сході зменшується до 430 мм. Різко змен-шується також тривалість безморозного періоду — до 250 діб назаході і до 180 діб на сході.

Рельєф зони Лісостепу України досить різноманітний. Зде-більшого це водно-ерозійний хвилястий рельєф: поверхня дужерозчленована глибокими ярами, балками, річковими долинами.Такий тип рельєфу добре виражений у районах Волино-Поділь-ської, Придніпровської та на відрогах Середньо-російської висо-чини. На просторах Лівобережної Придніпровської низовини і нашироких вододілах, а також в інших районах зони добре вира-жений мікрорельєф у вигляді западин (блюдець) діаметром від 5до 50-70 м.

Найпоширенішими ґрунтотворними породами у зоні Лісосте-пу є леси та лесовидні суглинки, їх характерна особливість —карбонатність, яка істотно впливає на ґрунтотворний процес.Гранулометричний склад цих порід змінюється від легких до важ-ких у південному і південно-східному напрямах.

В історичному минулому природна рослинність лісостеповоїзони характеризувалась чергуванням лісових масивів з лучнимистепами. Значні площі Правобережної України в минулому булипокриті широколистяними лісами з переважанням граба і дуба.Лучно-степова рослинність займала низовинні території і ті райо-ни широких вододілів, де відносно близько до поверхні знаходи-лись підґрунтові води. Цей район України є колискою трипіль-ської землеробської культури (VII-III ст. до н.е.).

Сучасний ґрунтовий покрив Лісостепу чітко відображує впливприродної рослинності на процес ґрунтоутворення: в районах,де були і нині є широколистяні ліси, сформувались сірі лісовіґрунти; там, де була поширена лучно-степова рослинність, сфор-мувались чорноземи типові і вилуговані і, нарешті, на тих ділян-ках, де тривалий час відбувалася зміна лісової рослинності налучно-степову або навпаки, сформувались темно-сірі опідзоленіґрунти та чорноземи опідзолені.

Під покривом широколистяних лісів сірі лісові ґрунти форму-валися при поєднанні двох процесів ґрунтоутворення: опідзолен-ня («м'яка» форма підзолистого процесу) і дернового. Якщо пе-реважав перший процес, то утворювались ясно-сірі і сірі лісовіґрунти, а якщо другий, — то темно-сірі опідзолені ґрунти.

Ясно-сірі і сірі лісові ґрунти не мають ознак ґрунтотворен-ня, характерних для чорноземів. Будова їх профілю більше по-дібна до будови профілю дерново-підзолистих ґрунтів. У нихдобре виражений процес опідзолення, а тому у профілі чіткоспостерігається елювіально-ілювіальний тип розподілу речовин.Вміст гумусу в ясно-сірих і сірих лісових ґрунтах вищий, ніж удерново-підзолистих. Кількість його залежить від характеру рос-линності і надходження в ґрунт органічних решток, а також відгранулометричного складу.

Ясно-сірі лісові ґрунти (рис. 4) більше подібні до ґрунтів підзо-листого типу ґрунтоутворення, їх профіль чітко поділяється нагенетичні горизонти.

Залягають ясно-сірі лісові ґрунти, як правило, на найбільш під-вищених елементах рельєфу. Вони мають переважно супіщанийта легкосуглинковнй гранулометричний склад. Структурні агре-гати неміцні, а тому під дією атмосферних опадів поверхняґрунтів запливає, що утруднює їх обробіток. Запас вологи в мет-ровому шарі ґрунту за сприятливих умов досягає 150-190 мм.

Ясно-сірі лісові ґрунти не насичені основами (Са і Мд), маютьзначну кислотність, бідні на поживні речовини. Особливо мало вних азоту. Завдяки кислій реакції ґрунтового розчину фосфорбільш рухомий порівняно з карбонатними ґрунтами. Забезпе-ченість калієм низька або середня. Проте, незважаючи на деякінезадовільні властивості ясно-сірих лісових ґрунтів, вони прирегулярному вапнуванні та систематичному внесенні науково

Н0(А0) — лісова підстилка (0-2 см), в орнихґрунтах її немає;

НЕ(А1) — гумусово-елювіальний горизонт (3-15см), грудкувато-плитчас-тий; на орних ґрунтах —0-26-30 см, світло-сірий (білястий), пилувато-груд-кувато-плитчастий, має присипку SD2, слабкоущіль-нений; перехід ясний;

Eh(A2) — елювіальний горизонт (16-31-45 см),слабко забарвлений гумусом, білястий, має вели-ку кількість присипки SO,,, неміцну грудкувато-горі-хувату структуру; перехід різкий;

Ei(h) — елювіально-ілювіальний горизонт (45-65 см), білясто-бурий, нерівномірно забарвлений,призматично-горіхуватнй, ущільнений, має багатоприсипки Si02; перехід помітний;

!(В) — ілювіальний горизонт (65-110 см), бурий,інколи червонувато-бурий, горіхувато-призматич-ний, агрегати гостроребристі, на гранях червоно-буре колоїдне «лакування», іноді слабка присипкаSіO2, ущільнений; перехід помітний;

Рі — слабкоілювійована ґрунтотворна порода(111-140 см) потужністю 2-30 см, буро-палевий, зслабо вираженими натіками колоїдів; перехід різ-кий, добре помітний за забарвленням і закипаннямкарбонатів;

Рк(Ск) — ґрунтотворна порода — лес (141-150см) палевого кольору, карбонати у вигляді прожи-лок або псевдоміцелію.

.H

НЕ

Eh

□(h)

Рі

Рк

обґрунтованих доз мінеральних та органічних добрив, правиль-ному веденні сівозмін дають достатньо високі та стійкі врожаїсільськогосподарських культур.

Сірі лісові ґрунти (рис. 5) займають проміжне положенняміж ясно-сірими лісовими та темно-сірими опідзоленими ґрун-тами. Порівняно із світло-сірими ґрунтами у них більш послаб-лений підзолистий процес, але розвиток дернового процесу щетакий, що не сприяє значному нагромадженню гумусу.

Значні площі сірих лісових ґрунтів розорані, тому в них ви-діляється горизонт НЕа. Порівняно з цілинними ґрунтами цей

Рис. 4. Будова профілю ясно-сірого лісового ґрунту

Н0(А0) — лісова підстилка (0-2 см), в орнихґрунтах її немає;

НЕ(А1) — гумусово-елювіальний горизонт (3-25-35 см), на цілинних землях темнувато-сірий,неміцної зернисто-дрібногрудкуватої структури; наорних землях — сірий, порохувато-грудкуватий,збагачений присипкою SiO2, слабкоущільнений;перехід різкий;

Ihe^) — ілювіальний горизонт (36-60 см), бруд-но-бурий, плямистий, нерівномірно гумусований,білясті плями і натьоки SiO2, структура горіхувата,добре виражена, на гранях слабке червонувате-буре«лакування», ущільнений; перехід помітний;

І(В2) — ілювіальний горизонт (61-130 см), бурий,грубогоріхуватої структури (до низу переходить упризматичну), ущільнений; перехід поступовий;

Рі — слабкоілювійована ґрунтотворна порода(116-135 см) за потужністю і діагностичними оз-наками аналогічна ясно-сірим ґрунтам;

  • H

НЕ

Рі

Рк

Рк(Ск) — ґрунтотворна порода — лес (136-150см) палевого кольору, карбонати у вигляді прожилок.

Рис. 5. Будова профілю сірого лісового ґрунту

горизонт дещо ущільнений і має грудкувато-пилувату структуру.Гранулометричний склад сірих ґрунтів — від супіщаного до суг-линкового, вміст продуктивної вологи — від 165 до 200 мм.Вміст гумусу в орному шарі коливається від 1,5 до 3%, а в цілин-них — 4-6%.

Загальний рівень родючості сірих лісових ґрунтів вищий, ніжясно-сірих, однак рівень забезпеченості ґрунту поживними речови-нами середній або нижче середнього. Це пов'язано з тим, що сірілісові ґрунти мають кислотність і ступінь насичення ґрунту основа-ми від 75 до 90%. Тому вони потребують проведення тих самихзаходів для підвищення родючості, що й ясно-сірі лісові ґрунти.

Ясно-сірі та сірі лісові ґрунти займають у Лісостепу 1635,6тис. га, або 12,4% площі орних земель. Зустрічаються вони та-кож на лесових островах Полісся. Загальна кількість балів боні-тету ясно-сірих лісових ґрунтів становить 30-36, а сірих лісовихґрунтів — 34-48.

Темно-сірі опідзолені ґрунти (рис. 6) поширені в Лісостепунерівномірно, найбільші їх масиви знаходяться південніше обла-стей поширення ясно-сірих і сірих лісових ґрунтів. Загальна їхплоща 1192 тис. га.

Вчені вважають, що в своєму розвитку темно-сірі опідзоленіґрунти пройшли дві фази: спочатку степову (дерновий процесґрунтоутворення), потім лісову (процес опідзолення). Ознакиопідзолення виражені слабко, а процеси нагромадження гуму-су наближаються до чорноземів.

За гранулометричним складом темно-сірі опідзолені ґрунтипереважно середні та важкі суглинки. Вони більше оструктуреніпорівняно із ясно-сірими та сірими лісовими ґрунтами. Кількістьпродуктивної вологи в метровому шарі становить 150-175 мм.Вміст гумусу в орних ґрунтах досягає 2-4,9, а в цілинних — 6-10%. Для темно-сірих опідзолених ґрунтів характерна досить

4d(A) — гумусовий дернинний горизонт (0-2-Hd 4 см), в орних ґрунтах його немає;п           /           Не(А1) — гумусовий елювійований горизонт (5-

7-37 см), темно-сірий, з «сивиною» від присипки

НЕ SiO2, структура порохувато-грудкувата, перехідІ          помітний;

НІ(А2В) — гумусово-ілюаіальний горизонт (28-

Н|         38-65 см), темнувато-сірувато-бурий, є окремі

Щ                    плями присипки SiO2, грудкувато-грубогоріхува-

I           тий, ущільнений, окремі червориїни та порожнини

Ih         від корінців; перехід помітний;

                        ІЩВ) — ілювіальний слабогумусований гори-

I           зонт (66-100 см), червонувато-бурий з натьоками

            1          гумусу та слабким червонувато-бурим лакуванням

на поверхні призматичних структурних агрегатів;Ц          Рі         перехід помітний;

І            І — ілювіальний горизонт (101-120 см), чер-вонувато-бурий, призматичний, натьоки колоїдів,Рк перехід помітний;Щ Рі — слабко-ілювійована ґрунтотворна порода

Ш         (121-135), буро-палева;

Рк(Ск) — ґрунтотворна порода — лес (136-150см) палевий у вигляді прожилок.

Hd

НЕ

НІ

!h

Рі

Рк

Рис. 6. Будова профілю темно-сірого опідзоленого ґрунтувисока кислотність (рНсол = 4,5...5,0), а ступінь насичення ґрун-ту основами — нижче 80%. Ступінь забезпечення темно-сірихопідзолених ґрунтів на рухомі форми азоту, фосфору і калію —середній або високий.

Для підвищення родючості темно-сірих опідзолених ґрунтівпотрібно проводити вапнування, особливо в районах західногоЛісостепу, та вносити органічні й мінеральні добрива. Практикавикористання цих ґрунтів свідчить, що при внесенні лише міне-ральних добрив темно-сірі опідзолені ґрунти втрачають обміннийкальцій, внаслідок чого підкислюється ґрунтовий розчин. Суміс-не внесення гною у нормі 9-12 т/га разом з помірними нормамиNРК забезпечує сталий урожай сільськогосподарських культурбез погіршення властивостей темно-сірих опідзолених ґрунтів.

Чорноземи опідзолені будуть розглянуті нижче.

Контрольні запитання

Де знаходиться зона Лісостепу України?

Які природні умови утворення сірих лісових ґрунтів?

Яка будова профілю сірих лісових і темно-сірих опідзоленихґрунтів?

Як використовуються сірі лісові і темно-сірі опідзолені ґрунти?

Прийоми підвищення родючості сірих лісових і темно-сірих опід-золених ґрунтів.