8. ЗАСОЛЕНІ ҐРУНТИ І СОЛОДІ

Засоленими називають ґрунти, які мають у своєму профілілегкорозчинні солі в кількості, токсичній для сільськогосподарсь-ких рослин. До них належать солончаки і солонці. В Українінайбільші їх площі зустрічаються в сухому Степу, в зонах Степута Лісостепу, незначні — на Поліссі. У зв'язку з таким поширен-ням засолені ґрунти називають інтразональними, тобто такими,що не мають власної зони.

Формування засолених ґрунтів пов'язане з нагромадженнямсолей у ґрунтових водах і породах та умовами, що сприяють їхнійподальшій акумуляції в профілі ґрунтів.

Основне джерело утворення солей (хлоридів, сульфатів,нітратів, силікатів і карбонатів) — це продукти вивітрюваннягірських порід. Другим джерелом засолення ґрунтів є соленоснігеологічні породи різного походження. Перенесення солей з цихпорід у ґрунт відбувається за участю підґрунтових вод. Третєджерело — це вулканічна діяльність. Вулканічні гази містять СІ,SO2, СО3; термальні джерела виносять на поверхню розчини хло-ридів, карбонатів натрію. Четверте джерело засолення ґрунтів —імпульверизація — перенесення солей з моря на сушу. УздовжСиваша, Чорного та Азовського морів простяглась смуга низин-них берегів — приморських солончаків. Тут вітер піднімає солянийпил і переносить його в прилеглі райони. Дослідження вченихпоказали, що в районі Асканія-Нова (Херсонська обл.) кількістьсоляного пилу, що випадає з атмосфери, становить 319,3 кг/гана рік. Безпосереднім джерелом легкорозчинних солей у ґрун-тах можуть бути підґрунтові води при близькому їх заляганні доповерхні (2-3 м). При фізичному випаровуванні по капілярнійсистемі солі підтягуються до поверхневого шару ґрунту та аку-мулюються тут. У деяких випадках причиною нагромадженнясолей в ґрунті може бути рослинність. Окремі рослини в посуш-ливих умовах мають кореневу систему, що проникає дуже гли-боко, а тому такі рослини здатні «перекачувати» розчини солей зглибини до поверхні ґрунту.

Інтенсивність перерозподілу солей і нагромадження їх уґрунтах залежать від клімату. За вологого клімату і промивноготипу водного режиму солі вимиваються за межі профілю і не на-громаджуються.

Солончаки. До солончаків належать ґрунти, що містять уверхньому 15-сантиметровому шарі понад 1% легкорозчиннихсолей від маси ґрунту.

Розрізняють поверхневі солончаки, в яких солі знаходяться уверхньому шарі ґрунту (0-30 см), та глибокопрофільні, в якихвисокі концентрації солей спостерігаються по всьому профілюґрунту. Крім того, розрізняють солончаки за типами засолення,тобто за якісним та кількісним складом солей. Виділяють такіосновні типи засолення: содове, хлоридне й сульфатне. Всі іншітипи засолення — це комбінації зазначених вище основних типівзасолення. Від типу засолення залежать хімічні і фізичні власти-вості солончаків. Найшкідливіше для рослин содове засоленняґрунтів, найменш шкідливе — сульфатне.

Морфологічно наявність солей у профілі ґрунту можна виз-начити лише тоді, коли ґрунт сухий, на його поверхні може бутисольова кірка, на стінці розрізу спостерігаються вицвіти солейЯкщо ґрунт вологий, то в польових умовах наявність у ньомусолей можна визначити за допомогою аналізу водної витяжкиз ґрунту.

Склад солей впливає на морфологічну будову засоленихґрунтів. За морфологічними ознаками солончаки поділяють напухкі, мокрі, чорні та кіркові.

  • Пухкі солончаки — ґрунти, в яких великий вміст сульфатунатрію — №2SO4 10Н20. Зверху вони дуже сухі й пухкі.

Мокрі солончаки — ґрунти, що містять гігроскопічні солі —хлориди кальцію i магнію — СаСІ2 і МдСІ2. Темний, майже чор-ний колір залежить від наявності у їх складі гігроскопічної во-логи.

Чорні солончаки характеризуються наявністю соди №2СО3.її підвищений вміст сприяє розчинності органічної речовини, іпрофіль ґрунту набуває темного (чорного) забарвлення.

У кіркових солончаках на поверхні утворюється тонка сольо-ва кірка хлориду натрію NаСl.

При морфологічному описі профілю засоленого ґрунту чисолончака до основного чи допоміжного символа горизонту до-бавляєьбся мала літера s.

Солончаки поділяють на два типи: гідроморфні й автоморфні.Гідроморфні солончаки розвиваються в умовах близького заля-гання мінералізованих підґрунтових вод, а автоморфні — на за-солених ґрунтотворних породах при глибокому заляганні підґрун-тових вод.

Більшість культурних рослин при наявності в ґрунті легко-розчинних солей розвиватись не можуть або дають дуже низьківрожаї. Проте не всі сільськогосподарські рослини однакововитримують засолення ґрунту. Так, цукрові буряки, капуста, ба-вовник, просо, люцерна витримують відносно високу концент-рацію солей — до 0,6%, кукурудза, озима пшениця, ячмінь,люцерна меншу — 0,3-0,4%, соняшник, льон, конюшина —тільки до 0,2-0,3%.

Освоєння солончаків можливе тільки після проведення склад-них меліоративних заходів. Основний меліоративний прийом —промивання солончаків прісною водою. Норми витрати води напромивання засолених земель залежать від ступеня їх засолен-ня, вологості, гранулометричного складу і глибини заляганняпідґрунтових вод. Крім того, норми промивних вод не повиннібути занадто великими, щоб не зумовлювати піднімання по капі-лярах засолених підґрунтових вод. Перед промиванням ґрунтнеобхідно глибо