10. ҐРУНТИ ГІРСЬКОГО КРИМУ

магниевый скраб beletage

Гірська частина Криму представлена трьома дугоподібними іпаралельно розташованими гірськими грядами із загальним на-прямком з південного заходу на північний схід.

Висота гірських грядів знижується з півдня на північ. Головнапівденна гряда має максимальну висоту 1540 м над рівнем моря,висота внутрішньої гряди — 535-550 м, а третьої — 250-350 мнад рівнем моря.

Кліматичні умови гірського Криму дуже різноманітні. Вонипов'язані з висотою місцевості, експозицією схилів, сезонноютемпературою води Чорного моря, з температурою повітря сте-пових районів півострова. Взаємопоєднання цих факторів врізних співвідношеннях зумовило добре виражену вертикальнуландшафтну зональність.

В передгірській лісостеповій зоні поширені дерново-карбо-натні гірсько-лісостепові, сірі гірсько-степові і коричневі ґрунти,на південних схилах в приморській частині головної гряди — ко-ричневі ґрунти, в гірсько-лісовій — буроземи і в гірсько-лучній(на плоскогір'ях, яйлах) — гірсько-лучні чорноземовидні ґрунти.

Формування вказаних ґрунтів проходило на елювії вапняків,конгломератів і піщаників, елювії і делювії глинистих сланців.

На північних схилах головної гряди в західній частині другоїгряди і частково на північних схилах третьої гряди гір поширеналісова рослинна формація, представлена дубовими, буковими,сосновими, грабовими і змішаними лісами. Під впливом цихрослинних формацій при сумі річних опадів — 550-900 мм сфор-мувалися буроземи.

Буроземи в гірській лісовій зоні сформувалися на абсолют-них висотах вище 300 м над рівнем моря. Вони утворились як наелювії — делювії твердих карбонатних порід, так і на безкарбо-натних породах — глинистих сланцях, піщаниках, конгломератахтвердих порід. В останньому випадку вони мають більш вира-жені ознаки буроземного процесу ґрунтотворення.

Так, буроземи на елювії глинистих сланців широко поширеніна північних і південних схилах першої гряди і значних площахдругої гряди гір.

Потужність профілю буроземів — 65-90 см; відсутнє закипан-ня дрібнозему, реакція ґрунтового середовища слабокисла, вмістгумусу — 3,5-6%; сума обмінних катіонів складає 30-35 м.екв на100 г ґрунту (рис. 16).

Н0 — лісова підстилка (0-3 см);

Н — гумусовий (4-25 см) горизонт, темно-бурий, глинистий, грудкуватий, слабоскелет-ний;

Нр — верхній перехідний горизонт (26-55см), сірувато-бурий, глинистий, щебенистий,ущільнений, грудкувато-горіхуватий, перехідпомітний;

Ph — 56-85 см - буруватий, сильнощебе-нистий, глинистий, щільний, горіхуватий, пе-рехід помітний;

Нг

Н

Hp

Ph

Р — 86-100 см - слабозвітрені глинистісланці.

P

Рис. 16. Будова профілю бурозему на елювії глинистих сланців

На карбонатних твердих породах і на їх делювії на північних ічастково південних схилах першої гряди гір, на абсолютних ви-сотах вище 500-600 м над рівнем моря під дубовими, соснови-ми, буковими, ясеневими і змішаними лісами сформувались бу-роземи. Потужність профілю ґрунту — 60-110 см; закипає наглибині 40-50 см. Вільні карбонати відсутні, рН водний — 6,2-6,8,вміст гумусу — 3-6%, сума ввібраних основ — 20-30 м.екв/100 гґрунту.

Виділяють такі горизонти: Н0 — (2-3 см) — лісова підстилка;НГ — (8-12 см) — гумусово-дернинний горизонт; Не — (10-25см) — гумусовий слабко-елювійований горизонт; Нрі(дІ) — (15-25 см) — верхній перехідний горизонт, помітно ілювійований;Р^(дІ) — (20-50 см) — нижній перехідний горизонт, оглеєний;Р — порода — елювій глинистого сланця.

Зональними ґрунтами південних схилів Головної (першої) гря-ди є коричневі ґрунти. Вони поширені переважно на південнихсхилах прибережної зони до висоти 550 м над рівнем моря наелювії і делювії глинистих сланців і верхньоюрських вапняків.

Кліматичні умови в зоні поширення коричневих ґрунтів маютьознаки сухого Середземномор'я і характеризуються позитивни-ми середніми температурами зимових місяців, рівномірним роз-поділом опадів протягом року. Середньорічна кількість опадіввідносно невелика — 320-430 мм. Посушливий клімат даної зонисприяє розвитку зріджених лісів і чагарників. Особливості ґрун-тотворних порід обумовили властивості коричневих ґрунтів. Навапняках вони карбонатні, реакція ґрунтового середовища (рНводний — 7,5-7,7), на безкарбонатних породах — слабокисла (рНводний — 5,9-6,7). Вміст гумусу — 6-9%.

Коричневі карбонатні ґрунти на елювії вапняків поширені навирівняних ділянках і схилах під чагарниковою і трав'янистоюрослинністю. Потужність профілю — 80-110 см; має таке чер-гування горизонтів: Нк — (0-20-25 см) — гумусовий горизонт;Нрк — (22-27 см) — верхній перехідний горизонт, щебенистий;Phк — (30-35 см) — нижній перехідний горизонт, щебенистий;глибше — слабковивітрений елювій вапняків.

Колір коричневих ґрунтів залежить від особливостей ґрунто-утворюючих порід. При загальному їх коричневому забарвленні,ґрунти, що утворилися на червонозабарвлених вапняках з підви-щеним вмістом заліза, мають червонувато-бурий відтінок. Вонизаймають нижню смугу зони поширення коричневих ґрунтів і їхописують як червоно-коричневі ґрунти сухих лісів і чагарників.Такий ґрунт описаний М. І. Полупаном в заповідній частиніНікітського ботанічного саду — сухий ліс на мисі «Мартьян»(рис.17).

Профіль ґрунту містить щебенювато-кам'янисті включеннящільної породи, які сприяють формуванню досить добрих вод-но-повітряних властивостей червоно-коричневих ґрунтів, їх за-довільну водопроникність, що оберігає їх від руйнівної дії повер-хневого стоку.

Коричневі і червоно-коричневі ґрунти сухих лісів і чагарниківпридатні під виноградники, вирощування тютюну і окремих суб-тропічних культур.

Н0 — лісова підстилка (0-2 см);

Н(к) — (3-16 см) — гумусовий, червоно-ко-ричневий, середньоглинистий, слабохрящува-тий, грудкувато-горіхувато-зернистий, пухкий,тонкопористий; дрібні уламки вапняку, що заки-пають від НСІ, перехід ясний;

Нр(к) — (17-52 см) — верхній перехіднийкоричнево-червоний, середньоглинистий серед-ньохрящуватий, грудкувато-зернисто-горіхува-тий, ущільнений, тонкопористий, багато уламківвапняка, перехід поступовий;

Phк — (53-110 см) — нижній перехідний,різко виділяється на фоні інших горизонтів більштемний коричнево-червоним забарвленням,легкоглинистий, сильнощебенистий, щільний,тріщинуватий, перехід поступовий;

Н0V-

Н (к)

Нр (к)

РЬік

Рк — (111-130 см) — делювій вапняку, буро-коричневий з жовтуватим відтінком, середньо-глинистий, сильно-щебенистий, щільний.

P

Рис. 17. Будова профілю червоно-коричневого ґрунту сухих лісів ічагарників на делювії вапняків

Контрольні запитання

Якими особливостями клімату і рельєфу обумовлені умови ґрун-тотворення в гірському Криму?

Які ґрунти характерні для різних районів гірського Криму?

Яка будова профілю червоно-коричневих ґрунтів сухих субтропіківпівденного берегу Криму? Як вони використовуються?