ВСТУП

Ґрунтознавство — це наука про ґрунти, їх утворення, склад,властивості, закономірності поширення, формування та розви-ток головної властивості — родючості, про найраціональніше ви-користання ґрунту. Воно вивчає ґрунт як природне тіло, як засібвиробництва, предмет людської праці та її продукт.

Як основний засіб виробництва в сільському господарствіґрунт має такі важливі особливості: незамінність, обмеженість,непереміщення у просторі та родючість.

Першоджерела емпіричних знань про ґрунти сягають у дужедавні часи. Розвиток знань про ґрунти в епоху Відродження по-в'язаний з іменем Леонардо да Вінчі (Італія), Б. Паліссі (Фран-ція), Я. П. ван Гельмонта (Нідерланди), І. Р Глаубера (Німеччина)та ін. У Росії М. В. Ломоносов уперше сформулював наукове по-няття «чорнозем» та умови його утворення.

В. В. Докучаева (1846-1903) вважають засновником науки проґрунт. У докучаєвський період розвитку природничих наук ґрунтрозглядався як верхній шар гірських порід або як інертний суб-страт, що пасивно передає рослинам необхідні їм мінеральні солі.В. В. Докучаєв перший дав визначення поняття ґрунт. Ґрунтом вінназивав «денні» або поверхневі горизонти будь-яких гірськихпорід, що змінюються під сумісним впливом води, повітря тарізних живих і мертвих організмів. Він сформулював вчення проприродні фактори ґрунтоутворення, до яких відніс такі: мате-ринську, або ґрунтотворну, гірську породу, клімат, рослинність,рельєф та вік формування ґрунту.

В. В. Докучаєв висунув і розвинув ідею про закономірне про-сторове поширення окремих типів ґрунтів, що покривають по-верхню материка Євразія у вигляді широтних зон. Ним була вста-новлена вертикальна зональність гірських систем, або поясність,розподіл ґрунтів від підніжжя до вершин високих гір.

За сукупністю всіх важливих ознак і властивостей ґрунту якприродно-історичного тіла В. В. Докучаєв уперше розробив нау-ково-генетичну класифікацію ґрунтів, яка використовувалася длявирішення різних практичних завдань. Створивши основу таметоди картографування ґрунтів, він склав першу карту ґрунтівпівнічної півкулі Землі.

Великий внесок у розвиток науки про ґрунти вніс проф.П. А. Костичев (1845-1895). Свою наукову діяльність він присвя-тив дослідженню біологічних факторів ґрунтоутворення та спо-собів підвищення родючості ґрунтів. Він заклав основи агроно-мічного ґрунтознавства та землеробства.

У подальшому вчення Докучаева-Костичева про ґрунт розви-вали П. С. Коссович, К. Д. Глинка, К. К. Гедройц, Д. М. Прянишни-ков, Л. І. Прасолов, В. Р Вільямс, Б. Б. Полинов та ін. Так, К. К. Гед-ройц (1872-1932) заклав основи колоїдної хімії ґрунтів! Вінвиявив у ґрунтах ґрунтовий вбирний комплекс, основою якого ємінеральні, органічні та органо-мінеральні часточки та колоїдиґрунту. Величина ґрунтового вбирного комплексу та склад об-мінних катіонів характеризують фізичні й хімічні властивостіґрунтів, впливають на динаміку ґрунтових процесів. Значний вне-сок зробив Гедройц у вирішення питань оцінки потреби ґрунтіву поживних речовинах, їх хімічної меліорації — вапнування тагіпсування. В основу його праці «Вчення про вбирну здатністьґрунтів» було покладено дослідження ґрунтів Носівської дослід-ної станції на Чернігівщині.

Постійне вивчення еволюції ґрунтів та ґрунтового покриву вумовах інтенсивного землеробства за останні кілька десятирічдало змогу вченим розробити новий номенклатурний списокґрунтів України, дати детальну діагностику їх. Ці та інші матеріа-ли викладено в «Польовому визначнику ґрунтів» (1981), в «Атласіґрунтів Української РСР» (1979), у двотомнику «Ґрунти України іпідвищення їх родючості».

Агрономічна хімія, або агрохімія, — наука про взаємодіюрослин, ґрунту і добрив у процесі вирощування сільськогоспо-дарських культур, кругообіг речовин у землеробстві та вико-ристання добрив для підвищення урожаю, його якості і родю-чості ґрунту.

Д. М. Прянишников вважав, що завданням агрохімії е вивчен-ня кругообігу речовин у землеробстві та виявлення засобів впливуна хімічні процеси, що відбуваються в ґрунті і рослині, які можутьпідвищувати урожай або змінювати його склад. Головним засо-бом впливу на кругообіг поживних речовин є добрива.

Основним завданням агрохімії є створення регульованихумов живлення рослин і формування урожаю високої якості зарахунок освоєння процесів взаємодії добрив та ґрунту, процесівтрансформації і метаболізму поживних речовин, використаннябіологічних особливостей культури, технології її вирощування ізберігання, підвищення родючості ґрунту з урахуванням еконо-мічної та агроекологічної оцінки.

Агрономічна хімія як наука почала формуватись ще в часиДавньої Греції, Римської імперії, коли стали застосовувати зеленідобрива, попіл, вапно, гіпс, вивчати ґрунт як джерело мінераль-них елементів живлення.

У 1563 р. французький природознавець Б. Паліссі висловивприпущення, що сіль є основою життя і росту рослин. На йогодумку, гній не мав би такого значення, якби не містив солей, якізалишаються після розкладання сіна і соломи.

Німецький хімік І. Р Глаубер у 1656 р. показав, що внесення се-літри в ґрунт значно впливає на підвищення урожаю рослин. На-прикінці XVIII ст. у Західній Європі набула поширення гумусова тео-рія живлення, яку висунув у 1761 р. шведський хімік Ю. Г Валлеріус.Він вважав, що гумус є єдиним джерелом живлення рослин.А. Л. Лавуаз'є в 1775 р. писав, що рослина поглинає матеріали,