13. ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР

магниевый скраб beletage

Ґрунтові ресурси кожної країни — народне багатство. Пра-вильне його використання неможливе без кількісного та якісно-го обліку ґрунтів. Державна система вивчення, оцінки, обліку йрозподілу земельного фонду країни називається Державнимземельним кадастром (від франц. саdаstrе — реєстр). Держав-ний земельний кадастр передбачає організацію її раціональноговикористання та охорони, регулювання земельних відносин, зем-леустрою, обґрунтування розмірів плати за землю, оцінку госпо-дарської діяльності. Отже, він включає дані реєстрації землеко-ристувачів, облік кількості і якості земель, бонітування ґрунтів таекономічну оцінку земель.

Основною формою кількісного та якісного обліку ґрунтів є різніматеріали великомасштабних ґрунтових досліджень: картиґрунтів, картограми, ґрунтові нариси з аналітичними даними таін. Важливе значення для детальної, якісної оцінки ґрунтів маютьїх агровиробннче групування та бонітування.

Бонітування ґрунтів (від лат. ьопла — доброякісність) — цепорівняльна оцінка їх за продуктивністю, виражена в балах, якавраховує їх об'єктивні ознаки і властивості.

Наукові основи бонітування ґрунтів у Росії були розробленіВ. В. Докучаєвим. Основним фактором оцінки якості земель вінвважав «природну правоздатність ґрунтів», тобто їх природніякості як найбільш об'єктивні і надійні показники.

Завдання бонітування — дати порівняльну кількісну оцінкуґрунтів, рівня їх потенціальної родючості, тобто показати, на-скільки один ґрунт кращий чи гірший за інший і придатний длявирощування певних культур незалежно від будь-яких вартіснихкатегорій. Бонітування ґрунтів — це не тільки узагальнюючий етапустановлення сільськогосподарського значення ґрунтів, а й ви-хідна позиція, визначення завдань інших сільськогосподарськихнаук. Тому бонітування ґрунтів — одна з найскладніших проблемв науці про ґрунти.

Чітке врахування оцінки виробничої діяльності сільськогос-подарських підприємств робить ґрунт та його родючість мо-гутнім фактором підвищення продуктивності праці в сільськомугосподарстві. Давно відомо, що навіть у межах одного районузустрічаються господарства з різною природною родючістюґрунтів. Отже, при плануванні показників виробничої діяльностігосподарств треба враховувати якість ґрунтів, а не механічно по-рівнювати показники різних господарств за виходом продукції з100 га сільськогосподарських угідь без урахування якості ґрунтів.На ґрунтах з більш високою природною родючістю значно легшевирощувати високі і стійкі врожаї, ніж на ґрунтах з нижчою родю-чістю. Природно, що на кращих за родючістю ґрунтах повиннібути і вищі показники виходу продукції на 100 га земельних угідь.

Без бонітування ґрунтів неможливо правильно вирішити бага-то виробничих питань: впровадження у господарствах науковообґрунтованих заходів підвищення родючості ґрунтів, раціональневикористання орних та вибір для освоєння нових земель, впро-вадження сівозмін і раціональне розташування сільськогоспо-дарського виробництва, прогнозування врожаїв сільськогоспо-дарських культур, визначення оптимальної структури посівнихплощ і перспектив спеціалізації господарств, планування закупі-вель сільськогосподарських продуктів, оплата праці та аналіз ефек-тивності виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств.

Показником якості (родючості) ґрунтів є бонітет, вираженийу балах. Це інтегральна величина різних властивостей і ознакґрунту, що визначаються в міліграмах, міліграм-еквівалентах,міліметрах, процентах тощо. Це свідчить про відносний (по-рівняльний) характер оціночних робіт. Встановлюється бал боні-тету за об'єктивними природними властивостями та ознакамиґрунту, які є критеріями бонітування.

Критерії бонітування поділяють на основні (типові) і модифі-каційні. Основними (типовими) вважають критерії, які безпосе-редньо характеризують здатність ґрунтів задовольняти потребирослин у факторах життєдіяльності — воді і елементах живлення,тобто дають змогу оцінити їх родючість. Модифікаційні критеріївизначаються специфічними властивостями ґрунту, що зумовлю-ють ту чи іншу можливість рослин використовувати елементиживлення і вологу для утворення врожаю.

У 1993 р. було вперше проведено суцільне бонітуванняґрунтів сільськогосподарських угідь України на основі «Методи-ки бонітування ґрунтів України», що була розроблена в 1992 р.

ученими Інституту землеустрою, Інституту ґрунтознавства таагрохімії ім. О. Н. Соколовського та Української сільськогоспо-дарської академії (нині Національний аграрний університет Ук-раїни). Методика передбачає загальне і окреме бонітуванняґрунтів. Особливістю методики є те, що загальне і окреме бон-ітування ґрунтів проводиться за єдиною системою, побудова-ною на подібних принципах, але з обов'язковим урахуванняммісцевих і регіональних особливостей ґрунтів та природних умоввирощування сільськогосподарських культур.

Згідно з методикою, показники бонітету ґрунтів відобража-ють порівняльну оцінку їх якості, що визначається за об'єктив-ними ознаками та властивостями і корелюють з урожаєм сіль-ськогосподарських культур. До критеріїв бонітування ґрунтівналежать властивості ґрунтів, що характеризуються кількіснимипоказниками, мало змінюються в часі й істотно впливають наврожай сільськогосподарських культура, тобто найдетальнішевідображують суть родючості ґрунтів. Менш стійкі ознаки врахо-вуються у вигляді поправочних коефіцієнтів до бонітету ґрунтів,визначеного за основними критеріями.

Об'єктом бонітування є територіальні одиниці ґрунтового по-криву, що виділені на картах ґрунтів і об'єднані в агровиробничігрупи ґрунтів згідно з «Номенклатурним списком агровиробни-чих груп ґрунтів Української РСР» (К., 1978).

Родючість ґрунтів оцінюється за 100-бальною шкалою. Внас-лідок неоднорідності ґрунтово-кліматичних умов і значноївідмінності у вимогах культур до умов вирощування практичнонеможливо вибрати єдиний для України еталон ґрунтів, якийможна було б оцінити 100 балами. Тому за розрахункові 100 балівприймають еталонний ґрунт для кожної культури в межах при-родно-сільськогосподарського району, де існує екологічний оп-тимум для вирощування даної сільськогосподарської культури.Усього в Україні виділено 198 природно-сільськогосподарськихрайонів, що відрізняються агрохімічними, геоморфологічними іґрунтовими показниками.

Роботи з бонітування ґрунтів складаються з кількох етапів іпроводяться в такій послідовності.

1. Уточнення природно-сільськогосподарського районуванняземельного фонду.

Складання списку агровиробничих груп ґрунтів.

Агроекологічне обґрунтування розміщення культур (збір ісистематизація даних про агробіологічні вимоги сільськогоспо-дарських культур до агрокліматичних і ґрунтових умов середо-вища та виділення зон вирощування культур відповідно до їх аг-робіологічних вимог).

Збір та обробіток даних про властивості ґрунтів.

Вибір еталонних ґрунтів за природно-сільськогосподарсь-кими районами і зонами вирощування культури.

Розробка шкал бонітування ґрунтів за природно-сільсько-господарськими районами і зонами вирощування культури.

Підготовка документації про результати робіт з бонітування.

Критеріями для розрахунку шкал бонітетів ґрунтів є такі.

При загальному бонітуванні ґрунтів — показники, що най-повніше, достовірно та об'єктивно відображують здатність ґрун-ту як природно-історичного тіла задовольняти потреби сільсько-господарських рослин у факторах життя — воді і поживнихелементах (безвідносно до будь-якої культури). Це такі основні(типові) показники: а) запаси гумусу в метровому шарі ґрунту, т/га; б) максимально можливі запаси продуктивної вологи (діапа-зон активної вологи) в метровому шарі ґрунту, мм; в) вміст рухо-мих форм фосфору та обмінного калію в орному шарі ґрунту, мг/100 г. Для врахування впливу на родючість ґрунту таких його вла-стивостей і ознак, як кислотність, оглеєність, засолення, солон-цюватість, скелетність, до балів бонітету ґрунту, визначеного заосновними показниками, вводять відповідні поправочні коефі-цієнти. Дані для визначення цих показників збирають для кожноїґрунтової відміни, яка займає окремий контур на карті ґрунтів.

При окремому бонітуванні ґрунтів властивості ґрунтів, щовиражені в кількісних показниках, стійкі в часі та істотно вплива-ють на врожай певної сільськогосподарської культури в межахконкретного природно-сільськогосподарського району або зонивирощування цієї культури. До таких культур в Україні віднесені:озима пшениця, озиме жито, ячмінь, овес, кукурудза на зерно,соняшник, цукрові буряки, картопля і льон. Типові (основні) вла-стивості ґрунтів такі: а) вміст гумусу в орному шарі і генетичнихгоризонтах, %; б) потужність гумусових горизонтів, см; в) вмістфізичної глини, %.

Інші показники властивостей ґрунтів використовують як по-правочні коефіцієнти до основних. До них відносять: а) індексфізичного стану; б) ступінь засолення; в) ступінь скелетності;г) кислотність (градації по рН сол); д) оглеєність (глибина і сту-пінь); е) ступінь змитості; є) вміст рухомих поживних речовин(фосфору і калію). При зборі даних про властивості ґрунтів під ба-гаторічними насадженнями треба також фіксувати глибину підсти-лання ґрунтотворних порід щільними породами або пісками.

Дані про властивості ґрунтів збирають окремо по видах угідь,природно-сільськогосподарських районах, агровиробничих гру-пах ґрунтів. При збиранні первинної інформації про природнівластивості ґрунтів використовують такі матеріали: а) спискигосподарств, що входять у природно-сільськогосподарські райо-ни; б) списки видів ґрунтів, виділених на великомасштабних кар-тах ґрунтів і об'єднаних потім в агровиробничі групи ґрунтів цихрайонів; в) дані про морфологічні, фізико-хімічні та хімічні влас-тивості ґрунтів господарства.

Шкали окремого бонітування ґрунтів орних земель розроб-ляють у такій послідовності.

Визначають перелік культур, відносно яких розробляютьбали бонітетів ґрунтів окремого природно-сільськогосподарсько-го району.

Встановлюють бонітети ґрунтів згідно з окремими їх влас-тивостями, від яких найбільше залежить урожай сільськогоспо-дарських культур.

Визначають рівень впливу окремих показників якості ґрун-ту (або бонітету) на врожай культури.

Розраховують загальні бали бонітету ґрунтів відносно на-явних культур по всіх агровиробничих групах природно-сільсько-господарського району.

Розробляють шкали бонітетів ґрунтів по зоні вирощуваннякультури.

Бонітування ґрунтів під багаторічними насадженнями і, при-родними кормовими вгіддями проводять аналогічно бонітуваннюґрунтів орних земель. Збирати і обробляти дані про властивостіґрунтів можна не по природно-сільськогосподарських районах, апо більш великих територіях — кількох районах, по округу абопровінції. При бонітуванні ґрунтів особистих підсобних господарствгромадян ураховують поправочний коефіцієнт рівня окультуре-ності земельної ділянки.

Розроблені шкали бонітування ґрунтів дають змогу визначатибонітет ґрунтів кожної земельної ділянки в межах України, на якускладена карта ґрунтів. Єдині шкали бонітетів (зокрема бонітуванняпо зонах вирощування культур, загальне — по Україні в цілому)використовують для складання карт бонітету ґрунтів України.