20. ЗНАЧЕННЯ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ І МІКРОДОБРИВ : Землеробство з основами грунтознавства і агрохімії : B-ko.com : Книги для студентів

20. ЗНАЧЕННЯ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ І МІКРОДОБРИВ

Основне значення мікроелементів полягає у підвищенні ак-тивності ферментів, які каталізують біохімічні процеси. Домікроелементів належать В, Mn, Cu, Zn, Co, Mo, Fe та ін., вмістяких у рослинах і ґрунтах становить не більше тисячної часткипроцента в перерахунку на суху речовину. Нестача мікроеле-ментів у ґрунті зумовлює зниження врожаю, його якості, пошкод-ження рослин шкідниками та ураження хворобами. Роль мікро-елементів у живленні рослин не обмежується активізацієюферментів. Вони здатні утворювати комплекси з нуклеїновимикислотами та іншими сполуками, впливають на фізичні власти-вості, структуру і фізіологічні функції клітини, стан і розвитоккореневої системи, формування репродуктивних органів, щоврешті-решт сприяє підвищенню врожаю та його якості.

Бор до складу ферментів не входить, однак бере участь упервинних етапах поглинання фосфору бобовими культурами,стимулює утворення хлорофілу і сахарози, РНК та ДНК, посилюєгідролітичну активність ферменту інвертази і переміщення цукрівз листя до коренеплодів цукрових буряків. Достатня кількість боруу ґрунті сприяє росту бульб картоплі і накопиченню в них крох-малю. Бор потрібний для рослин протягом вегетації, особливо вперіод запилення та дозрівання насіння. При нестачі бору пору-шуються процеси поділу, росту і диференціації клітин, у рослинльону відмирають точки росту. Недостатнє живлення рослинбором призводить до зниження інтенсивності фотосинтезу, ви-никнення серцевинної і сухої гнилі коренеплодів цукрових буряків,побуріння і загнивання суцвіть капусти, збільшення зараженнякартоплі паршою.

Манган. Головна роль мангану виявляється у фотосинтезі. Вінбере участь в окислювально-відновних процесах і диханні, азот-ному, ауксиновому та нуклеїновому обмінах, гліколізі. Достатнеманганцеве живлення посилює нагромадження сахарози у цук-рових буряках, підвищує вміст у шишках хмелю гірких речовин,алкалоїдів та ефірних масел, каротину. Нестача мангану призво-дить до зниження вмісту білка, вітаміну С, порушення структуримембрани, розвитку хлорозу, сірої плямистості злаків, плямистості,жовтухи цукрових буряків. Середній вміст мангану в рослинахдосягає 1 мг/кг.

Молібден входить до складу ферментів нітратредуктази інітрогенази, бере участь у перенесенні електронів під час віднов-лення нітратів і фіксації молекулярного азоту атмосфери. Безмолібдену не утворюються бульбочкові бактерії. Застосуваннямолібдену сприяє нагромадженню білкових сполук у рослинах,особливо в бобових. Нестача молібдену зумовлює накопиченняв продукції рослинництва нітратів. При використанні молібденупідвищується коефіцієнт засвоєння азоту добрив рослинами,зменшуються його втрати внаслідок вимивання і денітрифікації.

На внесення молібдену, особливо на ґрунтах з кислою реак-цією добре реагують бобові культури, капуста, коренеплоди,овочеві культури. Вміст молібдену понад 1 мг/кг сільськогоспо-дарської продукції шкідливий для людини і тварин.

Цинк входить до складу ферменту карбоангідрази, малатде-гідрогенази, лужної фосфатази та інших ферментів, бере участьв окислювально-відновних реакціях дихання, нуклеїновому таауксиновому обмінах, регулює синтез АТФ. Надходження у над-земну частину рослин фосфору тісно пов'язане з наявністю цин-ку в них, особливо в кореневій системі. Цинк бере участь у мета-болізмі стимуляторів та інгібіторів росту, нуклеїнових кислот,білків. Він необхідний для утворення ауксинів, підвищує стійкістьрослин проти посухи, високих і низьких температур, грибних табактеріальних захворювань.

Внаслідок недостатнього живлення рослин цинком затри-мується їх ріст. У яблунь, абрикос, слив, вишень розвиваєтьсядрібне листя і розеточність, у кукурудзи — хлороз листя. Чутливідо нестачі цинку також цукрові буряки, конюшина, хміль, гречка.

Мідь бере участь у перенесенні електронів в окислювально-відновних реакціях при окисленні багатьох сполук, у процесіфотосинтезу, в азотному; ауксиновому та нуклеїновому обмінах.При взаємодії з амінокислотами, білками та іншими біополі ме-рами і утворює стабільні комплекси.

Мідь входить до складу таких ферментів, як поліфенолокси-даза, тірозиназа, ортодифенолоксидаза. Найбільша потребарослин у міді спостерігається на торф'яних і дерново-підзолис-тих ґрунтах. Добре реагують на мідь льон, конюшина, кормовібуряки, горох, овочеві, трави. Середній вміст міді в рослинахстановить 0,2 мг/кг маси.

Головним джерелом надходження мікроелементів у ґрунт єматеринська порода. Біогенна акумуляція мікроелементів у ґрун-тах визначає їх роль як основного джерела живлення рослин.

У процесі формування ґрунтів, їх використання та окультурен-ня відбувається перерозподіл мікроелементів по генетичних го-ризонтах. Внаслідок застосування засобів хімізації, відходів про-мисловості значно збільшується вміст мікроелементів у ґрунті,особливо у верхньому його шарі. Значна кількість мікроелементівнадходить у ґрунт з вулканічним пилом, морськими бризками,метеоритним і космічним пилом, внаслідок антропогенної діяль-ності і техногенних викидів.

Для вирощування сільськогосподарських культур і життєдіяль-ності людини мають значення бор, мідь, манган, цинк, молібден,залізо, хром, йод, свинець, кадмій, радіонукліди стронцію, це-зію, кобальту. Крім виносу урожаєм, значна частина мікроеле-ментів піддається водній, вітровій та біогенній міграції. Великароль у перетворенні мікроелементів з малодоступних для рос-лин форм, мобілізації мікроелементів, що входять до складу міне-ралів, належить мікроорганізмам і продуктам їх життєдіяльності.Мікроелементи разом з макроелементами беруть участь у всіхскладних процесах біологічного кругообігу речовин.

Для живлення рослин і планування застосування мікроеле-ментів має значення не валовий їх вміст у ґрунті, а вміст рухомихформ. У паспорті поля зазначають низький, середній або висо-кий вміст рухомих форм мікроелементів і використовують ці даніпри визначенні норм і способів застосування мікродобрив. Так,дерново-підзолисті, сірі опідзолені ґрунти Полісся характеризу-ються низьким вмістом рухомих форм молібдену (0,15-0,20 мг/кгґрунту), бору (0,19-0,34), міді (0,39-0,94 мг/кг). Манганом і цин-ком рослини середньо- і високозабезпечені. Ґрунти Лісостепухарактеризуються середнім рівнем забезпечення рослин бором(0,56-1,08 мг/кг ґрунту), міддю (1,92-3,80), манганом (68-133),низьким і середнім рівнем забезпечення молібденом (0,14-0,60мг/кг). Чорноземи звичайні і південні, каштанові, темно-кашта-нові характеризуються високим рівнем забезпечення рослинбором (0,88-3,34 мг/кг ґрунту), манганом (112-180), середнім —молібденом (0,22-0,40), низьким — цинком (0,08-0,34 мг/кгґрунту) (Л. П. Головіна, А. Я. Гетманець).

Найбільший вміст нікелю (25-50 мг/кг ґрунту) встановлено вЖитомирській, Київській, Черкаській, Сумській, Херсонській, До-нецькій і Луганській областях. Вміст мікроелементів в ґрунтах крімприродного фактору у значній мірі обумовлений техногеннимивикидами. Техногенне навантаження часто сприяє накопиченнюмікроелементів у ґрунтах.