1.3. Ґрунтотворні породи

магниевый скраб beletage

За походженням ґрунтотворні породи поділяють на такі основ-ні групи: елювіальні, делювіальні, колювіальні, пролювіальні, алю-віальні, озерно-алювіальні, льодовикові, водно-льодовикові, еоло-ві (нанесені вітром) та лесові відклади. Породи відрізняються однавід одної зовнішніми ознаками, умовами залягання, будовою, атакож хімічним, мінералогічним і гранулометричним складом.

Елювіальними породами, або елювієм, називаються продук-ти вивітрювання вихідних гірських порід, що залишились на місцісвого утворення. Елювій щільних гірських порід поширенийздебільшого у гірських районах (Кавказ, Памір, Тянь-Шань, Урал,Карпати, Кримські гори тощо). Характерною ознакою цієї групипорід є грубозернистість та щебенистість, що збільшується звер-ху до низу ґрунтового профілю, невелика потужність і поступо-вий перехід до невивітрених шарів.

Як породи у ґрунтах України найбільш поширений елювійтвердих карбонатних порід (2,3% території). Це вапняки, крей-да, доломіти, мергелі. Продукти вивітрювання безкарбонатнихщільних порід — піщаників, магматичних порід — також займа-ють 2,3% території.

Делювіальні відклади — це пухкі продукти вивітрюваннярізних порід, що перевідкладені водою. Займають вони шлей-фи схилів, понижені місця, характеризуються слабкою шаруват-істю матеріалу. Склад делювію дуже різноманітний і тісно пов'я-заний з характером порід, що виходять на денну поверхню напідвищених ділянках рельєфу. В районах, де вододіли складеніз лесів, делювій представлений лесовидними породами. Розр-ізняють давній і сучасний делювій: давній характеризується доб-ре сформованим ґрунтовим покривом, сучасний — слабкимпроявом процесів ґрунтоутворення.

Колювіальні породи, або колювій — це відклади на схилах чибіля підніжжя гір у вигляді осипів та обвалів. Характеризуютьсярізноманітним гранулометричним складом, аж до кам'янистого.

Пролювіальні відклади, або пролювій, формуються в резуль-таті дії потужних, але короткочасних потоків зливових, талих,снігових і льодовикових вод (селеві потоки). Вони зустрічають-ся на пригірських похилих рівнинах. Гранулометричний складпредставлений погано відсортованими продуктами вивітрюван-ня, включаючи грубі уламки.

Алювіальні відклади займають близько 9% території України.Вони, як правило, утворюються внаслідок дії постійних воднихпотоків у долинах річок. Під час розливання річок відбуваєтьсяпереміщення, шліфування та сортування скаламученого матер-іалу. Для алювіальних відкладів характерна добра обкатаністьмінеральних зерен та шаруватість — горизонтальна у заплавногоалювію та навскісна — у руслового.

За віком розрізняють сучасний та давній алювій: з першогоскладені заплавні, а з другого — надзаплавні тераси річок. Ха-рактерною ознакою сучасних відкладів є постійне оновлення їхщорічними наносами, а тому у них добре виражена шаруватість.

Озерно-алювіальні відклади утворюють озерні та алювіальнівідклади. Ці породи формувались на низьких рівнинах внаслідоквесняних повеней та обширних розливів, коли після спаду водиутворювались тимчасові водоймища. Такі відклади характерні дляПолісся, де вони займають значні площі.

Льодовикові або моренні відклади зустрічаються окремимиостровами на буграх та їхніх схилах на Поліссі. На значній тери-торії (близько 0,1%) морена є підстилаючою породою, причомузверху вона покрита водно-льодовиковими піщано-супіщанимивідкладами. Льодовикові відклади складені з неоднорідного ма-теріалу, мають переважно суглинковий склад із включенням ва-лунів, гальки і гравійних пісків. У більшості випадків ці породикислі, збагачені кварцом, однак трапляються і карбонатні море-ни. Забарвлення цих відкладів — від бурого, червонувато-буро-го до палево-бурого.

Еолові відклади утворюються завдяки діяльності вітру — роз-вівання та акумуляції дрібнозему. У сухих і пустельних районахдо них належать бугристі та барханні піски, а в районах помірно-го клімату — дюни на берегах морів та в долинах річок.

Лесові породи на території України займають 74,8%. Цеосадові породи. Походження їх до кінця ще не встановлено.Вони покривають усі межиріччя, а також прадавні тераси в лісо-степовій і степовій зонах України. У складі цих порід розрізня-ють леси та лесовидні відклади.

Леси — пухкі, пилувато-суглинкові або пилувато-глинисті по-роди палевого, світло-палевого, палево-жовтого або каштаново-бурого кольору. Найлегший гранулометричний склад лесів наПоліссі і приполіській частині Лісостепу. На південь і схід він стаєважчим. Найбільш важкий склад лесів у степовій частині Кримута на Приазовській височині.

Потужність лесів змінюється від 1-2 до 25-30 м, причому вонабільша на плоскорівнинних і менша — на підвищених елементахрельєфу. Леси, як правило, підстилаються переважно пісками,карбонатними породами та глинами. Вони характеризуютьсявисокою пористістю (45-50%), карбонатністю (10-15%), у зоніСтепу мають у своєму складі гіпс та легкорозчинні солі. Кількістьостанніх збільшується на південь до приморських районів, щозумовлює в цих місцях засолення та осолонцювання ґрунтів. Лесидобре розмиваються, тому в районах їх поширення швидко ут-ворюються яри та провалля з майже прямовисними схилами.

Лесовидні породи за зовнішніми ознаками та багатьма важ-ливими в агрономічному відношенні властивостями (пухкість,карбонатність) подібні до типових лесів, проте основною їх від-мінністю є шаруватість, наявність невеликих прошарків гальки,прісноводних мушлів та піску.

На від'ємних елементах рельєфу зустрічаються оглеєні лесо-видні породи. їх утворення пов'язане із сезонним поверхневимперезволоженням. Від неоглеєних лесовидних порід вонивідрізняються сизувато-зеленими плямами, злитістю та більшважчим гранулометричним складом.

В Україні невелику площу (близько 1,6% території) як ґрун-тотворні породи займають глини різного походження: червоно-бурі, строкаті, балтські, тортонські, майкопські, сарматські, кар-бонові та пермотріасові.

У степовій зоні в районах з розвиненим водно-ерозійнимрельєфом на схилах балок, де лесовидні породи змиті, виступа-ють червоно-бурі глини. Вони карбонатні, іноді засолені водороз-чинними солями, мають виражену призматичну структуру.

Строкаті глини залягають під червоно-бурими. Як ґрунто-творні породи вони трапляються на схилах. Мають строкате за-барвлення — на сірому фоні оливкові, іноді бурі плями. Місцямиу них зустрічаються піщані прошарки.

На схилах середнього Придністров'я ґрунтоутворення розви-вається на балтських глинах. Забарвлення їх сіре або жовтувато-сіре із зеленуватим відтінком. Вони важкі за гранулометричнимскладом, характеризуються злитістю, практично водонепроникні.В товщі їх трапляються прошарки карпатської гальки.

Тортонські глини за властивостями близькі до балтських, од-нак менше містять карпатської гальки. Поширені в Чернівецькійобласті.

Майкопські (морські) глини сірого або темно-сірого кольору,важкі за гранулометричним складом, дуже щільні, мають тонкушаруватість, засолені водорозчинними солями та гіпсом. Поши-рені на Керченському півострові.

Сарматські глини сірого та зеленого кольору, за властивос-тями наближаються до майкопських. Поширені переважно встеповій частині Криму.

Карбонові і пермотріасові глини представлені комплексомглин, що забарвлені в сірі, червоні та зелені кольори. Більшістьз них засолені. Виходять на денну поверхню переважно на схи-лах. Зустрічаються на Донбасі.