1.5. Морфологічні ознаки ґрунту : Землеробство з основами грунтознавства і агрохімії : B-ko.com : Книги для студентів

1.5. Морфологічні ознаки ґрунту

При взаємодії складних біологічних та фізико-хімічних про-цесів ґрунтоутворення формується ґрунтовий профіль. Залежновід умов і процесів ґрунтоутворення формуються відповідні ге-нетичні горизонти. їх відрізняють один від одного за морфоло-гічними ознаками. До основних морфологічних ознак, які берутьдо уваги при польовому дослідженні ґрунтів, є такі: будова профі-лю, товщина ґрунту та окремих його горизонтів, забарвлення,гранулометричний склад та структура, складення, новоутворен-ня, включення та характер переходу одного горизонту до іншого.

Для ознайомлення з будовою ґрунту та морфологічними оз-наками окремих його генетичних горизонтів викопують яму зав-глибшки 1,5-2 м так, щоб одна стінка була вертикальною.

Розподіл ґрунтової товщі на окремі горизонти називаєтьсябудовою ґрунтового профілю. Формування ґрунтових горизонтівпов'язане з пересуванням різних продуктів ґрунтоутворення поґрунтовій товщі. Залежно від клімату і напряму пересування ґрун-тових розчинів вони можуть пересуватись в ґрунтовому профілівниз або вгору. У верхньому горизонті завжди утворюються інагромаджуються органічні речовини. Тому верхній горизонтґрунту називається перегнійно-акумулятивним (від лат. accumu-late — акумуляція, нагромадження), або гумусовим. Разом закумуляцією гумусових речовин у верхніх горизонтах ґрунту принизхідному русі вологи відбувається розчинення та винос у нижнігоризонти мінеральних та органічних сполук. Такий верхній го-ризонт ґрунту називається гумусово-елювіальним (від лат. еіио —вимивати). Отже, в цьому горизонті ґрунту одночасно з нагро-мадженням гумусу відбувається і його вимивання. Горизонт ґрун-ту, в якому винос речовин переважає над нагромадженням і який,як правило, формується безпосередньо під гумусово-елювіаль-ним горизонтом, називається елювіальним. Горизонт ґрунтово-го профілю, що знаходиться нижче елювіального горизонту і вякому осідають вимиті зверху речовини, називається ілювіаль-ним (від лат. іііио — вмивати). Потім ілювіальний горизонт пере-ходить у ґрунтотворну породу.

Усі названі вище горизонти при морфологічному дослідженніґрунтового профілю позначають умовними знаками — симво-лами. Для цього використовують літери латинського алфавіту.В Україні застосовують символи, запропоновані акад. О. Н. Со-коловським, а в інших країнах СНД — символи В.В. Докучаєва(табл. 4).

Якщо основні ознаки однакові за формою своєї прояви, то їхможна записати двома великими літерами (наприклад — НР).У випадку, коли ступінь вираження ознаки слабкий, то її можнавідобразити малою літерою, та ще й у дужках — Р(И)к.

Кожний горизонт ґрунту має свою потужність (товщину), якавимірюється в сантиметрах. Загальна потужність профілю різнихґрунтів залежить від процесу ґрунтоутворення та стадії розвиткуі буває від кількох сантиметрів (примітивний ґрунт в екстремаль-

Таблиця 4

Система символів генетичних горизонтів

Назва горизонту

Символи,

Символи

 

прийняті в

В. В. Докучаєва

 

Україні

 

Лісова підстилка або

 

 

степова повсть

Ho

Л

Гумусовий

H

А

Елювіальний

E

 

Ілювіальний

I

B

Материнська порода

P

C

них умовах полярних або пустельних областей, слабкорозвину-тий ґрунт на продуктах звітрення твердих пород) до 200-250 см(ґрунти Полісся, Лісостепу і північного Степу).

Велике значення при описі ґрунтового профілю має визна-чення окремих його горизонтів, яке залежить від наявності уґрунті гумусу, сполук заліза, кремнієвої кислоти та карбонатів.Гумусові речовини зумовлюють чорне, темно-сіре й сіре забар-влення. Так, гумусовий горизонт у сухому стані має темно-сірезабарвлення, у вологому — майже чорне. Елювіальні горизонти,як правило, збагачені кремнієвою кислотою і мають білясте за-барвлення, ілювіальні — червонувато-буре, оглеєні горизонти, деє закисне залізо,— сизувато-блакитне. На забарвлення ґрунтувпливає також структурний стан ґрунту. Оструктурені ґрунтитемніші, ніж безструктурні — останні більш розпилені.

Структурою називають агрегати, на які може розпадатисьґрунт. Форма і розміри структурних агрегатів у різних ґрунтах тав окремих генетичних горизонтах неоднакові. У ґрунтах виділя-ють за формою три основних типи структури: кубоподібна — всіграні агрегатів рівномірні в трьох взаємно перпендикулярнихосях; призмоподібна — агрегати більш витягнуті по вертикальнійосі; плитоподібна — агрегати розвинені по горизонтальній осі.У межах типів агрегати залежно від їх форми та розмірів поділя-ють на роди і види. В окремому генетичному горизонті агрегатівлише однієї форми та розміру не буває. Найчастіше структураґрунту змішана — грудкувато-зерниста, грудкувато-пилувата,грудкувато-пластинчасто-пилувата та ін.

Грудкувата і зерниста структура характерна для гумусово-аку-мулятивних горизонтів, горіхувата та призматична — для ілюві-альних, пластинчасто-листувата — для елювіальних.

В агрономічному відношенні найціннішими є грудкувато-зер-нисті водостійкі агрегати розміром від 10 до 0,25 мм.

Складення — це щільність та пористість ґрунту або окремихйого горизонтів у їх природному стані. Розрізняють дуже щільне,щільне, пухке та розсипчасте складення.

Дуже щільне складення характерне для глинистих безструктур-них ґрунтів, переважно для їхніх нижніх горизонтів, коли тонкодис-персні часточки щільно прилягають одна до одної. Таке складеннявластиве також ілювіальним горизонтам солонцюватих ґрунтів.

Щільне складення характерне для більшості збіднених наорганічну речовину суглинкових та глинистих ґрунтів, особливодля ілювіальних горизонтів, де завдяки наявності мулистих час-точок відбувається цементація ґрунту.

Пухке складення мають збагачені на органічну речовину суг-линкові та глинисті ґрунти, що добре оструктурені і пористі. Такескладення мають також гумусовані піщані та супіщані ґрунти.

Сипуче складення властиве переважно піщаним ґрунтам, уяких окремі часточки не зв'язані одна з одною. При механічнійдії вони легко розсипаються.

Отже, складення — дуже важлива властивість ґрунту, за якоюможна оцінити його вологоємкість, водопроникність та аерацію,величину опору при обробітку ґрунтообробними знаряддями.

Під новоутвореннями розуміють утворення та накопиченнярізних речовин, які утворились у ґрунті внаслідок процесівґрунтоутворення. Новоутворення виявляються у різних формахі зустрічаються в різних частинах профілю ґрунту. Розрізняютьхімічні і біологічні новоутворення. До хімічних відносяться тон-кодисперсний оксид кремнію, сполуки карбонату кальцію,окислені і відновлені форми заліза, мангану і фосфору та лег-корозчинних солей. До біологічних новоутворень відносятьсяекскременти дощових черв'яків (копроліти) та безхребетних,ходи дощових черв'яків і землериїв, живі і мертві корінці тра-в'янистих рослин та інші наслідки життєдіяльності тварин і рос-лин. При польовому обстеженні ґрунтів новоутворення є тимиознаками, за якими діагностують ґрунти, часто визначають ха-рактер і напрям ґрунтотворних процесів, а також умови поход-ження ґрунту.

Включення — це уламки кристалічних порід (камені, щебінь,галька), рештки рослин і тварин, які тривалий час зберігаютьсвою форму (кістки тварин, черепашки молюсків, товсте коріннядерев), реліктові залишки людської культури (черепки посуду,уламки цегли та різних знарядь, рештки вугілля та попелу).

Значення включень полягає в тому, що за ними можна орієн-товно визначати вік ґрунтів, походження ґрунтотворних порід.Так, наявність валунів у ґрунті свідчить про льодовикове поход-ження ґрунтотворних порід, а включення у вигляді уламків вап-няку — про карбонатність породи та ґрунту.

Характер переходу між горизонтами у ґрунтовому профілівиражає інтенсивність ґрунтоутворення та його напрям. При цьо-му звертають увагу на форму лінії переходу між горизонтами таїї виявлення у профілі. За формою лінія переходу між двома го-ризонтами буває рівною, хвилястою, у вигляді кишені, язика абопалісадника, затічною, розмитою, пилоподібною, а за ступенемвираження в ґрунті — чіткою, помітною або поступовою. Отже,вивчення морфологічних ознак профілю ґрунту дає уявленняпро процеси ґрунтоутворення, стадії їхнього розвитку та агро-номічні властивості конкретного типу ґрунту.