26.3. Проектування, впровадження і освоєння сівозмін

Проектування і впровадження сівозмін. З метою раціо-нального використання землі і створення сприятливих умов длявирощування провідних культур у господарствах запроваджуютьсистему сівозмін. Системою сівозмін «ззивають оптимальне по-єднання кількох сівозмін у господарстві (вона характерна лишедля орних земель). Проте в кожному господарстві крім ріллі є йінші сільськогосподарські угіддя (землі під багаторічними плодо-вими та лісовими насадженнями, а також природні кормові угід-дя). Тому польове господарство організовують після складанняплану землекористування всіх сільськогосподарських угідь, час-тиною якого є план організації території, продуктивного викори-стання земель, введення сівозмін.

Для складання проекту землекористування вивчають і сис-тематизують планово-картографічні, земельно-облікові, земель-но-оціночні та інші відомості про стан і перспективи розвиткупідприємства; роблять обстеження земель та розробляють за-ходи щодо їх раціонального використання; обстежують гідро-технічні ґрунтозахисні споруди, захисні лісові насадження, внут-рішньогосподарську мережу доріг, господарські будівлі, польовістани, табори для тварин, джерела водопостачання; складаютьплан розміщення культур за останні два роки.

За наслідками виконаних обстежень складають експлікаціюземельних угідь. Для розробки сівозмін особливе значення маєвивчення відповідних ознак орних земель. Усі орні землі поділя-ють на кілька категорій за рівнем їх родючості, еродованості тощо,що дає змогу правильно розмістити сівозміни на території гос-подарства.

До проекту землекористування розробляють заходи для по-ліпшення використання земель, розміщення виробничих під-розділів, організації сівозмін та кормових угідь, охорони ґрунтів,водоймищ та повітряного басейну.

Після можливої трансформації земельних угідь на підставівиконаних оцінок та обстежень приступають до розробки струк-тури посівних площ безпосередньо у господарствах.

Головним критерієм раціональної структури посівних площ єкількість продукції, що виробляється на 1 га орних земель принайменших витратах праці та коштів на одиницю продукції. Дляцього здійснюють підбір сільськогосподарських культур з ураху-ванням їх вимог до умов вирощування та ґрунтово-кліматичнихумов господарства. Крім величини можливого урожаю підібра-них культур треба врахувати якість продукції та її призначення.Одночасно порівнюють між собою особливості зернових та кор-мових культур.

Щоб правильно встановити площу посівів тієї чи іншої культу-ри, треба знати обсяг виробництва продукції і планову уро-жайність даної культури. Обсяг виробництва продукції визнача-ють відповідно до замовлення і внутрішньогосподарських потреб.Визначаючи плановий урожай, слід детально проаналізуватифактичну урожайність за останні п'ять років та план агротехніч-них заходів на період освоєння сівозміни.

Плануючи площі посівів кормових культур, враховують кіль-кість кормів, які можна мати з природних кормових угідь, відхо-ди рільництва, овочівництва та промислового виробництва,впровадження ущільнених, післяукісних та післяжнивних посівів.

На основі розробленої структури посівних площ та агровироб-ничої характеристики ґрунтів визначають кількість сівозмін і їхплощі, склад культур, розмір та кількість полів кожної сівозміни.

Визначаючи кількість сівозмін та розподіляючи культури міжними, враховують розташування населених пунктів і тваринниць-ких ферм та інші організаційно-господарські особливості. Прискладанні сівозмін важливо правильно розмістити кожний їх типна території господарства. Польові сівозміни розміщують на по-льових землях та вододілах крутизною до 3°. Кормові, при-фермські сівозміни впроваджують на родючих ґрунтах біля тва-ринницьких комплексів, що забезпечує високий урожайкормових культур і зменшує витрати на їх транспортування. Налуках і заплавах впроваджують кормові лукопасовищні сівозмі-ни, що значно поліпшує продуктивність цих угідь. Овочеві, ри-сові та інші спеціальні сівозміни розміщують на окультуренихґрунтах біля населених пунктів, водних джерел та в умовах зро-шення. На схилах крутизною 3-7° для захисту ґрунту від водноїерозії впроваджують ґрунтозахисні сівозміни.

Розмір і кількість полів у сівозміні визначають з таким розра-хунком, щоб кожна культура (або група їх) займала одне абокілька цілих полів. Для раціонального використання сільськогос-подарської техніки поля повинні мати по можливості правильнупрямокутну форму і приблизно однаковий розмір. Відхилення відсереднього розміру поля допускається в межах 3-5%. На схилахполя треба нарізати так, щоб довша сторона їх була впоперексхилу. Слід також прагнути до того, щоб поля не перетиналисярічками, лісами і мали зручні під'їзди.

Встановивши кількість полів у сівозміні, складають схему чер-гування культур, дають їй економічну оцінку, розробляють систе-му обробітку ґрунту та удобрення, заходи боротьби з бур'янами,шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур. Післянарізання полів для кожної сівозміни закінчується перший етап їївведення у виробництво.

Освоєння сівозмін. Освоєння системи сівозмін — це посту-повий перехід до прийнятого чергування культур, який триваєкілька років (3-4 роки). Сівозміну вважають освоєною тоді, колирозміщення культур на її полях відповідає прийнятій схемі з дот-риманням меж полів сівозміни. В освоєній сівозміні треба такождотримуватися прийнятої технології вирощування кожної сіль-ськогосподарської культури.

Плани освоєння або плани переходу до сівозміни розроб-ляють для кожної введеної сівозміни. У планах (перехідних таб-лицях) спочатку відмічають розміщення на полях культур за по-передні 2-3 роки та поля, зайняті озимими і багаторічнимитравами. Потім визначають найкраще місце для сівби найбільшвимогливих до родючості ґрунту та попередників культури, па-рові поля і вже після цього розміщують решту культур.

Поряд з цим розробляють технології вирощування сільсько-господарських культур (обробіток ґрунту, систему захисту посівівтощо), в яких передбачають поступовий перехід від існуючої вгосподарстві технології до запланованої. Особливу увагу приділя-ють тим полям або ділянкам землі, де під час освоєння сівозмінизаплановані посіви після поганих попередників.

Освоєння сівозміни треба контролювати після фактичногорозміщення культур, тобто після весняної та осінньої сівби.

Дотримання сівозмін. Контроль за дотриманням сівозмінздійснюють після їх освоєння. Для цього порівнюють фактичнерозміщення культур із запланованим відповідно до ротаційноїтаблиці для кожної сівозміни. Під час ротації можливі відхилен-ня від встановленого чергування культур. Порушення буваютьневиправдані і ті, що диктуються практикою, наприклад загибельозимих або багаторічних трав під час зимівлі. Тому після обро-бітку такі поля засівають іншими культурами з урахуванням того,щоб їх урожай компенсував відповідний збір рослинницької про-дукції і вони були попередниками для наступних культур у сіво-зміні.

На кожну із сівозмін у господарстві оформляють книгу історіїполів. У ній у хронологічному порядку записують відомості прокожне поле: розміщення культур, систему обробітку ґрунту та доб-рив, проведені заходи під час догляду за посівами та захисту відбур'янів, шкідників і хвороб тощо. Книгу історії полів, як правило,веде головний агроном господарства, а там, де його немає, —агроном або керуючий відділком.