26.6. Орієнтовні схеми сівозмін для різних ґрунтово-кліматичних зон і різних форм господарювання

У різних ґрунтово-кліматичних зонах України на ґрунтахрізного генетичного типу, гранулометричного складу схемисівозмін можуть бути неоднаковими за складом культур, поряд-ком їх чергування, структурою посівних площ тощо.

Сівозміни з довгою ротацією виправдали себе і вони потрібнінині у великих господарствах, оскільки забезпечують повну ма-невреність у розміщенні культур залежно від ґрунтово-ландшаф-тних чинників, повніше використовують біокліматичний потенці-ал місцевості, а також сприяють збереженню і відтвореннюродючості ґрунтів за невисоких витрат ресурсів.

Проте із появою в Україні нових форм власності на землю,розукрупненням колгоспів та радгоспів і розпаюванням земельзростає кількість господарств, що матимуть невелику площу зем-лекористування, обмежений набір культур та вузьку спеціалізацію.

Для невеликих за площею господарств виникає необхідністьу розробці найбільш оптимальної форми організації територіїземлекористування на основі запровадження вузькоспеціалізо-ваних сівозмін з короткою ротацією. Побудова таких сівозмін маєздійснюватись за науковими принципами, головний з яких —науково обґрунтоване розміщення і чергування культур за зако-нами плодозміни. Саме цей чинник є основою високої і стабіль-ної продуктивності культур, збалансованості показників родючостіґрунту і фітосанітарного стану посівів. Оптимальна тривалістьротації таких сівозмін має бути 4-пільна (при варіюванні від 3- до5-пільної). Це зумовлено вимогами до розміщення культур післявідповідних попередників і дотримання періоду повернення куль-тур на попереднє місце вирощування, який для більшості з нихстановить 3-4 роки. Але є культури (льон, люпин, соняшник, ка-пуста, баштанні), які можуть повертатися в сівозміні на попереднємісце вирощування не раніше, ніж через 5-8 років. Недотриман-ня цих нормативів при побудові сівозмін призводить до накопи-чення інфекції в ґрунті і посівах, розповсюдження шкідників тахвороб.

За законом плодозміни сівозміна має бути насиченою на 50%зерновими колосовими, на 25 — бобовими (кормовими) і зер-нобобовими, на 25% просапними культурами. Це означає, що наокремих полях короткоротаційних сівозмін можна вирощуватидекілька культур, близьких між собою за біологічними властиво-стями, наприклад цукрові і кормові буряки, кукурудза на зерно ісилос.

Якщо сівозміна надто спрощена (до 2-3 полів), до неї слідмаксимально залучати проміжні, сидеральні посіви для послаб-лення явища алелопатичної ґрунтовтоми, періодично вводитипарові поля, особливо в зоні Степу.

Набір культур у короткоротаційних сівозмінах визначаєтьсяспеціалізацією господарства, а остання в свою чергу — зональ-ними ґрунтово-кліматичними умовами та кон'юнктурою ринку.

У зв'язку з розвитком кількох галузей у господарстві, різнома-нітністю вирощуваних культур, наявністю різних типів ґрунтів тарельєфу тощо кожне господарство повинне розробляти системусівозмін. У поєднанні з полями під багаторічними культурами, па-совищами та сінокосами сівозміни дають змогу найбільш повно-цінно використовувати та підвищувати родючість ґрунтів. У табл.68-73 наведено орієнтовні схеми польових, кормових та спеціаль-них сівозмін для різних ґрунтово-кліматичних зон України.

Контрольні запитання

Поняття про сівозміну, повторні і беззмінні посіви, монокультура.

Схема чергування культур і ротація сівозміни.

Чутливість сільськогосподарських культур до повторних і без-змінних посівів.

Теоретичні основи необхідності чергування культур у сівозміні.

Пари, їх класифікація і роль у сівозміні.

Вплив сільськогосподарських культур на родючість ґрунту.

Попередники основних культур у сівозміні та їх оцінка.

Проміжні культури, їх класифікація та значення.

Класифікація, призначення і роль сівозмін.

Передумови для розробки і впровадження сівозмін.

Етапи впровадження сівозмін.

Принципи розміщення культур на полях.

Освоєння сівозмін.

Перехідна таблиця та порядок переходу до запроектованої сіво-зміни.

Ротаційна таблиця та її використання.

Причини порушення сівозмін та їх усунення.

Книга історії полів, її ведення та використання.

Орієнтовні схеми польових сівозмін