1.7. Вбирна здатність і реакція ґрунту

магниевый скраб beletage

Самою активною фракцією фізичної глини дрібнозему ґрунтує колоїди. Колоїдами називаються дрібні часточки речовини, щомають розміри від 0,1 до 0,001 мк. Такі часточки речовини неви-димі неозброєним оком, а наявність їх у розчині свідчить про те,що цей розчин не істинний. При відсутності колоїдів у розчині востанньому є лише молекули та іони мінеральних і органічнихречовин — це істинний розчин. Молекули гумусових речовин на-лежать до колоїдів, оскільки мають велику молекулярну масу.

Колоїдні часточки утворюються у природному середовищідвома шляхами: дисперсійним (подрібненням мінеральнихуламків до розмірів колоїдних часточок) і конденсаційним (спо-лученням, ущільненням іонів і молекул). У колоїдних системахрозрізняють дисперсну фазу (власне колоїдна часточка) і дис-персійне середовище (речовина, що знаходиться навколо колоїд-ної часточки: вода, повітря або тверде мінеральне середовище).

У ґрунті колоїди знаходяться у двох станах: у вигляді золя (ко-лоїдний розчин) та у вигляді геля (колоїдний осад). Гелі ґрунтуздатні зв'язувати та склеювати більш великі механічні елементи(мул, пил) в окремі агрегати різної величини і форми, які назива-ють агрегатами, або структурними утвореннями. Від склеюючоївластивості колоїдів (від лат. соііа — клей) виникла їх назва.

У водному середовищі поведінка колоїдних часточок опи-сується законами броунівського руху. Колоїди здатні проникатикрізь звичайні паперові фільтри, а в клітинах живих організмів —крізь мембрани.

Найважливішою властивістю колоїдів є наявність на їхній по-верхні електростатичного заряду. Колоїдні часточки з одной-менними зарядами відштовхуються, а з різнойменними —притягаються (заряд може нейтралізуватись). Електронейт-ральна колоїдна часточка називається міцелою (рис. 1). Вонаскладається з ядра, розмір якого від 0,1 до 0,001 мк. У ґрунтахзнаходиться понад 90% колоїдів, ядра яких представлені крис-талічними уламками мінералів. На поверхні ядра знаходитьсяпотенціалвизначаючий шар, що визначає заряд колоїду. Ядраколоїдів, що мають у потенціалвизначаючому шарі аніони, на-зиваються ацидоїдами (у ґрунті більшість таких колоїдів). Якщо впотенціалвизначаючому шарі є катіони, то такі колоїди назива-ються базоїдами. Є ще третя група колоїдів, які називають ам-фолітоїдами. Вони здатні змінювати знак заряду (залежно відзміни реакції середовища). При наявності заряду на поверхніядра навкруги колоїду в дисперсійному середовищі (вода) утво-рюється дифузний шар. В ацидоїдів у дифузному шарі знахо-дяться катіони, у базоїдів — аніони, в амфолітоїдів — катіони абоаніони (залежно від зміни реакції середовища).

Ґрунтові колоїди бувають гідрофільними і гідрофобними, тоб-то їхній стан зумовлюють дипольні властивості води. Гідрофіль-ними називаються такі колоїди, які здатні притягувати до своєїповерхні молекули води. Отже, утворюється багатошарова гідрат-на плівка (стан золя). Гідрофільність колоїдів посилюється принаявності в ґрунтовому розчині одновалентних катіонів, особли-во катіонів натрію. Тоді колоїдна система ґрунту знаходиться встані пептизації, тобто всі колоїдні часточки відокремлені чи зок-ремлені. Об'єднанню їх протидіють гідратні оболонки разом зкатіонами натрію. При зволоженні такої ґрунтової маси відбу-вається її запливання, текучість, що призводить до різкого по-гіршення умов росту і розвитку рослин.

Гідрофобність ґрунтових колоїдів посилюється у присутностідво- і тривалентних катіонів, енергія взаємодії яких перевищуєенергію диполя води. Наприклад, катіони кальцію легко відштов-хують молекулу води від поверхні колоїдів, нейтралізують повер-хневий заряд колоїдів. Звільнившись від гідратної плівки, такі ней-тральні колоїди можуть випадати в осад. Відбувається явищекоагуляції з утворенням геля (колоїдного осаду), яке супроводжуєть-ся склеюванням механічних елементів ґрунту та агрегацією міне-ральної маси, що призводить до поліпшення властивостей ґрунтів.

Внаслідок малих розмірів колоїди мають велику загальну по-верхню. Так, якщо наповнити колоїдами посудину об'ємом 1 мл,то їх загальна поверхня буде дорівнювати майже 1 га (від 6000 до10000 м2). Велика загальна і питома поверхня колоїдів зумовлюєзначну реакційну здатність, що має назву вбирна здатність ґрунту.

Вбирна здатність ґрунту — це властивість його поглинати (зат-римувати в собі) іони і молекули різних речовин, гази, рідини,сольові розчини, тверді часточки. її величина визначаєтьсякількістю та якістю колоїдів ґрунту. Академік К. К. Гедройц ство-рив вчення про вбирну здатність ґрунту. Сукупність ґрунтовихколоїдів, мулуватих часточок і частково часточок дрібного пилуразом з увібраними іонами він назвав ґрунтовим вбирним комп-лексом (ГВК). К. К. Гедройц виділив п'ять видів вбирної здатностіґрунтів: механічну, фізичну, хімічну, фізико-хімічну і біологічну.

Механічна вбирна здатність зумовлена пористістю ґрунтовоїмаси. Ґрунт затримує у своїй товщі часточки, що більші за роз-міри його пор. Величина механічного вбирання залежить від гра-нулометричного і структурного складу, складення ґрунтів. Зав-дяки механічному вбиранню утворюється мулуватий осад у зап-лавних і зрошуваних ґрунтах, проходить очищення стічних вод уполях фільтрації та у відстійниках, утворюється ілювіальний го-ризонт у ґрунтах з промивним типом водного режиму.

Фізична вбирна здатність ґрунтів означає зміну концентраціїрозчиненої речовини на межі розділу дисперсійного середови-ща і дисперсної фази. Фізичне вбирання залежить від кількостіколоїдів ґрунту, що здатні фізично (на основі дії електростатич-них сил) вбирати заряджені часточки (диполі води, катіони, ані-они), створюючи різну концентрацію їх у ґрунтовому розчині.

Зміна концентрації речовини на поверхні розділу двох фаз,що зумовлена властивостями поверхні колоїдів, називаєтьсяадсорбцією. У ґрунтах найбільш поширена позитивна адсорбція,при якій відбувається збільшення концентрації речовини на по-верхні колоїдів. Значно рідше зустрічається негативна адсорб-ція, тобто зменшення концентрації речовин на поверхні диспер-сної фази та її збільшення в дисперсійному середовищі. Такеявище характерне для аніонів, які можуть втрачатись з ґрунту принизхідному пересуванні води. В одних випадках це явище пози-тивне, наприклад при відмиванні солеутворюючих аніонів (хлор,сульфат-іони), а в інших — негативне, наприклад при втратінітратів, фосфатів та інших поживних речовин. Тому добрива, щомають нітрат-іони, не рекомендується вносити в ґрунт за кількамісяців до посіву або восени.

Прикладом фізичного вбирання є адсорбція сухим ґрунтомпари води з повітря, адсорбція чорнила і типографської фарбина папері.

Хімічна вбирна здатність ґрунтів зумовлена здатністю аніоніврозчинених солей утворювати з катіонами нерозчинні сполуки,що випадають в осад і примішуються до твердої фази ґрунту.Якщо в ґрунт внести суперфосфат Са(Н2РО4)2, то ця розчиннасіль може вступати в реакцію з солями заліза, утворюючи не-розчинний осад FePO4. З солями кальцію в такому випадку можеутворюватись важкорозчинний у воді ортофосфат кальціюСа3(Р04)2. Дуже часто в ґрунтах при хімічному вбиранні прохо-дить нагромадження в карбонатному горизонті важкорозчинно-го у воді кальциту СаСО3.

Фізико-хімічна, або обмінна, вбирна здатність зумовлена об-міном деякої частини іонів, що знаходяться на поверхні твердоїфази, на еквівалентну (рівновелику) кількість іонів, що знаходять-ся в оточуючому її розчині. Обмінне поглинання здійснюєтьсяза рахунок іонів, що розташовані на зовнішніх рівнях колоїднихчасточок — дифузному шарі колоїдних міцел.

При контакті ґрунту з будь-яким розчином солі відбуваєтьсяобмінна реакція: катіони солі поглинаються твердою фазою, а врозчин витісняються в еквівалентній кількості катіони з твердоїфази. Так, якщо невелику кількість дерново-підзолистого ґрунтупомістити на паперовий фільтр у лійці і налити розчин хлоридукалію, то в фільтраті буде розчин соляної кислоти, який легко ви-явити за допомогою індикатора:

[ГВК] Н+ + НСІ ^ [ГВК] К+ + НСІ.

Якщо в аналогічному досліді використати зразок чорнозему, щонасичений кальцієм, то реакція обміну катіонами проходить так:

[ГВК] Са2+ + 2КСІ ^ [ГВК] кк + + СаСІ2.

Як видно з наведених рівнянь реакцій, на поверхні твердоїфази ґрунту відбувається фізичне поглинання катіонів (адсорб-ція), а в ґрунтовому розчині — перетворення одних речовин наінші, тобто хімічне явище. Тому цей вид вбирної здатності ґрунтівмає подвійну назву.

Вивчивши закономірності фізико-хімічної вбирної здатності,К. К. Гедройц встановив: 1) катіонний обмін між твердою фазоюґрунту і розчином проходить в еквівалентних відношеннях, тобтокількість катіонів, витіснених з твердої фази і поглинених нею зрозчину, еквівалентна (рівновелика); 2) обмін катіонів відбуваєть-ся дуже швидко, майже миттєво; 3) реакція обміну зворотна.

Іони, що мають підвищену енергію поглинання (дво- і трива-лентні), міцніше утримуються ґрунтом, ніж одновалентні. Одні і тісамі іони утримуються ґрунтом неоднаково. За М. І. Горбуновим,приблизно 80% загальної кількості катіонів утримуються віднос-но слабко і здатні до процесів обміну. Інші 20% міцно закріпленіна поверхні колоїдів ґрунту. Іони, що розташовані на гострих івипуклих місцях поверхні колоїдних часточок, витісняються лег-ше, ніж іони, розташовані на ввігнутих місцях або на внутрішнійповерхні мікропор і міжпакетних проміжках глинистих мінералів.

Ввібрані катіони, їх кількість і співвідношення визначають ба-гато властивостей ґрунту, тому завжди важливо знати склад увіб-раних катіонів, особливо наявність представників лужно-земель-них і лужних елементів: Са2+, Мд2+, Nа+, К+. Для більшості ґрунтівхарактерними ввібраними основами є катіони Са2+ і Мд2+. Так, убільшості підтипів чорноземів ГВК насичений іонами Са2+ і Мд2+.У кислих ґрунтах у складі обмінних катіонів є водень (або алю-міній), в солонцях — натрій.

Загальну кількість увібраних катіонів виражають у міліграм-еквівалентах на 100 г ґрунту і називають ємкістю катіонного об-міну (ЄКО). Цю величину можна наближено розрахувати за та-кою формулою:

ЄКО = Са2+ + Мд2+ + Н+.

Сумарний вміст двох увібраних катіонів (кальцію і магнію) ха-рактеризується як сума обмінних основ. Вона позначаєтьсясимволом суми і вимірюється у міліграм-еквівалентах на 100 гґрунту. Отже,

ЄКО = X + H,

де X = Са2+ + Мд2+ — сума двох увібраних катіонів (кальцію і маг-нію), мг-екв/100 г ґрунту;

Н — величина гідролітичної кислотності, мг-екв/100 г ґрунту.

Частка від ділення суми обмінних основ на ємкість катіонно-го обміну, виражена в процентах, характеризує ступінь насичен-ня ґрунту основами:

V = X х 100 / ЄКО.

К. К. Гедройц виділив ґрунти, насичені основами (в ГВК лишеіони Са2+, Мд2+, К+, Na+, NH+), і ґрунти, що ненасичені основами(в ГВК серед обмінних катіонів є іони Н+ і АІ3+).

Указані вище характеристики фізико-хімічних явищ у ґрун-тах знаходять широке практичне застосування в меліорації ґрун-тів, при розрахунку доз добрив, є незамінними при науковомуобґрунтуванні проведення агротехнічних та агрохімічних заходівдля підвищення родючості ґрунтів.

Під біологічною вбирною здатністю розуміють закріпленняречовин у тілах організмів (рослинах, мікроорганізмах і тваринах,що живуть у ґрунті). Суттєвою особливістю біологічної вбирноїздатності є поглинання живими організмами (як рослинами, такі тваринами) необхідних для їх життєдіяльності речовин. Завдя-ки вибірковому біологічному поглинанню у верхніх горизонтахґрунту акумулюються необхідні для продовження життя наступ-них поколінь організмів макро- і мікроелементи.

Отже, вбирна здатність ґрунтів має велике значення в нагро-мадженні в ґрунті елементів родючості. Колоїди через фізичнівластивості генетичних горизонтів визначають водний і повітря-ний режими ґрунтів. Від складу колоїдів та їх властивостей за-лежить рівень активності мікроорганізмів, а також умови росту ірозвитку сільськогосподарських рослин.

Ґрунтовий розчин. Рідка фаза ґрунту є найбільш рухомою,динамічною і водночас активною його частиною. В ґрунтовомурозчині мінеральні й органічні речовини знаходяться в молеку-лярному, колоїдному та іонному станах. У ґрунтовому розчині від-буваються процеси руйнування і синтезу гумусових речовин,формуються вторинні мінерали, утворюються органо-мінеральнісполуки. Із ґрунтового розчину рослини отримують необхідні по-живні речовини і воду. В результаті того, що одні речовини мо-жуть поглинатись рослинами, мікроорганізмами та адсорбува-тись колоїдами, а інші — залишатись у ґрунтовому розчині, міжрідкою і твердою фазами ґрунту встановлюється динамічна ад-сорбційна рівновага.

Із мінеральних сполук у ґрунтовому розчині, як правило, пе-реважають карбонати кальцію, магнію, є нітрати, фосфати, суль-фати, хлориди та солі кремнієвої кислоти. Є ґрунти, що містять уґрунтовому розчині соду. До органічних речовин ґрунтового роз-чину належать гумусові кислоти та їхні солі, молекулярні розчи-ни цукрів, амінокислот, органічних кислот тощо.

Слабкомінералізовані ґрунтові розчини характерні для тунд-рових, підзолистих та опідзолених ґрунтів, чорноземів та чер-воноземів, більш мінералізовані — для каштанових, бурих, на-півпустельних і сіроземних ґрунтів, сильномінералізовані — длясолончаків і солонців. При підсиханні з розчину випадають солі увигляді кристалів.

У сільськогосподарській практиці концентрацію ґрунтовогорозчину вважають слабкою тоді, якщо 1 л розчину містить 0,5-2 гсолей. Така концентрація характерна для ґрунтів північних обла-стей України, що мають періодично промивний тип водного ре-жиму. Осмотичний тиск таких розчинів коливається від 100 до300 кПа. По мірі просування з півночі на південь концентраціяґрунтового розчину зростає і в засолених ґрунтах коливаєтьсявід 5 до 100 г і більше на 1 л розчину. Осмотичний тиск розчинівдосягає 1-2 МПа. На таких ґрунтах ростуть тільки солестійкі рос-лини, які мають високий осмотичний тиск клітинного соку.

Серед катіонів у ґрунтовому розчині знаходяться ті катіони, щовходять до складу обмінних: Са2+, Мд2+, Н+, Na+, К+, NH+, АІ3+, Fe3+.Найважливішими аніонами ґрунтового розчину є такі: HCO3, NO3,СІ-, SO4-, H2PO4-. Більшість з них має визначальне значення уживленні рослин. У дуже малих кількостях у ґрунтовому розчинізнаходяться катіони мікроелементів: Mn2+, Zn2+, Си2+, Со2+ та ін.

Реакція ґрунтового розчину характеризує кислотність і луж-ність ґрунту. Це динамічна характеристика ґрунту, яка залежитьвід погодних умов, інтенсивності біологічних процесів у ґрунті,внесення добрив, агротехніки вирощування сільськогосподарсь-кої культури тощо.

Реакція розчину визначається співвідношенням у ньому іонівH- і OH3. Відомо, що вода при 22°С розкладається на іони вкількості 1/10 000 000 моль, тобто 10-7 моль/л води. З кожноїмолекули води при дисоціації виділяється по одному іону Н+ іОН-. їхня концентрація в дистильованій воді при 22°С дорівнює[Н+] = [OH-] = 10-7 моль/л. Добуток іонів Н+ на OH3 при будь-якійконцентрації має стале значення, що дорівнює 10-14. Якщо до ди-стильованої води прилити кислоту і тим самим збільшити в роз-чині концентрацію іонів Н+, то кількість іонів OH3 зменшиться на-стільки, на скільки збільшиться кількість іонів Н+. У зв'язку з цимреакція будь-якого розчину визначається співвідношенням у ньо-му іонів Н+ і OH-. Якщо в розчині іонів Н+> OH-, то реакція кис-ла, при Н+ = OH3 — нейтральна, при Н+ < OH3 — лужна.

Реакцію ґрунтового розчину визначають через величину вод-невого показника (рН), що є від'ємним десятичним логарифмомконцентрації іонів Н+. Якщо концентрація іонів Н+ в 1 л розчинудорівнює 0,1 г, то рН = 1, якщо — 0,001, то рН = 3. Практичновизначають рН потенціометричним способом за допомогою при-ладу рН-метра.

Реакція ґрунтового середовища визначає ріст і розвитоксільськогосподарських культур і є важливою умовою формуван-ня родючості ґрунту.

Кислотність ґрунту пов'язана з наявністю у ГВК і в ґрунтово-му розчині катіонів Н+ або АІ3+. Розрізняють активну та потенці-альну кислотності. Перша форма кислотності характерна дляґрунтового розчину, друга — для твердої фази ґрунту.

Активна, або актуальна, кислотність зумовлена наявністю вґрунтовому розчині органічних і мінеральних кислот, що легкорозчиняються у воді. У більшості ґрунтів помітне підкислення ґрун-тового розчину відбувається після утворення вугільної кислоти,проте рідко зустрічається утворення в ґрунті інших мінеральнихкислот. Оскільки в ґрунті постійно проходять обмінні процеси міжґрунтовим розчином і твердою фазою, то наявність іонів Н+ абоАІ3+ в рідкій фазі свідчить про те, що ці катіони є і в ГВК.

Потенціальною кислотністю ґрунту називають здатність йоготвердої фази при обмінних реакціях виділяти в ґрунтовий роз-чин катіони H- і АІ3+. Потенціальна кислотність вимірюєтьсякількістю іонів Н+ (або АІ3+), що знаходяться у ГВК в увібраному,поглиненому стані. За певних умов ці іони можуть бути переве-дені в розчин: найбільш рухома частина іонів Н+ (або АІ3+) можеперейти в розчин при обробці ґрунту розчином нейтральної солі,наприклад КСІ, NаСl. Інша, менш рухома, частина іонів Н+ можеперейти в розчин при подальшій обробці ґрунту розчиномгідролітично лужної солі, наприклад СН3СООNа (її pH = 8,2).

Взаємодію ґрунту з різними солями можна записати так:

[ГВК] Н+ + НСІ ^ [ГВК] К+ + НСІ;

[ГВК] Н+ + СН3СООNа ^ [ГВК] Nа+ + СН3СООН.

У результаті обмінних реакцій катіонів солей (К+, Nа+) з іона-ми Н+ ґрунту в сольових витяжках утворюються вільні кислоти,які можна кількісно визначити звичайним титруванням лугом. Закількістю знайденої соляної кислоти при обробці зразка ґрунтурозчином нейтральної солі (КСІ) визначають обмінний вид кис-лотності. За кількістю утвореної оцтової кислоти при обробцізразка ґрунту розчином гідролітично лужної солі (СН3СООNа)визначають гідролітичний вид кислотності ґрунту. Оскільки ней-тральна сіль витісняє лише частину ввібраного водню, а гідролі-тичне лужна сіль — майже увесь, то найчастіше визначаютьвеличину гідролітичної кислотності, оскільки це є результуючимвиразом усіх видів кислотності (рис. 2).

3

ІІ

При наявності в ґрунті ввібраного алюмінію взаємодію йогоз розчином нейтральної солі можна записати таким рівнянням:

[ГВК]^3+ + 3KCl ^ [ГВК]3К+ + AlCl

Хлорид алюмінію як гідролітично кисла сіль сприяє утворен-ню кислої реакції ґрунтового розчину.

У природі поширення кислих ґрунтів пов'язано з певнимиумовами ґрунтоутворення. Велике значення в утворенні ґрунтівз тією чи іншою реакцією має характер ґрунтотворної породи.Так, на карбонатних породах за однакових умов формуються ґрун-ти з нейтральною реакцією, що збагачені кальцієм і магнієм, ана вилугованих безкарбонатних породах формуються кислі ґрун-ти. Великий вплив на утворення кислих ґрунтів мають кліматичніумови. Наприклад, в умовах промивного або періодично про-мивного типів водного режиму ґрунтів відбувається винос солейкальцію та магнію і в ГВК поступають іони Н+. При цьому виникаєявище ненасиченості ґрунту основами, тобто створюється кислареакція. Така реакція середовища характерна для підзолистих,дерново-підзолистих, сірих лісових і опідзолених ґрунтів, черво-ноземів та ін. Рослинність також впливає на характер реакціїґрунту. Хвойні ліси, мох і гриби сприяють посиленню кислотностіґрунту в зв'язку з кислими властивостями їхніх органічних за-лишків і продуктів обміну, широколистяні ліси і трав'яниста рос-линність, навпаки, сприяють нагромадженню основ у ґрунті.

Сільськогосподарська діяльність людини може призвести дозміни реакції ґрунту. Відчуження врожаїв з полів призводить допоступового збіднення ґрунтів елементами, в тому числі й осно-вами. При цьому підвищується його кислотність. Крім того, під-кислюють ґрунт фізіологічне кислі мінеральні добрива.

Кисла реакція ґрунтів несприятлива для більшості культурних рос-лин і корисних мікроорганізмів. Кислі ґрунти мають погані фізичнівластивості. У зв'язку з нестачею кальцію та магнію органічна речо-вина в кислих ґрунтах не закріплюється і ґрунт збіднюється на по-живні речовини. Основним методом підвищення продуктивностікислих ґрунтів і зменшення їхньої кислотності є вапнування.

Іншою важливою характеристикою реакції ґрунтового сере-довища є лужність, її наявність створює несприятливі властивостіґрунту, що призводить до пригнічення рослин і мікроорганізмів,погіршення агрофізичних властивостей ґрунтів. Розрізняють ак-тивну та потенціальну лужність.

Активна лужність зумовлена наявністю в ґрунтовому розчинігідролітично лужних солей (Na2CO3, NаHСО3, та ін.), які при ди-соціації утворюють в основному іони OH-.

У ґрунтовому розчині хімічними методами визначають загаль-ну лужність, лужність, зумовлену карбонатами або гідрокарбо-натами. Лужність від нормальних карбонатів може виявитисьвнаслідок обмінних реакцій ґрунтів, що містять увібраний натрій,а також внаслідок життєдіяльності сульфатредукуючих бактерій,що відновлюють в анаеробних умовах у присутності органічнихречовин сульфати натрію до соди:

Na2S04 + 2С = 2СО2 + Nа2S;

Nа2S + СО2 + Н2О = Nа2СО3 + H2S.

Активну лужність виражають величиною рН.

Потенціальна лужність дає уяву про сумарний вміст лугів уґрунтовому розчині і ГВК. Потенціальна лужність виявляється уґрунтів, що містять увібраний натрій. При взаємодії такого ґрун-ту з вугільною кислотою, що знаходиться в ґрунтовому розчині,відбувається реакція заміщення, результатом якої є нагромад-ження соди і підлуження розчину:

[ГВК]2№+ + Н2СО3 [ГВК]2Н+ + Na2C03.

Потенціальну лужність виражають у міліграм-еквівалентах на100 г ґрунту. Лужність ґрунтового розчину культурні рослини пе-реносять гірше, ніж кислотність. Найбільш токсичним є карбонатнатрію. Його шкідливий вплив починає виявлятись при вмісті іонівCO3- у кількості 0,005-0,02%, або 0,17-0,7 мг-екв на 100 г ґрун-ту. Гідрокарбонат натрію менш токсичний. Його шкідливий впливпочинає виявлятись при вмісті іонів HCO3 у кількості 0,065-0,4%,або 1,0-6,25 мг-екв на 100 г ґрунту.

Надлишкову лужність ліквідовують внесенням фізіологічнокислих мінеральних добрив, гною і гіпсу.

Буферність ґрунту — це його здатність протидіяти зміні ре-акції ґрунтового розчину. Чим більша буферність ґрунту, тим важ-че змінити його реакцію в кислий або лужний бік. Буферністьґрунту залежить від його гранулометричного складу. Високу бу-ферність мають важкі високогумусовані ґрунти. На буферністьвпливає кількісний і якісний склад обмінних катіонів ґрунту, ве-личина ємкості катіонного обміну.

Буферна здатність є одним із елементів родючості ґрунтів.Вона дає змогу зберегти сприятливі для рослин властивостіґрунтів. Буферність ґрунту необхідно враховувати при проведенніхімічної меліорації — вапнуванні та гіпсуванні.

Контрольні запитання

Що таке колоїди?

Які властивості ґрунтових колоїдів?

Що таке міцела?

Що називають ґрунтовим вбирним комплексом?

Які є види вбирної здатності ґрунтів?

Якими показниками характеризується ґрунтовий розчин?

Як визначається реакція ґрунтового середовища?

Що таке кислотність і які види кислотності ґрунту?

Що таке лужність ґрунту та її види?

Що таке буферність ґрунту?