7.3. Літературна обробка тексту

магниевый скраб beletage

Викладення має бути підпорядковане таким вимогам: єди-ній логічній системі, повноті викладення, аргументованості,ясності вираження думки. В основу викладення необхіднопокласти план. Доцільно (але необов'язково) оформляти ро-боту в послідовності, встановленій планом. Буває, що пунктще «не визрів», тому викладення краще відкласти. Сумніви,що виникають, слід записувати на полях або в робочому зо-шиті, а потім з'ясовувати з керівником.

Літературну обробку великих робіт (дипломний проект)краще виконувати у кілька стадій: спочатку підготувати по-передній виклад, а потім скласти стислий варіант, який заклю-чає у собі суть роботи, після цього дати розгорнутий виклад.

Після завершення кожного розділу (підрозділу) необхідноуважно перечитати його, а після закінчення всієї роботи слідпрочитати її заново. При повторному читанні часто виявля-ються помилки, повторення, протиріччя, невдало підібраніепітети тощо. Всі цитати, формули, цифри, бібліографічні по-силання мають бути перевірені за першоджерелами.

Одним із важливих моментів оформлення наукових студе-нтських робіт є саморедагування, мета якого полягає в усу-ненні можливих помилок (стилістичних, граматичних), у роз-витку критичного відношення виконавців до результатіввласної праці. Слід розрізняти два види редагування: науковеі літературне.

Наукове редагування передбачає правильний вибір мате-ріалів, термінів, точність логічних посилань і висновків, до-стовірність залучених джерел тощо.

Літературне редагування полягає у перевірці дотриманнянорм сучасної літературної мови.

Обмеження обсягу роботи вимагає стислості і ясності ви-кладу. Це більш обґрунтована вимога. Слід пам'ятати, щомова наукового мовлення (письма, виступу та ін.) підпоряд-ковується дії двох факторів: норм сучасної наукової мови інорм, зумовлених логікою конкретної науки.

Бездоганна грамотність викладу — основна вимога до мо-ви наукової документації. Орфографічні і граматичні помил-ки, стилістичні похибки різко знижують естетичну цінністьнаукового документа. Виразність мови наукового документавідноситься до тих якостей, які прискорюють і полегшуютьсприйняття думки, логічних суджень і доведень автора.

Під час оформлення наукової роботи (письмового викла-ду) або виступу (доповіді) необхідно пам'ятати, що науковамова має свої традиції, які склались під впливом історичних,соціальних, культурних, естетичних та інших норм поведінкивченого у науковому колективі.

У науковому викладі головна увага приділяється змісту ілогічній послідовності. Порівняно рідко використовуєтьсяформа першої особи та займенників однини, не використову-ється також форма другої особи, тому викладення ведетьсявід третьої особи.

Стало неписаним правилом, академічним етикетом, колиавтор наукового документа виступає від першої особи мно-жини. Наприклад, на обкладинці книги стоїть одне прізвище.А в книзі автор пише не «я вважаю», а «ми вважаємо», щомає низку переваг: складається атмосфера діалогу із читачем,дозволяє виразити свою думку, як думку певної групи людей,школи, напрямку; відповідає процесу інтеграції в науці. Зло-вживання займенником «ми» знижує літературний ефект, томучастіше використовується невизначено-особисті речення.

Зміст наукового рукопису складає логіка авторського су-дження, а підпорядкування законам формальної логіки при-зводить до стандартизації способу авторського самовираження.Стандартизація викладу стосується перш за все термінології.Термін — це слово, яке точно визначає певне поняття, що ви-користовується в науці, техніці, мистецтві. У письмовій абоусній мові необхідно стежити за тим, щоб не виявилось про-тиріччя терміна поняттю. Необхідно намагатися, щоб термінбув стислим.

Основними недоліками наукової термінології є багатозна-чність окремих термінів, синоніми, тобто застосування дляпозначення одного і того ж поняття двох або більше термінів.

У науковій мові часто використовуються цитування і пе-реказ. Вони необхідні для підтвердження достовірності, об-грунтування, доповнення висновків.

Обмеженість обсягу наукового документа диктує необхід-ність використання скорочення і абревіатур. Розрізняють двавиди скорочення: для зорового сприйняття і для наукової мо-ви. Скорочення має відповідати наступним вимогам: воно неповинно перехрещуватись з відомою моделлю словосполу-чень; не повинно бути омонімом; має задовольняти мовні но-рми правопису і вимови.

У наукових роботах часто застосовуються математичніформули і символи, що вимагає особливого розгляду правилїх використання і написання. Формула — це комбінація ма-тематичних знаків, що виражає будь-яке речення. Викорис-тання формул часто дозволяє у комплексній і зручній формівикласти складні речення. Математична формула має свійалфавіт і порядок написання.

У рукописі часто використовуються символічні позначен-ня, які підпорядковуються певним правилам правопису.

При оформленні наукової роботи часто вимагається вирі-шити питання про форму надання цифрового або ілюстративно-го матеріалу. Використовуються різні форми представлення,які залежать від мети і характеру наукового документа. Існу-ють такі основні форми подання ілюстративного матеріалу:таблиця, діаграми, рисунок, графік, схема, замальовка, фото-знімок, креслення, карта.

Діаграма — це спосіб графічного зображення залежностіміж величинами. Вони складаються для наглядного зобра-ження і аналізу числових даних.

Рисунок — це зображення предметів або явищ на площи-ні. Найчастіше зустрічаються такі види рисунків: схеми, гра-фіки, креслення тощо.

Креслення — це основний вид ілюстрації в інженерно-технічних роботах. Фотографія — особливий засіб ілюст-рування і оформлення технічної інформації. Вона може ви-конувати роль наукової, пізнавальної, технічної інформації.Графік — це геометричне зображення функціональної за-лежності за допомогою лінії на площині. Під час виборусистеми графічного зображення особливу важливість ста-новить науково обґрунтована система координат: декартовіпрямокутні координати, полярні координати, інші види ко-ординат.

Після таблиць і графіків слід давати стисле тлумаченняотриманих результатів.

Будь-яка ілюстрація має супроводжуватись підписом, якийскладається із п'яти елементів: найменування, номер, зміст,деталізація змісту, додаткові дані.

Заключним етапом будь-якого дослідження є завершенняробіт з оформлення результатів. Роботи із завершення вклю-чають технічне оформлення, обговорення, рецензування і до-робку, впровадження в практику.

Будь-який науковий документ (курсова, дипломна та іншіроботи) включає: титульний аркуш; зміст; перелік умовнихпозначень (якщо необхідно); вступ; основну частину; висновки;список використаних джерел; додатки (якщо необхідно).

У вступі висвітлюються оцінка стану вивчення з цієї про-блеми, обгрунтування актуальності, новизни, викладення ме-ти, завдань роботи, опис зв'язку з іншими подібними дослі-дженнями.

Основна частина наукової роботи складається з розділів,підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають знової сторінки. Основному тексту кожного розділу може пе-редувати передмова з коротким описом обраного напрямку таобгрунтуванням застосованих методів досліджень. В кінцікожного розділу формулюють висновки із стислим викладен-ням наведених у розділі наукових і практичних результатів,що дає змогу вивільнити загальні висновки від другоряднихподробиць. У розділах основної частини подають:

огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень;

виклад загальної методики і основних методів досліджень;

експериментальну частину і методику досліджень;

відомості про проведені теоретичні і (або)експериментальні дослідження;

аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури окреслюють основні етапи розвиткунаукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично ви-світлюючи роботи попередників, автор повинен назвати тіпитання, що залишились невирішеними і, отже, визначитисвоє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цейрозділ коротким резюме стосовно необхідності проведеннядосліджень у даній галузі. Загальний обсяг огляду літератури неповинен перевищувати 20% обсягу основної частини науко-вої роботи.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір на-прямку досліджень, наводять методи вирішення завдань і їхпорівняльні оцінки, розробляють загальну методику прове-дення наукових досліджень. В теоретичних роботах розкри-вають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в екс-периментальних — принципи дії і характеристики розробленоїапаратури, допустимі неточності у процесі вимірювання та ін.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають-ся результати власних досліджень автора з висвітленням тогонового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинендавати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцін-ку достовірності одержаних результатів (характеристик, па-раметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчиз-няних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додатковихдосліджень, негативні результати, які обумовлюють необхід-ність припинення подальших досліджень.

Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї,чітко визначеній автором.

У висновках викладають найбільш важливі наукові тапрактичні результати, що одержані в науковій роботі, які по-винні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми(задачі), її значення для науки і практики. Далі формулюютьвисновки та рекомендації щодо наукового та практичного ви-користання здобутих результатів.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількіснихпоказниках отриманих результатів, обґрунтувати достовірністьрезультатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Список використаних джерел слід розміщувати одним ізтаких способів: а) у порядку появи посилань у тексті (най-більш зручний для користування і рекомендований при напи-санні наукової роботи); б) у алфавітному порядку прізвищперших авторів або заголовків; в) у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно дочинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

За необхідністю до додатків доцільно включати допоміж-ний матеріал, необхідний для повноти сприйняття матеріалу:

проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

таблиці допоміжних цифрових даних;

протоколи і акти випробувань, впровадження, розраху-нки економічного ефекту;

інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирі-шення задач на ПЕОМ, які розроблені в процесі виконаннянаукової роботи;

ілюстрації допоміжного характеру.

Наукову роботу друкують машинописним способом або задопомогою комп'ютера з одного боку аркуша білого паперуформату А4 (210x297 мм) через два інтервали (не більшетридцяти рядків на сторінці). Мінімальна висота шрифту1,8 мм. Можна також використовувати папір форматів від203x288 до 210x297 мм і подавати таблиці та ілюстрації нааркушах формату А3.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля такихрозмірів: ліве — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм,верхнє та нижнє — не менше 20 мм.

Шрифт друку має бути чітким, чорного кольору середньоїжирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.Вписувати у текст іншомовні слова, формули, умовні познач-ки можна чорнилом, тушшю або пастою тільки чорного ко-льору, при цьому щільність вписаного тексту повинна відпо-відати щільності основного тексту.

Друкарські помилки і графічні неточності можна виправ-ляти, підчищаючи або зафарбовуючи їх білою фарбою, і на-носити на тому ж місці або між рядками виправлений текст(фрагмент малюнка) машинописним способом.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні від-повідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включа-ють до загальної нумерації сторінок і розміщують, як прави-ло, в додатках.

Текст основної частини наукової роботи поділяють нарозділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин наукової роботи «ЗМІСТ»,«ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ»,«ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ»,«ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично тексту.Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крімпершої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не став-лять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень,їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують малень-кими літерами (крім першої великої) з абзацу в підбір до тек-сту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ста-виться крапка.

Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пун-кту) та текстом повинна дорівнювати 3—4 інтервалам.

Кожну структурну частину наукової роботи треба почина-ти з нової сторінки.

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, під-пунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими ци-фрами без знака №.

Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш,який включають до загальної нумерації сторінок роботи.Титульний аркуш не нумерують, на наступних сторінкахномер проставляють у правому верхньому ріжку сторінкибез крапки.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, списоквикористаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлятьпісля слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, по-тім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номерпідрозділу складається з номера розділу і порядкового номе-ра підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номерапідрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третійпідрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголо-вок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номерпункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу,пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повиннастояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третьогопідрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заго-ловок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такимиж правилами, як і пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) ітаблиці необхідно подавати в науковій роботі безпосередньопісля тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінкахнаукової роботи, включають до загальної нумерації сторі-нок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого бі-льше формату А4, враховують як одну сторінку і розміща-ють у відповідних місцях після згадування в тексті або удодатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послі-довно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданиху додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу іпорядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщу-ють послідовно під ілюстрацією. Якщо в науковій роботі пода-но одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, по-даних у додатках) у межах розділу. В правому верхньому рі-жку над відповідним заголовком таблиці розміщують напис«Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повиненскладатися з номера розділу і порядкового номера таблиці,між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (другатаблиця першого розділу). Якщо в науковій роботі одна таб-лиця, її нумерують за загальними правилами.

Якщо таблиця переноситься на наступний аркуш (сторін-ку) пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таб-лиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Формули в науковій роботі (якщо їх більше однієї) нуме-рують у межах розділу. Номер формули складається з номерарозділу і порядкового номера формули в розділі, між якимиставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поляаркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, на-приклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові іпояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сто-рінки, Якщо приміток на одному аркуші декілька, то післяслова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад,

Примітки:

1         

2         

Якщо є одна примітка, то її нумерують і після слова«Примітка.» ставлять крапку.

Ілюстрації

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтво-рення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілю-страції мають бути виконані чорнилом, тушшю або пастоючорного кольору на білому непрозорому папері.

У науковій роботі слід використовувати лише штриховіілюстрації і оригінали фотознімків.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після но-мера ілюстрації. При необхідності ілюстрацію доповнюють(підрисунковим надписом).

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися увигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, якурозміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту.Назву і слово «Таблиця» пишуть з великої літери. Назву непідкреслюють.

Заголовки граф повинні починатися з великої літери, під-заголовки — з маленької, якщо вони складають одне реченняіз заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Висотарядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковиминомерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї втексті таким чином, щоб її можна було читати без поворотупереплетеного блоку дисертації або з поворотом за годинни-ковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можнапереносити на наступний аркуш (сторінку). У цьому випадкуназву таблиці не повторюють. Таблицю з великою кількістюграф можна ділити на частини і розміщувати одну частинупід іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графитаблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку вкожній частині таблиці повторюють її головку (шапку), а вдругому — боковик.

Якщо назви рядків, що розміщенні в одному рядку, повто-рюються, їх можна замінити лапками; якщо текст розміщенийна двох або більше рядках, то при першому повторенні йогозамінюють словами «Те саме», а при наступному — лапками.Ставити лапки замість цифр, марок приладів, математичних іхімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифровіабо будь-які інші дані в рядку таблиці відсутні, то ставлятьпрочерк.

Формули

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтівтреба подавати безпосередньо під формулою і у такій по-слідовності, як вони наведені у формулі. Значення кожногосимволу і числового коефіцієнта слід подавати з новогорядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де»без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними ряд-ками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити неменше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується водин рядок, його слід переносити після знаків рівності (=),додавання (+), віднімання (-), крапку як знак множення замі-нюють знаком (x). Не допускаються переноси на знаках ді-лення (:) і границі

Посилання

При написанні наукової роботи автор повинен давати по-силання на джерела цитат, використану при підготовці працілітературу, матеріали або окремі результати, які наводяться внауковій роботі. Такі посилання дають змогу відшукати і пе-ревірити правильність процитованого. Посилатися слід наостанні публікації. На більш ранні видання можна посилатисялише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який невключено до останнього видання.

Якщо наводяться відомості з монографій, оглядових ста-тей та інших джерел, що мають велику кількість сторінок, то-ді в посиланні необхідно точно вказати номер сторінки, ілюс-трації, таблиці, формули, на яке робиться посилання.

Посилання в тексті наукової роботи на використані дже-рела слід зазначити порядковим номером за переліком поси-лань і виділяти квадратними дужками, наприклад, «... у пра-цях [1—7]...».

Допускається наводити посилання на використані джерелау висновках, при цьому оформлення посилання має відпові-дати його бібліографічному опису за переліком посилань іззазначенням номера.

Список використаних джерел

Відомості про джерела, що включені до списку, необхіднонаводити згідно з вимогами нормативних документів у сферіінформації та видавничої справи.

Результати роботи підлягають обов'язковому впроваджен-ню. Впроваджувати можна як теоретичні, так і практичні ре-зультати наукової роботи, що мають самостійне значення.Обов'язково має бути впроваджено те, що вказано у виснов-ках наукової роботи. Слід завчасно продумати можливі фор-ми використання результатів.

У науковій роботі, що має теоретичне значення, треба по-дати відомості про наукове використання результатів дослі-джень або рекомендації щодо їх використання, а в науковійроботі, що має прикладне значення, — відомості про практи-чне застосування одержаних результатів або рекомендаціїщодо їх використання.

Важливо зазначити соціальний, економічний і (або) нау-ково-технічний ефект, отриманий на основі впровадження ре-зультатів наукової роботи.

Впровадження оформляється актом, який підписується ке-рівником установи, де використані матеріали наукової робо-ти, із зазначенням конкретних її результатів та отриманогоефекту. Обов'язково вказується дата. Копії актів подаються вдодатках до наукової роботи.

Після оформлення роботи проводиться колективне обгово-рення, консультування, рецензування і дооформлення роботи.

Даний етап оприлюднення результатів наукової роботи єдуже важливим і залежить від наукової публікації: курсова,дипломна робота, стаття, монографія, реферат, науковий звіттощо. Детально етапи оприлюднення щодо всіх наукових пу-блікацій представлені в підручниках.

Захист роботи є відкритим. Процедура захисту включає:

доповідь студента про зміст роботи;

запитання до автора;

відповіді студента на запитання членів комісії;

оголошення відгуку наукового керівника;

заключне слово студента;

рішення комісії про оцінку роботи.

До захисту студент готує стислу доповідь, в якій коротковикладаються основні результати дослідження. Регламентдоповіді — 10—12 хвилин. На підкріплення доповіді розроб-ляються наочні матеріали (4—6 сторінок з найважливішимирисунками та таблицями, які оформлюються у вигляді плака-тів або друкуються на принтері для кожного члена комісії; забажанням додаються слайди, фотографії, макети, рекламніпроспекти тощо).

Перед захистом доцільно ретельно прочитати рецензію,особливу увагу звернути на висловлені рецензентом заува-ження і підготувати аргументовані відповіді.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

ЯК РЕЗУЛЬТАТ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ

ТВОРЧОСТІ

План лекції.

Винаходи, корисні моделі, промислові зразки,товарні знаки.

Патентна документація і подання заявки на ви-нахід.

Рекомендована література:

Дахно 1.1. Право інтелектуальної власності: Навч.посібник. Вид. 2, перероб. і доп. — К.: Цент навчальноїлітератури, 2006. — 278 с.

Кузнецов Ю. М. Патентознавство та авторськеправо: Підручник. — К.: Кондор, 2005. — 428 с.