7.3. Літературна обробка тексту

Викладення має бути підпорядковане таким вимогам: єди-ній логічній системі, повноті викладення, аргументованості,ясності вираження думки. В основу викладення необхіднопокласти план. Доцільно (але необов'язково) оформляти ро-боту в послідовності, встановленій планом. Буває, що пунктще «не визрів», тому викладення краще відкласти. Сумніви,що виникають, слід записувати на полях або в робочому зо-шиті, а потім з'ясовувати з керівником.

Літературну обробку великих робіт (дипломний проект)краще виконувати у кілька стадій: спочатку підготувати по-передній виклад, а потім скласти стислий варіант, який заклю-чає у собі суть роботи, після цього дати розгорнутий виклад.

Після завершення кожного розділу (підрозділу) необхідноуважно перечитати його, а після закінчення всієї роботи слідпрочитати її заново. При повторному читанні часто виявля-ються помилки, повторення, протиріччя, невдало підібраніепітети тощо. Всі цитати, формули, цифри, бібліографічні по-силання мають бути перевірені за першоджерелами.

Одним із важливих моментів оформлення наукових студе-нтських робіт є саморедагування, мета якого полягає в усу-ненні можливих помилок (стилістичних, граматичних), у роз-витку критичного відношення виконавців до результатіввласної праці. Слід розрізняти два види редагування: науковеі літературне.

Наукове редагування передбачає правильний вибір мате-ріалів, термінів, точність логічних посилань і висновків, до-стовірність залучених джерел тощо.

Літературне редагування полягає у перевірці дотриманнянорм сучасної літературної мови.

Обмеження обсягу роботи вимагає стислості і ясності ви-кладу. Це більш обґрунтована вимога. Слід пам'ятати, щомова наукового мовлення (письма, виступу та ін.) підпоряд-ковується дії двох факторів: норм сучасної наукової мови інорм, зумовлених логікою конкретної науки.

Бездоганна грамотність викладу — основна вимога до мо-ви наукової документації. Орфографічні і граматичні помил-ки, стилістичні похибки різко знижують естетичну цінністьнаукового документа. Виразність мови наукового документавідноситься до тих якостей, які прискорюють і полегшуютьсприйняття думки, логічних суджень і доведень автора.

Під час оформлення наукової роботи (письмового викла-ду) або виступу (доповіді) необхідно пам'ятати, що науковамова має свої традиції, які склались під впливом історичних,соціальних, культурних, естетичних та інших норм поведінкивченого у науковому колективі.

У науковому викладі головна увага приділяється змісту ілогічній послідовності. Порівняно рідко використовуєтьсяформа першої особи та займенників однини, не використову-ється також форма другої особи, тому викладення ведетьсявід третьої особи.

Стало неписаним правилом, академічним етикетом, колиавтор наукового документа виступає від першої особи мно-жини. Наприклад, на обкладинці книги стоїть одне прізвище.А в книзі автор пише не «я вважаю», а «ми вважаємо», щомає низку переваг: складається атмосфера діалогу із читачем,дозволяє виразити свою думку, як думку певної групи людей,школи, напрямку; відповідає процесу інтеграції в науці. Зло-вживання займенником «ми» знижує літературний ефект, томучастіше використовується невизначено-особисті речення.

Зміст наукового рукопису складає логіка авторського су-дження, а підпорядкування законам формальної логіки при-зводить до стандартизації способу авторського самовираження.Стандартизація викладу стосується перш за все термінології.Термін — це слово, яке точно визначає певне поняття, що ви-користовується в науці, техніці, мистецтві. У письмовій абоусній мові необхідно стежити за тим, щоб не виявилось про-тиріччя терміна поняттю. Необхідно намагатися, щоб термінбув стислим.

Основними недоліками наукової термінології є багатозна-чність окремих термінів, синоніми, тобто застосування дляпозначення одного і того ж поняття двох або більше термінів.

У науковій мові часто використовуються цитування і пе-реказ. Вони необхідні для підтвердження достовірності, об-грунтування, доповнення висновків.

Обмеженість обсягу наукового документа диктує необхід-ність використання скорочення і абревіатур. Розрізняють двавиди скорочення: для зорового сприйняття і для наукової мо-ви. Скорочення має відповідати наступним вимогам: воно неповинно перехрещуватись з відомою моделлю словосполу-чень; не повинно бути омонімом; має задовольняти мовні но-рми правопису і вимови.

У наукових роботах часто застосовуються математичніформули і символи, що вимагає особливого розгляду правилїх використання і написання. Формула — це комбінація ма-тематичних знаків, що виражає будь-яке речення. Викорис-тання формул часто дозволяє у комплексній і зручній формівикласти складні речення. Математична формула має свійалфавіт і порядок написання.

У рукописі часто використовуються символічні позначен-ня, які підпорядковуються певним правилам правопису.

При оформленні наукової роботи часто вимагається вирі-шити питання про форму надання цифрового або ілюстративно-го матеріалу. Використовуються різні форми представлення,які залежать від мети і характеру наукового документа. Існу-ють такі основні форми подання ілюстративного матеріалу:таблиця, діаграми, рисунок, графік, схема, замальовка, фото-знімок, креслення, карта.

Діаграма — це спосіб графічного зображення залежностіміж величинами. Вони складаються для наглядного зобра-ження і аналізу числових даних.

Рисунок — це зображення предметів або явищ на площи-ні. Найчастіше зустрічаються такі види рисунків: схеми, гра-фіки, креслення тощо.

Креслення — це основний вид ілюстрації в інженерно-технічних роботах. Фотографія — особливий засіб ілюст-рування і оформлення технічної інформації. Вона може ви-конувати роль наукової, пізнавальної, технічної інформації.Графік — це геометричне зображення функціональної за-лежності за допомогою лінії на площині. Під час виборусистеми графічного зображення особливу важливість ста-новить науково обґрунтована система координат: декартовіпрямокутні координати, полярні координати, інші види ко-ординат.

Після таблиць і графіків слід давати стисле тлумаченняотриманих результатів.

Будь-яка ілюстрація має супроводжуватись підписом, якийскладається із п'яти елементів: найменування, номер, зміст,деталізація змісту, додаткові дані.

Заключним етапом будь-якого дослідження є завершенняробіт з оформлення результатів. Роботи із завершення вклю-чають технічне оформлення, обговорення, рецензування і до-робку, впровадження в практику.

Будь-який науковий документ (курсова, дипломна та іншіроботи) включає: титульний аркуш; зміст; перелік умовнихпозначень (якщо необхідно); вступ; основну частину; висновки;список використаних джерел; додатки (якщо необхідно).

У вступі висвітлюються оцінка стану вивчення з цієї про-блеми, обгрунтування актуальності, новизни, викладення ме-ти, завдань роботи, опис зв'язку з іншими подібними дослі-дженнями.

Основна частина наукової роботи складається з розділів,підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають знової сторінки. Основному тексту кожного розділу може пе-редувати передмова з коротким описом обраного напрямку таобгрунтуванням застосованих методів досліджень. В кінцікожного розділу формулюють висновки із стислим викладен-ням наведених у розділі наукових і практичних результатів,що дає змогу вивільнити загальні висновки від другоряднихподробиць. У розділах основної частини подають:

огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень;

виклад загальної методики і основних методів досліджень;

експериментальну частину і методику досліджень;

відомості про проведені теоретичні і (або)експериментальні дослідження;

аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури окреслюють основні етапи розвиткунаукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично ви-світлюючи роботи попередників, автор повинен назвати тіпитання, що залишились невирішеними і, отже, визначитисвоє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цейрозділ коротким резюме стосовно необхідності проведеннядосліджень у даній галузі. Загальний обсяг огляду літератури неповинен перевищувати 20% обсягу основної частини науко-вої роботи.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір на-прямку досліджень, наводять методи вирішення завдань і їхпорівняльні оцінки, розробляють загальну методику прове-дення наукових досліджень. В теоретичних роботах розкри-вають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в екс-периментальних — принципи дії і характеристики розробленоїапаратури, допустимі неточності у процесі вимірювання та ін.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають-ся результати власних досліджень автора з висвітленням тогонового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинендавати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцін-ку достовірності одержаних результатів (характеристик, па-раметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчиз-няних і