2.2. Методологія наукового дослідження

Методологія науково-дослідницької роботи — це наукапро засоби, методи і прийоми наукових досліджень, які до-зволяють отримати нові знання.

Для кожної науки, навіть для кожного окремого науковогодослідження характерні свої прийоми, дії, операції, словом,те, що у сукупності розуміється як метод дослідження. Алеможна виділити і ті способи, які використовуються частіше,ніж інші, які вже достатньо випробувані, виправдали себе напрактиці та є найбільш результативними.

Тому можна говорити про універсальні і загальні методипізнання; методи, які загальні для низки наукових дисциплін,і методи специфічні, що характерні для однієї науки або на-віть окремого наукового дослідження.

До універсальних, або загальних методів пізнання можнавіднести діалектичний метод, що вимагає розгляду явищ в їхвзаємозв'язку, взаємозумовленості, розвитку і зміні. Процесформування наукової методології завершився створенням ді-алектичного матеріалізму як єдиного наукового світогляду.

Діалектика — загальновизнаний метод пізнання. Загально-методологічна роль діалектики у дослідженні полягає у тому,що вона орієнтує пізнання як пошук істини, як знаряддя ре-волюційно-перетворюючої дії. Застосування діалектики якзагального методу пізнання полягає у розкритті і вирішенніпротиріч, що складають сутність назрілої проблеми.

Процес пізнання включає накопичення фактів. Це фунда-мент для утворення понять і формування теоретичних концеп-цій даної науки. їх опис, систематизація, пояснення, виявленнязакономірностей і передбачення — найважливіше завданняпроцесу пізнання. Для цього недостатньо збирати фактичнийматеріал. Процесу пізнання потрібні не будь-які факти, а ли-ше ті, які рано чи пізно виявляють закономірності.

Важливе місце в науці належить поняттям, які наука ство-рює для відображення предмета дослідження. Поняття фор-мується у процесі розвитку науки. Потім ці поняття перетво-рюються в особливу мову науки.

Складовими елементами науки є закони, які фіксують ре-зультати глибокого проникнення у сутність явищ. Вони хара-ктеризують лише істотні, принципові сторони явища, які вбільшості мають стійкий, повторюваний характер. Повторю-ваність закону — одна з його рис, яка у відносно тотожнихумовах має принципове значення для науки, її відсутність ви-ключила б можливість пізнання навколишньої дійсності.

Одним із основних елементів науки як системи виступаєтеорія — система керуючих ідей у тій або іншій галузі знань,наукове пояснення закономірностей розвитку. Теорія висту-пає як один із основних елементів структури науки і відображаєпевну сферу об'єктів як сукупність понять і суджень, об'єдна-них в єдине ціле за допомогою певних логічних принципів.

Важливим елементом структури науки є проблема (ідея) —особлива система знань. Проблема постійно знаходиться устадії розвитку. Кожна наука характеризується багатьма про-блемами. Вони виникають із потреб практики і пов'язані зподальшим розвитком самої науки.

Нова ідея, що висувається дослідником, має бути узго-джена як з уявленнями про об'єкт, що виражаються у рядіпринципів, так і з характером наукової теорії, в якій має бутирозкрита специфіка явищ, які вивчаються. Однак необхіднопам'ятати, що наукове відкриття — це не просто формулю-вання оригінальної ідеї, але й обов'язкова демонстрація їїефективності, її обґрунтування. Значення відкриття не зме-ншується від того, що в його основі лежить вже висловленаідея.

Однією із головних перешкод на шляху до розуміння від-криття є необхідність відмови від традицій. Нове у будь-якійгалузі людської діяльності сприймається важко. Іноді склад-ність сприйняття нового відкриття зумовлюється не стількигносеологічними, скільки соціальними причинами. На процессприйняття має вплив керівна ідеологія.

Головним елементом структури науки є методологія. Убуквальному розумінні методологія означає вчення про ме-тоди пізнання. В літературі, що присвячена питанням логі-ки і методології, зустрічаються різні відтінки тлумаченняметодології:

загальний (філософський) метод пізнання;

система методів, які використовуються тією чи іншоюнаукою;

особлива галузь знань, що покликана детально розро-бити методи досліджень, тобто служить певним джерелом,звідки інші науки (конкретні) мають запозичувати методи до-сліджень;

філософські вчення про методи пізнання і практики.

До загальних методів досліджень для ряду наук вчені від-носять математику, яка, будучи наукою про кількісні відно-сини й просторові форми, абстраговані від їх конкретногозмісту, розробила й застосувала конкретні засоби відволікан-ня форми від змісту й сформулювала правила розгляду фор-ми як самостійного об'єкта у вигляді чисел, множин і т. ін. Цеспрощує, полегшує й прискорює процес пізнання, дозволяєглибше виявити зв'язок між об'єктами, від яких абстрагованаформа, відокремлює вихідні положення, забезпечує точність істрогість суджень. Математичні засоби дозволяють розгляда-ти не тільки безпосередньо абстраговані кількісні відносиний просторові форми, а й логічно можливі, тобто такі, які ви-водяться за логічними правилами з раніше відомих відносин іформ. Під впливом математичних засобів пізнання відбува-ються суттєві зміни теоретичного апарату описових наук.Математичні засоби дозволяють систематизувати більш ши-рокі дані, виявляти й формулювати кількісні залежності й за-кономірності, особливі форми ідеалізації й аналогії (матема-тичне моделювання). Математичні методи, як відомо, широковикористовуються наразі у всіх наукових дослідженнях, щообумовлено бурхливим розвитком кібернетики, обчислюва-льної математики та ЕОМ. Кількісний аналіз за допомогоюматематики надає у руки вченого потужний інструмент длявивчення якісного змісту явищ, фактів, матеріалів.