2.5. Травлення в тонкому кишечнику.

Фізіологічні основи і значення вчення про порожнинне, пристінкове та внутрішньоклітинне травлення

У тонкому кишечнику завершуються, в основному, процеси травлен­ня під дією кишкового соку та засвоюються утворені речовини.

Кишковий сік (рис. 2.7) — це секрет залоз, розташованих у слизу­ватій оболонці уздовж усієї тонкої кишки. У дорослої людини за добу виділяється 2-3 л кишкових соків, рН від 7,2 до 9,0. У кишковому соку знаходиться більше 20 ферментів, що забезпечують кінцеві стадії пе­ретравлення всіх харчових речовин.

У тонкому кишечнику відбуваються такі процеси травлення:

У гідроліз проміжних продуктів розщеплення білків під дією пеп- тидаз та засвоєння продуктів їх розщеплення;

У гідроліз ліпідів під дією ліполітичних ферментів з утворенням гліцерину, жирних кислот, холіну, холестерину та фосфорної кислоти;

У гідроліз вуглеводів під дією амілаз з утворенням глюкози, фру­ктози та галактози та їх всмоктування у кров;

У гідроліз нуклеїнових кислот та нуклеотидів під дією нуклеази і нуклеотидази;

У гідроліз зв'язаних форм вітамінів та мінеральних речовин;

У всмоктування 2/3 води з хімусу та (частково) мінеральних ре­човин.

ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ І ЗНАЧЕННЯ ВЧЕННЯ ПРО ПОРОЖНИННЕ, ПРИСТІНКОВЕ ТА ВНУТРІШНЬОКЛІТИННЕ ТРАВЛЕННЯ

Залежно від походження гідролітичних ферментів травлення по­діляють на три типи: власне, сімбіонтне та аутолітичне.

Власне травлення здійснюється ферментами, синтезованими зало­зами людини.

Симбіонтне травлення відбувається під впливом ферментів, син­тезованих симбіонтами (мікроорганізмами) травного тракту (перева­рювання клітковини їжі в товстій кишці).

Аутолітичне травлення здійснюється під впливом ферментів, що містяться в складі прийнятої їжі (материнське молоко містить фермен­ти, необхідні для його травлення).

Залежно від локалізації процесу гідролізу харчових речовин розрі­зняють внутрішньоклітинне і позаклітинне (порожнинне і пристін­кове чи мембранне) травлення.

Внутрішньоклітинне травлення — процес гідролізу речовин усере­дині клітин клітинними ферментами. У людини внутрішньоклітинне трав­лення буває в лейкоцитах і клітинах тонкого кишечнику — «ентероцитах».

Порожнинне травлення здійснюється за допомогою ферментів травних секретів у порожнинах шлунково-кишкового тракту на від­стані від місця утворення цих ферментів.

Пристінкове чи мембранне (контактне) травлення відбувається в тонкій кишці на поверхні мікроворсинок за участю ферментів, фік­сованих на клітинній мембрані.

• Порожнинне травлення у людини є незначним. За типом порож­нинного травлення гідролізуються високомолекулярні речовини.

• Гідроліз низькомолекулярних сполук закінчується на мікроворсинках тонкого кишечника. Ферменти, фіксовані на мембранах клітин тонкого кишечнику, мають більш триваліший термін «корисної роботи» порівня­но з тими ферментами, які містяться у порожнині.

Особливо важливе значення мембранне травлення відіграє у розщеп­ленні дицукрів до моноцукрів, дрібних пептидів — до амінокислот.

Мембранне травлення вперше дослідив академік О.М. Уголєв. Особ­ливостями мембранного травлення є:

• висока швидкість (у десятки тисяч разів швидша за порожнинне);

• здатність високомолекулярних сполук іноді всмоктуватися швидше за низькомолекулярні, що залежить від ролі транспортних білків;

• висока залежність від достатності повноцінних білків у раціоні, оскільки побудоване на білках-носіях;

• висока регуляторна здатність (від високої швидкості всмокту­вання до майже повного припинення його);

• відокремленість від зони діяльності мікрофлори кишечнику.