3.2. Особливості будови нервової системи |
та сучасні уявлення про діяльність нервової системи Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина з відростками — нейрон. Уся нервова система являє собою сукупність нейронів, що контактують один з одним за допомогою спеціальних апаратів — синапсів. Сприйняття та передача сигналів відбувається двома відростками — дендритами та аксонами. Дендрити — короткі відростки нервової клітини, які сприймають сигнали, що надходять від інших нервових клітин і передають їх до тіла нервової клітини. Нервовий сигнал — це крихітний електричний імпульс. Він передається зі швидкістю від 1 м/с у найповільніших нервах до більш як 100 м/с — у найшвидших. Аксон — довгий відросток нервової клітини, вкритий оболонкою із жироподібної речовини — мієліну, яка діє як ізолятор і перешкоджає розсіюванню сигналів. Аксон передає імпульси від тіла нервової клітини наступній нервовій клітині. За допомогою дендритів нервова клітина отримує інформацію, за допомогою аксонів передає імпульси іншим нейронам та виконуючим органам. Розрізняють три типи нейронів: ♦ чутливі (рецепторні) — передають нервовий імпульс від органів до центральної нервової системи; ♦ рухові (ефекторні) — передають нервові імпульси від центральної нервової системи до м'язів і органів; ♦ вставні (проміжні) — передають імпульси всередині нервової системи. Нерви — скупчення довгих відростків нейронів, які поєднують нервову систему з усіма органами. Виділяють три типи нервів: чутливі, які складаються з дендритів чутливих нейронів, рухові — з аксонів рухових нейронів, змішані — з аксонів і дендритів. Місця з'єднання відростків нейронів називаються синапсами. Біологічно активні речовини, що передають збудження або гальмування з нервових клітин на інші клітини у синапсах, називаються медіаторами. У механізмах передавання нервових імпульсів беруть участь різні іони (К, Na, Са) та медіатори: норадреналін, ацетилхолін, серотонін, у - аміномасляна кислота. Для їх утворення та виявлення активності необхідні певні речовини: відповідні амінокислоти, вітаміни С, В1, В6 та інші, які надходять до організму в основному з продуктами харчування. Кінцеві структури чутливих нервових волокон, які сприймають подразнення і перетворюють його енергію на нервовий імпульс, є рецепторами. їх диференціюють на: термо-, хемо-, барорецептори, тактильні, смакові, зорові, слухові тощо. Основою діяльності нервової системи є рефлекс. Рефлекс — реакція організму на подразнення. Реакція здійснюється за участю нервової системи. Рефлекси поділяються на: ♦♦♦ безумовні — постійні, спадкові, вроджені: харчові; захисні; статеві; больові; моторні та ін.; ♦♦умовні — набуті у процесі життєдіяльності: просинання у певний час; секреція залоз органів травлення на певний час, звук, зовнішній вигляд страв та інші. Умовні рефлекси є фізіологічним пристосуванням організму до зовнішнього середовища протягом усього життя. У формуванні умовних рефлексів у людини беруть участь як самі подразники, так і слова, якими їх позначають. Безпосередньо діючі подразники академік І.П. Павлов назвав першою сигнальною системою, а діяльність мозку, яка пов'язана з мовними значеннями подразників, — другою сигнальною системою. Тому необхідно пам'ятати, що створення сприятливих психологічних умов, вміле використання слова як могутнього подразника нервової системи сприяє творчому розвитку людей, досягненню високих виробничих показників, працездатності та збереженню здоров'я. Рефлекторна дуга — це комплекс ланок нервової системи, який здійснює сприймання, обробку і передачу збудження: рецептор, чутливі нейрони, відповідний відділ центральної нервової системи (аналізатор), руховий нейрон, робочий орган. ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА Скупчення нервових клітин у головному та спинному мозку утворює центральну нервову систему. Головний і спинний мозок складається з білої та сірої речовини. Біла речовина — скупчення нервових волокон (аксонів та дендритів), покритих мієліновою оболонкою, якими передаються нервові імпульси. Нервові волокна в головному і спинному мозку утворюють провідні шляхи, які зв'язують відділи головного і спинного мозку. Сіра речовина — скупчення центральних частин нервових клітин (тіл), де розміщені їх ядра. Вона виконує роль центрів головного і спинного мозку та регулює діяльність клітин, органів і систем. Основними функціями центральної нервової системи є: 1) регуляція діяльності всіх тканин і органів та об'єднання їх в єдине ціле; 2) забезпечення пристосування організму до умов зовнішнього середовища (організація адекватного поводження відповідно до потреб організму). Головним відділом центральної нервової системи є кора великих півкуль, що керує найбільш складними функціями в життєдіяльності людини — психічними процесами (свідомість, мислення, пам'ять та ін.). І.П. Павлов довів, що центральна нервова система може мати такий вплив на організм: 1) запуск або припинення функції органа (скорочення м'яза, секрецію залози тощо); 2) судиноруховий, що змінює ширину просвіту судин і тим самим регулює приплив крові до органів; 3) трофічний — підвищуючи чи знижуючи обмін речовин, змінюється споживання поживних речовин і кисню. Завдяки цьому постійно узгоджується функціональний стан органа і його потреба в поживних речовинах і кисні. Коли до працюючого скелетного м'язу по рухових волокнах направляються імпульси, що викликають його скорочення, то одночасно по вегетативних нервових волокнах надходять імпульси, які розширюють судини і посилюють обмін речовин. Тим самим забезпечується енергетична можливість виконання м'язової роботи. ГОЛОВНИЙ МОЗОК Головний мозок розташовується в порожнині черепа. Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. У головному мозку розрізняють півкулі великого мозку і стовбур з мозочком. Маса мозку дорослого в середньому така: у чоловіків 1375 г, у жінок 1245 г. Розрізняють такі основні відділи головного мозку (рис. 3.3): Великі півкулі — це основа психічної діяльності. У корі великих півкуль виділяють лобову долю, тім'яну, скроневу та потиличну. Смакова і нюхова зони розміщені у лобовій долі, рухова і шкірно- м'язова — у лобовій та тім'яній, слухова — у скроневій, зорова — у потиличній. А т 3 4 5 !г6 Рис. 3.3. Відділи головного мозку 1 — великі півкулі; 2 — проміжний мозок; 3 — середній мозок; 4 — міст; 5 — мозочок (задній мозок); 6 — спинний мозок У великих півкулях розрізняють три зони: чуттєву, рухову і асоціативну. Нейрони чуттєвої зони сприймають і формують адекватну реакцію організму на імпульси від органів чуття. Нейрони рухових аналізують імпульси від м'язів, сухожилок, кісток і керують складними рухами, їх координацією. Нейрони асоціативних зон пов'язують між собою різні зони кори і в них формуються психічні функції — пам'ять, логічне мислення, уява. Мозочок виконує рефлекторну функцію і координує рухи, регулює рівновагу тіла, підтримує тонус м'язів. Середній мозок виконує рефлекторну, провідникову функції і в ньому знаходяться центри зору, слуху, м'язового тонусу. і \ » 2 Довгастий мозок виконує рефлекторну, провідникову функції, у ньому локалізовані центри: дихальні, серцево-судинні, секреторної діяльності травних залоз, жування, ковтання, блювання, кашлю, слиновиділення, потовиділення. Проміжний мозок утворений таламусом і гіпоталамусом. Проміжний мозок виконує рефлекторну і провідникову функції. Таламус — передає імпульси від рецепторів до інших частин головного мозку, гіпоталамус — керує вегетативними реакціями організму, діяльністю гіпофізу. У проміжному мозку знаходиться епіфіз, який здійснює гуморальну регуляцію деяких функцій організму (сну, пробудження, біоритмів). Міст виконує провідникову функцію, сполучає середній і довгастий мозок. Від мозкового стовбура відходить 12 пар черепно-мозкових нервів, із них 11 пар інервують органи голови та шиї, а одна пара (блукаючий нерв) — органи грудної та черевної порожнин. СПИННИЙ МОЗОК Спинний мозок знаходиться у каналі хребта. Виділяють шийну, грудну, поперекову та крижову його частини. Сіра речовина спинного мозку утворена з тіл вставних і рухових нейронів і виконує рефлекторну функцію: регуляцію складних рухових реакцій та функцій внутрішніх органів. Біла речовина утворена довгими відростками нейронів і виконує провідникову функцію: здійснює збудження від периферії до головного мозку і зворотно. Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних спинномозкових нервів: 8 пар шийних, 12 — грудних, 5 — поперекових, 5 — крижових і 1 пара поперекових. Ділянку спинного мозку, яка відповідає відповідній парі спинномозкових нервів, називають сегментом спинного мозку. У спинному мозку виділяють 31 сегмент. Передні корінці — рухові нерви, задні корінці — чутливі нерви (рис. 3.4). Характерна особливість іннервації спинномозковими нервами полягає у тому, що кожному сегменту спинного мозку відповідає певна ділянка тіла — метамер. Кожна пара спинномозкових нервів іннервує три сусідніх метамери, а кожний метаметр іннервується трьома сусідніми сегментами спинного мозку. При пошкодженні спинного мозку порушується його провідність: нижче місця пошкодження втрачається чутливість відповідних ділянок організму і здатність до руху та трофіка тканин і клітин.
Боковий канатик Спинномозковий нерв Задній корінець
Мозковий канал заповнений спинномозковою рідиною. Спинний мозок виконує рефлекторну функцію — забезпечення скорочення скелетних м'язів, регуляцію роботи всіх внутрішніх органів та провідникову — забезпечення зв'язку і узгодженості роботи всіх відділів центральної нервової системи. ПЕРИФЕРИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА Із головного та спинного мозку по всій його довжині виходять спинномозкові нерви, які іннервують всі органи та тканини і утворюють периферичну нервову систему . Периферична нервова система складається з нервових волокон і симпатичних нервових вузлів (гангліїв). Розрізняють соматичну та вегетативну периферичну нервову системи. Соматична нервова система (12 пар черепно-мозкових і 31 пара спинномозкових нервів) іннервує скелетні м'язи, органи чуття. Протягом усього шляху нервові волокна соматичної нервової системи мають великий діаметр і не перериваються. Діяльність соматичної нервової системи контролюється свідомо. Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів (дихання, травлення, серцево-судинної системи тощо), ендокринних залоз та процеси обміну речовин у них. Нервові волокна вегетативної нервової системи є перервними, тонкими. Діяльність вегетативної нервової системи не контролюється свідомо і тому її називають ще автономною. Вегетативна нервова система складається із симпатичного і парасимпатичного відділів. Вони функціонують разом і тісно пов'язані з центральною нервовою системою. Симпатичний відділ збільшує ритм і силу скорочень серця, звужує судини, уповільнює перистальтику кишок, збільшує кількість цукру у крові. Збудження симпатичного відділу нервової системи мобілізує сили організму на виконання роботи, подолання труднощів. При цьому витрачається енергія. Парасимпатичний відділ діє протилежно до дії симпатичного відділу: уповільнює ритм і зменшує силу скорочень серця, розширює судини, прискорює перистальтику кишок, зменшує кількість цукру у крові. Збудження здійснюється під час переходу від стану напруження до стану спокою. Парасимпатична система відновлює енергію. Загальний ефект симпатичної нервової системи полягає у підвищенні інтенсивності обміну, а парасимпатичної — у зниженні.
|