3.5. Фізіолого-гігієнічні основи діяльності серцево-судинної системи : Основи фізіології та гігієни харчування : B-ko.com : Книги для студентів

3.5. Фізіолого-гігієнічні основи діяльності серцево-судинної системи

Серцево-судинна система складається з серця та кровоносних су­дин різного діаметра.

Серце — це порожнинний м'язовий орган, який складається з пе­редсердя і шлуночків, які перекачують кров по судинах.

Передсердя — верхня частина серця з тонкими стінками; під час його скорочення стулкові клапани відкриваються і кров проходить у шлуночки.

Шлуночки — нижня частина серця з товстими стінками; під час їх­нього скорочення стулкові клапани закриваються, а кров проштовху­ється по судинах.

Стінки серця складаються із:

^ ендокарда — внутрішня сполучнотканинна оболонка серця;

> міокарда — серцевий м'яз, найтовстіша оболонка;

> епікарда — зовнішня сполучнотканинна оболонка;

> перикарда — зовнішня навколосерцева сумка.

Серцеві м'язи мають такі властивості: збудливість, автоматизм, провідність, скорочуваність.

Серце працює ритмічно. Скорочення і розслаблення передсердь і шлуночків взаємоузгоджені і становлять єдиний цикл роботи серця. Тривалість скорочень передсердь 0,1 с, шлуночків — 0,3 с, загальна пауза — 0,4 с. Частота серцевих скорочень індивідуальна і коливаєть­ся від 60 до 80 поштовхів за хвилину.

Роботу серця регулюють нервова і гуморальна системи. Автономна система регулює частоту і силу скорочень серця: симпатична — при­скорює, парасимпатична — уповільнює.

Медіатори гуморальної регуляції: адреналін, норадреналін, а також іони кальцію посилюють і прискорюють серцеве скорочення; ацетил­холін, іони калію — послаблюють їх.

Кровоносні судини поділяються на артерії, вени та капіляри. Вони еластичні, їхня поверхня гладенька. Це забезпечується цілісністю обо­лонок клітин крові.

При осіданні на стінках судин ефірів холестерину та тугоплавких жирних кислот, кальцію, солей сечової кислоти та інших новоутво­рень, вони стають шорсткими, що призводить до пошкодження оболо­нок тромбоцитів, сприяє їх агрегації та утворенню тромбів. Тромб, що відірвався від стінки судини, стає емболом і майже у 100 % випадків призводить до смерті.

Ефіри холестерину та тугоплавких жирних кислот здатні розсову­вати сполучну тканину крупних судин і утворювати аневризму, розрив якої веде до миттєвої смерті. На розвиток серцево-судинних захворю­вань впливають різні фактори (рис. 3.6).

ФАКТОРИ РИЗИКУ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ХВОРОБ

 

 

 

 

ГІПОДИНАМІЯ ТА НАДМІРНІ ФІЗИЧНІ НАВАНТАЖЕННЯ

 

 

ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ паління, алкоголь, наркотики, токсикоманія

 

 

 

 

 

ЕМОЦІЙНІ СТРЕСИ

ЗАБРУДНЕНЕ ДОВКІЛЛЯ

токсичними речовинами, радіацією, електромагнітним полем тощо

-

->-

 

 

НЕРАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

Рис. 3.6. Фактори ризику серцево-судинних хвороб

РУХ КРОВІ ТА ЛІМФИ В ОРГАНІЗМІ

Кров рухається в організмі завдяки серцю і судинам. Кровообіг — рух крові по замкнутих порожнинах серця і кровоносних судинах. Кров рухається по судинах завдяки різниці тисків на початку і в кінці великого і малого кіл кровообігу.

Велике коло кровообігу (тілесне) починається з аорти лівого шлу­ночка, яка розгалужується на артерії. Вони несуть кров, багату на ки­сень, до голови та шиї, розгалужуються в грудній та черевній порож­нинах, забезпечують кров'ю кінцівки та органи таза. Віддаляючись від аорти артерії поступово зменшуються в діаметрі, перетворюючись на артеріоли, а потім на капіляри. Поступово артеріальні капіляри пере­ходять у венозні, кров яких збагачена вуглекислим газом. Такі капіля­ри, з'єднуючись, утворюють венули, вени. Вся кров від нижніх кінці­вок, органів таза, черевної та грудної порожнин збирається у нижню порожнисту вену, а від голови та шиї — у верхню порожнисту вену. Вени впадають у праве передсердя.

Мале коло кровообігу починається від правого шлуночка через ле­геневу артерію до легенів. У легеневих капілярах і венулах кров збага­чується киснем і по легеневих венах впадає до лівого передсердя.

Кров — є важливим рідким середовищем у судинній системі й ви­конує такі функції в організмі:

• дихальну — перенесення кисню.

• трофічну — перенесення поживних речовин.

• терморегуляторну — підтримання постійної температури тіла.

• виділення — перенесення продуктів розпаду до нирок, печінки, кишечнику.

• гомеостатичну — підтримання гомеостазу.

• захисну — забезпечення фагоцитозу, утворення антитіл, зсідання крові.

• регуляторну — забезпечення гуморальної регуляції.

Кров складається з плазми та формених елементів: еритроцитів — червоних кров'яних тілець, лейкоцитів — білих кров'яних тілець, тромбоцитів — кров'яних пластинок (рис. 3.7).

У більшості людей в еритроцитах є білкова речовина — резус- фактор. Резус-фактор враховують під час переливання крові. При пе­реливанні несумісної крові за резус-фактором або при вагітності вини­кає резус-конфлікт. В організмі утворюються антитіла, які руйнують еритроцити плоду.

 

КРОВ

 

ФОРМЕНІ ЕЛЕМЕНТИ

КЛІТИНИ крові

(40-45%)

Ж

і г

\ ФУНКЦІЇ 1

ЕЛЕМЕНТІВ

ПЛАЗМА міжкліТинна речовина (55-60%)

J>

т

 

ЕРИТРОЦИТИ червоні кров'яні ТІЛЬЦЯ, МІСТЯТЬ гемогло­бін

ЛЕЙКОЦИТИ

білі кров'яні ТІЛЬЦЯ

ТРОМБОЦИТИ

кров'яні пласТИнки

ЕРИТРОЦИТИ дихальна захисна гоМеоСТаТИчна

ЛЕЙКОЦИТИ

захИСна ТРОМБОЦИТИ зсідання крові

вода (92%) білки (7,0%) жири (0,85%) вуглеводи (2,0%) біологічно акТивні речовини:ферменги, го­рмони, медіатори

мінеральні солі (0,9%) Na, Ca, K

 

Рис. 3.7. Склад Та функції елеменТів крові

Лімфа — прозора рідина, яка утворюється з плазми крові при її фі­льТрації в міжклітинному просторі, звідки надходить до лімфатичної системи і є близькою за складом до плазми крові.

Зсідання крові — захисна реакція, яка запобігає крововтратам. Зсі­дання крові — це складний ферментативний процес, в основі якого лежить перетворення розчинного білка плазми фібріногену на нероз­чинний білок фібрін (відбувається за наявністю у плазмі іонів Са).

ІМУНОЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ ОРГАНІЗМУ

Імунітет — спосіб захисту організму від генетично чужорідних речовин (антигенів).

Антигени — речовини, які мають ознаки генетично чужорідної інформації (мікроорганізми, хімічні речовини, найчастіше білкової природи) і при введенні в організм викликають імунологічні реакції.

Розрізняють два види імунітету: клітинний та гуморальний. Клі­тинний забезпечується фагоцитами та В-, Т-лімфоцитами. Гумораль­ний забезпечується антитілами та інтерфероном.

Фагоцитоз — це процес поглинання та перетравлення особливими клітинами (фагоцитами) мікроорганізмів, решток клітин. Фагоцити знищують будь-які види мікроорганізмів і чужорідних білків. Фагоци­тарну функцію виконують лейкоцити, клітини печінки, селезінки, лі­мфатичних вузлів і надають неспецифічний імунний захист. Т-лімфо- цити знищують видозмінені, мутантні, пухлинні та трансплантантні клітини. В-лімфоцити — поглинають і знищують бактерійні та інші мікробні клітини.

Виділяють три типи імунітету:

^ інфекційний або антитоксичний, за якого антигенами є мікро­організми або токсини;

> протипухлинний — у відповідь на виникнення пухлин;

> трансплантаційний — під час пересаджування чужорідних клітин, тканин, органів. Імунітет буває природний та штучний.

Щеплення — введення в організм вакцини (вбитих або ослаблених збудників інфекції) для утворення активного штучного імунітету. Лі­кувальна сироватка містить готові антитіла, створює пасивний штуч­ний імунітет. Алергія — стан підвищеної чутливості організму у від­повідь на дію алергенів. Алергія є передумовою виникнення патоло­гічного імунологічного процесу.

Алергени — речовини, які спричиняють алергічні реакції в органі­змі. Вони поділяються на зовнішні алергени — харчові продукти, хі­мічні неорганічні та органічні речовини, леткі (запах речовини), інфе­кції, лікарські препарати та внутрішні — власні тканини організму з видозміненими властивостями під час опіків, обморожень, іонізуючої та ультрафіолетової радіації.

Синдром набутого імунного дефіциту (СНІД) — захворювання імунної системи, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який знищує лімфоцити.

3.6. РОЛЬ ХАРЧУВАННЯ У ФУНКЦІОНУВАННІ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

На діяльність серця та судин впливає характер харчування. Відсут­ність у крові білків, вітамінів, солей кальцію можуть бути причиною гемофілії — захворювання, внаслідок якого порушено зсідання крові.

При атеросклерозі кров може зсідатися всередині судини і утворю­вати в ній тромби. Їжа, багата на жири, холестерин, легкозасвоювані вуглеводи та кухонну сіль, бідна на ліпотропні речовини (холін, меті­онін, лецитин), може сприяти розвитку склерозу судин та скороченню тривалості життя.

Включення до раціону харчування легкозасвоюваного гемового заліза, мі­ді, кобальту, вітамінів Вь В12, фолієвої та аскорбінової кислот сприяє утво­ренню еритроцитів. М'ясо, м'ясні продукти, риба, печінка сприяють підви­щенню рівня гемоглобіну у крові та стимулюють утворення еритроцитів.

Вітамін С у харчовому раціоні сприяє підвищенню захисної дії лейкоцитів. У раціоні повинна бути достатня кількість іонів кальцію та вітаміну К, які беруть участь у зсіданні крові.

Надлишок лінолевої кислоти в раціоні (соняшникова, кукурудзяна олія містять велику кількість її) сприяє виникненню внутрішньо-судинних тро­мбів внаслідок утворення з неї арахідонової кислоти, яка є джерелом тром- боксанів. Ці речовини викликають агрегацію тромбоцитів. Поліненасичені жирні кислоти родини ю-3 (ліноленової) протидіють підвищенню коагуля­ції крові, запаленню судин, їх звуженню і підвищенню артеріального тиску.

В утворенні еритроцитів беруть участь гістидин, тирозин, мікро­елементи: Fe, Cu, Zn, Co, Mo та вітаміни — С, В12, фолієва кислота, а гемоглобіну — ізолейцин, аргінін.

В утворенні лейкоцитів беруть участь амінокислоти гістидин і ти­розин, а захисній їх функції сприяє вітамін С.

У процесах зсідання крові беруть участь вітамін К і кальцій.

Поліпшують функціонування кровоносної системи в цілому фені­лаланін; знижує гостроту анемій — гістидин.

Виникненню тробмів у судинах (рис. 3.8) сприяє надмірне споживання лінолевої і арахідонової кислот (арахідонова кислота — джерело тромбо- ксану) та дефіцит ПНЖК ff>3 (вони протидіють підвищенню зсідання крові).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Сутність нейрогуморальної регуляції функцій організму.

2. Структура нейрогуморальної системи регуляції.

3. Будова нервової тканини.

4. Рефлекторний принцип роботи центральної нервової системи.

5. Будова і функції центральної нервової системи.

6. Сучасні уявлення про діяльність центральної нервової системи.

7. Особливості будови периферичної нервової системи та її фун­кцій.

8. Гуморальна система регуляції.

9. Функції окремих залоз внутрішньої секреції.

10. Вплив структури та характеру харчування на нейрогумораль­ні процеси.

11. Функції крові.

12. Склад крові.

13. Функції формених елементів крові.

14. Зсідання крові.

15. Причини виникнення захворювань крові.

16. Імунозахисні реакції організму.

17. Види та типи імунітету.

18. Будова серцево-судинної системи.

19. Сутність діяльності серцево-судинної системи.

20. Регуляція діяльності серцево-судинної системи.

21. Захворювання серцево-судинної системи.

т

22. Вплив харчування на функціонування серцево-судинної сис­теми.