РОЗДІЛ 7 фізіолого-гігієнічне значення вітамінів та проблема забезпечення ними організму : Основи фізіології та гігієни харчування : B-ko.com : Книги для студентів

РОЗДІЛ 7 фізіолого-гігієнічне значення вітамінів та проблема забезпечення ними організму

7.1. Фізіолого-гігієнічне значення вітамінів

Вітаміни — це незамінні мікрокомпоненти їжі, які відіграють дуже важливу роль у багатьох біохімічних реакціях організму та процесах засвоєння нутрієнтів. Велика частина вітамінів надходить з їжею, деякі з них синтезуються мікрофлорою кишечнику і всмоктуються в кров.

Вітаміни — це:

• низькомолекулярні сполуки, що не депонуються в організмі;

• майже не синтезуються в організмі, а надходять з їжею;

• не мають енергетичних і пластичних властивостей;

• проявляють біологічну дію в дуже малих дозах;

• діють на організм самостійно або у складі коферментів, забезпе­чуючи важливі обмінні процеси.

Водорозчинні вітаміни метаболізуються в організмі протягом 24­48 годин, жиророзчинні — запасаються в жирі.

Вітаміни поділяються на водо- та жиророзчинні (табл. 7.1). В окрему групу виділяють вітаміноподібні речовини:

• біологічно активні речовини, які синтезуються в організмі (ліпо- єва кислота, оротова кислота, карнітин);

• біологічно активні речовини їжі (біофлавоноїди, вітамін U, пан- гамова кислота);

• незамінні нутрієнти переважно з пластичною і ліпотропною дія­ми (холін, інозит).

Таблиця 7.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ВІТАМІНІВ

Водорозчинні вітаміни

Жиророзчинні вітаміни

В1

Тіамін

А, Р-каротин

Ретинол

В2

Рибофлавін

Е (а-, Р-, у-, 5-форми)

Токоферол

Н

Біотин

D

Кальциферол

С

Аскорбінова кислота

D2

ергокальциферол

Закінчення табл. 7.1

Водорозчинні вітаміни

Жиророзчинні вітаміни

Вз

Пантотенова кислота

D3

холекальциферол

Вб

Піридоксин

К

Філохінон

РР, В5

Ніацин, нікотинова кислота, нікотинамід

К1

філохінон

В12

Ціанкобаламін

К2

менахінон

В9

Фолацин, фолат, фолі­єва кислота

Кз

менадіон

Вітаміноподібні сполуки

В4

Холін

Р

Біофлавоноїди

В8

Інозит

N

Ліпоєва кислота

В13

Оротова кислота

В т

Карнітин

В15

Пангамова кислота

U

Метилметіонін- сульфоній

Вітаміни регулюють надзвичайно важливі функції та процеси в організмі людини (рис. 7.1).

Висока біологічна активність вітамінів обумовлена участю їх в утворенні коферментів і простенічних груп ферментів. Відомо більше 100 ферментів, до складу яких входять вітаміни. Усі ці ферменти бе­руть учать у різних видах обміну речовин: енергетичному, біосинтезі та перетворенню амінокислот, жирних кислот, пуринових та піримі- динових основ, утворенні багатьох фізіологічно активних сполук та забезпеченні інших функцій організму.

Жиророзчинні вітаміни А і К виконують функцію коферментів, входять до складу мембранних структур, забезпечують їх оптимальне функціонування. Характер дії жиророзчинних вітамінів ближчий до тканинних гормонів. Водорозчинні вітаміни найактивніше проявляють каталітичну активність.

При вітамінній невідповідності розвиваються хвороби (рис. 7.2).

ВІТАМІННА НЕВІДПОВІДНІСТЬ

 

-

> 

> 

\

(

ГІПОВІТАМІНОЗИ

 

АВІТАМІНОЗИ

 

ГІПЕРВІТАМІНОЗИ

> 

1

> 

> 

> 

і

Аскорбінової кислоти (C) Ретинолу (A) Ніацину (PP) Тіаміну (Bj) Рибофлавіну (B2) Піридоксину (B6)

 

Цинга, скорбут (С) Бері-бері, поліневрит (В і) Пелагра (РР) Ксерофтальмія (А) Рахіт, остеропороз (D)

 

Ретинолу (А) > 5мг/добу

(>16650 МО) Кальциферолу (D) > 500 мкг/добу (>20000 МО) Токоферолу (Е) > 200 мг/добу (>300 МО)

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 7.2. Хвороби при вітамінній недостатності та надмірності

На сучасному етапі розвитку суспільства авітамінози практично не зустрічаються. Гіповітамінози — результат переважання потреби у ві­тамінах над їх надходженням до організму.

Для економічно розвинених країн характерні гіповітамінози: фолієвої кислоти, тіаміну (В1), ніацину (РР), рибофлавіну (В2), ас­корбінової кислоти (С), а для слабкорозвинених країн: ретинолу (А), ціанкобаламіну (В12), ергокальцеферолу (D2), токоферолів (Е), філохі­нонів (К), пантотенової кислоти, піридоксину ( В6).