10.2. ЕНЕРГЕТИЧНІ ВИТРАТИ ЛЮДИНИ ТА ЇХ СКЛАДОВІ

Енергетичні витрати людини складаються із витрат на: основний обмін;

S фізичну і розумову діяльність; процеси травлення та засвоєння їжі (специфічно-динамічну дію

їжі).

Основний обмін (ОО) — кількість енергії, яка необхідна організму для його функціонування у стані спокою:

на роботу серця і кровозабезпечення, легенів, нирок, ендокрин­них залоз;

підтримання сталості температури тіла, м'язового тонусу та ін­ших постійних функцій.

Основний обмін визначається спеціальним дослідженням у стані м'язового та нервового спокою за комфортної температури повітря (через 14-16 годин після прийому їжі, лежачи, при 20° С) або за спеці­альними формулами та таблицями.

Основний обмін залежить від віку, статі, росту, маси тіла, умов проживання та індивідуальних особливостей.

Основний обмін збільшується при:

• збільшенні мускулатури;

• підвищенні температури тіла;

• зростанні функцій щитоподібної залози;

• секреції адреналіну.

Основний обмін зменшується при:

S старінні організму;

S накопиченні жиру;

S ослабленні функцій щитоподібної залози;

S недоїданні та виснаженні організму.

Специфічно-динамічна дія їжі (СДД) — витрати енергії на про­цеси перетравлення та засвоєння їжі і залежать від нутрієнтного скла­ду їжі.

Білки, жири і вуглеводи мають неоднакову здатність стимулюва­ти основний обмін організму, його інтенсивність. Найбільших витрат енергії потребують білки, менших — вуглеводи та жири. Встановле­но, що при змішаному харчуванні та оптимальному співвідношенні білків, жирів та вуглеводів затрати становлять 10-15 % від основного обміну. Прийом білків підвищує основний обмін на 30-40 %, прийом жирів — на 4-14 %, а вуглеводів — на 4-7 %. Прийом жирів до по­чатку їжі не тільки не підвищує швидкості основного обміну, але на­віть знижує її.

Енергія на трудову діяльність — затрати енергії на виконання фі­зичної та розумової праці і залежить від її інтенсивності.

Енерговитрати людини визначаються за формулою:

  • W = X (КФА Т ВОО),

де W — добові енерговитрати, ккал;

КФА — коефіцієнт фізичної активності;

Т — тривалість даного виду діяльності, год;

ВОО — величина основного обміну (ккал/год).

Величина основного обміну (ВОО) — кількість енергії, що ви­трачається на основний обмін за годину. ВОО визначається за фор­мулою:

ВОО = ОО : 24 (ккал/год).

Коефіцієнт фізичної активності (КФА) — відношення загальних енерговитрат при певному рівні фізичної активності до величини ос­новного обміну.

Існують такі методи визначення енерговитрат:

• метод прямої енергометрії (у калориметричних камерах) — ви­значення витрат енергії організму шляхом точного обліку тепла, яке виділяється організмом у різних умовах його існування;

• метод непрямої (респіраторної) енергометрії — розрахунок коефіцієнта дихання за хімічним складом вдихуваного та видихувано­го повітря при різних видах діяльності;

• метод аліментарної енергометрії (протягом 15 днів) — точний контроль за динамікою маси тіла та визначення енерговитрат за екві­валентом: 6750 ккал/кг (28242 кдж/кг)

• хронометражно-табличний метод — хронометражний облік добових витрат при всіх видах діяльності за таблицями КФА;

• пульсовий метод — за сталою енергетичною ціною серцевого поштовху: 18,7 кал (78,2 дж)/поштовх.