ГЛОСАРІЙ

магниевый скраб beletage

Авітаміноз — паталогічний процес, що розвивається внаслідок неповноцінно­го харчування, при якому відсутній той чи інший вітамін (цинга, рахіт, бери-бери й інші хвороби). Аланін — замінна амінокислота. а-аланін, входить до складу багатьох білків,

й-аланін — до складу біологічно активних сполук. Аліментарний — пов'язаний з харчуванням.

Амілаза — загальна назва ферментів класу гідролаз, що каталізують гідроліз полісахаридів.

Амінокислоти — клас органічних сполук, що містять карбоксильні та аміно­групи. Понад 20 найважливіших амінокислот є мономерними ланками, з яких побудовані всі білки. Амінокислоти мають властивості кислот і основ; беруть участь в обміні азотистих речовин в організмі. Антибіотик — антибактеріальна речовина, яку одержують синтетично чи ви­тягують з рослинних і тваринних клітин, здатна убивати мікроорганізми чи пригнічували їхній ріст. Антибіотики виробляються:

• цвілевими грибами (пеніцилін);

• актиноміцетами (стрептоміцин);

• бактеріями (граміцідин);

• вищими рослинами (фітонциди).

Антивітаміни — речовини, що перешкоджають використанню вітамінів жи­вою клітиною внаслідок руйнування вітамінів; чи зв'язують вітаміни в неактивні форми; чи заміщують вітаміни сполуками, близькими до ві­тамінів за хімічною будовою, але протилежної біологічної дії. Апетит — емоційне відчуття, пов'язане з прагненням до вживання їжі. Аргінін — замінна амінокислота. В організмі аргінін присутній у вільному ви­гляді й у складі білків. Аргінін бере участь у синтезі сечовини й інших процесів азотистого обміну. Аспарагінова кислота — замінна амінокислота. Аспарагінова кислота: при­сутня в організмі в складі білків і у вільному вигляді, відіграє важливу роль в обміні азотистих речовин, бере участь в утворенні пірімідинових основ і сечовини.

Білки — природні високомолекулярні органічні сполуки, побудовані із зали­шків 20 амінокислот, що з'єднані пептидними зв'язками у довгі ланцю­ги. У процесах життєдіяльності організму білки виконують пластичну,

регуляторну, каталітичну, захисну, транспортну, енергетичну, рецепто­рну й інші функції.

Біологічно активна речовина — речовина, синтезується організмом чи над­ходить із їжею, яка стимулює, або пригнічує процеси, що відбуваються в організмі. До біологічно активних речовин належать біолини, гормо­ни, інгібітори, ферменти, фітогормони та ін.

Біополімери — високомолекулярні природні сполуки, що є структурними ча­стинами живих організмів і відіграють суттєву роль у процесах життє­діяльності. До біополімерів належать білки, нуклеїнові кислоти, поліса­хариди і їхні похідні.

Валін — незамінна амінокислота, що входить до складу всіх білків. Валін служить основою при біосинтезі пантотенової кислоти (вітамін В3) і пе­ніциліну.

Вільні радикали — мають вільні валентності, існують лише короткий час, бо вони є дуже реакційноздатними.

Вітамін — органічна речовина, що утворюється у тваринному організмі чи надходить з їжею в дуже незначних кількостях, але є абсолютно необ­хідною для нормального обміну речовин і життєдіяльності організму. Багато вітамінів є попередниками коферментів, у складі яких вони бе­руть участь у різних ферментативних реакціях. Звичайно першоджере­лом вітамінів є харчові рослини. Розрізняють водорозчинні (Bb B2, B6, B12, PP і C) і жиророзчинні вітаміни (A, D, E, K).

Вітамін A — ретинол, жиророзчинний вітамін, необхідний для нормального обміну речовин. В організмі людини ретинол утворюється з каротину, що надходить з їжею. Ретинол входить до складу тваринних жирів. При нестачі ретинолу розвиваються куряча сліпота і ксерофтальмія.

Вітамін B1 — тіамін, водорозчинний вітамін, що бере участь у складі кофер­менту тіамінпірофосфату (кокарбоксилази) у реакціях декарбоксиліру- вання кетокислот. Тіамін регулює вуглеводний обмін, бере участь у процесі дихання і передачі імпульсів у нервовій системі. Джерелами ті­аміну є дріжджі, хліб з борошна грубого помелу, гречана і вівсяна кру­па, картопля, печінка.

Вітамін B12 — ціанкобаламін, водорозчинний вітамін, що входить до складу ряду ферментів; активує білковий обмін; бере участь у біосинтезі меті­оніну, нуклеїнових кислот; впливає на вуглеводний і жировий обмін; бере участь у кровотворенні; міститься в печінці, нирках, яйцях, сої.

Вітамін B2 — рибофлавін, водорозчинний вітамін. Рибофлавін у складі ряду окислювально-відновних ферментів бере участь у реакціях переносу електронів, у перетвореннях амінокислот та інших сполук. Рибофлавін міститься в молочних і м'ясних продуктах, салатних овочах, у курячому жовтку, пивних дріжджах; синтезується мікроорганізмами і рослинами.

Вітамін B3 — пантотенова кислота, водорозчинний вітамін. В організмі пантотенова кислота входить до складу коферменту А, що бере участь у багатьох реакціях обміну речовин. Дефіцит пантотенової кислоти призводить до порушень обміну речовин. За хімічною приро­дою пантотеновая кислота — цедипептид.

Вітамін B6 — піридоксин, водорозчинний вітамін; похідний піридину. У тка­нинах піридоксин перетворюється на піридоксальфосфат — кофермент, що бере участь у реакціях синтезу і розщеплення амінокислот. Піридок- син синтезується мікрофлорою кишечнику.

Вітамін Bc — фолієва кислота, водорозчинний вітамін. Як кофермент фолієва кислота бере участь у реакціях синтезу азотистих сполук і в кровотво­ренні.

Вітамін C — аскорбінова кислота, водорозчинний вітамін, синтезований рос­линами з галактози і деяких тварин із глюкози. Аскорбінова кислота підвищує опірність організму до несприятливих впливів, сприяє регене­рації. Відсутність аскорбінової кислоти в їжі людини викликає цингу (скорбут), знижує опірність до захворювань.

Вітамін D3 — холекальциферол, жиророзчинний вітамін, що міститься у тва­ринних продуктах: сир, вершкова олія, яєчний жовток, печінка, лосось, тунець.

Вітамін H — біотин, водорозчинний вітамін; кофермент, що бере участь у ре­акціях переносу вуглекислого газу до органічних сполук. В організмі людини біотин синтезується мікрофлорою кишечнику. Дефіцит біотину викликає головним чином захворювання шкіри.

Вітамін K1 — філохінон, вікасол, жиророзчинний вітамін, що бере участь у біосинтезі факторів згортання крові. Філохінон міститься в зелених час­тинах рослин. У людини філохінон утворюється мікрофлорою кишеч­нику.

Вітаміни D — кальцифероли, жиророзчинні вітаміни, що регулюють обмін кальцію і фосфору в організмі. Кальцифероли необхідні для росту кіс­ток. Під дією ультрафіолетових променів кальцифероли утворюються зі стеринів у шкірі. Нестача кальциферолів спричиняє порушення мінера­льного обміну.

Вітаміни E — токофероли, група жиророзчинних вітамінів, синтезованих ро­слинами. Недолік токоферолів веде до безплідності.

Ворсинки кишкові — виступаючі в порожнину вирости слизової оболонки тонкої кишки.

Всмоктування — процес проникнення речовин через клітинну мембрану в клітину; а з клітини — у внутрішнє середовище організму.

Вуглеводи — органічні сполуки, до складу яких входять вуглець, кисень і водень. Вуглеводи рослин — первинні продукти фотосинтезу й ос­новні вихідні продукти біосинтезу інших речовин. Вуглеводи скла­дають суттєву частину харчового раціону людини; окислюючись, забезпечують усі клітини організму енергією; входять до складу клі­тинних оболонок та інших структур; беруть участь у захисних реак­ціях організму. Вуглеводи поділяються на моносахариди, олігосаха- риди і полісахариди.

Гастрин — гормон клітин антральної частини шлунку і дванадцятипалої киш­ки, який стимулює кислу шлункову секрецію.

Гастрографія — загальна назва методів графічної реєстрації різних функцій шлунку.

Гастроцит — клітина шлунку.

Гепатоцит — клітина печінки.

Гідролази — ферменти, які розщеплюють різні хімічні зв'язки в органічних молекулах у присутності води.

Гіпоглікемія — понижений вміст глюкози в крові.

Гіпотензія — зниження тиску, зокрема артеріального.

Гіпотонія — 1) знижений артеріальний тиск; 2) зниження тонусу м'язів або артеріальних стінок; 3) зниження внутрішньоочного тиску напруженос­ті очного яблука.

Голод — суб'єктивне відчуття об'єктивної харчової потреби організму.

Голодування — стан організму за відсутності або недостатності надходження до організму харчових речовин.

Гематологія — наука, що вивчає будову і функції кровоносної системи, при­чини і механізми розвитку хвороб крові і розробляє методи діагностики, лікування і профілактики.

Гемофілія — спадкове захворювання, що виражається в схильності до крово­теч у результаті незгортання крові. Зустрічається у чоловіків, а переда­ється жінками.

Гідроліз — реакції розщеплення органічних сполук у присутності води.

Гіпертонія — захворювання, основною ознакою якого є підвищений артеріа­льний тиск.

Гіпотонія — захворювання, пов'язане зі зниженим артеріальним тиском. Гі­потонія супроводжується головним болем, запамороченням, слабкістю.

Гліколіз — процес розщеплення вуглеводів за відсутності кисню під дією фе­рментів. Енергія, що звільняється при гліколізі, використовується в процесах життєдіяльності організму. У клітках тварин кінцевим проду­ктом гліколізу є молочна кислота.

Гліцин — найпростіша замінна амінокислота. Гліцин входить до складу бага­тьох білків і біологічно активних сполук.

Глутамінова кислота — замінна амінокислота. В організмі глутамінова кис­лота є в складі білків, ряду низькомолекулярних речовин і у вільному вигляді. Глутамінова кислота відіграє важливу роль в азотистому обмі­ні.

Гормон — біологічно активна речовина, яка виробляється в організмі спеціа­лізованими клітинами, тканинами чи органами і має цілеспрямований вплив на діяльність органів і тканин. Гормони беруть участь у всіх про­цесах росту, розвитку, розмноження й обміну речовин.

Діарея — пронос.

Диспепсія — порушення процесу травлення.

Жовчні кислоти — похідні холанової кислоти, які входять до складу жовчі, й беруть участь у ряді процесів у шлунково-кишковому тракті.

Жовчні пігменти — кінцеві продукти розпаду гемоглобіну та інших похідних порфірину, що екстрекуються печінкою.

Ентерокіназа — протеолітичний фермент дванадцятипалої кишки, який іні­ціює активацію трипсину.

Ізолейцин — незамінна амінокислота, входить до складу всіх природних біл­ків.

Кальциферол — жиророзчинний вітамін, що міститься в незначній кількості в рослинних продуктах.

Карнітин — органічна азотовмісна кислота, що знаходиться в м'язах тварин. Карнітин бере участь у процесі окислювання жирних кислот, перенося­чи їхні залишки через внутрішню мембрану мітохондрій.

Кишкова флора — мікроорганізми, що населяють кишечник здорових людей і відіграють важливу роль у функціонуванні організму.

Кофермент — органічна сполука небілкової природи. Коферменти входять до складу деяких ферментів. З'єднуючись з апоферментом, коферменти утворюють каталітично активні комплекси.

Креатин — азотовмісна органічна кислота. Креатин входить до складу фос- фокреатину як запасної енергетичної речовини в клітках м'язів і мозку.

Кров — рідка тканина, що циркулює в кровоносній системі людини, склада­ється з плазми і клітинних елементів: еритроцитів, лейкоцитів, тромбо­цитів та ін. Кров переносить кисень від органів дихання до тканин і ву­глекислий газ від тканин до органів подиху; доставляє поживні речовини з органів травлення до тканин, а продукти обміну до органів виділення; бере участь у регуляції водно-сольового обміну і кислотно- лужної рівноваги в організмі, у підтримці постійної температури тіла.

Кровоносна система — сукупність циркулюючої рідини (крові), мережі кро­воносних судин, скоротного органа (серця) і органів кровотворення. У людини кровоносна система замкнута.

Кровообіг — рух крові по кровоносній системі, обумовлений роботою серця та забезпечує обмін речовин і підтримку гомеостазу.

Кровотворний орган — орган, у якому формуються клітини крові і лімфи. Основним кровотворним органом є червоний кістковий мозок, у якому утворяться еритроцити, лейкоцити, тромбоцити. Лейкоцити, крім того, утворюються у селезінці і лімфатичних вузлах.

Лактаза — фермент, що розщеплює лактозу на галактозу і глюкозу.

Лейцин — незамінна амінокислота, входить до складу всіх природних білків, застосовується для лікування хвороб печінки, анемії й інших захворю­вань.

Лізин — незамінна амінокислота, входить до складу білків. Синтетичний лі­зин застосовують для збагачення харчових продуктів.

Ліпіди — нерозчинні у воді органічні речовини, які можна вилучити з клітин органічними розчинниками — ефіром, хлороформом і бензолом. Моле­кули простих ліпідів складаються зі спирту і жирних кислот. Молекули складних ліпідів складаються зі спирту, високомолекулярних жирних кислот та ін. Ліпіди утворюють енергетичний резерв організму; беруть участь у передачі нервового імпульсу, у створенні водовідштовхуваль­них і термоізоляційних покривів та ін.

Метіонін — незамінна амінокислота, входить до складу білків, служить в ор­ганізмі донором метильних груп при біосинтезі холіну, адреналіну та інших, а також джерелом сірки при біосинтезі цистеїну. Синтетичний метіонін застосовують для збагачення продуктів харчування.

Насичення — процес зникнення відчуття голоду після прийому їжі.

Недокрів'я — анемія, група захворювань, що характеризуються зменшенням кількості еритроцитів, змісту в них гемоглобіну чи загальної маси крові. Прояви анемії — загальна слабкість, задишка і под.

Нефрит — запальне захворювання нирок, що характеризується запаленням клубкового апарату.

Ніацин — вітамін PP; вітамін B3; нікотинова кислота — протипелагричний фактор; водорозчинний вітамін, похідний піридину. Як складова кофе- рментів НАД і НАДФ нікотинова кислота бере участь у багатьох окис­них реакціях у живих клітинах.

Оксиданти — речовини, які сприяють окисленню ліпідів Н2О3, НОСІ, О3. Орнітин — замінна амінокислота, яка присутня у вільному вигляді в організ­мі, входить до складу деяких антибіотиків, бере участь у біосинтезі се­човини.

Параамінобензойна кислота — це вітамін ряду мікроорганізмів, що викорис­товують для біосинтезу фолієвої кислоти.

Пепсин — основний протеолітичний фермент, що виробляється шлунком і ка­талізує розщеплення білків у кислому середовищі.

Пептиди — органічні речовини, що складаються із залишків амінокислот, з'єднаних пептидним зв'язком. У живих клітинах пептиди синтезують­ся з амінокислот або є продуктами обміну білків. Багато природних пе­птидів мають біологічну активність. Розрізняють дипептиди, трипепти- ди і т.д., а також поліпептиди.

Пептони — суміш продуктів неповного гідролізу білків.

Простогландини — гормоноподібні речовини, які беруть участь в регуляції багатьох процесів в організмі

Протеази — загальна назва ферментів класу гідролаз, які каталізують гідроліз пептидних зв'язків у білках і пептидах.

Проферменти — неактивні попередники ферментів.

Раціон — порція їжі на відомий термін.

Сахараза — група ферментів, які каталізують розщеплення сахарози на глю­козу і фруктозу.

Секретин — гормон клітин дванадцятипалої кишки, який стимулює секрецію бікарбонатів та води підшлунковою залозою і гальмує виділення соля­ної кислоти шлунком.

Секреція — процес утворення в клітинах специфічного продукту певного фу­нкціонального призначення і подальшого його виділення.

Слизова оболонка — оболонка, яка утворює внутрішнє обволікання слизом більшості порожнистих органів травної системи.

Слиз — продукт секреції слизових залоз, що зволожує поверхню слизових оболонок.

Слина — мукоїдний секрет залоз порожнини рота.

Смак — відчуття, що виникають при дії яких-небудь речовин з метою визна­чення їх біологічної значущості.

Серин — замінна амінокислота, що входить до складу білків і деяких склад­них ліпідів, відіграє важливу роль у прояві каталітичної активності ба­гатьох ферментів, що розщеплюють білки.

Серце — порожнинний м'язовий орган, поділений на чотири частини, розта­шований в навколосердечній сумці в лівій половині грудної клітки, і виконуючий функцію насоса в кровоносній системі.

Система органів людини — подібні за своєю будовою, розвитком і функціями органи, об'єднані разом в єдину, узгоджено працюючу структуру. В органі­змі людини об'єднують: покривну, опорно-рухову, травну, кровоносну, лі­мфатичну, дихальну, видільну, статеву, ендокринну і нервову системи.

Спирти — кисневмісні органічні сполуки, в яких гідроксильна група знахо­диться у насиченого атома вуглецю. Відщеплення води від двох моле­кул спиртів приводить до утворення простих ефірів. При взаємодії спиртів з жирними кислотами утворюються складні ефіри.

СтероХди — клас органічних сполук; поліциклічні спирти, кетони, кислоти та ін. До стероїдів належать стерини, жовчні кислоти, вітаміни групи D, статеві гормони, гормони наднирників (кортикостероїди). Багато сте­роїдів одержують хімічним і мікробіологічним синтезом.

Травлення — перетворення вихідних харчових структур на компоненти, які втрачають видову специфічність, але зберігають енергетичну і пластич­ну цінність.

Треонін — незамінна амінокислота, входить до складу всіх білків, за винят­ком протамінів.

Трипсин — протеолітичний фермент підшлункової залози, який проявляє свою активність в нейтральному або слаболужному середовищі.

Трипсиноген — неактивний попередник трипсину.

Фермент — органічні речовини білкової природи, які беруть участь в біохімі­чних реакціях в ролі факторів, що організують хімічні перетворення.

Фістула — штучний канал між сусідніми порожнистими органами, а також між органом і зовнішнім середовищем.

Хвороба — порушення нормальної життєдіяльності організму, обумовлене функціональними і/чи морфологічними змінами. Виникнення хвороби пов'язане з впливом на організм шкідливих факторів зовнішнього сере­довища.

Хімус — рідкий або напіврідкий вміст кишечнику, що складається з суміші продуктів травлення і травних секретів.

Холін — вітамін групи В, що бере участь в утворенні фосфоліпідів. Холін входить до складу ацетилхоліну, що відіграє важливу роль в обміні ре­човин.

Шлунок — розширений відділ травного каналу, в якому здійснюється механі­чна і хімічна обробка їжі.