2.3.3. Птахівництво

магниевый скраб beletage

М'ясо є основною продукцією птиці м'ясного напрямку проду-ктивності — індиків, качок, гусей, м'ясних і м'ясо-яєчних порід ку-рей. Проте найбільш ефективно вирощувати на м'ясо гібридниймолодняк, одержаний схрещуванням спеціалізованих поєднанихліній. Для цього в Україні створено спеціалізовані фабрики і фер-ми, де вирощують курчат-бройлерів (від слова to broil — «смаже-ний на вогні або жару»), індичат, каченят, гусенят, цесарят і пере-пелів. Реалізують на м'ясо вибракуваний ремонтний молодняк ідорослу птицю, яка закінчила яйцекладку.

Бройлер — гібридне м'ясне курча віком не старше 10 тижнів,яке відрізняється інтенсивним ростом, високою скоростиглістю,добрими м'ясними якостями (ніжним м'ясом), з еластичною шкі-рою та м'якими хрящами грудних кісток. Початком бройлерноїпромисловості є 20-ті роки минулого століття. Вирощування брой-лерів започатковано службовцем берегової охорони в штаті Дела-вер (США). Починаючи з 50-х років бройлерна промисловість по-чала розвиватись у всіх високорозвинутих країнах світу.

В Україні понад 600 підприємств спеціалізується по виробницт-ву м'яса птиці та яєць, в т.ч. близько 50 підприємств по виробницт-ву бройлерів.

За кордоном отримують бройлерів, переважно, трьох ваговихкатегорій: масою від 400 до 1500 г (курча порційне), 1500—2000 г(середній тип) і важкий — понад 2000 г. Качок — крупні до 3,5 кг,середні — 2,2—2,5 кг, порційні — 1,5—1,8 кг, крупні характеризу-ються наявністю в тушках від 37 до 39 % жиру, середні — 20—34 %, дрібні — від 14 до 18 % (Тардатьян Г. А., 1983).

Виробництво племінної продукції різних видів птиці в Українісконцентровано: яєчних та м'ясо-яєчних порід курей у 46 племгос-подарствах; м'ясних — у 8; індиків — у 2; гусей — у 35; качок у29; перепелів у 3 племгосподарствах.

Оцінюють м'ясну продуктивність птиці не тільки за кількістю іякістю м'яса, а також — за типом будови тіла, живою масою, швид-кістю росту, вгодованістю, оплатою корму, несучістю батьківськогостада (материнських ліній), збереженістю молодняку і поголів'я ба-тьківського стада. Тип будови тіла тісно пов'язаний з напрямкомпродуктивності птиці. Для м'ясної птиці характерні широкий і гли-бокий тулуб, довга і широка спина, широкі й округлі груди, довгийкіль грудної кістки, добре розвинуті грудні м'язи і м'язи стегна тагомілки. Оцінюють м'ясні форми тіла за допомогою промірів і про-мацуванням м'язів. Жива маса — основний показник м'ясної проду-ктивності птиці. Найбільшу живу масу мають індики. Дорослі самцідосягають живої маси 16—20 кг і більше, а самки — 6—12 кг. Живамаса дорослих гусей — 6—9 кг, качок — 3—5, курей — 2—4, цеса-рок — 1,5—2,5, перепелів — 0,12—0,30, голубів — 0,5—1,3 кг. Сам-ці, за винятком перепелів 90—180 г, важчі за самок на 20—30 %.

Бройлерів необхідно вирощувати не більше 63 днів до досяг-нення живої маси 2,2—2,5 кг, качок — до 49 днів живою масою 2—2,5 кг; гусей — 63—65 днів (3,5—4,0 кг), індюшат — 2—2,5 міс.(2,5—3,0 кг).

На земній кулі налічують декілька сотень порід і породних групптиці, у тому числі майже 100 порід курей, близько 20 — качок таіндиків, 40 порід гусей. Існують різні системи класифікації порід іпородних груп птиці залежно від морфологічних ознак, місця виве-дення, будови тіла, походження (від диких предків), напрямку ос-новної продуктивності. Так, породи курей поділяють на яєчні,м'ясні, м'ясо-яєчні (загальнокористувальні), декоративні, бійцеві.Цю так звану господарську класифікацію розробив академікМ. Ф. Іванов.

Яєчні породи курей. З яєчних порід у промислових господарс-твах нашої країни розводять, переважно леггорнів. Птахівники-аматори, фермери займаються розведенням також російських бі-лих, мінорок, гамбурзьких, українських вушанок, голошийних таприкарпатських зеленоніжок. Забійний вихід напівпатраних тушок60—65 %, патраних 52—55 %. Згідно ДСТУ 3143-95 М'ясо птиці(тушки курей, качок, гусей, індиків, цесарок) поділяють на патрані,напівпатрані і патрані з комплектом потрухів і шиєю.

Патрані — тушки, в яких видалені всі нутрощі, голова (між 2 і3 шийними хребцями), шия (без шкіри), ноги по заплюсневий суг-лоб. При напівпатранні з тушки вручну видаляють кишківник зклоакою, яйцепровід, воло якщо воно, переповнено — через розрізшкіри. Порожнину рота і дзьоба очищають від кормів і крові, но-ги — від бруду. Повне патрання забезпечує старанну ветсанекспер-тизу, високу якість продукції, подовжує термін зберігання, продуктцілком готовий до кулінарної обробки.

Патрані тушки з комплектом потрухів і шиєю — патрані, в порож-нину яких вкладено комплект оброблених потрухів (серце, печінка безжовчного міхура, шлунок без кутикули) і шия, вимиті й упаковані вцелофан, пергамент чи плівку. Шкіру шиї заправляють під крило.

Леггорн. У середині минулого століття з берегів Середземногоморя до США завезли білих італійських курей. Вважають, що своюназву вони одержали від порту Ліворно, звідки їх вивезли у 1840 р.За іншими даними, слово «леггорн» походить від двох англійськихслів: «лег» — нога і «горн» — ріг (жовте, «рогове», забарвленняніг). Американці поліпшили італійських курей схрещуванням з ін-шими породами. І вони спочатку поширилися в Європі (Англії, Іта-лії, Данії), а потім — по всьому світу. В нашу країну леггорнів за-везли з Англії та США.

Відомо кілька різновидів леггорнів: білі, полові, куріпкові, зозу-лясті, блакитні. Найбільш поширені білі леггорни. Ці кури маютьгорду поставу, красиво вигнуту шию. Гребінь великий листоподіб-ний, яскраво-червоний — прямий у півнів та нахилений убік у ку-рок. Тулуб глибокий, горизонтально поставлений, груди округлі, упівнів — виступають уперед. Крила широкі, щільно притиснуті дотіла. У півнів великий хвіст з довгим серповидним пір'ям. Оперен-ня біле, дзьоб та плесни жовті. У леггорнів ніжний щільний типконституції. Маса півнів становить 2—2,5 кг, курей — 1,5—2 кг,несучість — 200—240 яєць на рік. Маса яйця — 52—62 г (шкара-лупа біла). У цій породі створено багато ліній та кросів.

Російські білі кури виведені схрещуванням породи леггорн з мі-сцевою. Кури цієї породи менш продуктивні, ніж леггорни. Тому їхзберігають як генофонд для створення ліній.

Мінорки. Порода одержала назву від острова Мінорка. Куримають довгий тулуб, красивий довгий хвіст, стрункі ноги, чорнеоперення з темно-зеленим полиском, видовжені білі мочки та лис-топодібний яскраво-червоний гребінь. Висота деяких півнів 75 см,довжина тулуба без хвоста — 29—30 см, жива маса — 3—4 кг. Ку-ри важать 2,5—3 кг, їх несучість — 160—190 яєць, маса яйця 56—60 г. Добре несуться взимку та влітку, мають ніжне смачне м'ясо.

М'ясні породи курей. До м'ясних порід курей належать кор-ніш, кохінхіни, брама. Забійний вихід напівпатраних тушок —80 %, патраних — 59—60 %.

Корніш (корнуельські кури). Породу виведено в Англії (граф-ство Корнуол) з використанням таких бійцевих порід, як стараазіатська (азіль), малайська і стара англійська. Тому їх характер-ними особливостями є широкі і глибокі груди, довга та широкаспина, товсті, міцні ноги. Кури мають різноманітне оперення,але розводять птицю з білим оперенням. Хвіст у них короткий,гребінь у вигляді троянди чи стручкоподібний, дзьоб товстий,короткий, загнутий. Маса півнів 4—4,5 кг; курей — 3—3,5 кг,несучість — 100—130 яєць на рік, маса яйця — 57—60 г (шкара-лупа світло-коричнева). У корнішів розвинений інстинкт наси-джування, їх використовують як батьківську форму для вирощу-вання бройлерів.

М'ясо-яєчні породи курей. Розводять їх для одержання яєць там'яса. Найбільш поширеними з них є плімутрок, род-айланд, нью-гемпшир, сусекс, кучинські ювілейні, адлерські сріблясті, москов-ські чорні та полтавські глинясті. Забійний вихід напівпатранихтушок — 67—70 %, патраних — 58—62 %.

Плімутрок. Порода виведена у США схрещуванням порід кохі-нхін і доркінг з іспанськими чорними. З восьми різновидностейплімутрока у нас розводять лише смугастих і білих. При виробниц-тві бройлерів як, материнську форму використовують білих пліму-троків. Кури мають овальний тулуб, довгу широку спину, невеликуголову, короткий хвіст. Гребінь листоподібний, прямий. Жива масапівнів — 3,5—4,3 кг, курей — 2,7—3,4 кг, несучість — 160—170 яєць на рік, маса яйця — 56—60 г (шкаралупа світло-коричнева). Кури витривалі, добре акліматизуються.

Род-Айланд — породу створено у середині XIX ст. у США(штат Род-Айланд) схрещуванням місцевих курей з половими шан-хайськими, червоно-бурими малайськими та бурими леггорнами.Кури мають широкий, глибокий тулуб, листоподібний гребінь.Оперення темно-червоне, пір'я хвоста чорне з зеленуватим полис-ком: жива маса півнів — 3,4—3,6 кг, курей — 2,6—3,0 кг, несу-чість — 160—180 яєць на рік, маса яйця — 57—60 г (шкаралупачервоно-бура). В Японії створено лінії курей породи род-айланд,несучість яких 260—270 яєць.

Нью-Гемпшир — різновидність породи род-айланд, яку одер-жано шляхом добору на підвищення несучості і виводимості яєць.Назву одержала від штату Нью-Гемпшир, де була виведена. В ку-рей цієї породи світліше, ніж у род-айландів, оперення. Жива масапівнів — 2,9—3,5 кг, курей — 2,7—2,8 кг. Несучість — 190—200 яєць на рік, маса яйця — 60—63 г (шкаралупа червоно-коричнева).

Сусекс. Порода виведена в Англії (графство Сусекс). Оперенняу курей біле, на шиї є чорне пір'я, кінці крил та хвоста чорні, гре-бінь листоподібний, жива маса півнів — 3—3,8 кг, курей 2,5—3 кг,несучість 150—170 яєць на рік, маса яйця — 58—65 г (шкаралупажовто-коричнева).

Кучинські ювілейні кури. Виведені методом схрещування курейрізних порід: російських білих, нью-гемпширів, род-айландів, плі-мутроків білих і лівенських. Кури мають довгий та глибокий тулуб,широку спину, округлі груди і об'ємний живіт. Оперення у курейжовте з темними крапками на золотавій гриві, кінець хвоста чор-ний. У півнів оперення тулуба червоне, на грудях і хвості чорне,грива золотава, гребінь листоподібний. Жива маса півнів — 3,5—4,5 кг, курей — 2,8—3,3 кг, несучість — 170—190 яєць на рік, масаяйця — 60—61 г (шкаралупа світло-коричнева).

Московські чорні кури. Породу створено методом схрещуванняорловських голосистих курей, бурих леггорнів та нью-гемпширів.У курей широкі, округлі груди, довга широка спина, листоподібнийгребінь. Оперення чорне, грива жовта. Жива маса півнів — 3,5—3,7кг, курей — 2,4—2,6 кг, несучість — 170—200 яєць на рік, масаяйця — 60—65 г (шкаралупа світло-коричнева).

Полтавські кури. Виведені у Полтавській області. За кольоромоперення курей поділяють на три групи: глинясті, зозулясті і чорні.Найбільш поширені глинясті кури із світло- та темно-жовтим ко-льором оперення. Півні на відміну від курей, мають більш темнеоперення, на хвості та крилах є чорне пір'я, гребінь переважно тро-яндоподібний. Тулуб видовжений, груди округлі. Жива маса пів-нів — 3—3,3 кг, курей — 2—2,5 кг, несучість — 170—180 яєць нарік, маса яйця — 55—57 г (шкаралупа коричнева).

Адлерські сріблясті. Породу виведено на Дилерській птахофаб-риці методом схрещування російських білих курей, нью-гемпширів, первомайських, білих плімутроків і юрловських голо-систих. Кури мають компактний, розширений спереду тулуб, лис-топодібний гребінь, біле оперення з сріблястим відтінком (так зва-не колумбійське). Пір'я шиї, махове та рульове — чорне. Живамаса півнів — 3,3—3,5 кг, курей — 2,5—2,8 кг, несучість — 160—170 яєць, маса яйця — 60—62 г (шкаралупа коричнева).

Племінна робота з м'ясо-яєчними породами курей спрямованана створення спеціалізованих ліній, які використовують при виве-денні м'ясних кросів. Ці породи цінні ще тим, що несуть пігменто-вані яйця, деякі з порід цієї групи мають гени-маркери. Завдякицьому проводять сортування курчат за статтю у добовому віці.

Породи індиків. Новий світ подарував європейцям найбільшуптицю ряду куроподібних — індиків, або «заморську курку». Дикііндики й нині водяться у лісовій та лісостеповій зонах Центральноїі Північної Америки. Лідером з розведення індиків є США — понад40 % світового виробництва індичого м'яса припадає на цю країну.Найбільш поширені породи індиків — білі та бронзові широкогру-ді, північно-кавказькі, московські білі й бронзові, белтсвільські бі-лі, тихорецькі чорні. Населення розводить чимало індиків місцевихпорід та їх різновидів. Від однієї індички протягом року можна ви-ростити 40—50 індюшат, які у 3—4 міс. матимуть живу масу 200—250 кг. Забійний вихід напівпатраних тушок — 81 %, патраних —64 %.

Білі широкогруді індики. Порода виведена у США методомсхрещування білих голландських та англійських індиків. М'ясо ін-диків за якісними показниками високо цінується. Ця птиця швидконабирає масу. Жива маса самців сягає 14—16 кг, самок — 7—9 кг,несучість — 90—120 яєць, маса яйця — 70—80 г. Є три різновидицієї породи: важкі, середні та легкі. Вони розрізняються за м'ясноюскороспілістю та здатністю до відтворення. Вже в 90—100-добовому віці птиця має добре оперення та задовільний виглядтушок при забої. Індики цієї породи вимогливі до умов утриманнята годівлі. На основі породи білих широкогрудих індиків створенотакі кроси: легкий, середній та важкий «Хідон», «0—24».

Бронзові широкогруді індики. Породу виведено у США на осно-ві бронзових індиків, яких одержано методом схрещування домаш-ніх з дикими і чорними англійськими. Широкогрудими їх названочерез добре розвинуті грудні м'язи. Жива маса самців — 18—20 кг(рекорд — 35 кг), самок — 9—12 кг. Несучість 60—70 яєць на рік.Цю породу широко використовують для створення ліній і кросів. УСША виведено групу так званих важких індиків «камерино». Живамаса самців у 24-тижневому віці сягає 20—21 кг, самок — 12 кг.Витрати корму на 1 кг приросту — 3,3—3,9 корм. од. Забійний ви-хід — 80—85 %.

Північнокавказькі білі індики. Породу виведено методом схре-щування самців білої широкогрудої породи з самками бронзової пі-внічнокавказької. Індики поєднують високі м'ясні якості з витрива-лістю та невибагливістю. Жива маса самців — 12—15 кг, самок —6—7 кг. Несучість — 90—120 яєць. Індичата швидко ростуть, у 17-тижневому віці їх жива маса становить 4,5 кг. На основі породистворено два кроси — «Б-12», «Б-32».

Північнокавказькі бронзові індики. Породу виведено методомсхрещування місцевих бронзових індиків з широкогрудими. Індикимають округлі широкі груди з добре розвинутими м'язами, чорнеоперення з бронзовим полиском. Жива маса самців — 12—14 кг,самок — 6—7 кг. Несучість — 90—100 яєць на рік (в окремих ви-падках — до 150).

Московські бронзові індики. Породу виведено методом схрещу-вання місцевих бронзових широкогрудих індиків з північнокавка-зькими. Індики мають широкі, округлі груди та чорне оперення збронзовим полиском. Жива маса самців — 11—13 кг, самок — 6—7 кг. Птиця добре пристосована до пасовищного утримання.

Московські білі індики. Породу виведено методом схрещуваннямісцевих білих індиків з білими голландськими та белтсвільськимиіндиками. За продуктивними якостями індики цієї породи схожі намосковських бронзових, але мають вищу несучість, кращі м'ясніякості, привабливий товарний вигляд тушок. Індики цієї породижиттєздатні, скороспілі, добре акліматизуються, тому їх розводятьповсюдно.

Кроси індиків. У промислових господарствах використовуютьтакі кроси: «легкий» (639), «середній» (630), «важкий», «Б-12»,«Б-32», «Хідон», «Х-56», «Івагал», «0-24».

Породи качок. Усі породи свійських качок походять від диких(крижнів). їх поділяють на три типи: м 'ясні (пекінські, українські,чорні білогруді, московські білі); м'ясо-яєчні (дзеркальні, хакі-кемтібел) і яєчні (індійські бігуни). У промислових господарствахУкраїни, переважно використовують пекінську породу, українськікачки та кроси «Медео», «Темп», «Х-11» і «К-13».

Частка качиного м'яса складає 3—5 % від загального виробниц-тва м'яса птиці. Від однієї голови можна за рік одержати 50 каченятз більш високою ніж у курей, стійкістю до хвороб, які при спеціалі-зованому вирощуванні до 50—60 денного віку дадуть 80—100 кгм'яса. Забійний вихід напівпатраних тушок — 81 %, патраних —59—60 %.

Високе ожиріння пекінських качок пояснюється еволюційнимпроцесом, де 44 % всієї енергії, що надходить з кормом, переходитьв жир. Частка підшкірного і внутрішнього жиру в тушках пекінсь-ких качок складає 22—37 %. Підшкірний жир захищає їх від пере-охолодження на воді, є джерелом енергетичних витрат в період дов-гочасних сезонних міграцій.

Пекінські качки. Породу виведено понад 300 років тому у захід-ному передгір'ї Пекіна. Пізніше її поліпшували в США, звідти їїзавезли до Європи, в тому числі і до України. Тепер ця порода —одна з найкращих за скороспілістю і м'ясними якостями. Тулуб укачок довгий, широкий і глибокий. Оперення біле з кремовим від-тінком. Жива маса селезнів — 3,5—4,0 кг, качок — 3,0—3,5 кг. Не-сучість 130—150 (іноді до 200) яєць на рік, маса яйця 80—90 г. Ка-чки досить витривалі, легко переносять суворі зими.

Українські качки. За кольором оперення розрізняють білих, сі-рих і глинястих качок. Поглиблену селекційну роботу з білими ка-чками проводить Інститут птахівництва УААН. Його співробітникививели декілька спеціалізованих ліній: УБ-5, УБ-6, УБ-7. У білихкачок тулуб довгий, широкий і глибокий, горизонтально поставле-ний. Жива маса селезнів — 3,2—3,3 кг, качок — 2,5—3,0 кг. Несу-чість — 100—130 яєць на рік. Качки непогано фуражують на водо-ймах.

Індійські бігуни. Порода поширена у Південно-Східній Азії та наМалайському архіпелазі. Бігунами їх назвали через підвищену рух-ливість. Характерні ознаки — вузький і майже вертикально постав-лений тулуб, високі ноги та довга тонка шия. Маса селезнів —1,8—2 кг, качок — 1,5—1,8 кг. Качки високо цінуються аматорамиза високу несучість (200 і більше яєць на рік) та смачне м'ясо.Це — суходільна птиця. Вода їй потрібна тільки для пиття та ку-пання.

Мускусні качки. Цих качок приручили племена Південної Аме-рики. Свою назву вони одержали завдяки мускусному запаху шкірита оперення. Маса селезнів — 3,5—5 кг, качок — 2—2,5 кг. За хі-мічним складом м'ясо наближається до показників м'яса курей тацесарок.

Вони приземкуваті, передня частина голови вкрита червоноюшкірою, біля основи дзьоба — рожево-червоні м'ясисті нарости,характерні для індиків. За це їх називають індокачками, індійськи-ми чи бородавчастими. Вони мають переважно чорне оперення ззеленуватим полиском, на крилах — білий трикутник. На голові уселезня великий чуб. Качки люблять сидіти на деревах (у присади-бних господарствах їх бажано утримувати в закритих вольєрах абопідрізати крила). Качки шиплять, як лебеді, тому їх часто назива-ють шипунами або німими. Птиця обходиться без водойм. Несу-чість качок — 90—100 яєць на рік (яйця насиджують 33—35 діб),маса яйця — 70—80 г (шкаралупа біла). М'ясо ніжне, нежирне.Мускусних качок схрещують з качками порід орпінгтон, хакі-кемпбел, пекінська, руанська. Молодняк життєздатний, стійкий дозахворювань.

Кроси качок. Крос Х-11 завезений у 1971 р. з Англії (фірма «Че-ррі-Веллі»), складається з двох ліній: 151 — батьківської і 102 —материнської. Жива маса гібридних каченят віком 49 діб сягає3,0—3,6 кг. Витрати корму — 2,9—3,2 корм. од. на 1 кг приросту.

Породи гусей. Свійська гуска — один з найстародавніших ви-дів домашньої птиці. Більшість порід гусей походить від дикої сіроїгуски, прирученої у Європі та деяких районах Азії, і лише китайсь-кі (гергелі) виведені одомашненням диких гулястих гусей. Всі по-роди гусей поділяють на легкі (китайські, роменські і більшість мі-сцевих) та важкі (тулузькі, великі сірі, холмогорські). Забійнийвихід напівпатраних тушок — 79 %, патраних — 60 %.

Великі сірі гуси. Порода виведена в Інституті птахівництва УА-АН і ДППЗ «Арженка» Тамбовської області методом схрещуванняроменських гусей з тулузькими. Тулуб глибокий, широкий, добрерозвинуті грудні м'язи, які мають дві жирові складки на животі.Жива маса гусаків — 6,5—8 кг, гусок — 5—6,5 кг, несучість —35—60 яєць на рік, маса яйця — 160—180 г, вивід гусенят — 55—58 %. Гусенята у 60-добовому віці досягають живої маси 4—4,5 кг.Гуси витривалі, добре насиджують яйця, ефективно використову-ють корми пасовищ.

Горьківські гуси. Порода виведена методом схрещування місце-вих, китайських і сонцегірських гусей. За екстер'єром горьківськігуси схожі на холмогорських, мають біле або сіре оперення. Масагусаків — 7—8 кг, гусок — 6—7 кг. Несучість — 50—60 яєць, масаяйця — 125—140 г.

Італійські білі гуси. Порода виведена на півночі Італії поліп-шенням місцевої породи з використанням білих китайських гусей.Італійські білі гуси мають компактний тулуб, широкі груди. Масагусаків — 6—7 кг, гусок — 5—6 кг, несучість — 45—50 яєць (задва цикли — 70—80), маса яйця — 140—170 г, вивід гусенят —65—70 %. Гуски несуться протягом шести-семи років, гусаки збе-рігають відтворювальну здатність дев'ять років. Гусенята у 60-добовому віці важать 4,5—5 кг. Італійських гусей відгодовують,насамперед, для одержання печінки, маса якої сягає 600—900 г.

Угорські білі гуси. Порода виведена на основі місцевих гусей,яких схрещували з померанськими, емденськими, італійськими тарейнськими гусями. Маса гусаків — 6—7 кг, гусок — 5—6 кг, не-сучість — 45—55 яєць, маса яйця — 160—190 г, вивід гусенят —65—70 % жива маса яких у 56 добовому віці становить 4,4 кг. Привідгодівлі одержують печінку масою 500—600 г. Гуси угорської бі-лої породи характеризуються добрими м'ясними якостями, макси-мально використовують корми пасовищ, за три обскубування да-ють по 300—330 г пуху та пір'я (36—38 %). Для одержанняпечінки найкраще відгодовувати гібриди від схрещування гусаківугорської породи з гусками ландешської та рейнської.

Рейнські гуси. Порода виведена в прирейнських областях Німеч-чини на основі одного з різновидів місцевих емденських гусей. Рейн-ські гуси мають біле оперення. Несучість за один цикл 40—50 яєць, задва — 65—80, маса яйця — 160—180 г, інстинкт насиджування при-гнічений; вивід гусенят — 65—70 % у 63-добовому віці маса гусенятсягає 3,8—4 кг. їх відгодовують для одержання печінки, маса якої350—400 г. Рейнських гусей схрещують з італійськими. М'ясо цихгібридів має високі смакові якості.

Ландешські гуси. Порода виведена у Франції з використаннямтулузьких гусей. Селекція була спрямована на зниження загальноїмаси, підтримання на певному рівні відгодівельних якостей та масипечінки. В Угорщині племінна робота з ландешськими гусьми три-вала протягом 22 років і тепер вони вважаються новою угорськоюпородою. Гуси мають масивний, широкий тулуб, темно-сіре або сі-ро-коричневе оперення на шиї та спині, біле — на животі. Маса гу-саків — 7—8 кг, гусок — 6—7 кг. Несучість — 35—40 яєць на рік,маса яйця — 180—200 г. За три обскубування ця птиця дає по350—450 г пір'я та пуху. При відгодівлі одержують печінку масою600—800 г (іноді — 1000 г). Для одержання великої печінки най-краще схрещувати гусаків ландешської породи з гусками італійсь-кої та рейнської. У гусок пригнічений інстинкт насиджування.

Оброшинські гуси. Порода виведена методом схрещування міс-цевих білих, китайських сірих і великих сірих гусей. Оброшинськігуси мають міцну будову тіла, широкі груди, сіре оперення (на жи-воті — біле), на голові та шиї — темно-коричневу смугу. Маса гу-саків — 6,5—7 кг, гусок — 6—6,5 кг. Несучість — 35—40 яєць нарік, вивід гусенят — 66—70 %. У 60-добовому віці маса гусенятстановить 3,7—4,2 кг. Птиця пристосована до випасання і невибаг-лива до кормів.

Холмогорські гуси. Порода виведена в центральній зоні Росіїсхрещуванням місцевих білих гусей (комогори) з китайськими бі-лими гусьми. За кольором оперення розрізняють білих і сірих гу-сей. Вони мають широкий тулуб, велику голову з наростом «шиш-кою» на лобі, під дзьобом — «гаманець», жирові складки наживоті. Жива маса гусаків — 7—8 кг, гусок — 6—7 кг. Несу-чість — 25—40 яєць на рік, маса яйця — 140—200 г, вивід гусе-нят — 50—55 %. Гуси пристосовані до місцевих умов, добре відго-довуються. Гусенята у 60—добовому віці важать 4—4,2 кг.

Лєгарт — порода гусей, виведених в Данії (фірма «Лєгарт»).Інтенсивна селекція проводилася протягом 20 років. Особливо ви-сокі вимоги висували до стану здоров'я птиці. У гусей широкі гру-ди, оперення — біле. За даними фірми, несучість у перший рік яй-цекладки становить 47 яєць, у наступні чотири роки — в середньо-му до 64 яєць. Жива маса гусенят у 60-добовому віці — 6,3 кг, у 98-добовому віці — 7,2 кг. Завезені лєгарти у Київську і Полтавськуобласті.

Китайські гуси (гергелі). Порода виведена одомашненням ди-ких гулястих гусей у Маньчжурії, Північному Китаї та Сибіру. Ту-луб у цих гусей трохи піднятий спереду, голова з великим наростом«шишкою» біля основи дзьоба, шия довга, лебединоподібна. Опе-рення біле та буре, на голові та шиї сіро-коричнева смуга. Маса гу-саків — 5—6 кг, гусок — 4—4,5 кг, несучість — 30—50 яєць нарік, маса яйця — 150—170 г. Китайських гусей схрещують з інши-ми породами з метою підвищення несучості та живої маси.

Тулузькі гуси. Порода виведена у Франції одомашненням дикихсірих місцевих гусей. Назву одержала від м. Тулузи. Гуси маютьмасивний тулуб, велику голову, товсту шию, короткі ноги, «гама-нець» під дзьобом, великі жирові складки на животі. Оперення наспині темно-сіре, на грудях — світло-сіре, на животі — біле. Живамаса гусаків — 10—13 кг, гусок — 6—10 кг. Несучість — 30—40 яєць, маса яйця — 170—200 г, вивід гусенят — 55-60 %. Гусипридатні до сальної відгодівлі, їх використовують для підвищенням'ясних якостей інших порід. Крім згаданих порід, населенняУкраїни розводить у присадибних господарствах гусей місцевихпорід (роменські, переяславські, степові українські та інші.). Відгусей живою масою 5-6 кг за одне підщипування можна отримати250—280 г пір'я, в т.ч. 1/5 пуху, підщипування проводять кожні 40днів. Ціна 1 кг пуху — 25—30 євро. Зношуваність гусячого пераскладає близько 25 років.

Цесарки. Домашні цесарки походять від диких сірих цесарок,які і нині живуть у Західній Африці. До нас цесарок завезли як де-коративну птицю. Для одержання товарної продукції їх розводять з1945 р. у Франції, Англії, Італії, США, де цесарківництво досяглопромислового рівня. Завдяки високій пристосованості цесарок дорізних кліматичних умов їх можна розводити всюди. Нині є фермицесарок у Башкирії, Московській області, Білорусії, Прибалтиці,Грузії. Домашні цесарки зберегли деякі звички диких — люблятьночувати на деревах, дахах, відкладати яйця в кущах. Вони лякливі,неспокійні та забіякуваті, їх настирливий крик неприємний длялюдського слуху. У цесарок слабо виражений статевий диморфізм.

М'ясо цесарок належить до дієтичної делікатесної продукції. Засмаком нагадує м'ясо фазанів і куріпок, але значно ніжніше й жир-ніше. Воно містить 25—27 % білка, 0,5—0,7 % жиру. Співвідно-шення амінокислот у білку особливо сприятливе для людини. Ви-хід їстівних частин до живої маси становить 53—54 %. Яйця бага-тші від курячих щодо вмісту сухих речовин, ліпідів, вітаміну А такаротиноїдів. У них міцна й товста шкаралупа жовтого, жовто-коричневого кольору, щільні підшкаралупні оболонки. Тому яйцяцесарок майже не б'ються і їх можна зберігати до 6 місяців.

Цесарки не заражаються лейкозом, хворобою Марека та іншимизахворюваннями, характерними практично для інших видів птиці.Вони добре переносять низьку (-50—55°С) і дуже високу (+40°С)температуру. У цесарок висока збереженість молодняку (99—99,5 %) та дорослої птиці (до 100 %). У присадибних господарствахцесарки знищують колорадського жука.

Найбільше значення для виробництва яєць і м'яса мають сіро-крапчасті, загорські білогруді та сибірські білі цесарки.

Сірі крапчасті цесарки. Ця порода цесарок найбільш поширенау більшості країн. Тулуб у них овальний, горизонтально поставле-ний. Голова неоперена, має роговидний наріст. Хвіст короткий,опущений, крила невеликі, заокруглені, щільно прилягають до ту-луба. Оперення сіре з білими облямівками. Жива маса самців і са-мок — 1,5—2 кг. Яйцекладку починають у віці 210—240 діб і про-тягом 5—6 місяців зносять 80—120 яєць. Маса яйця — 44—45 г,вивід цесарят — 55—60 %, їх жива маса у віці 10-тижнів — 900—920 г. Недоліком цих цесарок є темно-сірого кольору шкіра, щознижує якість тушок.

Загорські білогруді цесарки. Порода виведена шляхом прилиттякрові півнів білої московської породної групи сіро-крапчастим це-саркам протягом дев'яти поколінь (метод соматичної гібридизації).У цесарок біле оперення на грудях, крилах і по боках. Шкіра жовта,маса самців — 1,85 кг, самок — 1,9 кг, молодняку у віці 10-тижнів — 850—950 г. Несучість — 100—120 яєць на рік, маса яй-ця — 45—46 г, заплідненість яєць — 85—89 %, вивід молодняку —65—68 %. Схрещуванням самців батьківських ліній кросів «Брой-лер-6» і «Гібро-6» із загорськими білогрудими цесарками одержаногібриди, маса яких у 10 тижнів становить 1580—1650 г. М'ясо гіб-ридів містить на 3—5 % більше білка та в два рази менше жиру,ніж м'ясо курчат.

Сибірські білі цесарки. Порода виведена на основі мутантів з бі-лим оперенням, яких виявили в стаді сіро-крапчастих цесарок.

Перепели. Батьківщина свійського перепела — Японія. Одо-машнений він у XX ст. В нашій країні перепелів почали вирощува-ти з метою одержання м'яса та яєць з 1964 р. Перші господарстваспеціалізувалися на виробництві яєць. Порівняно з курячими, яйцяперепілок багатші на вітамін А (на 150 %), В1 (на 280), В2 (на220 %). Заліза і калію в них більше у чотири рази. Вони відрізня-ються високою стерильністю, тому не псуються при триваломузберіганні. Перепелині яйця використовують для виготовлення ва-кцин. Перепели стійкі до дії токсичних речовин та інсектицидів.Найбільш поширені у нас японські перепели яєчного напрямкупродуктивності. Тулуб у них видовжений, хвіст і крила короткі,оперення коричновато-сіре. Маса самців — 115—120 г, самок —140—150 г. Яйцекладку починають у 5—6-тижневому віці. Несу-чість 280—300 і більше яєць, маса яйця — 8—12 г (шкаралупа ди-мчасто-сіра з різноколірними цяточками). Для одержання м'яса ви-рощують молодняк і забивають перепілок після закінченняяйцекладки. Маса тушок — до 80 г. М'ясо перепелів делікатесне,ніжне, соковите, ароматне, злегка гіркувате. У ньому близько 40 %сухих речовин, зокрема білка — 18—20 %. Єдину м'ясну породуперепелів під назвою фараон виведено у США. Маса самців —180—200 г, самок — 280—300 г, несучість — 200—220 яєць, масаяйця — 12—16 г. Молодняку 5-тижневому віці досягає маси 140—150 г. Птахівники-аматори розводять перепелів різних порід — ма-рмурових, естонських, англійських білих і чорних, смокінгових,маньчжурських золотистих.

Голуби. Для виробництва м'яса за кордоном вирощують голу-бів. Переважають серед них кінги, білі м'ясні, штрасер, римські по-роди. М'ясо голубів містить 20—23 % протеїну, 3,5—4,5 % жиру.Воно тонковолокнисте, соковите, має приємний запах і специфіч-ний смак. Жива маса голубів залежить від породи, статі і колива-ється у межах 600—1400 г. Молодняк у 5—6-тижневому віці ва-жить по 600—700 г, маса патраної тушки — 450—500 г, забійнийвихід — 64 %.

М'ясне голубівництво широко розвинуто у Франції, Англії, Іта-лії, Угорщині, Словаччині, де м'ясо голубів має помітну роль ум'ясному балансі країни.

Різкого прогресу м'ясне голубівництво набуло в США, де ве-деться селекційна робота з важкими м'ясними породами. Вага ту-шок завдяки селекційній роботі, покращених умов годівлі, вольєр-ного утримання в спеціальних господарствах сягає 1,2 кг. Крімм'яса США експортує племінних голубів м'ясних порід (карно, кі-нги, штрасери, гігантські гомери, корурські жайворонки) у Фран-цію, Бельгію, Англію.

До світової колекції голубів м'ясних порід входять окрім назва-них: монтобани, ринслагери, флорентинські, фламенка, ляор, леба-нон, хуншекен, маріола, лізицано, маноте, кошуа, сатобанка, пікар-де пікантіва, каник прахенський.

Від однієї пари голубів за рік можна отримати 10—14 пташенятвагою 550—650 г, що в переведенні на м'ясо складає 5—7 кг. Заби-вають голубів у 28—30 денному віці. Перед забоєм голубам згодо-вують насіння кропу, анісу, тмину для надання присмаку, схожомуна м'ясо дичини.

Страуси. Дещо екзотичний напрямок господарювання дляУкраїни — розведення та вирощування страусів. В природі існуєдекілька видів страусів: австралійський ему (жива маса 60—70 кг),австралійський казуар (70—90 кг), південно-африканський нанду(самці — 30—40 кг, самки — 25—30 кг), африканський страус (са-мці — 120—150 кг, самки — 80—120 кг). Найбільш перспективнимпо м'ясній продуктивності і якісним показникам є африканськийстраус (Strutio Camelius). Птахи цього виду є найменш агресивнимий невибагливими до умов утримання. Зростаюча популярністьстраусів з року в рік обумовлена не тільки високими споживчимивластивостями одержаної від них унікальної продукції, але й висо-кою економічною ефективністю. На сьогодні розведення страу-сів — це найрентабельніша галузь у сільському господарстві.

До України африканських страусів завіз у кінці XIX століттябарон Фридрих Едвард Фальц-Фейн у Асканію-Нова. Це були со-малійські страуси, нащадки яких і нині мешкають у заповіднику.Минуло кілька десятиліть і передбачливі фермери зрозуміли, що цептиця — «золота». До 1913 року загальна кількість страусів у світістановила 1 млн голів. Спочатку страусів розводили для отриманняпера: для порівняння — у 1840 р з Південної Африки вивезли 1000кг страусиного пір'я, а в 1910 р. — 370 000 кг, якщо б страусів непочали розводити в неволі, вони б просто зникли як вид. Лише в70-х роках XIX століття, коли пір'я вийшло з моди, акцент було по-ставлено на виробництво м'яса і шкіри.

В Африці розведення страусів для господарських потреб прак-тикується з давніх-давен, але у 80-ті роки відбувся своєрідний «ви-бух» зацікавленості страусівництвом.

За останні 10—20 років страусівництво поширилось на країниЄвропи та Північної Америки. Так, страусівництво як галузь сіль-ського господарства на сьогодні розвинута в таких країнах, якСША, Канада, Бельгія, Португалія, Італія, Словаччина, Данія,Польща та багато інших. Світова популяція страусів складає близь-ко 4 млн, а племінне стадо — 400 тис., 30 % якого припадає на Аф-рику (де 90 % страусів цього континенту живе нині на фермах або взоопарках, а решта, декілька відсотків — на волі).

Слід відзначити великі успіхи Польщі в галузі страусівництва. Заменш ніж 10 років існування галузі в цій країні кількість ферм, щоспеціалізуються на вирощуванні страусів, досягла понад двох сотень.

Страус — це найбільший птах на Землі. Його висота сягає2,8 м, а вага понад 160 кг. Високий зріст птаха пов'язаний з не-ймовірно довгою та гнучкою шиєю, яка іноді становить 40—50 %його зросту.

Статевої зрілості страуси досягають у віці 2—3 років самки і3—4 — самці. Самки, зазвичай, відкладають яйця на кожний дру-гий день яйценосного періоду. В наших кліматичних умовах періодяйценосності триває з квітня по жовтень, за цей час продуктивнасамка здатна відкласти 60—70 яєць, з яких можна реально отрима-ти 35—45 курчат.

При народженні неможливо одразу визначити стать бо всі кур-чата мають однакове коричневе забарвлення.

Перші ознаки статі можна визначити з впевненістю до 85 % піс-ля досягнення молодняком 12—13-місячного віку. По досягненнюстатевої зрілості самки змінюють своє забарвлення на сіре, а самціна чорне.

Страуси невибагливі до їжі. У природі вони живляться травами,соковитими паростками та листям кущів і дерев, насінням злако-вих, а також комахами та безхребетними. Страусівництво — це но-ва та перспективна для України галузь сільського господарства.

За останніми даними, річний забій страусів у світі становить10 000 голів на рік. Але ця кількість не здатна задовольнити потре-би ринку м'яса.

М'ясо страуса. Нині велику увагу надається здоровому способужиття, і якісне харчування є однією з основних його складових.Знижений попит на яловичину, обумовлений поширенням губчатоїенцефалопатії (BSE) великої рогатої худоби та ящуром (FMD),спричинив зростання цін в Європі на м'ясо страуса в середньому на60 %, порівнянно з яловичиною. М'ясо страуса завдяки своїм висо-ким смаковим властивостям, надзвичайно низькому вмісту жирів табагатому набору мікроелементів користується великим попитом.Важливою обставиною є той факт, що цей вид м'яса, незважаючина низький вміст жиру, не є сухим на смак і не стає жорстким притермічній обробці. Крім того страусятина дуже добре вбирає різ-номанітні спеції, що дозволяє використовувати це м'ясо для приго-тування традиційних страв італійської, китайської, мексиканськоїкухні.

Страусятина може стати вишуканою альтернативою для ціните-лів червоного м'яса: за кольором, ароматом і структурою м'ясострауса подібне до яловичини.

Шкіра страуса. Шкіра страуса належить до екзотичних видівшкір, таких, як шкіра крокодила та змії. Цей фактор спричиняє ви-соку вартість шкіри та виробів з неї.

Нині найкращі фабрики по вичинці страусиної шкіри знахо-дяться в Італії та Голландії, значних успіхів досягли і в Польщі.

Екзотичність та надзвичайну привабливість виробам з страуси-ної шкіри надають фолікули (місця розміщення пір'їн на поверхнішкіри). Завдяки своїй еластичності та характерному малюнку шкірастрауса користується попитом серед провідних виробників одягу,взуття та шкіргалантереї. З одного дорослого страуса отримують1,2—1,5 м шкіри. Шкіра з лап завдяки своєму оригінальному ви-гляду застосовується при пошитті портмоне та взуття.

Пір 'я страуса. Пір'я страусів поділяється за розміром та забар-вленням на групи. Найбільш поширені — білого, чорного та сірогокольору. Довжина пір'я коливається від 10 до 80 см.

З давніх-давен пір'я страусів використовується для оздобленняодягу, жіночих шляпок. На сьогодні пір'я знайшло широке застосу-вання в модельному бізнесі. З коротких пір'їн виготовляють різно-манітні щіточки для очищення екранів телевізорів, комп'ютерівтощо: пір'я має статичні властивості.

Яйця страусів. Одне страусине яйце прирівнюється до 24 куря-чих. Варити його потрібно близько 2 годин (75 хвилин). Вага яйця1250—1400 грамів. За розмірами страусине яйце — близько 18 см увисоту і 14 см в діаметрі.

Яйця страусів відрізняються від яєць інших видів птахів низь-ким вмістом холестерину і ненасичених жирних кислот.

Великим попитом користується сувенірна продукція, виготов-лена зі шкаралупи. Пусті шкаралупи отримують шляхом видаленнявмісту яйця (800—1200 грамів) через невеликий отвір (діаметромблизько 10 мм) на кінці. Для цього відбирають яйця, які виявилисьнезаплідненими.

Після видалення вмісту яйця просушують і піддають художнійобробці або інкрустації.

Завдяки сильним ногам, страус може розвивати швидкість до70 км/год. протягом 10—20 хвилин. Він може випередити такихтварин, як лев, леопард, гієна.

Це найбільший і найважчий птах на Землі, який не може лі-тати, тому що будова грудної клітини (відсутність кіля) страусавідрізняється від інших. Вони належать до ряду безкілевих, чи такзваних бігаючих птахів, це єдиний птах, що має 2 пальця, які зали-шилися від наявних чотирьох. Дзьоб складається з 13 окремих кіс-ток, з'єднаних між собою міцною оболонкою.

Страуси витягають свої шиї і кладуть голову на землю длямаскування, звідси міф, що страуси ховають голову у пісок.

Страуси настільки сильні, що один удар ноги може бути фа-тальним навіть для лева.

Самка страуса має дивовижну здатність відрізняти свої яйцясеред безлічі інших.

В середньому потомство від самки страуса складає 40 курчатна рік, які досягають ринкової ваги через 10—11 місяців після на-родження, дають від 1,5 до 2 т м'яса, 50 м шкіри і 30 кг пір'я. Прирозбиранні однієї туші вагою близько 100 кг можна отримати до 50кг чистого м'яса.

Для вирощування здорової птиці необхідно створити умовидля вигулу дорослої птиці. Мінімальна площа пасовища для стада8—10 голів складає 1—2 га. До раціну страусів входять такі кор-ми — зернові (кукурудза, овес, ячмінь, пшениця), висівки, пивнідріжджі, рибне, кісткове та м'ясо-кісткове борошно, сіно.

Страуси полігамні (для розмноження формують родини ізсамця та 2—4 самок).

Ціна 1 кг м'яса страуса складає від 12 доларів (Польша) до 70доларів (США). За одне яйце — від 15 до 25 доларів, за одне пта-шеня страуса — до 200 доларів, а за дорослу птицю — від 900 до3000 доларів.