2.1.2. Права працівників при укладанні трудових договорів що-до охорони праці

магниевый скраб beletage

У відповідності до ст..21 Кодексу законів про працю України між праців-ником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженимним органом чи фізичною особою укладається трудовий договір (угода), заяким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором,з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства,установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зо-бов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умовипраці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про пра-цю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержан-ня письмової форми є обов'язковим при укладанні трудового договору з непо-внолітнім, з фізичною особою, при укладанні контракту та в інших випадках,передбачених законодавством України.

Форма трудового договору між роботодавцем і фізичною особою і Поря-док його реєстрації затверджені наказом Міністерства праці і соціальної полі-тики України від 27 червня 2001 року № 260.

Укладання трудового договору оформлюється наказом чи розпоряджен-ням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника нароботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпоря-дження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Умови трудового договору не повинні мати положень, які протирічятьзаконам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час оформлення трудового договору власник зобов'язаний проінфор-мувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його ро-бочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які ще не усу-нено, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника непільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства іколективного договору (ст. 5 Закону України "Про охорону праці").

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновкомпротипоказана йому за станом здоров'я.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковомудержавному соціальному страхуванню від нещасного випадку на вироб-ництві та професійного захворювання.

Чинне законодавство гарантує права працівників на охорону праці підчас роботи на підприємстві. Умови праці на робочому місці, безпека техно-логічних процесів, машин, механізмів та інших засобів виробництва, станзасобів колективного та індивідуального захисту, що використовуютьсяпрацівниками, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати нор-мативним актам. Якщо з'ясується, що власник не створив належних умовпраці і вони становлять небезпеку для життя і здоров'я працівника, або вла-сник вимагає від працівника виконання робіт, які не передбачені трудовимдоговором, працівник має право відмовитися від дорученої роботи, повід-омивши про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявностітакої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охоронипраці, представниками профспілки, членом якої є працівник, а також стра-ховим експертом з охорони праці.

За період простою з вищезазначених причин за працівником зберіга-ється середній заробіток.

У разі невиконання роботодавцем вимог законодавства про охоронупраці, порушення умов колективного договору з цих питань працівникмає право розірвати трудовий договір за власним бажанням. У такомувипадку, згідно зі ст. 6 Закону «Про охорону праці», працівникові випла-чується вихідна допомога, розмір якої не може бути нижчим від триміся-чного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я, відповідно до медичного ви-сновку, потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевес-ти його на відповідну роботу на термін, зазначений у медичному виснов-ку, у разі потреби встановити скорочений робочий день та організуватипроведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно дозаконодавства.

Якщо з будь-яких причин зупинено тимчасову експлуатацію підпри-ємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування, за пра-цівником зберігається місце роботи, а за період простою нараховуєтьсясередній заробіток.

2.1.3. Обов'язки роботодавця (керівника)щодо створеннябезпечних і нешкідливих умов праці та обов'язкипрацівника за трудовим договором

Згідно з чинним законодавством роботодавець зобов'язаний створитина робочому місці в кожному структурному підрозділі належні умови працівідповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотриманнявимог законодавства щодо прав працівників з охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує належне утримання будівель іспоруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх техні-чним станом, впровадження прогресивних технологій, досягнень науки ітехніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог гігієнипраці, виробничої санітарії.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на ро-ботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічнимиумовами, роботодавець зобов' язаний видати безплатно за встановленими нор-мами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захи-сту, а також мийні та знешкоджуючі засоби (ст. 8 Закону). Працівники, які за-лучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії,стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бутизабезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, ком-плектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповіднодо нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору, ауразі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника, замінити їх засвій рахунок.

Особлива увага має приділятися виявленню та усуненню причин, щоможуть призвести до нещасних випадків, професійних захворювань, здій-сненню профілактичних заходів з метою недопущення аварії на виробни-цтві. Для цього проводяться лабораторні дослідження умов праці, аналі-зується технічний стан виробничого обладнання та устаткування,здійснюється атестація робочих місць на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, за підсумками якої роботодавець розро-бляє та впроваджує заходи усунення небезпечних і шкідливих для здо-ров'я виробничих факторів.

Роботодавець через створену ним службу з охорони праці, комісію зпитань охорони праці здійснює контроль за додержанням працівникамивимог виробничої санітарії, гігієни праці, техніки безпеки, використаннязасобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт згідноз розробленими і затвердженими на підприємстві положеннями, інструк-ціями та іншими актами з охорони праці.

У свою чергу, працівники, виконуючи свої трудові обов'язки, пови-нні дотримуватись трудової і технічної дисципліни, підвищувати продук-тивність та якість праці.

Згідно із Законом України «Про охорону праці» працівник зо-бов'язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здо-ров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під часперебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охоронипраці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням таіншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного таіндивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку медичніогляди;

виконувати зобов'язання з охорони праці, передбачені колектив-ним договором (угодою, трудовим договором), та правила внутрішньоготрудового розпорядку;

співпрацювати з роботодавцем у справах створення безпечних інешкідливих умов праці, особисто вживати заходи щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу життю працівника чи здо-ров'ю людей, які його оточують, і навколишньому природному середо-вищу, повідомляти про небезпеку своєму безпосередньому керівнику абоіншій посадовій особі;

працівник, який не виконує обов'язків щодо охорони праці та ви-мог нормативних актів, правил внутрішнього трудового розпорядку, несебезпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно із законодавством роботодавець зобов'язаний організуватинавчання працюючих, вдосконалювати їхні знання та навички у сферіохорони праці проведенням інструктажів, підвищенням кваліфікації з ви-робничої санітарії, техніки безпеки, цілеспрямовано вести пропагандубезпечних методів праці.

Основним документом, який регламентує взаємовідносини між тру-довим колективом і роботодавцем, є колективний договір. Цей договіррозробляється роботодавцем та профспілковою організацією підприємст-ва і затверджується на зборах (конференції) трудового колективу.

Для запланованих заходів з охорони праці роботодавець зо-бов'язаний виділити цільові кошти та необхідні матеріальні ресурси, ви-трачати які на інші цілі заборонено. Порядок використання цих коштіввизначається у колективному договорі і контролюється трудовим колек-тивом.

До обов'язків роботодавця входить своєчасне проведення загально-обов'язкового державного соціального страхування працівників від нещас-ного випадку на виробництві та професійного захворювання, вживання те-рмінових заходів для допомоги потерпілим, у т.ч. залучення за необхідностіпрофесійних аварійно-рятувальних формувань, вести облік і розслідуваннянещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Роботодавець також може за рахунок власних коштів здійснюватидодаткові виплати потерпілим працівникам і членам їх сімей відповіднодо колективного або трудового договору.

2.1.4. Тривалість робочого часу на підприємстві, тривалість

відпочинку

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати40 годин на тиждень (ст. 40 КЗпП України). Підприємства і організації приукладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму трива-лості робочого часу, ніж передбачено в частині першої цієї статті.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

для працівника віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осібвіком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють в періодканікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального рокуу вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальноїтривалості робочого часу, т.т. не більше 20 годин.

для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - небільше як 36 голин на тиждень.

Крім того, законодавством встановлено скорочена тривалість робочогочасу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахуноквласних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітейвіком до 14 років або дитину-інваліда.

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочу-ється на годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже пе-редбачено скорочення робочого часу.

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли ценеобхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, атакож на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихід-ним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Забороняється залучення до роботи в нічний час:

вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;

осіб молодших 18 років;

інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Робота жінок в нічний час не допускається за винятком тих галузей на-родного господарства, де це викликається необхідністю і дозволяється як тим-часовий захід, але це не поширюється на жінок, які працюють на підприємст-вах де зайняті лише члени однієї сім'ї.

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органомможе встановлюватись як при прийнятті на роботу, та і згодом неповний робо-чий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки,яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, щознаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ївідповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зо-бов'язаний встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиж-день.

Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованомучасу або залежно від виробітку.

Робота в умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-якихобмежень обсягу трудових прав працівника.

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в по-рядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трива-лість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалостічасу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначен-ня працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ст.. 59КЗпП України). Надурочні роботи, як правило, не допускаються.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочніроботи тільки у таких випадках:

при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвер-нення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усу-нення їх наслідків;

при проведенні громадсько-необхідних робіт по водопостачанню, газо-постачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усу-нення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їхфункціонування;

при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбаченихобставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бутизакінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести допсування або загибелі державного чи громадського майна, а також необхіднос-ті невідкладного ремонту машин, верстаків або іншого устаткування, коли не-справність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метоюнедопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів упунктах відправлення і призначення;

для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, ко-ли робота не допускає перерви; в цих випадках власник зобов' язаний негайновжити заходів до заміни іншим працівником.

До надурочних робіт забороняється залучати (ст.. 63 КЗпП):

вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;

осіб молодших 18 років;

працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, мо-жуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою.

Залучення інвалідів до надурочних робіт можливо лише за їх згодою і заумови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чо-тирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Для відновлення фізичного, психофізіологічного стану людини, енерге-тичних витрат і т.п. працівником згідно законодавчих і інших нормативних ак-тів передбачений час відпочинку.

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістюне більше 2 годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпо-чинку і харчування повинна надаватись, як правило, через 4 години після по-чатку роботи.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вониможуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не мож-на, власник за узгодженням з представником профспілки надає можливістьприйняття їжі протягом робочого часу.

Працівникам, що працюють в холону пору року на відкритому повітрі абов закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим катего-ріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціа-льні перерви для обігрівання і відпочинку, які включаються у робочий час.Власник (керівник) зобов'язаний обладнувати приміщення для обігрівання івідпочинку працівників.

При шестиденному робочому тижні працівникам надається один вихід-ний день, а при п'ятиденному робочому тижні - два вихідних дні. Загальнимвихідним днем є неділя.

Другий вихідний день при п' ятиденному робочому тижні, якщо він не ви-значений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, уста-нови, організації за погодженням з представником профспілки і , як правило,має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути пе-рервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговуваннянаселення (магазини, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються місце-вими Радами народних депутатів.

В інших обставинах, коли роботу перервати неможливо з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування насе-лення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботоютранспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групіпрацівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником (керів-ником) за погодженням з профспілковим працівником підприємства, установи,організації.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не ме-нше як сорок дві години.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до ро-боти у ці дні допускається тільки з дозволу виборчого органу первинної проф-спілкової організації підприємства, організації, установи і лише у винятковихвипадках, що визначаються законодавством, а саме:

- для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епі-зоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставитипід загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псуваннямайна;

для виконання невідкладних, насамперед непередбачених робіт, від не-гайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємс-тва, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метоюзапобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів упунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться за письмовимнаказом (розпорядженням) роботодавця (керівника).

Усім працівникам надаються щорічні відпустки із збереженням на їх пе-ріод місця роботи (посади) і заробітної плати.