5.7. Категорії виробництв та приміщень за вибухопожежноюта пожежною небезпекою

магниевый скраб beletage

Пожежовибухонебезпечність виробництв характеризується сукупніс-тю умов, здатних спричинити і розвинути пожежу або вибух певних ма-сштабів.

Пожежна небезпека виробничих будівель залежить від кількості таздатності до горіння речовин і матеріалів, що в них знаходяться або вико-ристовуються, а також від пожежної небезпеки технологічних процесів йособливостей конструкції самої будівлі (приміщення). Технологічнийпроцес визначає ймовірність виникнення і розміри пожежі або вибуху.Конструкції будівель зумовлюють межі поширення пожежі та її наслідки.

Оцінка вибухопожежонебезпечності полягає у тому, щоб визначитиможливості руйнівних наслідків пожежі і вибухів на об'єктах, а також не-безпечних факторів цих явищ для людей. Існує два методи визначенняпожежовибухонебезпечності - детермінований і вірогідний.

Детермінований - базується на нормуванні технологічного проекту-вання.

Вірогідний - передбачає недопущення дії на людей шкідливих фак-торів пожежі з вірогідністю, що перевищує нормативну.

За вибухонебезпекою та пожежною небезпекою приміщенні та буді-влі згідно з НАПБ Б. 07.005-86 ОНТП 24-86 поділяються на п'ять катего-рій: А, Б, В, Г, Д.

Категорія А (вибухопожежонебезпечна). Горючі гази, легкозаймистірідини з температурою спалаху не більше 28°С у такій кількості, що мо-жуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, при спа-лахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху вприміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухатиі горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такійкількості, що розрахунковий надлишковий тиск у приміщенні перевищує5 кПа;

Категорія Б - (вибухопожежонебезпечна). Горючий пил або волок-на, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28°С та горючірідни у такій кількості, що можуть створювати вибухонебезпечні пило-повітряні або пароповітряні суміші у разі спалахування яких розвиваєтьсярозрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує5 кПа;

Категорія В - (пожежонебезпечна). Горючі і важко горючі рідини,тверді горючі і важкогорючі речовини й матеріали, речовини та матеріа-ли, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лишегоріти, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (використову-ються) не належать до категорій А і Б;

Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжаре-ному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виді-ленням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді ре-човини, які спалюються або утилізуються як паливо;

Категорія Д. Виробництво, де застосовуються неспалимі речовини іматеріали у холодному стані. До цієї ж категорії дозволяється зарахову-вати приміщення, у яких розміщені горючі речовини у системах змащу-вання, охолодження і гідроприводу обладнання і яких не більше 60 кг водиниці обладнання(за умов тиску не більше 0,2 МПа), а також кабельніелектропроводки в обладнанні, окремі предмети меблі на місцях.

Залежно від категорії виробництва вибирають ступені вогнестійкостібудівель й приміщень, а також розробляють заходи щодо запобігання ви-никненню вибухів і пожеж на виробничих процесах.

Найбільш небезпечні щодо вибухів і пожеж види виробництв необ-хідно розміщувати в одноповерхових будівлях, а в багатоповерхових - наверхньому поверсі у зовнішніх стін.

5.8.Вибухонебезпечні та пожежонебезпечні зони, їх класиОкрім вибухопожежної класифікації приміщень існують вибухонебезпе-чні і пожежонебезпечні зони в приміщеннях.

Вибухонебезпечна зона - це обмежений простір у приміщенні абоза його межами, де існують чи можуть утворюватись вибухонебезпечнісуміші.

Класифікація вибухонебезпечних зон здійснюється у відповідності зДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок».

Газо-, пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибу-хонебезпечні зони класів 0,1,2, а пилоповітряні-вибухонебезпечні зоникласів 20,21,22.

Вибухонебезпечна зона класу О - простір, у якому вибухонебезпечнесередовище присутнє постійно або протягом тривалого часу. Вона можемати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання.

Вибухонебезпечна зона класу 1 - простір, у якому вибухонебезпеч-не середовище може утворитися під час нормальної роботи, тобто ситуа-ції, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових парамет-рів, але виділені горючі гази і пари горючих речовин можуть створити зповітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші.

Вибухонебезпечна зона класу 2 - простір, у якому вибухонебезпечнесередовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно ви-никає, то рідко і триває недовго.

Вибухонебезпечна зона класу 20 - простір, у якому під час нормаль-ної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній по-стійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної конце-нтрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватись пиловішари непередбаченої або надмірної товщини.

Вибухонебезпечна зона класу 21 - простір, у якому під час нормаль-ної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достат-ній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Вибухонебезпечна зона класу 22 - простір, у якому вибухонебезпеч-ний пил у завислому стані може з' являтися нечасто і існувати недовго,або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати і утворюва-ти вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

Класифікація пожежонебезпечних зон виконується відповідно доПравил улаштування електроустановок (ПУЕ).

Пожежонебезпечна зона - це обмежений простір всередині або по-за приміщенням, в межах якого постійно або періодично знаходяться го-рючі речовини. У такому приміщенні вони можуть перебувати як принормальному технологічному процесі, так і в разі його порушення. По-жежонебезпечні зони поділяються на чотири класи: П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ.

Клас П-І - зони приміщень, в яких зберігаються (використовуються)горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.

Клас П-ІІ - зони приміщень, де можливе утворення горючого пилуабо волокон з нижньою концентраційною межею межу поширення полу-м'я понад 65 г/м до об'єму повітря.

Клас П-ІІа - зони приміщень, в яких є тверді горючі речовини.Горючий пил і волокна відсутні.

Клас П-ІІІ - зовнішні установи та ззовні розташовані зони, дезберігаються або використовуються горючі рідини з температурою спа-лаху понад 61 °С, а також тверді горючі речовини.

Згідно п 4.2.7. Правил пожежної безпеки в Україні для всіх будівельта приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій пови-нна бути визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небез-пеки, а також класи зон, які необхідно позначати на вхідних дверях доприміщення, а також на межах зон всередині приміщень та із зовні, прицьому на полі вказівного знака зверху позначена категорія пожежної не-безпеки згідно з НАПБ Б.07.005 - 86 ОНТП 24-86, а під нею - клас зони.

5.9. Протипожежні вимоги до улаштування та експлуатації електро-установок.

Велика кількість пожеж виникає внаслідок несправності та порушеньправил експлуатації електротехнічних, електронагрівальних приладів, при-строїв та устаткування. В більшості такі пожежі виникають як результат коро-тких замикань в електричних ланцюгах; перегріву та загорання речовин і ма-теріалів, розташованих у безпосередній близькості від нагрітого електроустат-кування; струмових перевантажень проводів та електричних машин; великихперехідних опорів тощо.

Електроустановки повинні відповідати вимогам ПУЕ, ПБЕ, Правил без-печної експлуатації електроустановок споживачів, Правил технічної експлуа-тації електроустановок споживачів, ППБУ та інших нормативних документів,затверджених у встановленому порядку.

Керівник (власник) зобов'язаний забезпечити своєчасне технічне обслуго-вування та належну експлуатацію електроустановок.

Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан, зобов'яза-на:

організовувати і проводити профілактичний огляд та планово - попере-джувальні ремонти електрообладнання і електромереж, а також своєчасне усу-нення порушень, які можуть призвести до пожежі;

забезпечувати правильність застосування електрообладнання, кабелів,електропроводок залежно від класу пожеж - та вибухонебезпечних зон і умовнавколишнього середовища, а також справний стан апаратів захисту від пере-вантажень тощо;

організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питаньпожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.

Електродвигуни, світильники, проводи та розпридільні пристрої треба ре-гулярно, не рідне одного разу на місяць, а в зачинених приміщеннях - щотиж-ня, очищати від пилу.

З метою запобігання виникнення пожежі не дозволяється:

проходження зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями,штабелями лісу і т.п.;

прокладення електричних проводів і кабелів транзитом через складськіприміщення, пожежонебезпечні та вибухо - небезпечні зони;

експлуатації електропроводів з пошкодженою або зношеною ізоляцією;

застосування саморобних подовжувачів, саморобного електронагріваль-ного обладнання;

користування пошкодженими електровиробами (розетками, вимикачамиі т. п.);

застосування в пожежно небезпечних запахах світильників з лампамирозжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків);

залишати без догляду при виході з приміщення увімкнених в електро-мережу нагрівальних приладів, телевізорів тощо;

складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустат-кування та під електрощитами;

використання побутових приладів (прасок, чайників і ін.) без негорючихпідставок та в місцях (приміщеннях), де їх застосування не передбачено абозаборонено та ін.

Слід також пам'ятати, що застосування саморобних некаліброваних плав-них вставок у запобіжниках забороняється.

Електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можутьвстановлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під нихсуцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не меншеніж на 0.01м.

У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених про-водів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горячихконструкцій повинна становити не менше 0.001м, а якщо не можливо забезпе-чити вказану відстань, то провід (кабель) відокремлюють від горючої поверхнішаром негорючого матеріалу.

Відстань між світильниками з лампами розжарювання та з предметами згорючих матеріалів повинна бути не меншою ніж 0.5м. при потужності лампи100 Вт і 1м - при потужності лампи 500 Вт.

Інші види світильників повинні розміщуватися від горючих матеріалів тапредметів на відстані не менше 0.5м., а від горючих будівельних конструкцій -не менше 0.2м.

У разі неможливості дотримання вказаної відстані до будівельних конс-трукцій вони повинні бути захищенні негорючими теплоізоляційними матеріа-лами.

Згідно ПУЕ у вибухонебезпечних зонах потрібно використовувативибухозахисне устаткування виконане згідно ГОСТ 12.2.02-76.

При виборі електричного обладнання для встановлення у вибухопо-жежонебезпечних зонах беруть до уваги категорію і групу вибухонебез-печної суміші. У вибухопожежонебезпечних зонах використовується еле-ктрообладнання закритого типу. Вся електропроводка повинна матиподвійну ізоляцію.

Пускову апаратуру, магнітні пускачі для вибухонебезпечних зонкласів В-0, В-І, В-20,В-21 необхідно виносити за їхні межі.

Електропроводку у вибухонебезпечних приміщеннях необхідно про-кладати у сталевих трубах (може використовуватись броньований ка-бель). Світильники для цих класів приміщень також мусять бути вибухо-захищеними.

Переносні споживачі електроенергії обладнують гнучким кабелем змідними жилами з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень.

Заборонено використовувати у пожежовибухонебезпечних примі-щеннях, архівах, музеях, інших аналогічних об'єктах електронагрівальніприлади.

Категорії вибухопожежної небезпеки приміщень, відповідні класи їхмають позначатися на спеціальних табличках, які розміщують на вхіднихдверях.