5.10.5. Первинні засоби пожежегасіння

Успіх швидкої локалізації пожежі на її початку залежить від вогне-гасних засобів, вміння користуватися ними.

Основними вогнегасними речовинами та сполуками, що застосову-ються для гасіння пожеж й окремих вогнищ, є вода, водяна пара, хімічнапіна, повітряно-механічна піна, водні розчини солей, інертні й негорючігази, галоїдно-вуглеводневі сполуки, сухі негорючі порошки та пісок.

Вода - найбільш поширена і дешева вогнегасна речовина. Вогнегаснівластивості води можна підвищити в 2,5 рази, додаючи до неї поверхневоактивні речовини (зволожувачі) використовується для гасіння пожеж кла-су А.

Вода застосовується у вигляді компактних і розширених струменів і якпара. Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає у змочуванніповерхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих матеріалів.

Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водянимпаром - тверді, волокнисті, сипучі речовини.

Водяну пару застосовують для гасіння пожеж у приміщенняхоб'ємом до 500 м і невеликих загорянь на відкритих установках.

Водою не дозволяється гасити: електроустановки під напругою,матеріали, що зберігаються поряд з карбідом і негашеним вапном, мета-левий натрій, калій, магній та інші речовини, які при дії з водою виділя-ють горючі або вибухові речовини, а також нафту, бензин, оскільки, ма-ючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин ізбільшує площу горючої поверхні, сприяє розтіканню вогню.

Промислові приміщення мають зовнішнє та внутрішнє водопоста-чання (СНіП 2.04.02-84; СНіП 2.04.01-85). Гідранти розташовуються натериторії підприємств на віддалі не більше 100 м по периметру будівельвздовж доріг і не ближче 5м від стін будівель.

Внутрішній протипожежний водогін обладнується пожежними кра-нами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині примі-щень біля виходів, у коридорах, на сходах. Кожний пожежний кран спо-ряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжинарукава - 10 або 20 м.

Пожежні крани не рідше одного разу на 6 місяців підлягають техніч-ному обслуговуванні і перевірці на працездатність.

Водопостачання при пожежах залежить від вогнестійкості примі-щень, категорії виробництва, величини приміщень. Наприклад, для буді-вель І та ІІ ступеня вогнестійкості, приміщень категорії А, Б, В об'ємом

3          3

до 3000 м необхідною є трата води 10 л/с, а для будівель об'ємом 4000 м- 40 л/с. Для будівель IV і V ступеня вогнестійкості, приміщень категоріїГ, Д об'ємом до 30 000 м3 витрати води - 10 л/с.

Вуглекислота використовується для гасіння пожеж класів А,В (Е), атакож горючих рідин і твердих речовин. Вуглекислотний вогнегасникслід тримати за ручку для уникнення обмороження рук, зберігати подалівід тепла.

Не можна гасити вуглекислотою спирт і ацетон (розчиняють вуглеки-слоту), а також фотоплівку, целулоїд, які горять без доступу повітря.

Повітряно-механічна піна використовується для гасіння твердих ре-човин та легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить. Неюне можна гасити електрообладнання, що перебуває під напругою, вонапсує цінне обладнання, книги, папери. Повітряно-механічною піною неможна гасити вогонь у місцях, де знаходяться калій, натрій, магній, оскі-льки внаслідок їх взаємодії з водою, що знаходиться в піні, виділяєтьсяводень, котрий посилює горіння.

Інертні та негорючі гази (вуглекислий газ і азот) знижують концент-рацію кисню в осередку пожежі та гальмують інтенсивність горіння. Во-ни застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердихгорючих матеріалів, устаткування під напругою, пожеж в архівах, бібліо-теках, музеях тощо.

Галогеновуглеводи володіють інгібіторними властивостями до горін-ня, гальмуючи реакції окислення. Порівняно з вуглекислим газом і азотомвони є більш ефективними та завдяки змочуванню можуть застосовува-тись для гасіння тліючих речовин та матеріалів. До них належать: броми-стий метилен, йодистий метилен, бромистий етил та інше.

При використанні галогеновуглеводів для гасіння слід пам'ятати, щовони володіють високою корозійною активністю та негативно впливаютьна дихальну систему людини.

Вогнегасні порошки можна використовувати для різноманітних спо-собів пожежогасіння всіх видів речовин. Основним компонентом порош-ку ПСБ є бікарбонат натрію (NaHCO3), ПФ - діамоній фосфат.

Пісок використовується для гасіння невеликої кількості розлитих го-рючих рідин.

Для підвищення ефективності гасіння пожеж необхідно використо-вувати вогнегасники (найпоширеніші - 0ХП-10, ОУ-2; ОУ-5; ОУ-8; ОУ-10; ОПС-6, ОПС-10, ОП-10(3), ОП-5-02).

Вогнегасники характеризуються високою вогнегасною спроможніс-тю та значною швидкістю гасіння пожежі. За способом транспортуваннявогнегасники випускаються двох видів: переносні (об'ємом корпуса 1-10л; загальна вага не більше 20 кг) та пересувні (об'ємом корпуса більше 20л на спеціальних пристроях з колесами).

Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на: во-дяні, пінні, повітряно-пінні, хімічно-пінні, порошкові, вуглекислотні,хладонові, комбіновані. Характеристика деяких переносних вогнегасни-ків наведена в таблиці 17.

Хімічно-пінні вогнегасники (ОХП-10 й ін.) призначені для гасіннялегкозаймистих та горючих рідин. Для приведення вогнегасника в діюнеобхідно повернути важіль запірно-пускового пристрою на 180°, повер-нути вогнегасник вверх дном і направити струмені піни в осередок по-жежі. Діючою речовиною тут є вуглекислий газ, який інтенсивно перемі-щує рідину, утворюючи при цьому піну.

Вуглекислотні вогнегасники (ОУ-2 і ін.) застосовуються для гасіннялегкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих речовин та матеріа-лів, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000 В, а такожінших предметів. Діючою речовиною є вуглекислота. При випаровуванні1 л Н2СО3 утворюється 509 л СО2.

Для приведення в дію вогнегасника його розтруб спрямовують на во-гонь і натискають на курок затвора чи відкривають вентиль, при цьомуутворюється снігоподібна маса з температурою -70 °С. Категорично забо-роняється тримати голою рукою розтруб під час гасіння пожежі, а такожзберігати вогнегасники біля джерела тепла.

Хладонові (аерозольні) вогнегасники (ОАХ-3, ОА-3 і ін.) містять за-ряд галогеновуглеводнів (бромистий етил, хладон 114В2 та ін.), які привиході з вогнегасника створюють струмінь з мідрібнодисперсних крап-лин. Ці вогнегасники використовують при гасінні електроустановок піднапругою до 380 В, різноманітних горючих твердих і рідких речовин, завинятком лужних, лужноземельних металів та їх карбідів, а також речо-вин, що здатні горіти без доступу повітря.

Порошкові вогнегасники (ОПС-6, ОПС-10, ОП-100 й ін.) є універса-льними і характеризуються широким діапазоном застосування, у т.ч. длягасіння лужних, лужноземельних металів та їх карбідів. Для створеннятиску в корпусі порошкових вогнегасників використовують стиснутийгаз, як правило, азот, вуглекислий газ чи повітря. У дію порошкові вогне-гасники приводяться проколюванням мембрани усередині корпуса, щознаходиться між порошком і газом.

Комбіновані вогнегасники мають заряд двох і більше вогнегасних речовин.

Таблиця 17

Основні технічні характеристики деяких переносних вогнегасників

 

Тип переносного вогнегасника

Показник

о

о

 

 

©

©

©

 

Е

Е

 

 

 

 

 

 

П

X

 

 

П

П

П

 

О

О

О

О

О

О

О

Об'єм або маса за-

10 л

10 л

2 кг

5 кг

10 кг

5 кг

2 кг

 

ряду

 

 

 

 

 

 

 

Маса вогнегасника,

15,5

14,0

7,0

13,5

17,2

9,5

3,7

кг

Тривалість подання

 

 

 

 

 

 

 

вогнегасної речови-

45+5

65+5

15

15

14+2

15+3

10+2

ни (мінімум), сек.

 

 

 

 

 

 

 

Довжина струменявогнегасної речовини

4,5

6,0

1,5

4,5

4,0

5,0

2,5

Діапазон темпера-тур експлуатації, °С

5-50

5-45

40-50

-40-50

-20-50

-50-50

-40-50

У зв'язку з введенням в дію з 01.01.1999 р. державного стандартуУкраїни ДСТУ 3675-98 Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимо-ги та методи випробовувань, вогнегасники хімічно-пінні ОХП - 10 таОХВП - 10 зняті з виробництва.

На марнуванні корпусу кожного вогнегасника позначаються класипожеж для гасіння яких вогнегасник не придатний.

Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників дляоснащення приміщень проводиться відповідно до Правил пожежної без-пеки України з урахуванням їх вогнегасної спроможності, категорії при-міщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також класуможливої пожежі.

З метою підтримки вогнегасників у робочому стані їх необхідно бе-регти від механічних ушкоджень, вчасно робити зовнішній огляд і запра-влення. Вогнегасники розміщуються в легкодоступних та помітних міс-цях, в яких виключається пряме попадання сонячних променів ібезпосередній вплив опалювальних та нагрівальних приладів.