3.1.2. Працездатність людини

Працездатність - це потенційна можливість людини здійснюватифізичну (фізична працездатність) або розумову (розумова працездат-ність) роботу за певний проміжок часу. Розрізняють багатолітню, річну,місячну, добову працездатність та працездатність протягом зміни.

Працездатність залежить від багатьох факторів, у тому числі фізич-ного і психічного розвитку, тренованості організму та самопочуття пра-цюючого, а також умов праці.

Зміну працездатності в часі називають динамікою працездатності.

Період праці протягом робочої зміни як при фізичній, так і при розу-мовій роботі включає декілька фаз:

передробочий стан (фаза мобілізації) - суб'єктивно виявляється вобміркуванні майбутньої роботи (ідеомоторний акт), викликає певні пе-редробочі зрушення у нервово-м'язовій системі;

впрацьованість, або фаза зростаючої працездатності (фаза гіпер-компенсації) - період, протягом якого здійснюється перехід від спокоюдо робочого стану, налагодження координації між системами організму,що забезпечує працездатність людини. Ця фаза може тривати від кількоххвилин до 2-3 годин, що залежить від інтенсивності роботи, віку, досвіду,тренованості та ставлення до роботи;

період стійкої працездатності (фаза компенсації) - встановлю-ється оптимальний режим роботи організму. Тривалість цієї фази стано-вить приблизно 2/3 від усього часу роботи, а ефективність праці досягаємаксимуму. Період стійкої працездатності є важливим показником ви-тривалості людини щодо даного виду роботи та заданого рівня її інтенси-вності (швидкості виконання).

Витривалість зумовлена такими факторами:

інтенсивністю праці. Чим більша інтенсивність, тим коротшимє період стійкої працездатності;

специфікою роботи. Наприклад, динамічна робота має більшийперіод стійкої працездатності порівняно зі статичною;

віком. В юнацькому і молодому віці витривалість зростає, а упохилому - знижується;

емоційним станом. Позитивні емоції сприяють зростанню пра-цездатності, а негативні, як правило, - її зниженню;

уміннями, навичками, тренованістю, які сприяють зростаннюпрацездатності;

6) особливостями центральної нервової системи. Сильні врівно-важені типи вищої нервової діяльності є більш витривалими порівняно зіншими;

період стомлення (фаза декомпенсації). Характеризується зни-женням працездатності та іншими негативними наслідками. Його можнавіддалити на деякий час емоційно-вольовою напругою;

період відновлення. Тривалість цієї фази визначається важкістюроботи й іншими чинниками. Після легкої одноразової роботи цей періодможе тривати до 10 хвилин, після важкої одноразової роботи - 60-90 хв.,а після тривалої фізичної роботи - декілька днів, що береться до увагипри встановленні норм часу на відпочинок.

Якщо всередині робочої зміни правильно організовано обідню пере-рву, після неї знову повторюються всі фази розвитку працездатності.

3.1.3. Монотонія й гіпокінезія.

Їх вплив на психофізіологічний стан людини

Сучасне поточно-конвеєрне виробництво може призводити до моно-тонії, а механізована, автоматизована праця та праця з дистанційнимуправлінням - до гіпокінезії, які негативно впливають на психофізіологі-чні стан та фізіологічні процеси людини.

Монотонною називають таку працю, характерними ознаками якої єодноманітність робочих дій, їх багаторазове повторення і невелика три-валість. Проте і тривала операція, яка включає одноманітні цикли дії, та-кож може бути монотонною. Все залежить від структури самої операції -кількості, змісту і характеру її складових елементів. Якщо операція зво-диться до виконання обмеженого кола дій (кількість різноманітних еле-ментів невелика), то вона є монотонною навіть при значній тривалості.Згідно з нормативними актами тривалість операцій на конвеєрному виро-бництві не повинна бути меншою 30 секунд.

Монотонна праця накладає на функціональний стан людини певнийвідбиток. Її негативний вплив проявляється у втраті інтересу до викону-ваної роботи. Надмірно виражена монотонність може викликати своєрід-не нервове виснаження.

Негативний вплив монотонності на функціональний стан пояснюєть-ся тим, що, по-перше, при монотонній праці здійснюються примітивні,нескладні дії, які не потребують творчої діяльності мозку, не викликають

' W Т 7            *          * ••      ' W

зацікавленості і не породжують позитивних емоцій. У реалізації цих дійзадіяна лише незначна кількість нервових центрів. Інша частина нервовоїсистеми не залучається до роботи, має низький тонус через одноманіт-ність подразників і відносно низьку їх силу, що сприяє формуванню охо-ронного гальмування і розвитку сну. Працівник змушений перебувативесь час у напрузі, борючись із сонливістю. По-друге, постійне повторен-ня простих дій протягом робочої зміни викликає напружену діяльністьобмеженої групи нервових центрів. За образним висловлюванням І.П.Павлова, при монотонній праці відбувається «довбання в одну клітину».При цьому відновлювальні процеси не встигають відновити витрати ене-ргетичних ресурсів, які мають місце у цих центрах, що і призводить довтоми.

Реакція на монотонну роботу у людей має індивідуально-психологічні особливості. В одних вона викликає яскраво виражену ну-дьгу і всю решту ознак негативного впливу монотонної праці, тоді як вінших ці ознаки відсутні. Виявилось, що останні створюють щодо моно-тонії необхідну установку - виконуючи її автоматично, думками відволі-катися від неї.

Гіпокінезія - це функціональний стан, який розвивається під впливомтривалого обмеження м'язової активності людини. Розвиток цього станусупроводжується дегенеративно-деструктивними змінами опірно-рухливого апарату, порушенням функції серцево-судинної системи таобміну речовин.

Психофізіологічний стан людини в результаті тривалої гіпокінезіїпомітно погіршується. Їй не вистачає наполегливості при виконанні будь-яких завдань, слабшає емоційна стійкість, погіршується настрій,з'являється підвищена дратівливість, порушується сон.

Залежно від того, як довго людина перебуває у стані гіпокінезії, про-гноз може бути як позитивним, так і негативним. Довготривала гіпокіне-зія при порушенні функцій нервової системи, залоз внутрішньої секреції,особливо наднирників, серцево-судинної системи, виникненні патологіїобміну речовин може призвести до загибелі організму, тому що резистен-тність стає дуже низькою. При частковій гіпокінезії людина стає схиль-ною до розвитку різноманітних патологічних процесів.

З огляду на зазначене для підтримки високого рівня життєдіяльностілюдини, високої функціональної активності центральної нервової систе-ми і формування оптимального психофізіологічного стану велике значен-ня мають м' язові вправи, їх різноманітність з урахуванням впливу на весьорганізм та індивідуальних особливостей людини.