3.1.5. Перевтома, її механізми, ступенірозвитку та профілактика

У разі відсутності належного відпочинку між робочими днями можерозвиватись перевтома, або хронічна втома.

Перевтома характеризується змінами стану основних фізіологічнихсистем, порушенням оптимуму їх взаємовідносин, загальним падіннямпродуктивності праці, зниженням резистентності, творчої активності і ро-зумової працездатності, підвищенням артеріального тиску та ін.

Характерними ознаками перевтоми є невротичні симптоми: підви-щена дратівливість, швидка стомлюваність, відсутність бажання займати-ся улюбленою роботою, головні болі, порушення сну.

Головні болі, як одна із основних суб'єктивних ознак перевтоми,пов'язані, як свідчать клінічні дослідження, з підвищенням внутрічереп-ного тиску, змінами порогів збудливості механорецепторів судин голо-вного мозку.

Виникнення та прояви перевтоми залежать від психофізіологічнихособливостей людини. За наявності тих чи інших відхилень у психіці, на-бутих від народження чи сформованих у процесі життя, ймовірність мо-жливості розвитку невротичного вибуху підвищується. Хворобливі станиможуть мати місце в особистостей, які не враховують своїх сил і можли-востей при плануванні фізичних і розумових завдань, тобто коли виникаєконфлікт між потребою і реальною можливістю її досягнення. Типи ви-щої нервової системи - важливий фактор, що визначає величину праце-здатності конкретної людини. Слабкий тип нервової системи має порів-няно невелику працездатність. Сильні типи, навпаки, характеризуютьсязначною працездатністю.

На рівень працездатності, а відтак і на швидкість формування втомита перевтоми, у процесі трудової діяльності суттєвий вплив має мотива-ція. Йдеться про сукупність матеріальних і моральних стимулів, на основіяких людина у праці ставить перед собою конкретні цілі.

Окрім мотивацій, на ступінь працездатності та на розвиток втоми іперевтоми впливає вік працівника; співвідношення праці і відпочинку;наявність в даний момент іншої домінуючої діяльності, несумісної з тру-довою діяльністю людського організму.

К.К. Платонов виділяє 4 ступеня перевтоми - початковий, легкий, ви-ражений і тяжкий, кожен з яких вимагає відповідної профілактики. Так,для зняття початкової перевтоми досить регламентувати режим праці і від-починку. При легкому ступені перевтоми потрібно зробити нетривалий пе-рерив у праці й ефективно використати його для відновлення працездатнос-ті. При вираженій перевтомі слід терміново здійснити організованийвідпочинок, а при тяжкому ступені перевтоми - лікування.

Засобами профілактики перевтоми і відновлення нормального фізіо-логічного стану людини є психо- і фармакотерапія, фізіотерапія (електро-стимуляція, масаж і ін.), дозовані фізичні вправи і навантаження, загарту-вання, водні процедури тощо.

3.2. Поняття та основні завдання гігієнипраці та виробничої санітарії

Гігієна праці - це галузь практичної й наукової діяльності, що вивчаєстан здоров'я працівника під впливом умов праці й на цій основі обґрун-товує заходи і засоби збереження та зміцнення здоров'я працюючого,профілактики несприятливого впливу умов праці.

У системі законодавчих актів щодо гігієни праці ключове місце посі-дає Закон України «Про забезпечення санітарного епідеміологічного бла-гополуччя населення». Стаття 7 цього Закону - «Обов'язки підприємств,установ, організацій» - передбачає розробку і здійснення адміністрацієюпідприємств санітарних та протиепізоотичних заходів щодо умов працістосовно рівнів чинників виробничого середовища; інформацію санітар-но-епідеміологічної служби щодо надзвичайних подій і ситуацій, що ста-новлять небезпеку для здоров'я населення; відшкодування збитків.

Забезпечення санітарного благополуччя досягається такими заходами:

гігієнічна регламентація та державна реєстрація шкідливих чин-ників виробничого і навколишнього середовища;

державна санітарно-гігієнічна експертиза проектів технологій, ді-ючих об'єктів на відповідальність їх санітарним нормам;

включення вимог безпеки щодо здоров'я до державних норматив-них актів;

ліцензування видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпе-кою для здоров'я людей;

гігієнічне обґрунтування проектів, будівництв, розробки, виготов-лення та використання нових засобів виробництва та технологій;

пред'явлення гігієнічно обґрунтованих вимог до житлових, діючихзасобів виробництва та технологій тощо;

обов'язкові медичні огляди певних категорій працівників і ін.

Нормативними актами з гігієни праці є постанови та положення (но-рми), затверджені МОЗ України, наприклад Положення про медичнийогляд працівників певних категорій.

У системі заходів із забезпечення безпеки праці велике значення маютьзапобіжний і поточний санітарні нагляди, які здійснюють установи та за-клади Державної санітарно-епідеміологічної служби. Запобіжний санітар-ний нагляд дає можливість значно покращити умови і безпеку праці череззаборону виробництва і використання на підприємствах усіх форм власнос-ті життєво небезпечних речовин та матеріалів, технологічного устаткуван-ня, технологічних процесів та впровадження сучасних безвідходних і не-шкідливих для здоров'я людей технологій.

Поточний санітарний нагляд передбачає систематичний контроль задотриманням чинних санітарних правил та норм на виробництві.

Основними завданнями гігієни праці є, зокрема, такі:

вивчення впливу на людину небезпечних і токсичних речовин, щовикидаються в навколишнє середовище внаслідок технологічних проце-сів, роботи устаткування, та розроблення заходів захисту від них;

вивчення впливу шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання наорганізм людини і розроблення заходів захисту від цих чинників;

вивчення освітленості робочих місць та розробка заходів і засобівз його нормалізації;

розробка методів і засобів контролю умов праці;

розробка та впровадження індивідуальних засобів захисту;

розробка та обґрунтування вимог до санітарно-побутового забез-печення працівників.

Виробнича санітарія - система організаційних заходів і засобів, якізапобігають чи зменшують дію шкідливих виробничих факторів на пра-цюючих.

До виробничої санітарії належить санітарна техніка (системи і при-строї вентиляції, опалення, кондиціювання повітря, теплопостачання, во-допостачання, освітлення, захисту людини від шуму і вібрації, шкідливихвипромінювань і полів, санітарні й побутові споруди і пристрої тощо).

Санітарія і гігієна праці розглядають ряд факторів, що можуть впли-вати на здоров'я і самопочуття людини, визначають джерела цих факторіві встановлюють способи захисту від них.

Відтак, основними завдання гігієни та санітарії є створення безпеч-них умов праці.

3.2.1. Фактори трудової діяльності та умови праці

Відповідно до ГОСТ 12.0.002-80 розрізняють 4 групи факторів тру-дової діяльності:

фізичні - мікроклімат і запиленість повітряного середовища, всівиди випромінювань, вібрація, шум, освітленість, рівень статичної елект-рики, рухомі елементи машин і механізмів, гострі краї, жорсткість повер-хні деталей, інструментів та обладнання тощо;

хімічні - луги, кислоти та інші хімічні речовини;

біологічні - патогенні мікроорганізми, препарати, що вміщуютьживі мікроорганізми та їх спори, білкові препарати, а також грибки, най-простіші тощо;

психофізіологічні - фізичні (статичні й динамічні) й нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонність праці,емоційне перевантаження), втома, перевтома тощо.

Оцінка умов праці проводиться на підставі Гігієнічної класифікаціїумов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників вироб-ничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, згідноз якою умови праці поділяються на 4 класи:

1-й клас - оптимальні умови праці - такі умови, за яких зберігаєть-ся не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для високогорівня працездатності;

2-й клас - допустимі умови праці - характеризуються таким рівнемчинників виробничого середовища і трудового процесу, який не переви-щує встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливізміни функціонального стану організму відновлюються за час регламен-тованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять не-сприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх нащадків у най-ближчому та віддаленому періодах;

3-й клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністюшкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні норми і зда-тні чинити несприятливий вплив на організм працюючого (або його на-щадків);

4-й клас - небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризу-ються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив якихпротягом робочої зміни (або ж її частини) створює великий ризик виник-нення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, за-грозу для життя.

Згідно з Законом України «Про охорону праці» в усіх виробничихприміщеннях, робочих зонах, на робочих місцях повинна бути забезпече-на безпека, а санітарно-гігієнічні умови - відповідати нормативним актам(ст. 6).

При прийнятті на роботу роботодавець зобов'язаний поінформуватигромадянина про наявність шкідливих або небезпечних факторів на виро-бництві (ст. 5).

3.2.2.Мікроклімат виробничого середовища та його значеннядля здоров'я і працездатності людини

3.2.2.1. Загальне уявлення про мікроклімат,його оптимальні й допустимі норми

До мікроклімату відносять: температуру, вологість, швидкість рухуповітря, температуру навколишніх конструкцій та устаткування, бароме-тричний тиск. Від стану виробничого середовища залежить самопочуття іздоров'я людини.

У повітрі завжди перебуває певна кількість водяної пари, що зале-жить від атмосферного тиску, температури, пори року, географічної зонитощо. З підвищенням температури максимальний вміст вологи у повітрізростає. Так, при 0°С в 1 м може бути лише 5 г води, а при 40°С - близь-ко 51 г.

Вологість повітря характеризується такими гігрометричними показни-ками: абсолютна, максимальна, відносна, дефіцит вологості i точка роси.

Абсолютна вологість - кількість водяної пари (в грамах), що міс-титься в 1 м3 повітря за даної температури.

Максимальна вологість - кількість водяної пари (в грамах), яка по-вністю насичує повітря при даній температурі.

Відносна вологість - це відношення абсолютної вологості до макси-мальної, визначене у відсотках.

Дефіцит вологості - різниця між показниками максимальної i абсо-лютної вологості при даній температурі.

Точка роси - температура, за якої водяна пара з газоподібного станупереходить в краплинно-рідинний стан (повне насичення). Конденсаціїводяної пари в атмосфері сприяють пил, дим, електричні заряди. Якщоповітря дуже чисте, у ньому немає ніяких механічних домішок, то кон-денсація пари сповільнюється (перенасичення може сягати 400-600%).

У робочих приміщеннях абсолютна вологість коливається в межах 5-10 г/м , відносна - 40-70%. Абсолютна вологість підвищується в напрямкувід підлоги до стелі, а відносна, навпаки, знижується від стелі до підлоги.

Від вологості залежить самопочуття людини. Вона є фактором, якийвпливає на загальний теплообмін в організмі. Вологе i холодне повітряпоглинає велику кількість інфрачервоного випромінювання з організмулюдини, бо її тепловипромінювання зростає на порядок порівняно з су-хим і теплим повітрям.

Висока вологість при високій температурі повітря також шкідлива іможе призвести до перегрівання організму. Однак слід враховувати, щодуже сухе повітря (вологість нижче 30%) також негативно впливає на ор-ганізм, висушуючи слизові оболонки, шкіру з утворенням кровоточивихтріщин, знижує опірність організму, посилює спрагу.

Оптимальна відносна вологість при температурі 21-23 °С становить40-60%.

Температура повітря визначає теплову рівновагу організму людини.Добовий хід температури повітря залежить від інтенсивності сонячноїрадіації, тривалості дня, прозорості атмосфери та ін. Граничні інтервали,у межах яких можливе коливання температури на земній кулі, становитьдо 150 °С.

Основна теплова енергія надходить в організм як ендогенним (голо-вним) шляхом з їжею, так i частково екзогенним за рахунок вживання те-плої їжі, води тощо.

Підтримується температура тіла за рахунок хімічної та фізичної тер-морегуляції .

Людина отримує певну норму їжі, до складу якої входять білки, жи-ри, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни. Саме органічні речовини,окисляючись у тканинах, дають відповідну кількість енергії: 1 г жиру -9,3 Ккал, 1 г білку і вуглеводів - 4,1 Ккал. Ця енергія використовуєтьсядля проявлення функцій органів i систем, підтримання температури тілалюдини тощо.

Нормальна діяльність людини досягається в температурних умовах16-20°С, тобто у межах теплової байдужості або частково в зоні незнач-ного підвищення обміну речовин.

На організм людини в умовах її роботи також впливає середня тем-пература (t сер.) усіх виробничих засобів, стін. Працівники можуть підда-ватися впливу як низької, так і високої температур.

При температурі навколишнього середовища більше 28 °Сз' являється загальна втома, знижується продуктивність праці, погіршу-ється розумова діяльність, послаблюється опір організму до захворювань.При виконанні тяжкої фізичної роботи з температурою понад 30°С люди-на протягом зміни втрачає 10-12 л вологи, що є небезпечним, оскількинаступає дегідратація - зневоднення організму.

При зниженій температурі звужуються судини шкіри та м'язів. Шкіравтрачає чутливість, біліють пальці, виникають судинні розлади капілярів тадрібних артерій, шкіра припухає, синіє та свербить. Зниження температуритіла до 35°С викликає больові відчуття, при температурі тіла 27°С настаєвтрата свідомості. Подальше зниження температури призводить до смерті.

Оскільки організм людини здатний до самотерморегуляції, безпечноютемпературою навколишнього середовища при сухому повітрі (менше 60%вологості) вважається 100°С, а при вологому повітрі (понад 75% вологості)- 50°С. Наявність одягу знижує небезпечний вплив підвищеної температу-ри, а наявність спеціальних засобів захисту (тепловідбивний костюм) можезбільшити допустимі параметри температури у 3-4 рази.

Тепловіддача іде 4 шляхами: випромінюванням, теплопровідністю,тепло випаровуванням і конвекцією.

При температурі 30°С і вище основним шляхом віддачі тепла стає випа-ровування. При випаровуванні 1 л поту віддається 2,3 x 106 Дж тепла. Разом зпотом людина виділяє велику кількість мінеральних й органічних речовин (до50 г на добу). Порушення водно-сольового обміну може призвести до захво-рювання нирок, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи,центральної нервової системи. Тому при тяжкій фізичній роботі потрібно ма-ти газовану і підсолену воду (0,5% розчин кухонної солі з вітамінами).

При перегріванні організму спостерігається слабкість, головний біль,шум у вухах тощо.

При дуже частих і сильних потіннях порушується захисний бар'єршкіри, що призводить до гнійничкових захворювань.

Існує ряд правил при виконанні службових обов'язків працівниками вумовах впливу на них високої і низької температур:

найкращім захистом від екстремальних температур є ефективнийодяг, виготовлений із натуральних матеріалів;

раціональним повинен бути добір їжі і тепла, необхідно мати за-пас води, яку пити невеликими порціями (ковтками).

при тривалій роботі при низькій температурі необхідно дихати но-сом;

при низькій температурі стежити за станом кінцівок, щоб вони непереохолоджувалися, особливо пальці, ніс, вуха;

у спекотний період доби не можна перенапружуватися;

при високій температурі, особливо під прямим сонячним промін-ням, необхідно одягти головний убір.

Рух повітря. Повітряні маси атмосфери перебувають у постійному русі,який зумовлюється нерівномірним нагріванням земної поверхні сонцем (майжевся сонячна енергія поглинається землею, а потім випромінюється і зігріває пові-тря).

Сила вітру за шкалою Бофорта вимірюється в балах, а швидкість - ум/с. Повітряні маси рухаються з місць зниженої температури і підвище-ного тиску у місця підвищеної температури і зниженого тиску.

У приміщеннях швидкість руху повітря залежить від наявності вен-тиляції, герметизації й утеплення, а також від кількості тепла, яке виді-ляють машини, люди.

Рух повітря діє на організм людини у комплексі з температурою і во-логістю. Він впливає переважно на теплообмін у результаті конвекції іпровідності. У холодних приміщеннях з високою вологістю підвищенийрух повітря збільшує віддачу тепла, що призводить до перехолодженняорганізму. При високих температурах рух повітря сприяє віддачі теплаєдиним шляхом - випаровуванням.

Максимальний об'єм вентильованого повітря у приміщенні має бути та-ким, щоб кратність його заміни була не більшою 5 разів за годину, а швид-кість руху - 0,2-0,5 м/с. Людина відчуває рух повітря зі швидкістю 0,1 м/с.

Визначення швидкості руху повітря проводиться за допомогою ане-мометра.

Мікроклімат суттєво впливає на стан організму людини і тому ви-ступає важливим фактором організації праці, тривалості і періодичностівідпочинку працівника.

Існують нормовані оптимальні та допустимі норми відносної волого-сті, температури та швидкості руху повітря, встановлені залежно від ка-тегорії важкості робіт, періоду року (табл. 3).

Таблиця 3

Показники мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень(ДСН 3.3.6.042 - 99).

 

 

Температура,

Відносна

Швидкість ру-

 

Категорія робіт

 

°С

вологість, %

ху повітря, м/с

ч

 

Оп-

Допустима на

Оп-

Допус-

Опти-

Допус-

о'а

ти-

робочих міс-

ти-

тима на

маль-

тима

н

о

о

маль

цях, нижня

маль

робочих

на

на ро-

 

 

на

межа/верхня

на

місцях,

 

бочих

 

 

 

межа

 

постійних

 

місцях,

 

 

 

постійних

непо-стій-них

 

постійнихі непо-стійних небільшеніж

 

місцях,постій-них інепо-стійних

 

Легка — І а

22-24

21/25

18/26

40-60

75

0.1

до 0,1

Холодний

Легка — І б

21-23

20/24

17/25

40-60

75

0.1

до 0,2

Середньої важ-кості ІІ-а

18-20

17/23

15/24

40-60

75

0.2

до 0,3

Середньої важ-кості ІІ-б

17-19

15/21

13/23

40-60

75

0.2

до 0,4

 

Важка — ІІІ

16-18

13/19

12/20

40-60

75

0.3

до 0,5

 

Легка — І а

23-25

22/28

20/30

40-60

55

(при 280C)60

0.1

0,1-0,2

за

S

п

Легка — І б

22-24

21/28

19/30

40-60

(при 270C)65

(при 260C)

0.2

0,1-0,3

а

«

Н

Середньої важкостіІІ-а

21-23

18/27

17/29

40-60

70

(при 250C)

0.3

0,2-0,4

 

Середньої важкостіІІ-б

20-22

16/27

15/29

40-60

75

(при 240C і

0.3

0,2-0,5

 

Важка - ІІІ

18-20

15/26

13/28

40-60

 

0.4

0,2-0,6

Примітка: більша швидкість руху повітря у такий період року відповідає ма-ксимальній допустимій температурі повітря, менша - мінімальній. Для серед-ніх температур повітря швидкість його руху дозволяється визначати інтер-поляцією.

Атмосферний тиск. На стан здоров'я та працездатність людинивпливає атмосферний тиск. Його величина над рівнем моря становить101,3 кПа (760 мм рт. ст.). Організм людини може функціонувати в умо-вах підвищеного і зниженого тиску (у горах). Падіння тиску призводитьдо виникнення фізіологічних порушень в організмі і розвитку «гірськоїхворобі», обумовленої кисневим голодуванням. Може розвинутись гіпер-тонія, головні болі, зниження працездатності.

Різке підвищення атмосферного тиску може призвести до порушенняфункцій центральної нервової системи, розвитку «кесонної хвороби».