3.2.3.4. Засоби захисту людини від шкідливих речовин

магниевый скраб beletage

Основними засобами захисту людини від впливу шкідливих речовинє: гігієнічне нормування їх вмісту у виробничій зоні і на робочому місці,а також різні методи очищення газових викидів (адсорбція, хімічне пере-творення) та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення). Потріб-но, щоб на належному рівні була забезпечена робота колективних (на-приклад, вентиляція) та індивідуальних засобів захисту людей.

Адсорбція - процес поглинання газів поверхнею твердих речовин(наприклад, адсорбція газів активованим вугіллям).

Нейтралізація - це перетворення токсичних речовин у нетоксичнічи малотоксичні речовини за допомогою хімічних реакцій. Наприклад,для нейтралізації сірчаної кислоти застосовують карбонат натрію:

Н2804+^2 СОз + ^28О4 +H2O+CO2

Для перетворення токсичних сумішей газів у нетоксичні чи малоток-сичні застосовується дожиг.

Пилоочистка здійснюється за допомогою спеціальних очисних при-строїв і споруд: фільтрів, пилоосаджувальних камер, пилососів, скрубе-рів, електроприладів тощо.

Найбільш ефективним і дешевим способом зменшення кількості пи-лу є вологе прибирання у приміщенні та вентиляція приміщень.

Контроль за станом робочої зони при забрудненні повітря здійсню-ється за допомогою спеціальних приладів: загазованість - газоаналізато-рами (ВПХР, УГ-2 та ін.); запиленість - фотометрією, мікроскопією то-що.

До загальних заходів попередження дії шкідливих речовин напрацюючих належать:

заміна шкідливих речовин менш шкідливими;

удосконалення технологічних процесів та устаткування;

автоматизація і дистанційне керування технологічним процесом;

герметизація виробничого устаткування, локалізація шкідливихвикидів;

попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюютьу шкідливих умовах, профілактичне харчування;

використання засобів індивідуального захисту.

3.2.4. Вентиляція виробничих приміщень

У створенні сприятливих умов праці ефективним засобом є вентиля-ція - процес організованої і регулярної заміни у приміщеннях забрудне-ного повітря на чисте і свіже. Залежно від способу переміщення повітрявентиляція буває природна і механічна (штучна).

Природна вентиляція та її види

Природна вентиляція здійснюється за рахунок сили вітру і природ-ними (гравітаційними) силами. Вітер, обдуваючи споруду, попереду неїстворює зону підвищеного тиску, а з протилежного боку виникає зона пе-вного розрідження. Під дією напору вітер через фрамуги, кватирки, ство-ри й інші отвори проникає у приміщення, а під дією розрідження забруд-нене повітря виходить назовні.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуа-тації. Основний її недолік у тому, що повітря надходить у приміщеннябез попереднього очищення, а виділене відпрацьоване повітря також неочищається і забруднює довкілля.

Природна вентиляція може бути неорганізованою (інфільтрація) та ор-ганізованою (аерація). Обмін повітря інфільтрацією відбувається при вході івиході через випадкові й нерегульовані отвори. Обмін аерацією здійснюєтьсячерез спеціально обладнані шахти, кватирки, ліхтарі. Видаляють повітря зприміщень за допомогою спеціальних ліхтарів, шахт та дефлекторів.

Ліхтарі є найбільш ефективним засобом вентиляції. Їх розміщуютьна даху приміщення і одночасно використовують для природного освіт-лення, а створи або фрамуги на них склять.

Шахти встановлюють самостійно або обладнують дефлекторами.Дефлектори - аеродинамічні пристрої, які збільшують силу тяги в шахті(каналі) за рахунок сили вітру.

Механічна      вентиляція та її види.

Вимоги до механічної вентиляції

Механічна вентиляція - це примусове видалення з приміщень забру-дненого повітря і заміна його на свіже за допомогою вентиляційних агре-гатів. Сукупність вентиляційного агрегату, повітроводів, регулювальних,пускових та інших пристроїв складає вентиляційну систему для конкрет-ного виробничого приміщення.

Штучна вентиляція може бути загально обмінною, місцевою та ком-бінованою.

Загально обмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мік-роклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочоїзони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового теп-ла, нормалізації хімічного складу повітря при відсутності його токсично-го забруднення, а також коли неможливо використати місцеву вентиля-цію.

Вентиляційні системи бувають витяжними, припливними і приплив-но-витяжними (комбінованими).

Вибір системи залежить від призначення виробничого приміщення,особливостей виробничого процесу, інтенсивності виділення шкідливихречовин та інших причин. Наприклад, у приміщеннях, де інтенсивно виді-ляються шкідливі речовини, для запобігання їх поширенню в інші примі-щення застосовують витяжну систему вентиляції. Якщо у виробничихприміщеннях виділяються пари або гази з густиною, що перевищує густи-ну повітря(пари кислот тощо), то штучна вентиляція повинна забезпечува-ти видалення 60% повітря з нижньої зони приміщення та 40% - з верхньої.Якщо ж густина речовин, що забруднюють виробниче приміщення, меншеза густину повітря, то потрібно видалити забруднене повітря у верхній зо-ні. У хімічних лабораторіях, акумуляторних цехах, де встановлені витяжнішафи, аспіраційні установки та пристрої, необхідно забезпечити відповід-ний приплив у приміщення свіжого повітря.

При роботі припливно-витяжної вентиляції необхідно, щоб кількістьповітря, що надходить ззовні, не перевищувала або була на 10-15% мен-шою від кількості повітря, що видаляється витяжними пристроями.

Ефективність вентиляції залежить від різниці зовнішньої і внутрі-шньої температури, від правильного розміщення і площі поперечного пе-ретину витяжних і припливних каналів. Припливні канали розміщуютьсяу верхній частині поздовжніх стін на 40-45 см нижче горищного пере-криття у шаховому порядку між вікнами, а витяжні - у стелі з виходом нагребінь покрівлі.

Потребу в чистому повітрі на одного працівника на годину можнавизначити за формулою:

а = к /р - g,

де: а - необхідний вентиляційний об'єм повітря; к - кількість літріввуглекислого газу, що виділяє людина за 1 годину; р - допустима концен-

3

трація вмісту вуглекислого газу в приміщенні (0,1 %) - 1,0 л в 1 м повітря;g - вміст вуглекислого газу в повітрі (0,03%) - 0,03 л в 1 м повітря.

Швидкість руху повітря має становити:

для: видалення газів з холодних приміщень - 0,5-1 м/с, з теплих -1,0-1,5 м/с;

для видалення пилу - відповідно 0,8-1,5 м/с і 1,5-2,5 м/с.

Якщо у виробниче приміщення не поступають шкідливі та такі, щодурно пахнуть речовини з сусідніх приміщень і за умови, що на одногопрацівника припадає 20 м3 приміщення, вентиляція повинна забезпечитиподачу зовнішнього повітря не менше 20 м /год. Приточне (припливне)повітря має поступати в робоче приміщення в теплий період року на рівніблизько 1,8 м від підлоги, а в холодну - не нижче 4 м від підлоги. Прицьому в холодну пору року при відкритих дверях може надходити великакількість холодного повітря. Для запобігання цьому використовують по-вітряно-теплові завіси на двері, що мають забезпечити необхідну темпе-ратуру у приміщеннях:

14°С - при легкій фізичній роботі;

12°С - при роботі середнього навантаження;

8°С - при важкій роботі.

Місцева вентиляція забезпечує нормалізацію повітряного середови-ща на робочих місцях. Вона може бути припливною (повітряні душі, по-вітряні та повітряно-теплові завіси) і витяжною(вловлювання шкідливихречовин безпосередньо біля місць їх утворення).

Для створення та автоматичного підтримування в приміщенні зада-них або таких, що змінюються за певною програмою умов мікрокліматувикористовують кондиціювання.

Кондиціювання повітря може бути повним, коли регулюються всіпараметри повітря(вологість, температура, очищення від пилу, дезінфек-ція, озонування тощо) і неповним, коли регулюються лише частина пара-метрів повітряного середовища приміщення.

Для кондиціювання повітря у виробничих приміщеннях використо-вують такі кондиціонери:

а)         центральні, що встановлюються за межами робочих приміщень;

б)         місцеві, розміщенні безпосередньо у приміщенні.

3.2.5. Освітлення виробничих приміщень

3.2.5.1.Загальне уявлення про освітлення та освітленість

Освітлення - це отримання, розподіл та використання світлової енер-гії для забезпечення нормальних умов праці. Світло впливає на діяльністьлюдини. При недостатньому освітленні людина працює менше продукти-вно, швидко втомлюється, зростає потенційна небезпека помилкових дій інещасних випадків. Погане освітлення може призвести до порушенняфункції зорового аналізатора, розвитку професійних захворювань.

Освітлення має бути достатнім, рівномірним, щоб були видні дрібнідеталі. Не повинно бути: надмірного освітлювального потоку, різких кон-трастів, затінення. Оптична частина спектру включає ультрафіолетові,видимі і інфрачервоні промені діапазоном хвиль від 0,01 до 340 мкм. Ви-диме випромінювання має довжину хвилі від 0,38 до 0,76 мкм. Потуж-ність такого проміння вимірюється світловим потоком. За одиницю світ-лового потоку прийнято люмен (лм).

Густина світлового потоку на освітлювальній поверхні визначає та-кий показник світла, як освітленість. Одиницею освітленості є люкс (лк) -освітленість поверхні площею в 1 м2 при світловому потоці випроміню-вання, рівному 1 лм (лк = 1 лм/м ). Освітленість можна оцінити орієнтую-чись на те, що освітленість Землі в місячну ніч становить приблизно 0,2лк, а в сонячний день доходить до 100 000 лк. Здатність ока сприйматиоб'єкт називається видимістю.

Видимість будь-якого предмета на робочому місці залежить від освіт-леності, розміру предмета, його яскравості, контрасту з фоном і тривалістюекспозиції. Завдяки яскравості, фону і контрастності людина досить добрерозпізнає різні предмети. Це пов'язане з тим, що основне значення для ор-гана зору має світловий потік, відбитий від поверхні, що розглядається, іспрямований в орган зору.

Санітарні та гігієнічні норми щодо освітлення виробничих примі-щень, котрі базуються на психофізіологічних особливостях сприйняттясвітла та його вплив на організм людини, можуть бути зведені до наступ-ного:

рівень освітлення повинен бути достатнім, відповідати характерузорової роботи і не нижчим встановлених гігієнічних норм;

спектральний склад світла, який забезпечується електронним дже-релом, повинен бути близьким до сонячного;

освітленість повинна бути достатньо рівномірною та постійною,щоб запобігти частої переадаптації та втоми органів зору;

між об'єктом та фоном має бути певна контрастність;

на робочій поверхні не створювати різких та глибоких тіней;

від джерел освітлення та від інших предметів, що знаходяться вполі зору не повинно бути засліплю вальної дії. Джерело світла маєбути без пульсації.

У виробничих приміщеннях використовують природне, штучне і су-місне освітлення.