5.10.5. Первинні засоби пожежегасіння

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликихосередків пожежи, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвиткусилами персоналу об' єктів до прибуття штатних підрозділів пожежної охо-рони.

Використовують такі види первинні засоби пожежогасіння:

пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна,грубововняні тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежнівідра, совкові лопати );

пожежний інструмент ( гаки, ломи, сокири тощо);

вогнегасники;

Первинні засоби пожежогасіння можуть розміщуватися на пожежнихщитах (стендах), які встановлюються на території об'єкта з розрахунку одинщит (стенд) на площу до 5000 м . Порядковий номер пожежного щита вказу-ється після літерного індексу "ПЩ"

Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати захист первинних за-собів пожежогасіння, зручність використання їх.

Ящики для піску повинні мати міскість 0,5; 1,0 або 3 м та бути уком-плектовані совковою лопатою.

Бочки з водою встановлюють у разі відсутності протипожежного во-допроводу.

Покривала з негорючих матеріалів повинні бути розміром не меншеяк 1 на 1 м. У місцях застосування та зберігання легко займистих речовин тагорючих речовин розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2 х1,5м , 2 х 2м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів А, В(Е).

Пожежний інвентар має бути пофарбований в червоний та білийкольори, а пожежний інструмент - в чорний.

Успіх швидкої локалізації пожежі на її початку залежить від вогне-гасних засобів, вміння користуватися ними.

Основними вогнегасними речовинами та сполуками, що застосову-ються для гасіння пожеж й окремих вогнищ, є вода, водяна пара, хімічнапіна, повітряно-механічна піна, водні розчини солей, інертні й негорючігази, галоїдно-вуглеводневі сполуки, сухі негорючі порошки та пісок.

Вода - найбільш поширена і дешева вогнегасна речовина. Вогнега-сні властивості води можна підвищити в 2,5 рази, додаючи до неї пове-рхнево активні речовини (зволожувачі) використовується для гасінняпожеж класу А.

Вода застосовується у вигляді компактних і розширених струменів іяк пара. Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає у змочу-ванні поверхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих матеріалів.

Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водянимпаром - тверді, волокнисті, сипучі речовини.

Водяну пару застосовують для гасіння пожеж у приміщенняхоб'ємом до 500 м і невеликих загорянь на відкритих установках.

Водою не дозволяється гасити: електроустановки під напругою,матеріали, що зберігаються поряд з карбідом і негашеним вапном, мета-левий натрій, калій, магній та інші речовини, які при дії з водою виді-ляють горючі або вибухові речовини, а також нафту, бензин, оскільки,маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин ізбільшує площу горючої поверхні, сприяє розтіканню вогню.

Промислові приміщення мають зовнішнє та внутрішнє водопоста-чання (СНіП 2.04.02-84; СНіП 2.04.01-85). Гідранти розташовуються натериторії підприємств на віддалі не більше 100 м по периметру будівельвздовж доріг і не ближче 5м від стін будівель.

Внутрішній протипожежний водогін обладнується пожежнимикранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всерединіприміщень біля виходів, у коридорах, на сходах. Кожний пожежнийкран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. До-вжина рукава - 10 або 20 м.

Пожежні крани не рідше одного разу на 6 місяців підлягають техні-чному обслуговуванні і перевірці на працездатність.

Водопостачання при пожежах залежить від вогнестійкості примі-щень, категорії виробництва, величини приміщень. Наприклад, для бу-дівель І та ІІ ступеня вогнестійкості, приміщень категорії А, Б, В

3

об'ємом до 3000 м необхідною є трата води 10 л/с, а для будівельоб'ємом 4000 м - 40 л/с. Для будівель IV і V ступеня вогнестійкості,

з

приміщень категорії Г, Д об'ємом до 30 000 м витрати води - 10 л/с.

Вуглекислота використовується для для гасіння пожеж класів А,В(Е), а також горючих рідин і твердих речовин. Вуглекислотний вогнега-сник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук, зберігатиподалі від тепла.

Не можна гасити вуглекислотою спирт і ацетон (розчиняють вугле-кислоту), а також фотоплівку, целулоїд, які горять без доступу повітря.

Повітряно-механічна піна використовується для гасіння твердихречовин та легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить.Нею не можна гасити електрообладнання, що перебуває під напругою,вона псує цінне обладнання, книги, папери. Повітряно-механічною пі-ною не можна гасити вогонь у місцях, де знаходяться калій, натрій, ма-гній, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, що знаходиться в піні, ви-діляється водень, котрий посилює горіння.

Інертні та негорючі гази (вуглекислий газ і азот) знижують конце-нтрацію кисню в осередку пожежі та гальмують інтенсивність горіння.Вони застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин,твердих горючих матеріалів, устаткування під напругою, пожеж в архі-вах, бібліотеках, музеях тощо.

Галогеновуглеводи володіють інгібіторними властивостями до го-ріння, гальмуючи реакції окислення. Порівняно з вуглекислим газом іазотом вони є більш ефективними та завдяки змочуванню можуть засто-совуватись для гасіння тліючих речовин та матеріалів. До них належать:

бромистий метилен, йодистий метилен, бромистий етил та інше.

При використанні галогеновуглеводів для гасіння слід пам'ятати,що вони володіють високою корозійною активністю та негативно впли-вають на дихальну систему людини.

Вогнегасні порошки можна використовувати для різноманітнихспособів пожежогасіння всіх видів речовин. Основним компонентомпорошку ПСБ є бікарбонат натрію (NaHCO3), ПФ - діамоній фосфат.

Пісок використовується для гасіння невеликої кількості розлитихгорючих рідин.

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливіша рольвідводиться самим ефективним з них - вогнегасникам. Встановлено, що звикористанням вогнегасників успішно ліквідують загоряння протягом пер-ших 4 хвилин з моменту їх виникнення.

Вогнегасником називається переносне чи пересувне обладнання длягасіння осередків пожежі за рахунок випуску запасної вогнегасної речовини.

За способом транспортування вогнегасники поділяються на: пересувні(об' ємом корпуса 1-10 л; загальною вагою не більше 20 кг) та пересувні(об' ємом корпуса більше 20 л на спеціальних пристроях з колесами).

Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на водяні,повітряно-пінні, хімічно-пінні, вуглекислотні, газові, порошкові, аерозоль-ні(табл. 17).

На маркуванні корпусу кожного вогнегасника позначаються класи по-жеж для гасіння яких рекомендовано або не рекомендовано вогнегасник.

Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасниківздійснюється згідно з таблицями, що наведені в Правилах пожежної безпекив Україні, в залежності від їх вогнегасної здатності, зраничної захищувальноїплощі, классу пожеж, категорії приміщень за вибухопожежною та пожежноюбезпекою.

Громадські й адміністративно-побутові будинки на кожному поверсі

повинні мати не менше двох переносних вогнегасників, по одному вогнегас-

22нику на 20м площі підлоги в офісних приміщеннях з ПЕОМ та на 50м

площі підлоги архівів, бібліотек.

Приміщення, обладнані стаціонарними установками автоматичного по-жежогасіння, оснащуються вогнегасниками на 50% їхньої розрахункованоїкількості.

Необхідність оснащення автобусів, легкових і вантажних автомобіліввогнегасниками встановлюється Правилами дорожнього руху, Правиламипожежної безпеки в Україні, НАПБ Б.06.005-97.

Максимально допустима відстань від можливого осередку пожежі домісця розташування вогнегасника ( тумби, пожежні шафи) має бути :

20м.- для громадських будівель та споруд;

30м.- для приміщень категорій А,Б,В(горючі гази та рідини);

40м.- для приміщень категорій В і Г;

• 70м.- для приміщень категорій Д.

Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:інвентарні номери, пломби на пристроях ручного пуску, бірки та маркувальнінаписи на корпусі.

Персонал об' єктів зобов' язаний пройти необхідне навчання та набути на-вичок щодо застосування вогнегасників.

Водяні вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класу А(горіння твердих речовин).Іх забороняється використовувати для гасіння по-жеж інших класів.

Повітряно - пінні вогнегасники використовуються для гасіння пожежкласів А і В (горіння твердих і рідких речовин), за винятком лужних металів,речовин, що горять без доступу повітря і електроустановок під напругою.

Для використання вогнегасника його згідно інструкції потрібно привес-ти в дію і направити піногенератор в осередок пожежі.

Хімічно- пінні вогнегасники (0ХП-10; 0ХПВ-10) призначені для га-сіння легкозаймистих та горючих рідин. Для приведення вогнегасника вдію необхідно повернути важіль запірно-пускового пристрою на 180°,повернути вогнегасник вверх дном і направити струмені піни в осередокпожежі. Діючою речовиною тут є вуглекислий газ, який інтенсивно пе-реміщує рідину, утворюючи при цьому піну.

Вуглекислотні вогнегасники (ОУ-2 і ін.) застосовуються для гасіннялегкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих речовин та матеріа-лів, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000 В, а такожінших предметів. Діючою речовиною є вуглекислота. При випаровуван-ні 1 л Н2СО3 утворюється 509 л СО2.

Для приведення в дію вогнегасника його розтруб спрямовують навогонь і натискають на курок затвора чи відкривають вентиль, при цьо-му утворюється снігоподібна маса з температурою -70 °С. Категоричнозабороняється тримати голою рукою розтруб під час гасіння пожежі, атакож зберігати вогнегасники біля джерела тепла.

Хладонові (аерозольні) вогнегасники (ОАХ-3, ОА-3 і ін.) містять за-ряд галогеновуглеводнів (бромистий етил, хладон 114В2 та ін.), які привиході з вогнегасника створюють струмінь з мідрібнодисперсних крап-лин. Ці вогнегасники використовують при гасінні електроустановок піднапругою до 380 В, різноманітних горючих твердих і рідких речовин, завинятком лужних, лужноземельних металів та їх карбідів, а також речо-вин, що здатні горіти без доступу повітря.

Порошкові вогнегасники (ОПС-6, 0ПС-10 й ін.) є універсальними іхарактеризуються широким діапазоном застосування, у т.ч. для гасіннялужних, лужноземельних металів та їх карбідів. Для створення тиску вкорпусі порошкових вогнегасників використовують стиснутий газ, якправило, азот, вуглекислий газ чи повітря. У дію порошкові вогнегасни-ки приводяться проколюванням мембрани усередині корпуса, що знахо-диться між порошком і газом.

Комбіновані вогнегасники мають заряд двох і більше вогнегасних ре-човин.

Таблиця 17

Основні технічні характеристики деяких переносних вогнегасників

 

 

Тип

переносного вогнегасника

 

Показник

Ol-UUO

ОХП- 10

ОУ-2

ОУ-5

ОП-ІО(З)

2

0-

ілі

Е

О

1

0-

і

Е

О

Об'єм або маса заряду

10 л

10 л

2 кг

5 кг

10 кг

5 кг

2 кг

Маса вогнегасника, кг

15,5

14,0

7,0

13,5

17,2

9,5

3,7

Тривалість подання во-

 

 

 

 

 

 

 

гнегасної речовини (мі-

45+5

65+5

15

15

14+2

15+3

10+2

німум), сек.

 

 

 

 

 

 

 

Довжина струменя вог-негасної речовини

4,5

6,0

1,5

4,5

4,0

5,0

2,5

Діапазон температурексплуатації, °С

5-50

5-45

40-50

-40-50

-20-50

-50-50

-40-50

У зв'язку з введенням в дію з 01.01.1999 р. державного стандартуУкраїни ДСТУ 3675-98 Вогнегасники переносні. Загальні технічні ви-моги та методи випробовувань, вогнегасники хімічно-пінні ОХП - 10 таОХВП - 10 зняті з виробництва.

На марнуванні корпусу кожного вогнегасника позначаються класипожеж для гасіння яких вогнегасник не придатний.

Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників дляоснащення приміщень проводиться відповідно до Правил пожежноїбезпеки України з урахуванням їх вогнегасної спроможності, категоріїприміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також кла-су можливої пожежі.

З метою підтримки вогнегасників у робочому стані їх необхідноберегти від механічних ушкоджень, вчасно робити зовнішній огляд і за-правлення. Вогнегасники розміщуються в легкодоступних та помітнихмісцях, в яких виключається пряме попадання сонячних променів і без-посередній вплив опалювальних та нагрівальних приладів.