2.1.2. Права працівників при укладанні трудових договорівщодо охорони праці

У відповідності до ст..21 Кодексу законів про працю України між пра-цівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваже-ним ним органом чи фізичною особою укладається трудовий договір (угода),за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим догово-ром, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підпри-ємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особазобов' язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечуватиумови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавствомпро працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додер-жання письмової форми є обов'язковим при укладанні трудового договору знеповнолітнім, з фізичною особою, при укладанні контракту та в інших ви-падках, передбачених законодавством України.

Форма трудового договору між роботодавцем і фізичною особою і По-рядок його реєстрації затверджені наказом Міністерства праці і соціальноїполітики України від 27 червня 2001 року № 260.

Укладання трудового договору оформлюється наказом чи розпоряджен-ням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника нароботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпоря-дження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Умови трудового договору не повинні мати положень, які протирічятьзаконам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час оформлення трудового договору власник зобов'язаний проінфо-рмувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на йогоробочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які ще неусунено, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника непільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства іколективного договору (ст. 5 Закону України "Про охорону праці").

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновкомпротипоказана йому за станом здоров'я.

Усі працівники згідно із законом підлягають загально-обов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасноговипадку на виробництві та професійного захворювання.

Чинне законодавство гарантує права працівників на охорону праці підчас роботи на підприємстві. Умови праці на робочому місці, безпека тех-нологічних процесів, машин, механізмів та інших засобів виробництва,стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використову-ються працівниками, а також санітарно-побутові умови повинні відповіда-ти нормативним актам. Якщо з'ясується, що власник не створив належнихумов праці і вони становлять небезпеку для життя і здоров'я працівника,або власник вимагає від працівника виконання робіт, які не передбаченітрудовим договором, працівник має право відмовитися від дорученої ро-боти, повідомивши про це безпосереднього керівника або роботодавця.Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціаліс-тами з охорони праці, представниками профспілки, членом якої є праців-ник, а також страховим експертом з охорони праці.

За період простою з вищезазначених причин за працівником збері-гається середній заробіток.

У разі невиконання роботодавцем вимог законодавства про охоронупраці, порушення умов колективного договору з цих питань працівникмає право розірвати трудовий договір за власним бажанням. У такомувипадку, згідно зі ст. 6 Закону «Про охорону праці», працівникові ви-плачується вихідна допомога, розмір якої не може бути нижчим відтримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я, відповідно до медичного ви-сновку, потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен переве-сти його на відповідну роботу на термін, зазначений у медичному ви-сновку, у разі потреби встановити скорочений робочий день та органі-зувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відпо-відно до законодавства.

Якщо з будь-яких причин зупинено тимчасову експлуатацію під-приємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування, запрацівником зберігається місце роботи, а за період простою нарахову-ється середній заробіток.

2.1.3. Обов'язки роботодавця (керівника)щодо створеннябезпечних і нешкідливих умов праці та обов'язкипрацівника за трудовим договором

Згідно з чинним законодавством роботодавець зобов'язаний створитина робочому місці в кожному структурному підрозділі належні умовипраці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити до-тримання вимог законодавства щодо прав працівників з охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує належне утримання будівельі споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їхтехнічним станом, впровадження прогресивних технологій, досягненьнауки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимоггігієни праці, виробничої санітарії.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на ро-ботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічнимиумовами, роботодавець зобов' язаний видати безплатно за встановленими но-рмами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуальногозахисту, а також мийні та знешкоджуючі засоби (ст. 8 Закону). Працівники,які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії,стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бутизабезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, ком-плектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповід-но до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору,а уразі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника, замінити їхза свій рахунок.

Особлива увага має приділятися виявленню та усуненню причин,що можуть призвести до нещасних випадків, професійних захворювань,здійсненню профілактичних заходів з метою недопущення аварії на ви-робництві. Для цього проводяться лабораторні дослідження умов праці,аналізується технічний стан виробничого обладнання та устаткування,здійснюється атестація робочих місць на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, за підсумками якої роботодавець роз-робляє та впроваджує заходи усунення небезпечних і шкідливих дляздоров'я виробничих факторів.

Роботодавець через створену ним службу з охорони праці, комісіюз питань охорони праці здійснює контроль за додержанням працівника-ми вимог виробничої санітарії, гігієни праці, техніки безпеки, викорис-тання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робітзгідно з розробленими і затвердженими на підприємстві положеннями,інструкціями та іншими актами з охорони праці.

У свою чергу, працівники, виконуючи свої трудові обов'язки, по-винні дотримуватись трудової і технічної дисципліни, підвищувати про-дуктивність та якість праці.

Згідно із Законом України «Про охорону праці» працівник зо-бов'язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку іздоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи підчас перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охоронипраці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням таіншими засобами виробництва, користуватися засобами колективногота індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку медичніогляди;

виконувати зобов'язання з охорони праці, передбачені колектив-ним договором (угодою, трудовим договором), та правила внутрішньоготрудового розпорядку;

співпрацювати з роботодавцем у справах створення безпечних інешкідливих умов праці, особисто вживати заходи щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу життю працівника чи здо-ров'ю людей, які його оточують, і навколишньому природному середо-вищу, повідомляти про небезпеку своєму безпосередньому керівникуабо іншій посадовій особі;

працівник, який не виконує обов'язків щодо охорони праці тавимог нормативних актів, правил внутрішнього трудового розпорядку,несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.