3.2.2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату

Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомо-гою комплексу заходів і засобів колективного захисту, які включаютьбудівельно-планові, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні,технічні та інші. Для профілактики переохолоджень та дії високої тем-ператури використовують засоби індивідуального захисту. Норматив-ними документами, що регламентують параметри мікроклімату для ро-бочої зони виробничих приміщень, є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ12.1.005-88. В основу принципів нормування цих параметрів покладенодиференційну оцінку оптимальних та допустимих метеорологічнихумов у залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочихмісць.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це поєднання параметрівмікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людинузабезпечують зберігання нормального теплового стану організму без ак-тивації механізмів теплорегуляції. Вони забезпечують відчуття теплово-го комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатно-сті.

Допустимі мікрокліматичні умови - це поєднання параметрівмікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людинуможуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко мина-ють і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмівтерморегуляції в межах фізіологічної норми. При цьому не виникаєушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатисьдискомфорт, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови встановлюються у випадках,коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальних параметрівтемператури, вологості та швидкості руху повітря за технологічнихпричин або економічно обґрунтованої недоцільності.

Основними заходами і засобами нормалізації параметрів мікро-клімату на виробництві є

- будівництво приміщень і споруд згідно вимог державних будівель-них норм і правил. Забезпечення здорових і безпечних умов праціпочинається з доцільного вибору території для розміщення під-приємства і раціонального розташування на ній виробничих і до-поміжних будівель і споруд. Промисловий об'єкт розміщується нарівному, дещо підвищеному місці, з добрим продуванням вітрами.У приміщеннях згідно з санітарно-гігієнічних вимог монтуютьсясистеми вентиляції та опалення;

удосконалення технологічних процесів та устаткування. Темпе-ратура повітря виробничих приміщень до певної міри залежить відсамого технологічного процесу та інших джерел тепла. Виробничіприміщення, в яких загальна маса тепловиділення перевищує 20ккал на один кубічний метр за годину, відносяться до так званихгарячих цехів, а виробничі приміщення, в яких кількість виділено-го тепла не перевищує цю величину - до так званих холодних (но-рмальних) цехів. Впровадження в гарячих цехах нових технологійта устаткування, які не пов'язані з необхідністю проведення робітв умовах інтенсивного нагріву, дасть можливість зменшити виді-лення тепла у виробничі приміщення. Наприклад, заміна гарячогоспособу обробки металу на холодний тощо.

раціональний режим праці та відпочинку. Цей захід передбачаєскорочення тривалості робочої зміни, введення додаткових перерв,створення реабілітаційних кімнат або зон відпочинку в гарячихцехах (охолоджувальні альтанки);

застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів. Якізоляційні матеріали широко використовуються: азбест, мінераль-на вата, пінопласт та ін.

раціональна вентиляція, кондиціонування повітря та опаленняприміщень. Вони є найбільш поширеними способами нормалізаціїмікроклімату у виробничих приміщеннях. Широко використову-ються у гарячих цехах для запобігання перегрівання робітниківповітряне та водоповітряне душування, а для створення нормаль-них теплових умов у холодну пору року на постійних робочих мі-сцях у надто габаритних та полегшених промислових будівляхшироко застосовують променисте нагрівання. Для нагріванняприміщень у холодний період року використовують різні системиопалення: центральні та місцеві.

До систем центрального опалення належать: водяне, парове, пане-льне, повітряне та комбіноване.