7.1.6. Особливості проведення РіНР при ліквідаціїнаслідків великих виробничих аварій і катастроф

Великі виробничі аварії і катастрофи (далі — аварії)можуть призвести до загибелі людей і завдати відчутної шкодинародному господарству. Тому забезпечення безаварійної роботина підприємстві слід розглядати як важливу державну справу, щовимагає повсякденної уваги міністерств, відомств, керівників таінженерно-технічного персоналу ОГ. Аварії можуть відбутися набудь-яких промислових підприємствах і на транспорті, однакнайбільшу небезпеку становлять об'єкти, які виробляють чи за-стосовують у технології СДОР, вибухо- і пожежонебезпечні ма-теріали й продукти. Небезпечними об'єктами є також склади, ба-зи, залізничні станції і порти, де зберігаються чи знаходятьсязапаси цих матеріалів і продуктів.

Аварії можуть відбутися в результаті стихійних лих, допуще-них прорахунків у проектуванні, будівництві й устаткуванні під-приємств; введення в експлуатацію промислових об'єктів з вели-кими недоробками і відступами від проектів; прийняття в екс-плуатацію вентиляційних систем без випробування їх на ефекти-вність роботи; незабезпечення вибухо- і пожежонебезпечнихвиробництв необхідною промисловою вентиляцією і захистом відпилу; недоробок з техніки безпеки й охорони праці; незадовіль-ного оснащення контрольно-вимірювальною, захисною, блокую-чою апаратурою і недостатньої герметичності технологічногоустаткування. Вони можуть бути також наслідком порушеннятехнологічних процесів, несправності електропроводки і відсут-ності надійних систем пожежогасіння.

Кожна конкретна аварія викликається сукупністю ряду при-чин і несприятливих факторів. Аналіз показує, що аварії виника-ють, головним чином, у результаті слабкої навченості персоналу,допущеної недбалості, порушенні технологічного процесу виро-бництва і правил техніки безпеки. Вивчення причин аварій і все-бічна оцінка ступеня небезпеки дозволяють правильно визначитизаходи щодо їх попередження, передбачити необхідні заходи за-хисту людей і зниження збитків.

Основними заходами щодо ліквідації наслідків великих аварійє: оповіщення про небезпеку робітників та службовців, форму-вань ЦО і населення, що проживає поблизу об'єкта; комплекснарозвідка об'єкта, на якому відбулася аварія; порятунок людей з-під завалів, зі зруйнваних і пошкоджених будинків та споруд, на-дання медичної допомоги постраждалим і евакуація їх у лікува-льні установи; гасіння пожеж; локалізація аварій на комунально-енергетичних мережах, які перешкоджають веденню рятувальнихробіт; улаштування проїздів і проходів до місць аварій; обвалу-вання нестійких конструкцій, розбирання завалів, демонтаж збе-реженого устаткування, якому загрожує небезпека; організаціякомендантської служби.

Швидке проведення рятувальних робіт і оперативна ліквідаціянаслідків аварії вимагають значних сил і засобів, для цих цілейзалучаються спеціальні (об'єктові) і територіальні формуваннязагального призначення і служб.

При ліквідації наслідків виробничих аварій застосовуютьсяінженерна й інша спеціальна техніка: крани, бульдозери, екскава-тори, компресорні станції, самоскиди. Важкі тягачі з тросами длярозтягування і розведення великих залізобетонних конструкцій, ве-ртольоти великої вантажопідйомності і металорізальні установки.

Використовуються також засоби малої механізації: домкрати,лебідки, мотопилки, гасорізи, електронасоси й ін.

Рятувальні роботи в місцях аварії, як правило, проводяться вумовах загазованості, а при пожежах — задимленості і високихтемператур; щоб забезпечити безперервність роботи з наростаю-чим темпом, сили ЦО поділяють на зміни і виділяють резерви.

У залежності від характеру і масштабу аварії керівництво лік-відацією наслідків здійснює або керівник даного підприємства,який є одночасно і начальником ЦО, або голова спеціально ство-рюваної надзвичайної комісії. На кожну ділянку призначаєтьсякерівник з числа відповідальних посадових осіб об'єкта або кері-вників ЦО і фахівців служб ЦО. Він повинен поставити завданняформуванням, вказати терміни і способи їх виконання, визначитипорядок матеріального, технічного й інших видів забезпечення,організувати роботи, своєчасну зміну, відпочинок і харчуванняособового складу.

Рятувальні роботи і допомога потерпілим організовуються не-гайно після виникнення аварії. Також відразу вживаються заходидо локалізації і гасіння пожеж, без цього неможливе виконанняінших робіт. Ухваленню рішення на проведення РІНР передуєретельна розвідка. Основні її завдання — виявити обстановку, щосклалася, визначити характер руйнувань і обсяг невідкладних ро-біт, умови, у яких потрібно вести ці роботи. У ході розвідки ви-значаються місцезнаходження постраждалих людей, намічаютьсяспособи їх порятунку і шляхи евакуації. Розвідку організовує ке-рівник — начальник ЦО об'єкта (або голова надзвичайної комі-сії) за допомогою розвідувальних формувань і при обов'язковійучасті провідних спеціалістів.

До місця виробничої аварії першими повинні прибувати про-типожежні команди, підрозділи міліції, машини швидкої медич-ної допомоги.

Ліквідація наслідків аварії може здійснюватися одночасно навсьому об'єкті чи на окремих ділянках у тих випадках, коли ма-ється достатня кількість сил і засобів, роботи проводяться відразуна всій площі. Якщо сил недостатньо, роботи доводиться прово-дити послідовно. При цьому в першу чергу їх починають там, денеобхідно надати допомогу людям, і на ділянках, які становлятьнайбільшу небезпеку.

Перша медична і лікарська допомога надається постраждалим,які знаходяться в стані шоку, а також звільненим з-під невеликихзавалів і уламків. Витягування людей з-під великих завалів здійс-нюється з дотриманням заходів безпеки, їм надається невідклад-на медична допомога з наступною евакуацією в лікувальні уста-нови.

Будь-яке підприємство має свої особливості, які можуть бутиневідомі рятувальникам, але повинні бути враховані. Тому передпочатком робіт з кожним формуванням відповідними фахівцямипідприємств і служб ЦО проводиться інструктаж, на якому вка-зуються способи дій при виконанні поставленого завдання і пра-вила безпеки, дотримання яких обов'язково.

Ліквідація наслідків аварій і катастрофна об'єктах господарювання

Для організації робіт з ліквідації наслідків аварій і ка-тастроф на об'єкті господарювання створюється постійно діючанадзвичайна оперативна група під керівництвом головного інже-нера. У надзвичайних умовах вона працює під загальною коор-динацією районної (міської) надзвичайної комісії.

На надзвичайну оперативну групу покладені такі завдання:

приведення в готовність підлеглих сил і засобів і керівницт-во їх діями в надзвичайних умовах;

оцінка обстановки, масштабів події, наслідків аварій;

вживання екстрених заходів по захисту населення від нас-лідків аварій;

вживання екстрених заходів по захисту населення від нас-лідків аварій на закріпленій території.

Дії надзвичайної оперативної групи по керівництву РІНР ор-ганізовуються відповідно до плану ЦО ОГ на мирний час.

Лікеідація наслідків аварії проводиться в чотири етапи:

й          етап. Вживання екстрених заходів:

оповіщення і збір НОГ;

попередня оцінка обстановки;

вживання екстрених заходів по захисту робітників, службо-вців, населення;

надання допомоги потерпілим;

локалізація аварії та організація розвідки;

організація комендантської служби і підтримка громадсько-го порядку в районі аварії.

й          етап. Оперативне планування:

розвідка;

уточнення обстановки;

прогнозування обстановки;

розрахунок необхідних сил і засобів;

оцінка масштабів збитку;

вироблення рішення;

планування робіт з ліквідації наслідків аварії (катастрофи).

й          етап. РІНР. Рятувальні роботи:

розшук потерпілих;

витягування потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків;

евакуація (винесення, вивезення, виведення) людей із зониаварії (зони зараження).

надання першої медичної й інших видів допомоги постраж-далим.

Інші невідкладні роботи:

локалізація аварії;

гасіння пожеж;

зміцнення конструкції споруд, які загрожують обвалом, їхрозбирання;

відновлення енергетичних чи комунальних мереж, лінійзв'язку, споруд в інтересах рятувальних робіт;

проведення санітарної обробки людей, дегазації, дезактива-ції, дезінфекції техніки, споруд, території.

й          етап. Ліквідація наслідків.

Заходи щодо створення умов для забезпечення життєдіяльнос-ті населення в районі аварії (катастрофи), відновлення функціо-нування ОГ:

короткострокове відновлення для забезпечення експлуатаціїоб'єкта на короткий термін;

тимчасове відновлення для забезпечення роботи об'єкта набільш тривалий термін шляхом часткового відновлення пошко-джених споруд;

капітальне відновлення для забезпечення постійної експлу-атації об'єкта з реконструкцією (модернізацією) споруд.

7.1.7. Використання сил ЦОна хімічно небезпечному об'єкті (ХНО)при ліквідації вогнищ ураження,утворених витіканням великої кількості СДОР

Нині дедалі ширше застосування в народному госпо-дарстві знаходять СДОР; відповідно зростає імовірність хімічно-го зараження місцевості і ураження людей внаслідок аварії наХНО чи транспортних засобах, які перевозять хімічно небезпечніі СДОР. Понад сто типів СДОР застосовують у різних технологі-чних процесах; найчастіше використовуються аміак, хлор, сірчи-стий ангідрид, окис вуглецю, сірковуглець, трихлористий фос-фор, фтористий водень та ін. СДОР здійснюють вражаючу дію налюдей при потраплянні їхніх парів в атмосферу, при розливанніцих речовин на місцевості й різних поверхнях, з якими стикають-ся люди.

У випадку аварії або руйнування ємкостей зі СДОР вони в га-зо- або пароподібному стані перемішуються з повітрям і поши-рюються за напрямком приземного вітру, утворюючи на своємушляху зону хімічного зараження.

Важливою характеристикою вогнища, утвореного СДОР, єстійкість зараження, тобто час самодегазації СДОР, який і визна-чає тривалість існування вогнища ураження. На швидкість само-дегазації СДОР впливають випаровування, усмоктування речо-вини в ґрунт і здатність його до хімічного розкладання (гідролізу,окислювання і т.п.). Стійкість зараження залежить також від тем-ператури повітря в приземному шарі і температури ґрунту,швидкості вітру і вертикальної стійкості атмосфери. Чим вищатемпература повітря і ґрунту і більша швидкість вітру, тим шви-дше випаровуються розлиті СДОР. Прискорюють випаровуванняСДОР висхідні потоки повітря, які спостерігаються при конвек-ції. Отруйні речовини, що мають температуру кипіння приблизнодо + 20°C (окис вуглецю, хлор, аміак, сірчистий ангідрид), прирозливанні випаровуються швидко, пари їх у небезпечних конце-нтраціях можуть виявлятися на великих відстанях від місця ава-рії. Отруйні речовини, які мають температуру кипіння вище +20°С (сірковуглець, трихлористий фосфор), випаровуються пові-льно і до повного випаровування тривалий час знаходяться в міс-цях розливу; пари таких речовин у небезпечних концентраціяхпоширюються на невеликі відстані.

На стійкість зараження впливають також: наявність осадів(дощ сприяє проникненню СДОР у глиб ґрунту з потоками води,прискорює гідроліз), структура ґрунту, її вологість, наявність івид рослинного покриву. Так, на піщаних ґрунтах при незначнійрослинності стійкість зараження відносно невелика, на глинис-тих, покритих рослинністю, вона значно більша.

У населених пунктах стійкість зараження СДОР вища, ніж навідкритій місцевості, тому що вплив вітру, який прискорює випа-ровування, у цих умовах виявляється в меншій мірі.

3она зараження СДОР звичайно не має чітко виражених меж ізалежить від глибини поширення парів, площі розливу, кількостіречовини, що розлилася, а також від метеорологічних умов і ре-льєфу місцевості. Чим більша швидкість вітру, тим більша гли-бина поширення парів СДОР. Однак при швидкостях вітру понад6-7 м/с пари СДОР розсіюються. Зі збільшенням температури по-вітря прискорюється випаровування СДОР з ґрунту, збільшуєтьсяконцентрація їх парів над зараженою місцевістю.

Ступінь вертикальної стійкості атмосфери характеризує на-прямок вертикальних потоків повітря, що значною мірою впли-ває на глибину поширення парів СДОР і їх концентрацію. Як за-значалося вище, розрізняють три ступені вертикальної стійкостіатмосфери: інверсію, ізотермію і конвекцію. Інверсія перешко-джає розсіюванню повітря по висоті і створює найбільш сприят-ливі умови для збереження високих концентрацій парів СДОР,чим становить найбільшу небезпеку для ураження людей і тва-рин. Ізотермія забезпечує середні умови поширення парів СДОР.При конвекції висхідні потоки повітря розсіюють заражену хма-ру, що значно знижує можливості ураження людей і тварин і по-легшує проведення РІНР.

У населених пунктах і лісах можливий застій зараженого по-вітря. Глибина поширення парів СДОР у видолинках і ярах біль-ша, ніж на рівнині. Ширина зони зараження парами СДОР пристійкому вітрі приймається за 1/5 глибини, а при нестійкому мо-же становити до 4/5 глибини.

З метою завчасної підготовки до захисту від впливу СДОР наоб'єктах, де вони присутні, а також у містах і населених пунктах,де ці об'єкти розташовані, відповідні штаби і служби ЦО й адмі-ністрація підприємств розробляють і здійснюють заходи щодозахисту робітників, службовців і проживаючого поблизу об'єктівнаселення, спрямовані на запобігання утворення вогнищ хімічно-го ураження, максимальне ослаблення уражаючого впливу от-руйних парів на людей і швидку ліквідацію зон хімічного зара-ження, що утворилися.

Підготовку підприємства до захисту від СДОР у випадку ви-робничої аварії здійснюють на основі спеціально розробленогоплану, в якому відбиті необхідні організаційні й інженерно-технічні заходи; схеми оповіщення працюючої зміни і прожива-ючого поблизу об'єкта населення про небезпеку ураження СДОР;характеристики СДОР і цехів (складів), у яких вони знаходяться,схеми можливої обстановки на об'єкті у випадку аварії чи руйну-вання ємкостей зі СДОР; розрахунки сил і засобів ЦО об'єкта, якізалучаються для ліквідації вогнищ зараження СДОР; варіанти дійформувань ЦО при ліквідації вогнищ зараження.

Організаційні заходи передбачають організацію і підтримку впостійній готовності системи оповіщення про хімічну небезпеку,порядок доведення до робітників, службовців і населення встано-влених сигналів; узгодження зі штабом ЦО міста (району) питаньвикористання в разі потреби формувань інших об'єктів і міськихзасобів оповіщення; порядок представлення повідомлень про ви-никнення вогнищ зараження; навчання особового складу форму-вань ЦО ОГ виконанню конкретних робіт з ліквідації вогнищ за-раження, утворених СДОР на об'єкті; нагромадження длязабезпечення всіх робітників та службовців об'єкта, збереження іпідтримка в готовності 3І3 (промислових протигазів певних ма-рок, цивільних та ізолюючих протигазів, засобів захисту шкіри);пошук засобів, придатних для дегазації (нейтралізації) СДОР;підготовку необхідного устаткування для готування розчинів, щодегазують, і подачі їх до місць можливих аварій; пристосуваннятехніки для проведення дегазаційних робіт.

До основних заходів інженерно-технічного характеру від-носяться такі: обладнання ємкостей, комунікацій і виробничихустановок зі СДОР автоматичними і ручними пристроями, якізапобігають витіканню СДОР у випадку аварії; можливе під-силення конструкцій ємкостей і комунікацій зі СДОР чи улаш-тування навколо них огороджень для захисту від пошкодженьпри аварії; будівництво під сховищами підземних резервуарів зводою чи іншими компонентами для розчинення СДОР при їїаварійному витіканні; обладнання чаш, пасток, спрямованихстоків для приймання СДОР; розосередження запасів СДОР;будівництво для них заглиблених чи напівзаглиблених сховищ;обладнання робочих приміщень засобами аварійної сигналі-зації.

В плані дій о.с. формувань викладаються основні заходи щодоліквідації наслідків аварії на кожній виробничій ділянці, де при-сутні СДОР, із вказанням відповідальних виконавців з керівногоскладу ОГ, залучених сил і засобів, їх завдань і часу, що відво-диться на виконання робіт.

Крім того, у цьому плані передбачаються:

оповіщення о. с. формування про негайний збір;

проведення розвідки вогнища зараження і позначення йогомеж;

оточення вогнища зараження;

проведення безперервного метеорологічного спостереженняі порядок інформації про напрямок руху парів СДОР (хмари за-раженого повітря);

укриття в захисних спорудженнях чи виведення за межі вог-нища робітників, службовців і населення;

проведення рятувальних робіт і надання медичної допомогипотерпілим;

проведення невідкладних аварійних робіт з ліквідації (лока-лізації ) аварії;

проведення робіт з дегазації СДОР у місцях її виділення ватмосферу і на шляхах поширення парів;

дегазація території, споруд і устаткування;

спеціальна санітарна обробка людей.

Ліквідація вогнищ зараження, утворених СДОР у результатівиробничої аварії, організовується і проводиться на основі рі-шень начальника ЦО об'єкта, на якому відбулася аварія, чи голо-ви створюваної надзвичайної комісії.

Рятувальні роботи організовуються після проведення розвідкиі прийняття начальником ЦО остаточного рішення.

У зоні зараження намічаються ділянки й об'єкти, на які вво-дяться рятувальні і медичні формування. Роботи проводяться іздотриманням запобіжних заходів, використовуються індивідуа-льні засоби захисту, передбачається страхування особового скла-ду, який виконує роботи.

Уражені після надання їм допомоги доставляються на незара-жену територію, а при необхідності — у лікувальні установи. На-селення, яке опинилося в зоні зараження, евакуюється за її межі.На виході із зон зараження організовуються санітарна обробканаселення і о. с. формувань та дегазація транспорту й майна. Ціроботи проводяться на пунктах спеціальної обробки, що розгор-таються, стаціонарних обмивальних пунктах і станціях знезара-жування транспорту. Заражений одяг збирається для подальшоїдегазації чи знищення.

Найбільш складні аварійні роботи в газонебезпечних місцях,де потрібне обов'язкове використання ізолюючих протигазів, по-винен виконувати о. с. штатної газорятувальної служби.

Обслуговуючий персонал, уживши необхідні заходи захисту,відповідно до діючих на об'єкті інструкцій виконує заходи,спрямовані на ліквідацію чи локалізацію аварії. В міру прибуттядо цих робіт беруться підрозділи рятувальних служб, спеціалізо-вані невоєнізовані формування і зведені загони (команди) проти-радіаційного і протихімічного захисту, створювані на ОГ, якімають СДОР. Крім того, у залежності від масштабів аварії до лі-квідації її наслідків можуть залучатися зведені загони загальногопризначення; при необхідності на допомогу їм надаються форму-вання служб ЦО (спеціалізовані формування): протипожежні,охорони громадського порядку й ін. У деяких випадках можутьбути задіяні ще й територіальні зведені загони спеціального захи-сту, які розгортаються на базі військових частин ЦО.

Порядок дій сил ЦО при локалізації вогнищ хімічного зара-ження в кожному конкретному випадку залежить від виду отруй-ної речовини, характеру ушкоджень, технологічної схеми вироб-ництва й інших умов.

Командири формувань, з'ясувавши поставлені завдання, вво-дять підлеглі їм сили на призначені ділянки і на місці визначаютьнайбільш доцільні прийоми і способи виконання робіт, уточню-ють порядок використання машин та інших засобів механізації,підтримують установлений режим, стежать за дотриманням захо-дів безпеки.

Після локалізації місця аварії (розливу СДОР) сили ЦО при-ступають до знезаражування вогнищ зараження. У першу чергудегазують під'їзні колії і внутрішньозаводські дороги, потім зне-заражують ділянки місцевості й об'єкти, що можуть бути джере-лами зараження. Дегазація здійснюється шляхом поливання дега-зуючими розчинами за допомогою пожежних машин,автоцистерн, мотопомп та інших пристроїв, пристосованих длярозливання рідин. Щоб зменшити глибину поширення заражено-го повітря, ставляться водні вертикальні завіси, які частково роз-сіюють хмари парів СДОР, частково нейтралізуючі її.

Повернення населення в зону зараження допускається, якщопроведені аналізи повітря, ґрунту і різних поверхонь показали за-раженість, нижчу гранично припустимої концентрації.

Харчова сировина, продукти харчування, фураж, які побувалив зоні зараження, також піддаються перевірці, після чого прийма-ється рішення про їх дегазацію, утилізацію чи знищення. На за-раженість (з висновком про подальше використання) перевіря-ються запаси води і джерела водопостачання.

При виникненні аварії на транспорті з викидом (виливанням)СДОР негайно оповіщаються начальники ЦО району, міста й об-ласті, на території яких відбулася аварія. 3а розпорядженням від-повідного начальника ЦО чи голови надзвичайної комісії приво-дяться в готовність органи управління, формування розвідки,медичної служби, охорони громадського порядку й ін.

Організовуються оточення місця аварії, розвідка, РІНР. У пе-ріод ведення робіт особлива увага приділяється хімічному забез-печенню, розвідці, використанню засобів захисту, дотриманнютермінів перебування в цих засобах, режимам поведінки, санітар-ній обробці людей і дегазації майна, транспорту, споруд, тери-торії.