7.3. Облік витрат на підприємствах житлово-комунального господарства

магниевый скраб beletage

Правильне визначення витрат на виробництво і собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) має вирішальне значення для обчислення кінцевого фінансового результату та ефективності діяльності підприємства любої галузі, у т. ч. ЖКГ.

На підприємствах, які надають житлово-комунальні послу- ги, мають місце специфічні проблеми обліку витрат — необхідність визначення не лише виробничої, а й повної собівартості послуг, що обумовлено державним регулюванням тарифів, взаєморозра- хунками між підприємствами ЖКГ і т. ін.

Витрати підприємств ЖКГ, як і інших галузей, обліковують окремо за видами діяльності: операційні, фінансові, інвестиційні та інші звичайні витрати, витрати на сплату податку на прибу- ток, надзвичайні витрати. Частка неопераційних витрат досить незначна: вона становить менше 1% від загальної суми витрат у підгалузях, діяльність яких пов'язана з наданням житлово-кому- нальних послуг — експлуатація житла, тепло- та водопостачання і водовідведення, до деякої міри санітарна очистка міст та об- слуговування ліфтів. Операційні витрати групують, як і у інших галузях, за елементами і статтями, але склад кожного елемента та співвідношення статей витрат відрізняються.

Так, у структурі витрат у підгалузях водопостачання та теп- лоенергетики переважають матеріальні витрати, але це пов'яза- но лише з великою часткою витрат на електроенергію, паливо й інші енергоносії: вони становлять до 70% усіх матеріальних вит- рат у підгалузі водопостачання і до 90% — у підгалузі теплозабез- печення. Серед інших матеріальних витрат у підгалузі водопос- тачання досить висока частка витрат на куповану воду — до 20%, тоді як витрати власне на матеріали становлять лише близько 3% усіх матеріальних витрат.

На підприємствах з обслуговування житла частка витрат на матеріали не дуже суттєва — менше чверті всіх витрат, з них вит- рати на електроенергію для обслуговування ліфтів, опалення й освітлення місць загального користування становлять 25—30%, а витрати на матеріали для ремонту житлового фонду — до 15%.

Житлово-комунальне господарство займає третє місце за рівнем споживання енергоносіїв (після металургійної та хімічної промисловості). Особливо це стосується підгалузей тепло- та во- допостачання. При цьому витрати енергоресурсів під час вироб- ництва і надання житлово-комунальних послуг у 2-3 рази вищі, ніж у країнах Європейського Союзу, що обумовлено зношеністю та аварійним станом основних засобів галузі, застарілими техно- логіями й матеріалами.

У ЖКГ на багатьох підприємствах не обліковують окремо витрати на збут, а у житлових організаціях здебільшого не об- ліковують окремо загальновиробничі витрати.

Витрати підприємств ЖКГ відшкодовують населення та інші підприємства (споживачі комунальних послуг) у складі затверд- жених тарифів. При цьому підприємства ЖКГ, які надають кому- нальні послуги, отримують оплату безпосередньо за ці послуги, а житлові організації — квартирну плату (плату за утримання бу- динків), за рахунок якої відшкодовуються не тільки їх витрати (на прибирання місць загального користування та прибудинкової те- риторії, поточний ремонт, заміну електроламп, придбання інвен- таря тощо), а й витрати сторонніх організацій — за вивіз сміття, обслуговування ліфтів, пожежну безпеку, дезінсекцію, дератиза- цію тощо. Склад витрат житлових організацій, що включаються до квартирної плати, визначається «Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових тери- торій», затвердженим постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 560. Усі ці витрати можна згрупувати за такими напрямами:

прибирання сходових клітин, прибудинкової території, підвалів тощо;

ремонт конструктивних елементів і технічних пристроїв будинків, обладнання дитячих та інших майданчиків;

послуги, що надаються нежитловими організаціями (тех- нічне обслуговування ліфтів, систем протипожежної автомати- ки, вивезення відходів, дератизація тощо);

інші послуги: обслуговування внутрішньобудинкових си- стем, підготовка житлових будинків до експлуатації в осінньо- зимовий період тощо.

Крім того, за рахунок квартирної плати відшкодовуються: амортизація обладнання, витрати на банківське розрахунково- касове обслуговоування та ін.

Заборгованість перед комунальними підприємствами, оп- лата послуг яких здійснюється у складі квартирної плати, у жит- лових організаціях відображають такими проведеннями:

нараховано заборгованість підприємствам із санітарної очистки (за касовим методом обліку ПДВ):

Д-т рах. 23, 644 — К-т субрах. 631;

погашено нараховану заборгованість:

а)         Д-т субрах. 631 — К-т субрах. 311;

б)         Д-т субрах. 641 — К-т субрах. 644.

Тарифи на житлово-комунальні послуги регульовані, тому при їх визначенні треба передбачати відшкодування не лише прямих, а й усіх інших операційних витрат, тобто повної со- бівартості послуг. При цьому адміністративні витрати розподіля- ють на кожен об'єкт калькулювання аналогічно загальновироб- ничим, а витрати на збут прямо відносять на відповідні види послуг або розподіляють залежно від питомої ваги, обсягу або виробничої собівартості продукції.

Калькулювання собівартості одиниці послуг (робіт) на підприємствах ЖКГ здійснюють з урахуванням специфіки підга- лузей відповідно до «Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприєм- ствах і в організаціях житлово-комунального господарства», зат- верджених наказом Держбуду України від 06.03.2002 р. № 47. Специфічними статтями витрат і калькуляційними одиницями у підгалузях ЖКГ є такі.

Теплове господарство: специфічні статті витрат — утриман- ня територій санітарних зон, використання води на технологічні цілі (заповнення теплових мереж, промивка фільтрів тощо), вит- рати на енергоносії, ремонт, промивку, налагодження котлоаг- регатів, теплових мереж, обстеження технічного стану теплових мереж, обладнання приладів обліку теплової енергії тощо; каль- куляційна одиниця — 1 гкал тепла.

Водопровідно-каналізаційне господарство: витрати групують за видами послуг (водопостачання та водовідведення) і стадіями технологічного процесу (підйом води, її очищення, доставка спо- живачам, водовідведення, очищення стоків); специфічні статті витрат — витрати на воду для власних потреб, на утримання те- риторій санітарних зон, аварійно-відновлювальні роботи (за ви- нятком аварій, що належать до надзвичайних ситуацій); кальку- ляційні одиниці — 1 м3 води, 1 м3 стічних вод.

Санітарна очистка міст: специфічні статті витрат — витрати на вивіз сміття, його захоронення, знищення; калькуляційна оди- ниця — 1 м3 сміття.

Житлове господарство: калькуляційна одиниця — 1 м2 за- гальної площі житлових будинків. У житлових організаціях каль- куляцію 1 м2 складають зазвичай тільки щодо приміщень, які надають в оренду. Водночас у житлових організаціях нормується більшість робіт і складаються калькуляції, наприклад, вартості обслуговування внутрішньобудинкових мереж слюсарем-сантех- ніком певного розряду на нормативну кількість квартир, вар- тості обслуговування нормативної площі двірником, прибираль- ницею тощо. Багато проблем при визначенні витрат пов'язано із втратами води і тепла в мережах, недосконалістю приладів об- ліку води і тепла, наявністю в одному будинку квартир, у яких встановлено та не встановлено прилади обліку і т. ін. Певні про- блеми виникають з переведенням витрат на підігрів 1 м3 води у витрати на одну гігакалорію тепла тощо.

Кореспонденція рахунків з обліку витрат підприємств ЖКГ аналогічна обліку витрат в інших підприємствах виробничої сфе- ри, тому тут не розглядається.