РОЗДІЛ 11.ОБЛІК ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Мета вивчення розділу: сформувати в студентів знання та практичні навичкищодо обліку довгострокових зобов'язань.

Після вивчення розділу студенти повинні знати:

класифікацію довгострокових зобов'язань за певними ознаками;

порядок оцінювання довгострокових зобов'язань на дату балансу;

характеристику рахунків, на яких ведеться бухгалтерський облік довгостроко-вих зобов'язань;

схеми бухгалтерських проведень з обліку операцій виникнення та погашеннядовгострокових зобов'язань;

порядок відображення інформації про довгострокові зобов'язання в обліковихреєстрах та фінансовій звітності;

порядок проведення інвентаризації довгострокових зобов'язань.

Студенти повинні вміти:

класифікувати зобов'язання;

складати первинні документи з обліку довгострокових зобов'язань;

відображати виникнення довгострокових зобов'язань на рахунках бухгалтер-ського обліку;

відображати довгострокові зобов'язання в облікових реєстрах та фінансовійзвітності.

Основні терміни

Вексель — це борговий цінний папір, який підтверджує безумовне зобов'язаннявекселедавця сплатити в зазначений термін певну суму грошей власникові векселя.

Дисконт за облігацією — це сума перевищення номінальної вартості над ціною, заякою облігація випускається на фінансовий ринок.

Довгострокові зобов'язання — це різні види зобов'язань підприємства, на які нара-ховуються відсотки і строк погашення яких настане більше ніж через рік після звітноїдати або пізніше, ніж закінчиться виробничий цикл, якщо його тривалість перевищує12 місяців.

Доходи майбутніх періодів — це надходження грошових коштів та інших активів,що одержані в звітному періоді, але належать до майбутніх періодів.

Забезпечення — зобов'язання з невизначеною сумою або часом погашення на датубалансу.

Зобов'язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулихподій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресур-сів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Індосамент векселя — це безумовний наказ платникові сплатити за векселем тійособі, якій вексель передається.

Кредит — економічні відносини, що виникають між кредитором і постачальни-ком з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовахповернення в певний строк з оплатою відсотка.

Облігація — це борговий цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштіві підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінногопапера в передбачений у ній термін з виплатою фіксованого відсотка, розмір якого незалежить від результатів діяльності її емітента.

Премія за облігацією — це сума перевищення ціни, за якою облігація випускаєтьсяна фінансовий ринок, над її номінальною вартістю.

11.1. Поняття, класифікація та оцінюваннядовгострокових зобов'язань

Досить часто у підприємств не вистачає власного капіталу для фінансуваннясвоєї господарської діяльності. Тому поряд з власними ресурсами підприємствавикористовують позикові ресурси, за якими у них виникають зобов'язання щодопогашення через певний термін у майбутньому. У підприємств можуть виникнутизобов'язання внаслідок отримання банківських кредитів, випуску боргових цін-них паперів або придбання товарів і послуг з відстроченням платежу. Суб'єктамибудь-якого зобов'язання виступають дві особи: кредитор (особа, яка надає пози-ку) і боржник (особа, яка бере на себе обов'язок сплатити позику). Матеріальноюосновою виникнення зобов'язання є договір, тобто письмова угода між кредито-ром та боржником на виникнення, зміну або припинення їхніх взаємних прав іобов'язків.

Для правильної організації бухгалтерського обліку зобов'язань важливим є ви-значення моменту виникнення зобов'язання, оскільки юридичні та економічні аспек-ти цього питання не збігаються. Так, у момент підписання договору на одержаннякредиту між підприємством і банком виникає юридичне зобов'язання, суть якого по-лягає в тому, що воно підлягає виконанню в майбутньому. В бухгалтерському облікупідприємства зобов'язання знаходить своє відображення лише тоді, коли на його по-точний рахунок банк зарахує грошові кошти.

Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зобов'язання — цезаборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якоїв майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що вті-люють у собі економічні вигоди.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації прозобов'язання та розкриття її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 «Зобо-в'язання». Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами,організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, крімбюджетних установ.

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов'язання», зобов'язання визнається і відображується вбухгалтерському обліку за умови, якщо:

оцінка зобов'язання може бути достовірно визначена;

існує ймовірність зменшення економічних вигод в майбутньому внаслідок по-гашення зобов'язань.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, тойого сума включається до складу доходів звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання класифікуються на:

довгострокові — це зобов'язання, строк погашення яких з дати балансу більшеодного календарного року (операційного циклу);

поточні — це зобов'язання, строк погашення яких з дати балансу менший ніжодин календарний рік (операційний рік);

забезпечення — це зобов'язання з невизначеною сумою або часом погашенняна дату балансу;

непередбачені зобов'язання — це зобов'язання, які можуть виникнути внаслі-док минулих подій та існування яких буде підтверджене лише тоді, коли здій-сниться або не здійсниться одна чи більше невизначених майбутніх подій, надякими підприємство не має повного контролю; або теперішні зобов'язання, яківиникають внаслідок минулих подій, але не визнаються, оскільки малоймовір-но, що для врегулювання зобов'язань потрібно буде використати ресурси, яківтілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язань не можнадостовірно визначити;

доходи майбутніх періодів — це доходи , одержані в пото