15.1. Економічна сутність та класифікація витрат

магниевый скраб beletage

В економічній теорії існують різні точки зору щодо сутності витрат, що поясню-ється різними підходами в поглядах на природу економічного буття. Базовими під-ходами до визначення вартості матеріальних благ в економічній теорії є витратний імаржиналістський.

Витратний підхід у теорії вартості реалізовували в своїх працях Д. Рікардо,К. Маркс, Ф. Енгельс та ін. Витратами, за К. Марксом, є сума витрат минулої (уре-чевленої в засобах виробництва) праці і безпосередньо живої праці, що витрачена навиробництво товару. Це дійсні витрати виробництва (c + v + m). На відміну від дій-сних витрат виробництва як витрат минулої і безпосередньо живої праці, К. Марксвизначає їхнє друге значення як капіталістичних витрат на виробництво (с + v). Тре-тє значення витрат виробництва, за К. Марксом, — це витрати виробництва у зна-ченні ціни виробництва (с + v + p). Ціна виробництва — це ціна, яка необхідна длятого, щоб в умовах капіталізму товар потрапляв на ринок. Таким чином, виведенаК. Марксом категорія капіталістичних витрат виробництва, що не включає ніякихелементів доданої вартості, і категорія індивідуальних витрат виробництва капіталу,що функціонує (с + v + частина m), характеризують два різні аспекти простого від-творення. Перша з цих категорій характеризує процес простого відтворення на ви-щому рівні абстракції, а друга — процес простого відтворення в умовах господарськоїпрактики на мікрорівні, коли йдеться про взаємовідносини капіталістів.

Маржиналістський підхід у теорії вартості, в основу якого покладено принципкорисності товарів і послуг, розглядали А. Маршалл, В. Паретто та інші економісти.На перше місце в аналізі виробництва А. Маршалл поставив попит, тобто потребилюдини. Такий підхід передбачає, що місце та роль витрат розглядається в приклад-ному аспекті як складовий елемент ціни, що формується під дією сил попиту і пропо-зиції, тобто під дією сукупності факторів у системі функціонування ринку.

Досі в економічній літературі немає єдиної точки зору щодо правомірності вжи-вання в тих чи інших господарських операціях термінів «затрати» та «витрати». Убухгалтерському обліку поширена диференційована інтерпретація цих понять, і та-ким чином, досягається достовірне формування фінансового результату. Термін «за-трати» вживається, коли йдеться про виробництво, а термін «витрати» застосовують,коли мають на увазі витрати діяльності.

Обґрунтований облік витрат дає змогу керувати діяльністю підприємства, досяга-ти мінімізації витрат і максимізації прибутку. Надзвичайно важливим є впроваджен-ня на підприємстві таких методів обліку витрат, завдяки яким можна контролюватирух продукції, збереженість та раціональне використання матеріальних цінностей імайна.

У відповідності з п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», витратами звітного періоду визна-ються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, які призводять до змен-шення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідокйого вилучення чи розподілу між власниками), за умови, що ці витрати можуть бутидостовірно оцінені. Витрати визнаються витратами відповідного періоду одночасноз визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Такий підхід відповідаєпринципам Міжнародних стандартів фінансової звітності та принципу нарахуванняі відповідності доходів і витрат, що застосовується в національних стандартах облікуі звітності.

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікаціявитрат потрібна для визначення вартості продукції та для ціноутворення. Великогозначення набуває науково обґрунтована класифікація витрат для забезпечення про-цесу управління ними.

Витрати класифікуються за такими ознаками:

за економічними елементами;

за статтями калькуляції;

за видами діяльності;

за календарним періодом;

за доцільністю;

за способом віднесення на собівартість;

за єдністю складу;

за відношенням до обсягів виробництва;

за відношенням до виробничого процесу.

За економічними елементами витрати класифікуються на:

матеріальні витрати (сировина та основні матеріали, купівельні напівфабри-кати та комплектуючі вироби, паливо, енергія, запасні частини, тара й тарніматеріали, допоміжні матеріали тощо);

витрати на оплату праці (заробітна плата за окладами і тарифами, оплата від-пусток та іншого невідпрацьованого часу, премії інші витрати на оплату праці);

відрахування на соціальні заходи (відрахування на пенсійне забезпечення, від-рахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадокбезробіття, відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страху-вання від нещасних випадків на виробництві, відрахування на загальнообов'яз-кове державне соціальне страхування від тимчасової втрати працездатності);

витрати на амортизацію (суми нарахованої амортизації необоротних активів);

інші операційні витрати (витрати на відрядження, витрати на оплату послугкомерційних банків, послуг зв'язку, витрати на охорону праці тощо).

Принципи класифікації витрат за статтями калькуляції підприємства формуютьсамостійно і самостійно визначають самі статті калькуляції залежно від галузевихособливостей, особливостей виробничого процесу тощо.

Витрати класифікуються:

за видами діяльності на:

витрати звичайної діяльності (операційної, фінансової, іншої звичайної);

витрати надзвичайної діяльності;

за календарним періодом на:

поточні (пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду);

одноразові (пов'язані з підготовкою виробництва).

за доцільністю на:

продуктивні (доцільні для окремого виробництва, виправдані);

непродуктивні (брак продукції, оплата понадурочних робіт, втрати від просто-їв тощо);

за способом віднесення на собівартість на:

прямі (витрати, які безпосередньо включаються до собівартості конкретноговиду продукції на підставі первинних документів);

непрямі (витрати, які потребують розподілу між видами продукції пропорцій-но вибраній базі, тому що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкрет-ного виду продукції економічно доцільним шляхом);

за єдністю складу на:

одноелементні (економічно однорідні витрати, наприклад, паливо, енергія, ма-теріали, заробітна плата);

комплексні (складаються з декількох економічних елементів, наприклад, за-гальновиробничі витрати);

за відношенням до обсягів виробництва на:

умовно-постійні (змінюються пропорційно зміні обсягів виробництва);

умовно-змінні (не змінюються або майже не змінюються пропорційно змініобсягів виробництва);

за відношенням до виробничого процесу на:

основні (безпосередньо пов'язані з виробничим процесом виготовлення про-дукції (надання послуг, виконання робіт);

накладні ( витрати, що пов'язані з управлінням виробництвом).