2.1. Економічний зміст і характеристика необоротнихматеріальних активів

Необоротні матеріальні активи і насамперед основні засоби є матеріальною осно-вою (базою) будь-якої підприємницької діяльності. Без основних засобів (власнихабо орендованих) не може відбуватися жодного господарського процесу.

В економічній теорії під основними засобами розуміють засоби праці, які вико-ристовуються (експлуатуються) впродовж тривалого часу, при цьому зберігаючисвою первісну фізичну форму, і переносять свою вартість на вироблений продуктчастинами, протягом декількох виробничих циклів внаслідок фізичного та мораль-ного зносу. Засоби праці — це те, за допомогою чого працівник діє на предмет праціз метою одержання результату. В бухгалтерському обліку засоби праці виділенні вокремий об'єкт обліку, який одержав назву «основні засоби підприємства».

Основні засоби — це грошові кошти, інвестовані в основні фонди виробничого іневиробничого призначення. В момент придбання основних фондів і прийняття їх набаланс підприємства величина основних засобів збігається з вартістю основних фон-дів. У подальшому, під час використання основних фондів у виробничому процесі,їхня вартість роздвоюється: одна її частина дорівнює зносу, переноситься на готовупродукцію, а друга відображає залишкову вартість діючих основних фондів. При цьо-му в бухгалтерському обліку використовується термін «основні засоби», а для цілейоподаткування — термін «основні фонди».

Економічна сутність основних засобів визначається в Положенні бухгалтерсько-го обліку 7 «Основні засоби» (далі — П(С)БО 7). Сутність основних фондів визна-чається в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Законпро оподаткування прибутку).

П(С)БО 7 визначає основні засоби як матеріальні активи, які підприємство утри-мує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і наданняпослуг, надання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей та які, як очі-кується, використовуватимуться протягом більше ніж одного року (або операційногоциклу, якщо він довший за рік).

Згідно зі ст. 8 Закону про оподаткування прибутку, основні фонди — це матері-альні цінності вартістю більше ніж 1000 грн за одиницю, які використовуються в гос-подарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 кален-дарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартістьяких поступово зменшується у зв'язку з матеріальним і фізичним зносом.

Для визначення об'єкта основних засобів П(С)БО 7 не передбачає використанняцінового критерію. Практично єдиним об'єднуючим критерієм між вітчизняними за-конодавством і П(С)БО є термін використання — більше одного року.

Таким чином, для віднесення матеріального об'єкта до основних засобів і осно-вних фондів він повинен відповідати таким критеріям:

бути активом;

використовуватися для строго визначених цілей;

мати термін використання (експлуатації) більше ніж 365 днів.

Вартісний фактор при віднесенні цінностей до основних засобів не беруться доуваги. Згідно з П(С)БО 7, право встановлення вартісного критерію для розмежуван-ня об'єктів між основними засобами й іншими необоротними матеріальними актива-ми надається підприємствам. І дуже важливо, щоб цей момент одержав відображенняв обліковій політиці підприємства.

Як і будь-який актив, основні засоби відображаються в балансі підприємства,якщо додержуються дві умови:

існує ймовірність одержання економічних вигод від його використання;

оцінка основного засобу може бути достовірно визначена.

Відносно ймовірності одержання економічних вигод підприємство має визна-чити цілі використання основного засобу. Виходячи з визначення основних засобів,такими цілями є:

використання основного засобу в процесі постачання товарів, виконання робіті надання послуг;

використання основного засобу для надання в оренду іншим особам;

використання основного засобу для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;

Можливі чотири шляхи отримання вигод на підприємстві:

використання окремо або разом з іншими активами у виробництві продукції,товарів, наданні послуг, які призначені для реалізації підприємством;

продаж, обмін на інші активи, у тому числі за грошові кошти;

використання для погашення кредиторської заборгованості;

розподіл між власниками підприємства.

У зарубіжній обліковій практиці поняття «необоротні активи» позначається різ-ними термінами: постійні активи, споруди та обладнання, матеріальні постійні ак-тиви тощо. Так, у Швейцарії необоротні активи в активі балансу об'єднанні в однугрупу — основні засоби; в Росії — позаоборотні активи, які включають нематеріальніактиви, основні засоби та доходні вкладення в матеріальні цінності; в Німеччині —основний капітал та фінансові активи; в Естонії — основне майно (довгострокові фі-нансові інвестиції, матеріальне основне і нематеріальне майно); в Єгипті — основний(основні засоби), моральний (нематеріальні активи) та ресурсний капітал (природнібагатства). В країнах англо-американської системи обліку — це довгострокові акти-ви, що об'єднують основні засоби або власність, будівлі та обладнання, нематеріальніактиви, витрати майбутніх періодів, інвестиції і фонди та інші непоточні (позаобо-ротні) активи.

У США окремим розділом в активі балансу відображаються довгострокові ак-тиви, до яких належать основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції, фонди таінші активи. Наприклад, відповідно до загальних положень бухгалтерського обліку

США, у балансовому звіті в частині основних засобів необхідно відображати такі по-казники:

баланси основних видів активів, які підлягають амортизації, залежно від їх-нього характеру або призначення;

накопичену амортизацію за основними видами активів або в сукупності;

опис методів нарахування амортизації.

У Великобританії та Австралії всі необоротні активи в балансі представлені врозділі основного капіталу, який складається з нематеріальних, матеріальних акти-вів та інвестицій.

У Польщі необоротні активи в балансі підприємства представлені у вигляді поза-оборотних активів, які поділяються на матеріальні і нематеріальні. До матеріальнихналежать споруди, будівлі, механізми і обладнання, транспортні засоби, худоба тощо.Очікуваний термін їхнього корисного використання повинен бути більший одногороку. Ці активи використовує саме підприємство або, на договірних засадах, — іншепідприємство (поточна оренда тощо). До цієї групи також належить майно, яке не євласністю підприємства (фінансова оренда), але за яким, відповідно до податковогозаконодавства, орендар зобов'язаний нараховувати знос.

У зв'язку з тим, що у Франції існує п'ять основних типів балансу, які використо-вуються в системі економічного аналізу різного роду діяльності, назва групи необо-ротних активів, а відповідно і їхній склад, дуже змінюються.

Так, при побудові ліквідного (майнового радикального) балансу всі активи поді-ляються на нематеріальні та матеріальні, виходячи з їхньої ліквідної вартості. Те самехарактерно і для майнового (лояльного) балансу. У функціональному балансі, якийна сьогодні у Франції є предметом дискусії теоретиків та практиків, усе майно, якимрозпоряджається підприємство тривалий період, обліковується незалежно від того,чи є воно його власністю. При цьому відображення в балансі активів не залежить відприроди їхнього походження — матеріальна вона чи ні.

Отже, як бачимо, в більшості країн необоротні активи можна розподілити на такізагальні групи: матеріальні дострокові активи; нематеріальні дострокові активи; дов-гострокові фінансові інвестиції.

В окремих країнах (зокрема, в США) в окрему групу виділяють і природні ресур-си у зв'язку з їхніми особливими ознаками.

Відповідно до Концептуальної основи міжнародних стандартів фінансової звіт-ності (далі — МСФЗ) будь-який актив для відображення в обліку повинен відповіда-ти таким критеріям:

приносити в майбутньому вигоду підприємству;

його вартість можливо достовірно визначити.

Крім зазначених, основні засоби повинні відповідати ще декільком критеріям.Зокрема, згідно з п. 6 МСФЗ 16 «Основні засоби», основні засоби — це матеріальніактиви, які:

а)         утримує підприємство для використання у виробництві або постачанні това-рів і наданні послуг, для надання в оренду іншим особам або для адміністративнихцілей;

б)         будуть використані, як очікується, більше одного року.

Названі критерії до визнання основних засобів аналогічні майже в усіх країнах. Вокремих країнах виділяють також вартісний критерій.