16.2. Загальнодержавні податки та обов'язкові платежі

магниевый скраб beletage

Податок на прибутокПодаток на прибуток підприємств — це прямий податок, що сплачується підпри-ємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основнихфондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фі-нансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних опе-рацій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Основним законодавчим актом, який установлює податкові правила для обчис-лення податку на прибуток, є Закон України «Про оподаткування прибутку підпри-ємств» в редакції від 22.05.1997 р. за № 283/97-ВР.

Визначення оподаткованого прибутку представлено на рис. 16.2.

Оподаткований

 

Скоригований

 

Скориговані

 

Сума податкової

 

 

 

прибуток

 

валовии дохід

 

валові витрати

 

амортизації

 

 

 

 

Рис. 16.2. Порядок розрахунку оподаткованого прибутку

Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній абонематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, вик-лючній (морській) економічній зоні, так і за їхньїми межами.

Формування скоригованого валового доходу наведено на рис. 16.3.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковийперіод, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

— або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунокплатника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, вразі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата її оприбуткування в касі

платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівки в банківськійустанові, що обслуговує платника податку;

— або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надан-ня результатів робіт (послуг) платником податку.

У разі здійснення торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами(послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного облад-нання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваже-ною на це фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата ви-лучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

Якщо торгівля продукцією (роботами, послугами) через торговельні автоматиздійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, то да-тою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток абоінших замінників гривні.

У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з викорис-танням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних абоінших чеків, то датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення від-повідного рахунка (товарного чека).

Валові витрати виробництва та обігу (далі — валові витрати) — сума будь-якихвитрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здій-снюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (ви-готовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власнійгосподарській діяльності.

Формування скоригованих валових витрат наведено на рис. 16.4.

Витрати напридбаннятоварів(робіт,послуг)

Убуток

 

Витрати

 

Сума

 

Сума

балансової

 

на

 

страхових

 

податків,

вартості

 

оплату

 

внесків до

 

зборів

запасів

 

праці

 

фондів

 

(обов'язкових

 

 

 

 

державного

 

платежiв)

 

 

 

 

соціального

 

 

 

 

 

 

страхування

 

 

Зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)

Самостійно виявлені помилки за результатамиминулих податкових періодів

Врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості

Рис. 16.4. Формування показників скоригованих валових витрат

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка при-падає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що стала-ся раніше:

— або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплатутоварів (робіт, послуг), а в разі їхнього придбання за готівку — день їхньої ви-дачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) —дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з викорис-танням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, то датою збільшен-ня валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунка (товарногочека).

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним опера-цій з особами, які є:

а)         нерезидентами;

б)         резидентами, які сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж 25відсотків, або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи єзвільненими від сплати податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, —є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті — також робіт(послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), —дата їхнього фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їхньоїоплати (у тому числі часткової або авансової).

Амортизація основних фондів та нематеріальних активів — поступове віднесен-ня витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скориго-ваного доходу платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного вироб-ничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худобита придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початкуплодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб,включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайня-ті на виготовлення таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів по-ліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осу-шення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та повністю належать до валових витрат звітного пері-оду витрати платника податку на:

придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшо-го продажу їх іншим особам чи використання їх як комплектуючих (складовихчастин) інших основних фондів;

призначених для подальшого продажу іншим особам;

утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінан-сування:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й житло-вих будинків, придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загально-го користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України,а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бю-джетів, бібліотечних і архівних фондів;

витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліп-шення невиробничих фондів.

Термін «невиробничі фонди» слід розуміти як капітальні активи, які не викорис-товуються в господарській діяльності платника податку.

Основні фонди — це матеріальні цінності, що призначаються платником податкудля використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду,який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких мате-ріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 грн, поступово зменшуються узв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають поділу на чотири групи, склад яких зображено нарис. 16.5.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума аморти-заційних відрахувань, нарахованих для кожного з календарних кварталів, що входятьдо такого звітного періоду (далі — розрахункові квартали). Сума амортизаційних від-рахувань розрахункового кварталу визначається шляхом застосування норм аморти-зації, визначених законом, до балансової вартості груп основних фондів на початоктакого розрахункового кварталу.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондівгрупи 1 на початок розрахункового кварталу розраховується за формулою:

Б(а) = Б(а — 1) + П(а — 1) — В(а — 1) — А(а — 1),         (16.1)

де Б(а) — балансова вартість групи (окремого об'єкта ОФ групи 1) на початок роз-рахункового кварталу;

Б (а — 1) — балансова вартість групи на початок кварталу, що передував розра-хунковому;

П(а — 1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення ка-пітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фон-дів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В (а — 1) — сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта ОФгрупи 1 протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А (а — 1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що пере-дував розрахунковому.

Під час визначення балансової вартості груп основних фондів необхідно дотри-муватися таких норм:

для основних фондів групи 1 балансову вартість розраховують за кожнимоб'єктом окремо та в цілому по групі 1 як суму балансових вартостей окремихоб'єктів такої групи. Облік балансової вартості основних фондів, які підпада-ють під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістювідповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуата-цію таких основних фондів;

у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартістьвідповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуваннямтранспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язкуз таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість,у разі якщо платник податку на прибуток підприємств зареєстрований плат-ником податку на додану вартість. У разі здійснення витрат на самостійне ви-готовлення основних фондів платником податку для власних виробничих по-треб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується насуму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані зїхнім виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготов-лення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без ура-хування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку наприбуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість;

у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 узв'язку з їхнім продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму ба-лансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу надбалансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематері-альних активів включається до валових доходів платника податку, а сума пе-ревищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включаєтьсядо валових витрат платника податку;

у випадку виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їхпродажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу та-ких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платникомподатку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартостіосновних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної гру-пи, то її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення вклю-чається до валового доходу платника податку відповідного періоду;

у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 абопередачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку,то його балансова вартість для цілей амортизації прирівнюється до нуля. Прицьому амортизаційні відрахування не нараховуються. У цьому ж порядку від-бувається виведення основних фондів з експлуатації внаслідок їх відчуженняза рішенням суду. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатаціювідбувається в порядку, встановленому законом.

у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин(крім їхнього продажу) балансова вартість таких груп не змінюється. Зворот-не введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їхньогоремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на сумувитрат, пов'язаних з цими роботами.

Суми амортизаційних відрахувань визначають шляхом множення балансовоївартості груп основних фондів на початок розрахункового кварталу на норму амор-тизації.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної згруп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (врозрахунку на податковий квартал):

для витрат, що понесені після 01.01.2004 р. на придбання (виготовлення) осно-вних фондів груп 1, 2, 3, а також на поліпшення зазначених новопридбаних (виго-товлених) основних фондів відповідно для нових об'єктів: група 1-2%; група 2-10%;група 3-6%; група 4-15%.

для основних фондів, витрати за якими понесені до 01.01.2004 р.: група 1-1,25%;група 2-6,25%; група 3-3,75%; група 4-15%.

Амортизація окремого об'єкта ОФ групи 1 провадиться до досягнення балан-совою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Залишкова вартість такого об'єкта належить до валових витрат за результатамивідповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовоювартістю групи нульового значення.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за якимкожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками вихо-дячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визна-чається платником податку, самостійно виходячи з терміну корисного використаннятаких нематеріальних активів або терміну діяльності платника податку, але не біль-ше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування проводяться додосягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Основна ставка податку на прибуток становить 25%. Крім того, підприємства, якіздійснюють плату за придбання торгового патенту для деяких видів підприємниць-кої діяльності, мають право при обчисленні податку до сплати зменшити податковезобов'язання звітного періоду на вартість придбаних торгових патентів у цьому звіт-ному періоді.

У бухгалтерському обліку методологічні засади формування інформації про по-даток на прибуток визначені П(С)БО 17 «Податок на прибуток».

Витрати (дохід) з податку на прибуток — загальна сума витрат (доходу) з по-датку на прибуток, яка складається з поточного податку на прибуток з урахуваннямвідстроченого податкового зобов'язання або відстроченого податкового активу.

Для обліку суми податку на прибуток призначено рахунок 98 «Податок на при-буток», який має два субрахунки:

«Податок на прибуток від звичайної діяльності»;

«Податок на прибуток від надзвичайних подій».

На субрахунку 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності» ведеться об-лік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності, що визначаєтьсявід прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку (незалежно від суми прибуткудля цілей оподаткування).

На субрахунку 982 «Податок на прибуток від надзвичайних подій» ведеться об-лік нарахованої суми податку на прибуток від надзвичайних подій.

Внаслідок розбіжностей у порядку формування прибутку в бухгалтерськомуобліку та за вимогами податкового законодавства може виникати відстрочений по-даток на прибуток, який визначається за допомогою відстроченого податковогозобов'язання або відстроченого податкового активу.

Відстрочений податковий актив — сума податку на прибуток, що підлягає від-шкодуванню в наступних періодах унаслідок:

тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню;

перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення по-датку на прибуток у звітному періоді.

Відстрочене податкове зобов'язання — сума податку на прибуток, який сплачува-тиметься в наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню.

Якщо податок на прибуток, визначений за даними бухгалтерського обліку, біль-ший від оподатковуваного прибутку, виникає відстрочене податкове зобов'язання,яке відображається на рахунку 54 «Відстрочені податкові зобов'язання».

Наприклад, податок на прибуток за даними бухгалтерського обліку за звітнийперіод становить 2500 грн, а за даними податкового обліку — 2000 грн. У бухгалтер-ському обліку необхідно відобразити такі господарські операції:

Дт 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»

Кт 641 «Розрахунки за податками» — 2000 грн;

Дт 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»

Кт 54 «Відстрочені податкові зобов'язання» — 500 грн.

Якщо податок на прибуток, визначений за даними бухгалтерського обліку, мен-ший від оподатковуваного прибутку, то виникає відстрочений податковий актив,який відображається на рахунку 17 «Відстрочені податкові активи».

Наприклад, податок на прибуток, за даними бухгалтерського обліку, за звітнийперіод становить 2000 грн, а за даними податкового обліку — 2500 грн. У бухгалтер-ському обліку необхідно відобразити такі господарські операції:

Дт 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»

Кт 641 «Розрахунки за податками» — 2000 грн;

Дт 17 «Відстрочені податкові активи»

Кт 641 «Розрахунки за податками» — 500 грн.

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий податок на споживання, якийвилучає до бюджету частину доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництвата обігу. Він включається у вигляді надбавки до ціни товарів, робіт, послуг і повністюсплачується кінцевим споживачем товарів, робіт та послуг.

Правила ведення податкового обліку ПДВ встановлені Законом України «Проподаток на додану вартість» №168 від 03.04.1997 р.

Ставки податку на додану вартість становлять 20% і 0% до бази оподаткування тадодаються до ціни товарів (робіт, послуг). При цьому платники податку здійснюютьокремий облік операцій з продажу та придбання, які підлягають оподаткуванню заставкою 20% та звільнених від оподаткування, а також операцій, сума за якими невключається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягають амор-тизації, імпортних та експортних операцій.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з: продажу товарів, що були ви-везені (експортовані) платником податку за межі митної території України; продажуробіт, послуг, призначених для використання та споживання за межами митної тери-торії України; продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі,які розташовані на території України в зонах митного контролю (безмитних мага-зинах); надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за меж-ами митного кордону України; продажу переробним підприємствам молока та м'ясаживою масою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності ігосподарювання; продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів,грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадськихорганізацій інвалідів.

Сума ПДВ, що має бути сплачена до бюджету, визначається так:

ПДВ до бюджету = ПЗ — ПК,          (16.2)

де ПЗ — загальна сума податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажемпродукції протягом звітного періоду. Податкове зобов'язання — сума податку, одер-жана (нарахована) платником податку в звітному періоді;

ПК — сума податкового кредиту за розрахунковий період. У свою чергу, подат-ковий кредит — це сума, на яку платник податку має право зменшити податковезобов'язання звітного податкового періоду.

Для обчислення і сплати податку важливо встановити дату виникнення податко-вих зобов'язань і право платника на податковий кредит.

Податкове зобов'язання — це загальна сума податку, отримана (нарахована) плат-ником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно із Законом «Проподаток на додану вартість».

За загальним правилом датою виникнення податкових зобов'язань з поставки то-варів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягомякого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунокплатника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу,а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти — дата їхоприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасаціїготівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів (робіт, послуг).

У деяких випадках дата виникнення податкового зобов'язання виникає за інши-ми правилами. Узагальнення випадків та дат виникнення податкових зобов'язань на-ведені в табл. 16.2.

Випадки та дати виникнення податкових зобов'язань

Таблиця 16.2

Випадки виникнення податковихзобов'язань

Дата виникнення податкових зобов'язань

З поставки товарів (робіт, послуг)

Дата, яка припадає на податковий період, про-тягом якого відбувається будь-яка з подій, щосталася раніше:

або дата зарахування коштів від покуп-ця (замовника) на банківський рахунок(оприбуткування в касі, дата інкасації го-тівкових коштів);

або дата відвантаження товарів, а для робіт(послуг) — дата оформлення документа,що засвідчує факт виконання робіт (по-слуг) платником податку

У разі поставки з використанням торговель-них автоматів

Дата виймання з таких торговельних автома-тів грошової виручки

У разі поставки з використанням жетонів,карток або інших замінників гривні

Дата поставки таких замінників гривні

У разі поставки з використанням кредитнихабо дебетових карток, дорожніх, комерційних,персональних або інших чеків

Будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата оформлення податкової наклад-ної;

або дата виписки відповідного рахунка(товарного чека)

Для бартерних операцій

Дата відвантаження товарів (оформлення до-кументів, що засвідчує факт виконання робіт(послуг).

При здійсненні операцій з нерезидентомдата першої події імпорту товарів (робіт, по-слуг)

Поставка товарів (робіт, послуг) з оплатою зарахунок бюджетних коштів

Дата надходження таких коштів на розра-хунковий рахунок платника податку або датаотримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді

Під час імпорту товарів

Дата подання ввізної митної декларації

Під час імпортування робіт (послуг)

Будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з розрахунко-вого рахунка платника податку для опла-ти робіт (послуг);

або дата оформлення документа, який за-свідчує факт виконання робіт (послуг)нерезидентом

За довгостроковими контрактами

Дата збільшення валового доходу виконавцядовгострокового контракту

Для операцій фінансової оренди (лізингу)

Дата фактичного передавання об'єкта фінан-сової оренди (лізингу) у користування орен-дареві

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з при-дбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їхподальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяль-ності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незаверше-них капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпор-ті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг)для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такітовари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуванихопераціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного по-даткового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковуваняоперації протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо в подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в опе-раціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, чи осно-вні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткуваннятакі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною уподатковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведен-ня, але не нижче від ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не включаються до складу податкового кредиту:

суми податку, якщо платник податку закуповує (виготовляє) товари (послу-ги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, якіне є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування;

сума податку, сплачена платником податку під час придбання легкового авто-мобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів (сумаПДВ, що сплачена, належить до складу валових витрат платника) сума подат-ку, нарахована (сплачена) туристським оператором у зв'язку з придбанням(створенням) туристського продукту, не підлягає включенню до складу йогоподаткового кредиту та включається до складу його валових витрат, за винят-ком окремих випадків, передбачених Законом «Про ПДВ»;

сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріаль-них та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх викорис-тання в господарській діяльності такого платника;

суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (по-слуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважаєтьсядата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з по-дій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплатутоварів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека)— в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комер-ційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання плат-ником податку товарів (робіт, послуг).

Узагальнення випадків та дат виникнення податкового кредиту наведені в табл. 16.3.

Таблиця 16.3

Випадки та дати виникнення податкового кредиту

Випадки виникнення податкового кредиту

Дата виникнення податкового кредиту

Для операцій з поставки товарів (робіт, по-слуг)

Дата здійснення першої з подій:

або дата списання з банківського рахун-ка платника податку для оплати товарів(робіт, послуг) (дата виписки відповід-ного рахунка (товарного чека) — в разірозрахунків з використанням кредитнихдебетових карток або комерційних чеків);

або дата отримання податкової наклад-ної, що засвідчує факт придбання плат-ником податку товарів (робіт, послуг)

Для операцій з імпорту товарів (супутніх по-слуг)

Дата сплати податку за податковими зобо-в'язаннями

Для бартерних (товарообмінних) операцій

Дата отримання товарів (робіт, послуг) вихо-дячи зі звичайних цін

3 контрактів, визнаних довгостроковими

Дата збільшення валових витрат замовникадовгострокового контракту

Для товарів (послуг), придбання(надання)яких контролюється приладами обліку

Факт отримання (надання) таких товарів(послуг)

Для операцій фінансовоїоренди

Дата фактичного отримання об'єкта фінансо-вого лізингу орендарем

Слід зазначити, що попередня оплата вартості товарів (супутніх послуг), які екс-портуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або подат-кових зобов'язань платника податку — відповідно такого експортера або імпортера.

Особа, яка протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподаткову-вані поставки, вартість яких не перевищує суму 300 тис. грн, може вибрати касовийметод податкового обліку.

Якщо зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи як платникацього податку, касовий метод починає застосовуватися з моменту такої реєстрації і неможе бути змінений до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація.

Якщо зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстраціїособи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з подат-кового періоду, наступного за податковим періодом, у якому було здійснено такийвибір, і не може бути змінений протягом наступних дванадцяти місячних (чотирьохквартальних) податкових періодів.

Рішення про вибір касового методу подається податковому органу разом із зая-вою про податкову реєстрацію або податковою декларацією за звітний (податковий)період, протягом якого було здійснено такий вибір.

Основними реєстрами для обліку податкових зобов'язань та кредиту є податкованакладна і реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Податкова накладна — звітний податковий документ, який підтверджує виник-нення податкового зобов'язання у платника податку у зв'язку з продажем товарів(робіт, послуг), і одночасно — права на податковий кредит у покупця-платника по-датку у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Податкова накладна заповнюється згідно з вимогами Порядку заповнення подат-кової накладної, затвердженої наказом ДПАУ від 30.05.1997 за № 165.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має міс-тити всі реквізити.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (по-слуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кре-диту.

Підставою для нарахування податкового кредиту при постачанні товарів (по-слуг) за грошові кошти або з розрахунковими картками платіжних систем, банків-ськими або персональними чеками в межах 10 тис. грн за день є оформлений товар-ний чек, інший платіжний або розрахунковий документ, що підтверджує прийняттяплатежу, з указаною загальною сумою платежу, сумою податку і податкового номерапостачальника (продавця).

Без податкової накладної дозволяється включати в податковий кредит сумиПДВ, зазначені в рахунках, що виставляються підприємствами зв'язку, а також під-приємствами, що надають інші послуги, вартість яких визначається відповідно до по-казників приладів обліку та містять загальну суму платежу, суму податку та подат-ковий номер продавця, за винятком тих, у яких форма встановлена міжнароднимистандартами.

Підставою для нарахування податкового кредиту без одержання податкової на-кладної є:

транспортні квитки;

готельні рахунки;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму на-рахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначенняподаткового номера постачальника. При цьому з метою такого нарахуваннязагальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 грн задень (без урахування податку на додану вартість).

Основні бухгалтерські проводки щодо виникнення податкових зобов'язань такредиту наведені в табл. 16.4.

Таблиця 16.4

Основні проводки з обліку податкових зобов'язань та кредиту з ПДВ

з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Відображено податковий кредит з ПДВщодо отриманих матеріальних цінностейбез попередньої оплати

641 «Розрахунки заподатками»

631 «Розрахунки звітчизняними по-стачальниками»

2

Відображено податковий кредит з ПДВщодо придбаних основних засобів та нема-теріальних активів без попередньої оплати

641 «Розрахунки заподатками»

685 «Розрахунки зіншими кредитора-ми»

3

Відображено податковий кредит з ПДВщодо отриманих послуг, виконаних робітбез попередньої оплати

641 «Розрахунки заподатками»

685 «Розрахунки зіншими кредитора-ми»

Продовження табл. 16.4

4

Відображено податковий кредит з ПДВ запопередньою оплатою за матеріальні цін-ності, основні засоби або нематеріальні ак-тиви, за отриманими послугами чи викона-ними роботами

641 «Розрахунки заподатками»

644 «Податковийкредит»

5

Відображено податкові зобов'язання з ПДВза відвантаженою готовою продукцією (то-варами, роботами, послугами) без попере-дньої оплати

70 «Доходи від реа-лізації»

641 «Розрахунки заподатками»

6

Відображено податкові зобов'язання з ПДВза реалізованими іншими оборотними ак-тивами

712 «Дохід від ре-алізації інших обо-ротних активів»

641 «Розрахунки заподатками»

7

Відображено податкові зобов'язання з ПДВза реалізованими основними засобами абонематеріальними активами

742 «Дохід від від-новлення кориснос-ті активів»

641 «Розрахунки заподатками»

8

Відображено податкові зобов'язання з ПДВщодо операцій з ліквідації основних засобівза власною ініціативою, з безкоштовної пе-редачі неплатнику ПДВ, з переведення їх доскладу невиробничих основних фондів

97 «Інші витрати»

641 «Розрахунки заподатками»

Податок з доходів фізичних осіб

Податок з доходів фізичних осіб — це плата фізичної особи за послуги, які нада-ються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податко-ву адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно із Законом.

Податок з доходів фізичних осіб розраховується та утримується із загального річ-ного оподатковуваного доходу, який складається з місячних оподатковуваних дохо-дів та доходів, отриманих за кордоном. З частини оподатковуваних доходів податоксплачується за результатами місяця, з останніх доходів податок сплачується в кінціроку.

Під час виплати доходу податок утримують податкові агенти — юридичні особита суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідальні за нарахування та утри-мання податку з платника.

Податкова соціальна пільга — сума, на яку платник податку може зменшити за-гальний місячний оподаткований дохід, що отриманий з джерел на території Українивід одного роботодавця у вигляді заробітної плати.

Види та порядок надання податкової соціальної пільги було розглянуто в розділі13 «Облік розрахунків з оплати праці».

Під час обчислення доходу за різними формами (у вигляді заробітної плати в гро-шовій формі, доходу в натуральній формі, в іноземній валюті) необхідно враховуватитаке:

— під час нарахування доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткуваннявизначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збо-ру до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язковогодержавного соціального страхування, які справляються з найманої особи;

— під час нарахування доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподатку-вання визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайнимицінами та помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 — С),  (16.3)

де К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку.

При цьому сума негрошового доходу, визначена за звичайною ціною, збільшуєть-ся на:

суму ПДВ, якщо суб'єкт господарювання, який нараховує дохід, є платникомПДВ (ПДВ під час нарахування податку не виключається);

суму акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

Під час нарахування доходів в іноземній валюті їхня сума перераховується угривні за курсом НБУ, що діяв на момент отримання таких доходів.

З 01.01.2007 р. ставка податку становить 15%. Окремі види доходів оподатковува-тимуться за іншими ставками. Так, максимальну ставку податку 26% (з 1 січня 2007року — 30%) встановлено для доходів нерезидентів, доходів, отриманих як призи, атакож у вигляді спадщини від спадкодавця-іноземця.

Мито і акцизний збір

Мито — непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобтов разі імпорту, експорту та транзиту товарів. Даний податок, як і акцизний збір, вклю-чається до ціни товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційова-ні за групами товарів, перелік яких значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Митні збори і митні платежі — це своєрідна плата за виконання митницею сво-їх обов'язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органівУкраїни.

Мито сплачується в національній валюті України за встановленими ставками,виходячи з митної вартості товару.

Митна вартість — це ціна товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті намомент перетину митного кордону України. До митної вартості включається ціна то-вару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не вклю-чено до рахунка-фактури:

на транспортування, вантажно-розвантажні роботи, страхування до пункту пе-ретину митного кордону;

комісійні та брокерські;

плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, яка повинна бутиоплачена як умова їх ввезення (вивезення).

Порядок оплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом Украї-ни. Згідно з законодавством, Єдиний митний тариф — це систематизоване зведен-ня ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на мит-ну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тарифґрунтується на міжнародних визнаних нормах і розвивається в напрямі забезпеченнямаксимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці прин-ципів і правил митної справи. Ставки Єдиного митного тарифу є єдиними для всіхсуб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організаціїгосподарської діяльності або територіального розміщення, за винятком випадків, пе-редбачених законами України та її міжнародними договорами.

Єдиний митний тариф затверджує Верховна Рада України за поданням КабінетуМіністрів України.

Елементи мита

Основні елементи мита показані в табл. 16.5.

Таблиця 16.5

Платники

Об'єкт опо-даткування

Ставки за варіантами

Сума мита за варіантами

І

ІІ

І

ІІ

Юридичні

Митна вар-

У відсотках

У встанов-

Митна вар-

Кількість

та фізичні

тість товару =

до митної

леному

тість х Ставка

одиниць то-

особи, які

Вартість то-

вартості

грошовому

мита, % / 100

вару х Мито

здійснюють

вару у валюті

(диференці-

вираженні

 

в грошовому

переміщення

контракту х

ація залежно

на одиницю

 

вираженні

товарів через

Офіційний

від товарної

товару

 

з одиниці

митницю

курс гривні

групи, країни

 

 

товару

 

до валютного

походження)

 

 

 

 

контракту на

 

 

 

 

 

день подачі

 

 

 

 

 

митної декла-

 

 

 

 

 

рації

 

 

 

 

Оподатковувані товари зводяться в товарну класифікаційну схему, яка ґрунту-ється на Гармонізованій системі опису і кодування товарів.

Єдиний митний тариф України передбачає три види ставок, які відрізняютьсярозмірами.

Преференційні ставки застосовуються:

до товарів, які походять із країн, що входять разом з Україною в митні союзи;

при встановленні спеціального преференційного митного режиму відповіднодо міжнародних договорів;

до товарів, які походять з країн, що розвиваються (крім продукції тваринни-цтва, харчової промисловості, продуктів рослинного походження).

Пільгові ставки застосовуються до товарів, які походять:

з країн, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння (Австрія,Великобританія, Італія, США, Німеччина, Франція та ін.);

з країн, що розвиваються (за винятком товарних груп, за якими застосовують-ся преференційні ставки).

Повні (загальні) ставки застосовуються до інших товарів і предметів.

Вивізне мито є одним із інструментів регулювання структури експорту. Ставкививізного мита затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На відміну від більшості податків, мито розраховують не самі платники, а органимитної служби. Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають обкла-данню митом, проводиться на базі їхньої митної вартості, тобто ціни, яка фактичносплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.

Нараховані суми мита обов'язково записуються у вантажній митній декларації іпідлягають сплаті платником з поточного рахунка (коли перетин кордону не дозволя-ється без сплати мита) або шляхом виписування векселів (якщо імпорт або експортдозволяється з відстрочкою платежу до 90 днів).

Враховуючи те, що перетнути митний кордон без сплати мита неможливо, відпо-відальності за несплату не існує. Винятком є вексельні розрахунки, за якими дозво-ляється сплата мита протягом 90 днів. У випадку непогашення векселя на платниканакладається штраф 100% від суми мита, а вексель погашається або платником, абобанком, який акцептував вексель.

Акцизний збір — непрямий податок, основою якого виступає диференційованийпідхід до оподаткування різних товарів та товарних груп. Тому його відносять до ка-тегорії специфічних акцизів.

Нині в Україні підакцизними товарами є:

алкогольні напої;

спирт етиловий;

тютюнові вироби;

транспортні засоби;

пиво солодове;

бензини, дистиляти, паливо тощо.

Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлює Кабінет Міні-стрів України.

Платниками акцизного збору переважно є виробники підакцизних товарів (рези-денти і нерезиденти). Подальші продавці включають до ціни товару суму акцизногозбору, яка оплачена виробником.

Крім виробників підакцизних товарів, акцизний збір сплачують:

будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують на митну тери-торію України підакцизні товари;

фізичні особи — резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні товари намитну територію України;

юридичні або фізичні особи, які купують (орендують в інші форми володіння,користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Об'єктом оподаткування акцизним збором є:

обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів;

обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки(крім оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів), а також длясвоїх працівників;

митна (коли її немає — закупівельна) вартість імпортних товарів, придбанихза іноземну валюту або в порядку обміну чи безкоштовної передачі.

Елементи справляння акцизного збору відображено в табл. 16.6.

Таблиця 16.6

Елементи справляння акцизного збору

Платники

Об'єкт оподаткування

Ставки

Юридичні та фізичніособи, які виготовля-ють і імпортують під-акцизні товари

Для вітчизняних то-варів — оборот за реа-лізацією

Для імпортованих то-варів — митна вартість

Диференціюютьсязалежно від товарноїгрупи і походженнятовару (вітчизнянийчи імпортний)

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» податокобчислюється:

у твердих ставках у гривнях або в євро з одиниці реалізованих (переданих, вве-зених в Україну) товарів;

за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі).

Акцизний збір, обчислений у євро, щодо товарів (продукції), що вироблені і ре-алізуються в Україні, сплачується у валюті України за валютним курсом НБУ, щодіє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), ізалишається незмінним протягом кварталу.

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фі-зичної одиниці виміру товару, обчислюється так:

при застосуванні ставки акцизного збору у гривнях за формулою

А = С х К,       (16.4)

де А — сума акцизного збору;С — ставка акцизного збору;

К — кількість товару, визначена у фізичних одиницях виміру;

при застосуванні ставки акцизного збору в євро за формулою

А = С х Є х К,            (16.5)

де Є — курс гривні до євро станом на перший день відповідного кварталу.

Основною особливістю методики розрахунку акцизного збору за твердими став-ками є те, що на розмір податку зовсім не впливає вартість товару (митна вартість увипадку імпорту);

сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках, обчислюється затакими формулами:

а)         для вітчизняних товарів:

де В — вартість;

б)         для імпортних товарів:

А = Вм х С,     (16.7)

де Вм — вартість митна.

До того ж при імпорті товарів акцизний збір нараховується на суму митної вар-тості з урахуванням фактично сплаченої суми мита.

А = (Вм + ВМ) х С,    (16.8)

де А — сума акцизного збору;В — митна вартість;ВМ — ввізне мито;С — ставка акцизного збору;

4) Якщо формується ціна з плановою нормою прибутку:

А = С х В,       (16.6)

А = (СБ + П) / (100% х С) х С,          (16.9)

де СБ — собівартість;

П— прибуток.

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками само-стійно відповідно до чинного законодавства, виходячи з обсягів реалізованих підак-цизних товарів (продукції) за встановленими ставками. Строки сплати до бюджетувизначаються окремо для кожного виду підакцизної продукції.