Психологічна служба в системі освіти

Шкільні психологічні служби існують у багатьох країнах сві­ту. Відрізняються вони чисельністю дітей, які обслуговує один психолог, що очевидно впливає на спектр і якість психологічних послуг, які педагогічні психологи можуть запропонувати. Безу­мовно, що для того, щоб діти, які потребують психологічної під­тримки і допомоги, змогли одержати її своєчасно, потрібно знач­ною мірою збільшити кількість педагогічних психологів. Без цього вони будуть продовжувати працювати в умовах крайнього напруження і з обмеженим ефектом.

Шкільна психологічна служба в різних країнах має різну фор­му. Часто зустрічається такий варіант, коли шкільний психолог — це вчитель, який одержав спеціальну підготовку і обслуговує одну або кілька шкіл. Його основний обов'язок — консультація шкільного персоналу з питань навчання і виховання учнів. Він працює один або з асистентом, завданням якого є тестування уч­нів і підтримання контактів з різними службами, які співпрацю­ють з дітьми та їх батьками [39, 13]. У деяких країнах психологи працюють в групі із трьох осіб. Вони приїздять в школу і розв'язують проблеми, поставлені вчителями і учнями. Для цього проводяться різні заміри, опитування, бесіди, консультації. Пси­хологічна служба може існувати також у вигляді консультаційно­го центру. В США психолог, як правило, не входить ^до складу працівників школи. Він обслуговує цілу мережу шкіл. Його увага спрямована на надання допомоги учням, особливо «проблемним» дітям. Існують ще медичні, психіатричні, медико-психолого- педагогічні центри, які обслуговують школярів. Шкільна психо­логія в США традиційно закріплена законом, яким зобов'язують мати в школі психологічну службу в державному департаменті освіти. Цей департамент санкціонує видачу свідоцтв шкільним психологам. Наприклад, в Бельгії, Голландії, Франції психологі­чна служба школи в першу чергу виконує профорієнтаційні за­вдання [39, 14].

Психологічна служба школи у більшості країн Центральної і Східної Європи функціонує у формі районних і обласних психо- лого-педагогічних центрів і консультацій. Ця служба — важлива складова частина системи освіти. В Чехословаччині у 1980 р. бу­ло розроблено положення про консультації з питань виховання, яке увійшло в «Закон про школу». В Угорщині для консультацій з питань виховання видана інструкція, затверджена керівними органами освіти.

У більшості європейських країн педагогічні психологи при­ймаються на роботу місцевою владою.

В Іспанії педагогічні психологи можуть прийматися на роботу місцевою владою або центральними органами освіти. У невели­ких країнах, наприклад на Мальті, в Ісландії, керівний департа­мент освіти є основним роботодавцем.

Важливим є питання перспективи зайнятості педагогічних психологів, наскільки буде запит на цю професію в освіті. Такі країни, як Ізраїль, Великобританія, Ісландія повідомляють про те, що у них не існує проблем з працевлаштуванням педагогічних психологів, а у Франції ця проблема вирішується в останні рр. В Бельгії, Фінляндії, Німеччині, Нідерландах, на Мальті, в Іспанії та Швейцарії ситуація з працевлаштуванням проблематична.

Іспанія, Швейцарія і Фінляндія констатують, що у них багато безробітних педагогічних психологів. У деяких країнах Європи у найближчі рр. можливі зміни механізму працевлаштування шкі­льних психологів. Педагогічні психологи Швеції, Данії, Нідерла­ндів та Ісландії висловлюють стурбованість змінами в шкільній системі та децентралізацією влади, а також тим впливом, яка во­на може мати на їх роботу. У Великобританії педагогічних пси­хологів хвилюють проблеми, викликані обмеженими ресурсами місцевої влади, що в свою чергу може обмежити сферу викону­ваних психологами функцій.

У нашій країні психологічна служба в освіті являє собою єди­ну систему, яка складається з трьох основних ланок:

1. Дитячий практичний психолог, який працює у конкретно­му навчально-виховному закладі (дитячому садку, школі, дитя­чому будинку, школі-інтернаті, професійно-технічному учили­щі, коледжі).

2. Психологічний кабінет районного управління освітою (мі­ського чи обласного управління).

3.Центр психологічної служби освіти.

На посаді практичного психолога освітніх закладів різного профілю, районних, міських, регіональних центрів психологічної служби освіти працюють спеціалісти з базовою психологічною освітою або спеціалісти, які мають вищу освіту і пройшли спеці­альну перепідготовку в галузі дитячої практичної психології на факультетах і курсах перепідготовки.

Практичні психологи освіти мають подвійну підлеглість: ад­міністративну і професійну. Адміністративне управління здійс­нюється відділами психологічної служби, регіональних, міських, районних управлінь освіти, керівниками освітніх закладів. Про­фесійне управління здійснюється через мережу психологічних центрів різного рівня.

Робочий час психолога визначається з урахуванням норм практичної психологічної роботи з дітьми різного віку і різними категоріями дорослих.

Вибір пріоритетних напрямків роботи співвідношення різних видів робіт визначається потребами освітнього закладу і кількіс­тю штатних і позаштатних одиниць психологів, які в ньому пра­цюють.

Для роботи психолога в освітньому закладі виділяється спеці­альний кабінет, який забезпечує необхідні умови для проведення діагностичної, консультативної, розвиваючої і корекційної робо­ти. Районні, міські, обласні, регіональні центри облаштовують робочі місця психологів та інших спеціалістів відповідно до їх функціональних обов'язків.

Таким чином, як показує досвід зарубіжної та вітчизняної психології, психологічна служба освіти може бути організована по-різному в залежності від потреб суспільства, від завдань, які повинні розв'язувати практичні психологи. В залежності від ад­міністративної підлеглості і організаційної структури психологі­чна служба може мати різний статус:

1. Психолог або група психологів, які працюють у дитячому садку, дитячому будинку, інтернаті, ліцеї, гімназії, професійно- технічному училищі, технікумі, коледжі під адміністративним керівництвом цього навчального закладу.

2. Психолог або група психологів, які працюють під адмініст­ративним керівництвом міського чи районного управління осві­ти, яке обслуговує кілька навчальних закладів.

3. Консультаційний психологічний центр, який працює під адміністративним керівництвом міського, районного чи обласно­го управління освіти як самостійний підрозділ або в складі поза­шкільного закладу.

4. Психолог або група психологів, які працюють як науково- методичний центр або кабінет у складі управління міського, ра­йонного, обласного або державного управління освіти і під його адміністративним управлінням.

В залежності від джерел фінансування це може бути міська, районна, обласна державна або приватна психологічна служба.

Діяльність практичних психологів вирішує такі завдання:

1. Діагностика розумового розвитку дітей, оцінка їх якостей і здібностей.

2. Вимірювання і тестування, відбір дітей для навчання за спеціальними програмами.

3. Психологічна підтримка і допомога дітям, які цього потре­бують.

Діагностика розумового розвитку дітей є однією із най­більш поширених завдань педагогічних психологів ще з почат­ку XX ст.

При цьому широко застосовується тестування. Основною сферою діяльності шкільного психолога традиційно вважається вимірювання психічних функцій із застосуванням стандартизо­ваних тестів і відбір дітей для навчання за спеціальними програ­мами. Протягом довгого часу найбільш популярними серед пси­хологів були тести для визначення коефіцієнта розумової обдарованості дитини.

Вимірювання і тестування, а також відбір дітей для навчання за спеціальними програмами — історично більш ранні функції психологів у різних країнах — і зараз надзвичайно широко вико­ристовуються в практиці психологічної служби. Однак англійські психологи уже давно висловлюють незадоволення формальними тестами для вимірювання. На конкретних прикладах вони демон­струють суб'єктивний характер і наукову необґрунтованість ви­користаних тестів. Збільшується кількість досліджень, у яких за­мість розподілу людей на групи на основі тесту увага більше звертається на конкретні труднощі навчання, їх причини і шляхи подолання.