3.4. Професійна діяльність практичного психолога у сфері економіки

Засновниками економічної психології є Г.Тард і Дж.Катона. Г.Тарду належить двохтомна праця під назвою «Еко­номічна психологія», яка була опублікована у 1902 р. За визна­ченням Г. Тарда, економічна психологія має справу з психологіч­ними основами економіки.

Дж. Катона — один з найбільш відомих дослідників економічної психології XX століття. Він першим почав у співпраці з групою економістів і соціологів систематично застосовувати психологічну теорію і методи для дослідження економічних проблем. Дж. Катона сформулював одну із базових ідей економічної психології: купівля залежить не тільки від здатності (економічної можливості) зробити покупку, але й від бажання це зробити (психологічної готовності).

У найбільшому обсязі його теоретичні уявлення про співвід­ношення психології і економіки описані у книзі «Психологічна економіка». На думку Дж. Катони, головне завдання у викорис­танні психології для економічних досліджень полягає у вивченні внутрішніх тенденцій, які лежать в основі економічних вчинків, рішень, виборів. Економіка без психології не може успішно ви­вчати основні економічні процеси, так же як і психологія без економіки не має можливості досліджувати найбільш важливі аспекти людської поведінки. Дослідження установок у середо­вищі споживання і бізнесу, початі Дж. Катона, швидко розпо­всюдились у всіх країнах світу.

Економічна психологія — прикладна наука, яка виникла з по­треб економічної теорії, що розвивається все більшими темпами. її завданням стало дослідження практичних причин невідповід­ності поведінки реальної «економічної людини» тим концепціям, які будувалися економістами [100, 56].

Поняття економічної психології як наукової дисципліни В.Н. Карандашев [40, 22] визначає як таке, що вивчає психологічні механізми і процеси, які лежать в основі споживання та інших видів економічної поведінки; переваги, вибори, рішення і факто­ри, які пов'язані із задоволенням потреб. Крім того вона вивчає вплив зовнішніх економічних факторів на поведінку і самопочут­тя людини.

Усі ці дослідження можуть відноситись до різних спільнот — від домашнього господарства та індивідуального споживання до життя в цілому.

«Економічна психологія» — порівняно нове поняття у вітчиз­няній психологічній науці. Але ще до його появи існували тради­ції психологічного вивчення різних економічних явищ у промис­ловій психології, психології керівництва і господарського управління.

Економічна психологія, по суті, виникла на перехресті таких традиційних галузей психології, як психологія праці, організа­ційна, соціальна і психологія управління. Вітчизняні психологи мали досвід досліджень і практичної роботи у цій сфері на протя­зі 1970—1980-х рр. А.І.Китов [43, 3] у 1984 р. виділяв цю галузь психологічних знань поряд з психологією господарського управ­ління. Економічна психологія, на його думку, вивчає психологіч­ні умови ефективного господарювання, відображення форм влас­ності і виробничих відносин у свідомості людини, а також вплив уявлень, думок і почуттів людини на її трудову діяльність і соці­альну поведінку.

Головними напрямками досліджень того періоду, як зазначає В.Н. Карандашев [40, 223], були: психологія управління, яку роз­робляли Є.С.Кузьмін, А.Л.Свеницький, А.І.Китов, Л.Д.Кудря- шова, А.М.Зімічев, та проблеми соціально-психологічного клі­мату в колективі, над якими працювали Є.В.Шорохова, О.І.Зото- ва, В.В.Бойко, А.Г.Ковальов, В.І.Панферов, Б.Д.Паригін та ін.

Реформи вітчизняної системи господарського управління кін­ця 80-х рр., впровадження ринкових відносин і ринкової економі­ки та поява нових форм власності в 90-ті рр. поставили нові за­вдання перед економічною психологією. Робляться спроби по- новому дати оцінку проблемам цієї галузі психології. З'являються перші узагальнюючі роботи, згідно з якими еконо­мічна психологія визначається як «міждисциплінарна наука про поведінку людини і спільнот у господарській діяльності і еконо­мічних системах [40]. Ця поведінка обумовлена психологічними закономірностями і механізмами, виходить із певних почуттів, мотивів людини, ознак її особистості, особливостей сприйняття і розуміння економічної ситуації.

Метою економічної психології вчені вбачають дослідження і психологічне забезпечення розв'язання економічних проблем і прийняття економічних рішень в умовах ринкової системи [56, 7­8]. Економічна психологія, на їх думку, вивчає сприйняття, мис­лення, і поведінку людини в економічній діяльності, в процесі її економічної взаємодії з іншими суб'єктами (людьми і організаці­ями). Суб'єктами економічної діяльності можуть бути: фізична особа, приватний підприємець, група власників, організація як юридична особа; держава в особі своїх представників (міністерс­тво, відомство, державна установа чи організація).

Економічна психологія розв'язує проблеми трьох основних типів економічної реальності, з якими зустрічаються суб'єкти економічної діяльності [85, 568]:

1.Сфера ринку, де в центрі уваги знаходиться покупець і прода­вець, торгові переговори і домовленості, споживацька поведінка.

2. Сфера бізнесу, де центральне місце займають дослідження підприємництва та ділової активності.

3. Сфера суспільства, де спеціальною проблемою є поведінка громадян у відповідь на економічну політику держави: інфляція, тіньова економіка, безробіття та ін.

Економічна психологія як прикладна наука вивчає психологі­чні аспекти підприємницької, споживацької, інвестиційної і тру­дової поведінки людей, а також процеси адаптації людини до швидкоплинних умов господарської діяльності [56, 9].

В економічній психології вивчається поведінка особистості при зміні економічних умов, наприклад, відносин власності, ін­фляції, умов прийняття на роботу і оплати праці робітників, вплив на людину реклами.

Дуже важливою проблемою економічної психології є вивчен­ня психології підприємництва, виявлення особистісних якостей, характеристик для психологічного портрету підприємця. 3арубі- жні і вітчизняні вчені одностайні відносно ряду якостей, прита­манних підприємцю. До них вчені відносять:

• творчу економічну активність;

• вміння приймати ризиковані рішення;

• комунікативність;

• прагнення до самореалізації;

• стресостійкість.

Поряд з цими якостями вітчизняних підприємців, на відміну від зарубіжних, як зазначає В.Н. Карандашев [40]