Судово-психологічна експертиза індивідуально-психоло­гічних особливостей. Вона проводиться, коли:

а) викликають сумніви щодо даних у справі про особистість обвинувачуваного чи підсудного;

б) є протиріччя в оцінці індивідуальних особливостей;

в) потрібно встановити провідні мотиви злочину, поведінки, які б могли вплинути на скоєння злочину;

г) необхідно дослідити окремі риси характеру злочинця;

д) необхідно дати інтерпретацію окремих дій злочинця з ура­хуванням його індивідуально-психологічних особливостей.

5. Посмертна судово-психологічна експертиза. Вона при­значається по факту насильницької смерті, коли слідство розроб­ляє варіанти про можливе вбивство чи самовбивство. Така експе­ртиза може допомогти встановити і розрізнити самогубство від смерті через випадковість. Це найбільш складна і відповідальна експертиза, бо людини вже немає живої, а треба встановити осо­бу, щоб вияснити причину смерті чи самогубства.

6. Психолінгвістична експертиза — це дослідження документів, які є у справі. Для встановлення авторства документів експерт- криміналіст призначає експертизу на виявлення особи по характеру її записів. Експерти-психолінгвісти по характеру письма можуть ви­значити емоційний стан людини, позицію, особисті особливості та ін.

7. У громадянських процесах експертиза проводиться тоді, коли треба виявити недійсність договорів, контрактів, для розслі­дування спірних питань про право на виховання дитини, у спра­вах про сімейні і особисті стосунки, тобто там, де треба визначи­ти ступінь моральної шкоди (коли принижують людську гідність, наносять шкоду здоров'ю, сильні душевні хвилювання та ін.).

8. У ряді випадків може призначатися комплексна судово- психологічна експертиза або психолого-психіатрична експерти­за. Висновок експерта поряд з іншими фактичними даними слу­гує доказом у кримінальній справі. Експертиза в змозі дати повну характеристику особистості обвинувачуваного, без якої не можна об'єктивно визначити міру покарання за скоєний злочин. Прак­тика показує, що існує багато випадків скоєння злочинів людьми, у яких є певні психологічні порушення: емоційна нестриманість психопатів, стомлюваність і афективна вибуховість осіб з залиш­ковими явищами органічного ушкодження мозку, підвищена чу­тливість людей, які страждають неврозами.

Все це може обумовлювати їх схильність до ексцесів, некритич­не ставлення до безпосереднього оточення і ослаблення вольової регуляції поведінки. У цих осіб зовсім по-іншому формується по­чуття провини, специфічне сприйняття санкцій, пов'язаних з пока­ранням. Тому всі ці особливості осіб, які скоїли злочин, важливо врахувати для винесення обґрунтованої конкретної міри покарання.