ВСТУП

магниевый скраб beletage

У зв'язку з великою популярністю психологічних знань багато молодих людей прагнуть стати психологами або одержати додаткову психологічну освіту. Як показує досвід, да­леко не всі абітурієнти психологічних факультетів ясно уявляють собі, що таке психологія і хто такий психолог. Багато хто з них йдуть на психологічні спеціальності під враженням художніх кі­нофільмів, у яких діють психоаналітики, психологи-консуль- танти, або після прочитання популярних книг з психології, або в результаті захоплення популярними психологічними тестами. Вивчаючи психологію, вони сподіваються глибше пізнати себе, а головне — оволодіти методами, що дозволяють краще розуміти інших людей, допомагати їм і впливати на них.

Нерідко починаючого психолога захоплює ілюзорна свідо­мість своєї винятковості і переваги над іншими людьми. Приємна думка про те, що місія психолога —допомагати людям вирішува­ти їх проблеми. Думка приємна, але помилкова. Спонукує і пре­стижність психологічної професії, що поряд з медичною, юриди­чною й економічною спеціальностями, а також професією програміста стала дуже модною в нашій країні. Причому аналогі­чна тенденція росту популярності психології характерна для бі­льшості країн сучасного світу.

Хто ж такий психолог, де він працює і чим займається?

У системі наук психології повинне бути відведене зовсім осо­бливе місце, і от з яких причин.

По-перше, це наука про найскладніше, що поки відоме людству. Адже психіка — це «властивість високоорганізованої матерії». Як­що ж мати на увазі психіку людини, то до слів «високоорганізована матерія» потрібно додати слово «найбільш»: адже мозок людини — це найбільш високоорганізована матерія, відома нам.

Знаменно, що з тієї ж думки починає свій трактат «Про душу» видатний давньогрецький філософ Аристотель. Він вважає, що серед інших знань дослідженню про душу варто відвести одне з перших місць, тому що «воно — знання про найбільш піднесене і дивне».

По-друге, психологія знаходиться в особливому положенні тому, що в ній ніби зливаються об'єкт і суб'єкт пізнання. Щоб пояснити це, скористаймося одним порівнянням. От народжуєть­ся на світ людина. Спочатку, перебуваючи в дитячому віці, вона не усвідомлює і не пам'ятає себе. Однак розвиток її йде швидки­ми темпами. Формуються її фізичні і психічні здібності; вона учиться ходити, бачити, розуміти, говорити. За допомогою цих здібностей вона пізнає світ; починає діяти в ньому; розширюєть­ся коло її спілкування. І от поступово, із глибини дитинства, при­ходить до неї і поступово наростає зовсім особливе відчуття — відчуття власного «Я». Десь у підлітковому віці воно починає здобувати усвідомлені форми. З'являються питання: «Хто я? Який я?», а пізніше і «Навіщо я?». Ті психічні здібності і функції, які дотепер служили дитині засобом для освоєння зовнішнього світу — фізичного і соціального, звертаються на пізнання самого себе, вони самі стають предметом осмислення й усвідомлення.

Точно такий самий процес можна простежити в масштабі всього людства. У первісному суспільстві основні сили людей ішли на боротьбу за існування, на освоєння зовнішнього світу. Люди добували вогонь, полювали на диких тваринах, воювали із сусідніми племенами, одержували перші знання про природу. Людство того періоду, подібно дитині, не пам'ятає себе. Посту­пово росли сили і можливості людства. Завдяки своїм психічним здібностям люди створили матеріальну і духовну культуру; з'явилися писемність, мистецтва, науки. І от наступив момент, коли людина запитала себе: що це за сили, які дають мені мож­ливість діяти, досліджувати і підкоряти собі світ, яка природа йо­го розуму, яким законам підкоряється його внутрішнє життя?

Цей момент і був моментом народженням самосвідомості людства, тобто народженням психологічного знання.

Подію, яка колись відбулася, можна коротко виразити так: якщо раніше думка людини була спрямована на зовнішній світ, то тепер вона звернулася на саму себе. Людина наважилася на те, щоб за допомогою мислення почати досліджувати саме мислен­ня. Отже, задачі психології набагато складніші від задач будь- якої іншої науки, тому що тільки в ній думка робить поворот на себе. Тільки в ній наукова свідомість людини стає її науковою самосвідомістю.

Нарешті, по-третє, особливість психології полягає в її уніка­льних практичних наслідках. Практичні результати від розвитку психології повинні стати не тільки вагомішими результатів будь- якої іншої науки, але і якісно іншими. Адже пізнати щось — зна­чить опанувати цим «щось», навчитися їм керувати. Навчитися керувати своїми психічними процесами, функціями, здібностя­ми — задача, звичайно, більш грандіозна, ніж, наприклад, осво­єння космосу. При цьому треба особливо підкреслити, що, пі­знаючи себе, людина буде себе змінювати.

Психологія вже зараз накопичила багато фактів, які показу­ють, як нове знання людини про себе робить її іншою: змінює її відносини, мету, її стан і переживання. Якщо ж знову перейти до масштабу всього людства, то можна сказати, що психологія — це наука, яка не тільки пізнає, а й конструює, творить людину. І хо­ча ця думка не є зараз загальноприйнятою, але останнім часом усе голосніше звучить думка про осмислення цієї особливості психології, що робить її наукою особливого типу.

На закінчення необхідно підкреслити, що психологія — дуже молода наука. Це більш-менш зрозуміло: можна сказати, що, як і у вищезгаданого підлітка, повинний був пройти період станов­лення духовних сил людства, щоб вони стали предметом науко­вої рефлексії. Офіційне оформлення наукова психологія одержа­ла у 1879 р.: цього року німецький психолог В. Вундт відкрив у м. Лейпцизі першу лабораторію експериментальної психології.

Появі психології передував розвиток двох великих областей знання: природничих наук і філософії; психологія виникла на пе­ретинанні цих областей, тому дотепер не визначено, вважати психологію природничою чи наукою гуманітарною. З вищеска­заного випливає, що жодна з цих відповідей, очевидно, не є пра­вильною. Це ще раз вказує на те, що це — наука особливого типу.

Соціальна значущість та недостатнє вивчення саме цього ас­пекту людських знань й обумовили підготовку навчального посі­бника.