Історія соціально-психологічних знань

Соціальна психологія — це наука, яка вивчає взаємостосунки між людьми і впливи цих стосунків на кожну окрему людину, до­сліджує закономірність поведінки і діяльності людей, обумовлені включенням їх в соціальні групи, а також досліджує психологічні характеристики самих цих груп.

В соціальній психології вивчаються: розуміння людини люди­ною, переконання і соціальні стереотипи, міжособистісні відноси­ни, симпатії і конфлікти, любов і ненависть, вплив інших людей і культур на думку і поведінку окремої особистості, відносини все­редині групи, а також масові соціально-психологічні явища. Пись­менник Герман Меявілл у свій час сказав, що життя людей пов'язані тисячами невидимих ниток, і мета соціальної психології як науки, що вивчає ці зв'язки, — зробити ці нитки видимими.

Перші форми соціально-психологічних знань виникли у дру­гій половині ХІХ ст. і були представлені у вигляді трьох най­більш значущих теорій. Це психологія народів, психологія мас і теорія інстинктів соціальної поведінки [2, 32]. Соціально- психологічні знання народжувались у філософії, загальній пси­хології і психіатрії.

Початок соціально-психологічному напрямку поклали праці Г.Штейнталя і В.Вунда у Німеччині, Г.Гебона, Г.Тарда і Е.Дюрк- гейма у Франції, Г.Спенсера і У.Мак-Даугола в Англії, В.М.Бех- терєва в Росії, Ф.Гиддингса в США. Це були у більшій мірі філо­софські роздуми про людину і суспільство.

Суспільні явища вони пояснювали окремими психологічними властивостями людини: Г.Тард — наслідуванням; Г.Леон — психі­чними впливами; У.Мак-Даугол — інстинктами; Е.Дюркгейм — впливом соціальних факторів на психічне життя індивідів та ін. [40].

Соціальна психологія як окремий напрямок наук була пред­ставлена в десятитомній праці В. Вундта «Психологія народів» (1910—1920 рр.).

На рубежі ХІХ ст. англійський психолог У. Мак-Даугол зро­бив спробу систематизувати соціально-психологічні знання і ви­дав книгу «Введение в социальную психологию» у 1908 р. 1908 рік часто в Західній Європі вважають роком оформлення соціа­льної психології як самостійної науки [27, 7].

У Росії найвагоміший внесок в розвиток соціальної психології зробив В.М.Бехтерєв. У своїй праці «Предмет и задачи общест- венной психологии как обьективной науки» (1911) містилось розгорнуте положення поглядів на предмет і методи соціальної психології. Через 10 рр. він опублікував свою фундаментальну працю «Коллективная рефлексология» (1921), яка розглядається як перший в Росії підручник з соціальної психології [85, 470].

20-ті рр. XX ст. можна вважати початком експериментальної соціальної психології. В цей час В.Меде в Європі і Ф. Олпорт в США запропонували програму перетворення соціальної психоло­гії в експериментальну дисципліну: дослідження в першу чергу суспільної думки, пропаганди, промисловості і торгівлі. Це, зви­чайно, був прогрес у розвитку соціально-психологічних знань. Але надмірна зацікавленість до експериментів дещо знижувала інтерес до розвитку теорії науки. Разом з тим експериментальний період сприяв тому, що соціальна психологія набирала силу як наукова дисципліна, тому що проводились численні дослідження в галузі вивчення малих груп, створювались методики, які пізні­ше увійшли у всі підручники як класичні, був накопичений вели­кий досвід у проведенні прикладних досліджень, а теоретичні до­слідження були менш популярними.

Після другої світової війни центр соціально-психологічних досліджень перемістився з Європи в Америку, бо багато вчених через військові дії переїхали з Європи в Америку. На розвиток соціальної психології значний вплив мали запити американських бізнесових кіл, яких мало цікавили теоретичні положення, а бі­льше — ті дослідження, які могли мати практичне використання.

Однак, починаючи з 50-х рр. XX ст. відчувається підвищений інтерес до теоретичних знань. Теорії концентруються в основно­му навколо чотирьох напрямків: біхевіоризму, психоаналізу, ког- нітивних теорій та інтеракціонізму [2, 42].

До біхевіористських теорій відносять:

• теорію фрустрації-агресії (Н. Міллер, Д. Доллард);

• моделі діадичної взаємодії (Дж. Тібо, Г. Келлі);

• ідеї обміну (Д. Xоманс);

• теорію соціального научування (А. Бандура).

В психоаналіз у соціальний психології входять теорії Е. Фро- мма і Дж. Саллівена, Т. Адорно.

До когнітивних теорій відносяться:

—теорія збалансованих структур (Ф^айдер);

—теорія комунікативних актів (Т.Нью-ком);

—теорія когнітивного дисонансу (Л.Фестингер);

—теорія конгруентності (Ч.Осгуд, П.Танненбаум);

—когнітивність теорії американських дослідників (Д.Креч, Р.Крачфілд, С.Ане).

Теорія інтеракціонізму включає:

• теорію ролей (Т. Сарбін);

• теорію референтних груп (Г. Хаймен, р. Мертон).

Слід зазначити, що різниця між цими теоріями не досить чітка і традиційний поділ не досить суттєвий.

У нашій країні проблеми соціальної психології розробляли Г.І.Челпанов, В.А.Артемов, К.Н.Корнілов, П.П.Булонський, В.М.Бехтерєв ще з 20-х рр. ХХ ст., але тільки з 1960-х рр. мо­жно говорити про народження соціальної психології як окре­мої науки в СРСР. Поштовхом до розробки цієї проблеми був інтерес до психологічних проблем побутової релігійності в країні. Антирелігійна пропаганда виявлялась неефективною. Масові соціологічні опитування показали, що релігійність лю­дей не була пов'язана з ідеологічною їх прихильністю до цер­ковних догм. Головним фактором виявився соціально-психо­логічний фактор, пов'язаний з потребою людини в естетично­му оформленні переживань особливо значущих для нього жит­тєвих ситуацій: народження дитини, святкування її повноліття, заміжжя, прощання з померлим та ін. Усвідомлення соціально- психологічної природи релігійності стимулювало інтерес до суспільної психології [63, 115—116]. Другим фактором, який сприяв розвитку соціальної психології в країні в 1960-ті рр., були зміни в ідеології країни, пов'язані з критикою культу особистості і пом'якшенням ідеологічного контролю духовно­го життя народу в цілому і в науковій сфері зокрема. В журна­лі «Вопросьі психологии» проводились дискусії про предмет соціальної психології; проводились спеціальні семінари; були опубліковані книги: «Проблеми общественной психологии» за ред. В.Н.Колбановського і Б.Ф.Поршнєва (1968); «Соціальна психологія» Т.Шибутані (1969); в 1952 р. у Ленінградському університеті була відкрита перша в країні лабораторія соціаль­ної психології під керівництвом Є.С.Кузьміна, а в 1968 під йо­го ж керівництвом була відкрита кафедра соціальної психоло­гії. Пізніше така кафедра була відкрита при Московському університеті під керівництвом Г.М.Андрєєвої (1972).

З 1966 р. починається викладання курсу соціальної психології на факультетах психології. Зявляються фундаментальні праці з соціальної психології Б.Д.Паригіна, Є.С.Кузьміна, Б.Ф.Порш- нєва, А.Г.Ковальова, А.А.Бодальова, Г.М.Андрєєвої.

Важлива риса сучасного стану соціальної психології у світі — підвищення авторитету ідей, які розвиваються в Європі. У краї­нах Західної Європи активно працює Європейська асоціація екс­периментальної соціальної психології. Активізуються роботи в галузі практичної психології і випускається спеціальний «Жур­нал прикладної соціальної психології».

Соціальну психологію часто відносять то до соціології, то до психології, бо в них є багато спільного: соціологи, як правило, вивчають групи (великі і малі), а соціальні психологи — індиві­дів у таких групах і вплив груп на окремих людей або людей на групу.