ЗМІСТ ПРОГРАМИ «ПОПЕРЕДЖЕННЯ І РОЗВ'ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ» Тема 1. Сутність конфлікту та його причини (теоретичне заняття)

Мета: Познайомити співробітників з сутністю та причинами конфліктів; формування найпростіших умінь виявлення конфлік­тних ситуацій та оцінки пагубності їх впливу на діяльність орга­нізації або окремих їх членів.

Структура заняття. Визначити сутність конфлікту та його причини.

Конфлікт — це такі відносини між суб'єктами соціальної вза­ємодії, які характеризуються їх протиборством на основі проти­лежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) або суджень (думок, поглядів, оцінок та ін.). Щоб усвідомити сутність конфлікту, важливо виділити його основні ознаки і сформулювати необхідні та достатні умови його виник­нення.

Необхідними ознаками конфлікту можна назвати принаймні дві:

1. Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямова­них мотивів чи суджень.

2. Конфлікт — це завжди протиборство суб'єктів соціальної взаємодії, яке характеризується нанесенням взаємної шкоди (мо­ральної, матеріальної, фізичної, психологічної та ін.).

Ці ознаки виступають і як необхідні та достатні умови виник­нення конфлікту. Наявність певних умов спричиняє конфліктну ситуацію або сам конфлікт.

Причина конфлікту — це явище, подія, факт, ситуація, яка пе­редує конфлікту і за певних умов діяльності суб'єктів соціальної взаємодії викликає його.

Серед великого розмаїття причин конфліктів виділяються за­гальні причини і конкретні причини.

До загальних причин відносяться:

• соціально-політичні та економічні — пов'язані з соціально- політичною та економічною ситуацією в країні;

• Соціально-демографічні — пов'язані з різними уявленнями і мотивами людей, обумовленими їх статтю, віком, належністю до певної етнічної групи, нації та ін.;

• соціально-психологічні — пов'язані з різними взаємовідно­синами між людьми, групами людей, колективними чи групови­ми думками, мотивами, настроями та ін.;

• індивідуально-психологічні — пов'язані з індивідуальними особливостями особистості співробітника (здібності, характер, темперамент, мотиви та ін.).

Конкретними причинами конфліктів найчастіше виступають такі:

—незадоволеність умовами діяльності;

—порушення службової етики;

—порушення трудової дисципліни;

—обмеженість ресурсів;

—різниця в цілях, засобах досягнення цілей;

—незадоволеність характером спілкування та ін.

Причини конфліктів виявляються в конкретних конфліктних си­туаціях, усунення яких є необхідною умовою розв'язання конфлікту.

Найбільш типовими конфліктними ситуаціями в організаціях можна назвати такі:

• недобросовісне виконання своїх обов'язків, яке проявляється в порушеннях трудової дисципліни, неякісному виконанні роботи;

• незадовільний стиль управління, який проявляється в поми­лках при підборі кадрів; помилках в організації контролю; прора- хунках в плануванні, порушеннях етики спілкування та ін.;

• неадекватне уявлення про конкретні ситуації, яке проявля­ється в неправильних оцінках, судженнях про дії співробітників; помилках у висновках відносно якості роботи співробітників у конкретних випадках та ін.;

• індивідуально-психологічні особливості особистості, які проявляються в: порушеннях прийнятих в даній організації пра­вил взаємовідносин; порушеннях етики спілкування та ін.;

• низька професійна підготовка, яка проявляється в: неякісно­му виконанні роботи; нездатності прийняти адекватне рішення; нездатності спланувати роботу і виконати її відповідно до плану.

В організації, як правило використовується два основні підходи до розв'язання конфлікту: педагогічний (бесіда, переконання, про­хання, роз'яснення та ін.) і адміністративний (заміна виду роботи, звільнення, рішення комісії, наказ керівника, рішення суду та ін.).

Практична значущість викладеної інформації полягає в тому, що, вияснивши сутність і причини конфлікту, співробітники по­чинають задумуватись над змістом конфліктних ситуацій, які мають місце в організації, та шукати способи їх усунення.

Друга частина заняття присвячена аналізу конкретних конфлі­ктних ситуацій, які мають місце в даній організації. Учасникам заняття пропонується виділити причини конфліктної ситуації, за­пропонувати способи їх усунення, обґрунтувати, за яких умов можна було б уникнути конфлікту. Одні учасники заняття актив­но обговорюють проблему, інші — слухають, але всі набувають певного соціально-психологічного досвіду.