РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПСИХОЛОГА 1.1. Професійне самовизначення психолога

Особливість сучасної ситуації, яка склалася в профе­сійному самовизначенні психолога, полягає в тому, що нерідко для нових теоретичних осмислень необхідно спочатку розробити й використати на практиці конкретні методики (хоча по логіці речей ще перед створенням методик розроблювачеві необхідно було б усвідомити мету й зміст такої методики). Методична дія­льність, на думку Т.П.Щедровицького [26, 48—49], починається тоді, коли психолог-практик самостійно готовий побудувати сис­тему засобів для досягнення вже усвідомленої їм мети своєї дія­льності. На відносини, які ускладнилися, між теорією й практи­кою з появою психологічних служб, звичне гасло про впровадження психології в практику повинно бути змінено на­впаки — практику треба впроваджувати в психологію.

У самому теоретичному підході можна було б виділити такий пріоритет, як методологічне забезпечення формування у майбут­ніх психологів ціннісно-моральної основи вибору. В цілому акту­альність пошуку нових теоретико-методологічних підстав профе­сійного самовизначення обумовлена такими обставинами.

По-перше, істотними змінами в освітніх системах не тільки ві­тчизняних, а й закордонних, що пов'язане із загальною демокра­тизацією й гуманізацією громадського життя. Звідси проблема волі самовизначення й самореалізації в суспільстві, що змінило­ся, стає однією з найважливіших не тільки для педагогіки і пси­хології, а й для всіх гуманітарних напрямків.

По-друге, особливостями пережитого в Україні періоду, коли колишні ціннісно-моральні й професійні орієнтації багато в чому не відповідають реальному життю, а нові ще не сформовані.

По-третє, явно недостатньою пропрацьованістю теорії й прак­тики професійного самовизначення, що часто страждають вузь­кою спрямованістю на конкретні аспекти самовизначення й не враховують його складного, комплексного характеру, а також зв'язком з життєвим й особистісним самовизначенням.

По-четверте, дотепер відчувається гострий недолік власних специфічних профконсультаційних методик, які б відповідали новим тенденціям у професійному самовизначенні.

Крім того, розширення практики професійного самовизначен­ня нерідко призводить до того, що профконсультанти, пройшов­ши невеликий курс підготовки, приступають до обслуговування великої кількості людей, намагаючись за короткий час й без на­лежного організаційного, теоретичного й методичного забезпе­чення вирішувати складні питання, які пов'язані із плануванням подальшого життя.

Визначення сутності професійного самовизначення, в тому числі і для майбутніх психологів, є дотепер невирішеним питан­ням і тому звертання до даної проблеми займає важливе місце у творчому науковому пошуку не тільки педагогів і психологів, а й філософів, методологів, письменників, представників різних на­прямків науки й мистецтва.

Як уже відзначалось, з найважливішим критерієм розвитку професійної орієнтації пов'язана поява проблеми волі вибору. Сказане не означає, що цієї проблеми не існувало раніше. Напри­клад, у філософській, педагогічній і художній літературі ця про­блема займала особливе місце. І.С.Кін, підкреслюючи зв'язок об­раза людини й типу культури, вказує на те, що невипадково в класово-антагоністичних суспільствах самостійність й ініціатива пригноблених проявлялася не тільки в праці, а й в умінні ухили­тися від неї.

У вітчизняній педагогіці й психології накопичений багатий досвід в галузі теорії професійного самовизначення, що багато в чому визначив сучасні підходи до даної проблеми. Класичними дослідженнями щодо професійної орієнтації й профконсульту- вання стали роботи Г.Балла, О.Бондаренко, Ф. Василюка, Е.Клімова, О.Голомштока, Л.Иовайши, В.Назімова, Є.Носенко, В.Панка, В.Рибалки, В.Семиченко, В.Татенко, Б.Федоришина, С.Чистяко- вої, Н.Чепєлєвої та ін. Особливістю всіх цих досліджень є усе бі­льша увага до особистісних аспектів професійного самовизна­чення. Один з останніх варіантів концепції професійного само­визначення практичного психолога заснований на розробленій Р.Бернсом «Я-концепції» розвитку особистості (1986).

Дуже цікаві для розвитку теорії професійного самовизначен­ня ідеї особистісного підходу при плануванні й розгляді життє­вого шляху людини, розроблювальні Є.І.Головахою і

О.О.Кроніком [6], а також близькі до них за духом міркування

B. М.Розіна про побудову долі як «художньої творчості», харак­терного для людей мистецтва. Примітно, що ще в 20-х рр. ми­нулого століття ідеї, близькі до особистісного підходу, вислов­лювалися представниками філософських напрямків, зокрема

C. О.Аскольдов говорив про проблеми взаємозв'язку часу онто­логічного, психологічного й фізичного.

Для теоретичного аналізу й узагальнення уявляються особ­ливо цікавими роботи закордонних дослідників в галузі профе­сійної самовизначенності психолога й ролі профконсультанта, чиї погляди досить різноманітні й можуть служити матеріалом для більш детального аналізу. Наприклад, Дж. Крумбольц і Р. Кіннер розглядають роль профконсультанта як «постачальника інформації» клієнтові. Е.Герр (Негг, 1984) вважає, що сучас­ний профконсультант — це прикладний вчений, завдання яко­го за допомогою різних ігор, трудових проб, тренінгів і таке інше тренувати дії клієнта, планувати й прогнозувати їх. Н.Гісберс та І.Мур розглядають процес профконсультування як допомоги, насамперед, у життєвому самовизначенні: «Дові­чне самовизначення — як саморозвиток через інтеграцію ро­лей, середовища й подій у житті людини». А.Маслоу запропо­нував концепцію професійного розвитку й виділив як її центральне поняття самоактуалізацію — прагнення людини вдосконалюватися, виражати, проявляти себе в значущій для себе справі. Лж. Холланд виділяє шість особистісних типів, які дозволяють визначити «особистісний код» і співвіднести його з вимогами того або іншого професійного середовища. Япон­ський дослідник Фукуяма розробив і впровадив цілісну систе­му поступової підготовки до свідомого професійного вибору, важливим елементом якої є спеціально організовані в 16-ти видах діяльності «трудові проби». Примітно, що в Росії в дру­гій половині 80-х рр. намагалися впровадити систему професо­ра Фукуями, ці спроби відразу ж зіштовхнулися з недоліком матеріальної бази й фінансування складної програми. Все це ще раз свідчить на користь того, що краще розробляти власні підходи й методи в такій складній справі, як професійне само­визначення, що у кожній країні має свої особливості й обме­ження.

Однією з найцікавіших і прогресивних вважається концепція Л.Сьюпера — «професійної зрілості». Вибір професії Д.Сьюпер розглядає як подію, вибір. В основі цього лежить «Я-концепція» особистості як відносно цілісне утворення, що поступово зміню­ється в міру дорослішання людини.

Різноманіття різних концептуальних підходів розгляду про­блеми професійного самовизначення, в тому числі і психолога- практика, викликане не тільки складністю даного питання, а й культурно-історичною обумовленістю реалізації самовизначення більшістю людей, які проживають у конкретній країні (або в кон­кретних регіонах однієї й тієї ж країни), а також неоднорідністю населення конкретних країн і регіонів. Все це ускладнює виді­лення найкращих концептуальних підходів і робить проблему професійного самовизначення різноманітною за способами роз­гляду й рішення. Можна також припустити, що правильність способу рішення цієї проблеми, в першу чергу залежить від осо­бливостей конкретної людини й загального рівня розвитку само­го профконсультанта.

Складність визначення самого поняття (сутності) самовизна­чення пов'язана ще й з тим, як вказує А. Маслоу, що є інші бли­зькі поняття: самоактуалізація, самореалізація, самоздійснення, які нерідко розкриваються через захопленість значущою робо­тою, через справу, яку робить людина П.Г.Щедровицький бачить сенс самовизначення здатності людини будувати самого себе, свою індивідуальну історію, в умінні переосмислювати власну сутність. В.Франкл визначає повноцінність людського життя че­рез його здатність «виходити за межі самого себе», а головне — знаходити новий зміст конкретної справи та й у всьому своєму житті. Міркуючи про самовизначення й самореалізацію, І.С.Кін пов'язує їх з виконуваною справою (працею, роботою) і взаєми­нами з оточуючими людьми (спілкуванням). Усе більше з'являється робіт, де робляться спроби об'єднати професійну дія­льність із відношенням до навколишнього світу, позначити зв'язок праці, життя, щастя, долі (Аргайл, Клімов, Коган, Мамаг- дашвілі, Чудновський та інші).

Все це дозволяє зробити висновок про нерозривний зв'язок про­фесійного самовизначення із самореалізацією людини в інших важ­ливих сферах життя. Сутністю професійного самовизначення прак­тичного психолога є самостійне й усвідомлене зна