ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ словник

Психологія, як і будь-яка галузь знань, має свою специфічну термінологію, і людині, яка входить у світ професійної пси­хології, важливо вміти її правильно розуміти і використову­вати.

Задача даного словника — свого роду термінологічного до­відника — допомогти майбутнім психологам оволодіти професійною мовою. Крім специфічно психологічних тер­мінів у словник включена різноманітна загальнонаукова ле­ксика, яка найчастіше використовується в психологічних те­кстах.

Словник призначається для короткого знайомства з основ­ними поняттями, які можуть викликати труднощі у студен­тів при читанні наукових текстів і доповідей, і не претендує на повне розкриття концептуальної основи термінів.

Активність — загальна характеристика живих істот, їх власна динамі­ка як джерело перетворення або підтримки ними життєво значу­щих зв'язків з навколишнім світом. Активність виступає у спів­відношенні з діяльністю, виявляючись як динамічна умова її становлення, реалізації і видозміни, як властивість її власного ру­ху. Вона характеризується значною мірою обумовленістю вико­нуваних дій специфікою внутрішніх станів суб'єкта безпосеред­ньо у момент діяльності, на відміну від реактивності, коли дії обумовлюються попередньою ситуацією; довільністю, тобто обу­мовленістю наявної мети суб'єкта, на відміну від поведінки; над- ситуативністю, тобто виходом за межі початкових цілей, на від­міну від пристосування як обмеження дій суб'єкта вузькими рамками заданого; значною стійкістю діяльності відносно прийн­ятої мети, на відміну від пасивного уподібнення предметам, з якими належить зустрітися суб'єкту при здійсненні ним діяльнос­ті.

Аналітична психологія — система поглядів швейцарського психолога К.Г. Юнга, в якій, як і в концепції психоаналізу 3. Фрейда, нада­ється велике значення несвідомому. Крім особистого несвідомого виділяється і колективне несвідоме.

Валідність (від англ. valid — придатний) — один з основних критеріїв якості тесту. Проблема валідності виникає в процесі розробки і практичного застосування тесту, коли ставиться задача встанови­ти відповідність між ступенем виваженості властивості особи, що цікавить, і методом її вимірювання. Чим вдаліший тест, тим кра­ще відображається в ньому та якість (властивість), ради вимірю­вання якої він створювався. Наприклад, валідність вимірювання інтелекту залежить: від визначення поняття «інтелект», що пред­ставляє ту або іншу авторську концепцію цього феномена; від складу тестових завдань, що розробляються відповідно до цієї концепції; від емпіричних критеріїв. Різні концепції вимагають рі­зного складу тестових завдань, тому важливим є питання концеп­туальної валідності тесту. Чим більше завдання тесту відповіда­ють тій або іншій авторській концепції інтелекту, тим впевненіше можна говорити про концептуальну валідність тесту. Кореляція тесту з емпіричним критерієм вказуючи на його можливу валід­ність по відношенню до даного критерію. Визначення валідності тесту завжди вимагає постановки додаткових питань: для чого? для якої мети? по якому критерію? Таким чином, поняття «валід­ність» відноситься не тільки до тесту, а й до критерію оцінки його якості. Чим вище коефіцієнт кореляції тесту з критерієм, тим ви­ще за валідністю. Тільки перевірені на валідність тести можуть використовуватися в профорієнтації, профвідборі, у наукових до­слідженнях.

Диспозиція — готовність, схильність суб'єкта до поведінкового акту, дії, вчинку, їх послідовності. У психології (У.Штерн) диспозиція означає причинно не обумовлену схильність до дій. Г.Олпорт — численні риси особистості, створюючи комплекс спонукань до певної реакції суб'єкта на зовнішнє середовище. Термін «диспо­зиція» також використовується переважно для позначення усві­домленої готовності особистості до оцінок ситуації і поведінки, обумовлених її попереднім досвідом.

Диференційна психологія (від лат. differentia — відмінність) — галузь психології, яка вивчає психологічні відмінності як між індивіда­ми, так і між групами людей, причини і результати цих відміннос­тей. Передумовою виникнення диференційної психології стало впровадження в психологію експерименту, а також генетичних і математичних методів. Диференційна психологія складалася під безпосередньою дією практики — педагогічної, медичної і інже­нерної. Початок її розробці поклав Ф.Гальтон, який створив ряд прийомів і приладів для вивчення індивідуальних відмінностей, зокрема для їх статистичного аналізу. Термін «диференційна пси­хологія» увів німецький психолог В.Штерн в роботі «Про психо­логію індивідуальних відмінностей» (1900). Першими представ­никами нового напряму були А.Вині, А.Ф.Лазурський, Дж.Кеттел та ін. Основним методом диференційної психології стали тести — спершу індивідуальні, а потім групові, — використовувані для ви­значення розумових відмінностей, а з винаходом тестів проектив­них — для вимірювання інтересів, настановлень, емоційних реак­цій. Шляхом обробки тестів методами аналізу виявляються чинники, що сигналізують про загальні властивості інтелекту або особистості. На цій підставі визначаються кількісні варіації в пси­хологічних властивостях окремих індивідів. У зарубіжній психо­логії найбільшу популярність отримали: 1) теорія двох чинників Ч.Спірмена, згідно з якою в кожному виді діяльності представле­ний як загальний для будь-якої з них чинник, так і специфічний, необхідний тільки для даного виду діяльності (наприклад, для ви­рішення математичних задач, літературної творчості і т.ін.); 2) теорії (Л.Терстон, Дж.Гилфорд та інших) мультифакторні, за­перечливі, згідно з якими є широкий спектр первинних розумових здібностей (швидкість сприйняття, асоціативна пам'ять і таке ін­ше). В даний час для диференційної психології характерний інте­нсивний розвиток нових підходів і методів, як експерименталь­них, так і математичних. Разом з відмінностями між індивідами в розумовому відношенні широко досліджуються відмінності в тво­рчих і організаторських здібностях, у загальній структурі особис­тості, в мотиваційній сфері. Важливе місце відводиться виявлен­ню кореляцій між психологічними властивостями, з одного боку, фізіологічними і біохімічними — з іншого. Велика робота в цьому напрямі ведеться сучасними ученими. Факти й висновки, одержа­ні диференційною психологією, мають важливе значення для ви­рішення багатьох практичних задач (відбір і навчання персоналу, діагностика і прогностика розвитку окремих властивостей, схиль­ностей, здібностей індивідів і т.ін.).

Діагноз психологічний (від гр. diagnosis — розпізнавання). Кінцевий результат діяльності психолога, спрямованої на опис і з'ясування суті індивідуально-психологічних особливостей особистості з ме­тою оцінки її актуального стану, прогнозу подальшого розвитку і розробки рекомендацій, окреслених задачею психодіагностичного обстеження. Предмет психологічного діагнозу — встановлення індивідуально-психологічних відмінностей як в нормі, так і при патології. Найважливішим елементом психологічного діагнозу є необхідність з'ясування у кожному окремому випадку того, чому дані прояви виявляються в поведінці обстежуваного, які їх при­чини і наслідки. Встановивши засобами психодіагностики ті або інші індивідуально-психологічні особливості, дослідник разом з тим позбавлений можливості безпосередньо вказати на їх причи­ни, місце в структурі особистості. Цей рівень Л.С.Виготський на­зивав симптоматичним (або емпіричним) діагнозом, який обме­жується констатацією певних особливостей або симптомів, на підставі яких безпосередньо будуються практичні висновки. Л.С.Виготський відзначав, що такий діагноз не є власне науковим, оскільки встановлення симптомів ніколи автоматично не приво­дить до діагнозу. Другим ступенем в розвитку психологічного ді­агнозу є етіологічний діагноз, який враховує не тільки наявність певних особливостей (симптомів) особистості, а й їх причини. Вищий рівень — типологічний діагноз, який полягає у визначенні місця і значення одержаних даних в цілісній, динамічній картині особистості. Діагноз нерозривно пов'язаний з прогнозом. По Ви- готському, зміст прогнозу і діагнозу співпадає, але прогноз буду­ється на умінні настільки зрозуміти «внутрішню логіку саморуху процесу розвитку, що на основі минулого і справжнього намічає шлях розвитку». Рекомендується розбивати прогноз на окремі пе­ріоди і вдаватися до тривалих повторних спостережень. Розвиток теорії психологічного діагнозу нині є однією з найважливіших за­дач психодіагностики.

Досліджуваний — людина, яка вивчається методами психологічного дослідження.

Екологічна психологія (психологія середовища) — міждисциплінарна галузь знань про психологічні аспекти взаємовідношення людини і навколишнього середовища. Знаходиться на стику психології і екології як особливої дисципліни, яка вивчає широке коло соціа­льно-гуманітарних проблем взаємовідношення людини і навко­лишнього середовища.

Економічна психологія (від гр. oikonomike — мистецтво ведення домаш­нього господарства) — галузь психології, яка вивчає психологічні явища, пов'язані з виробничими відносинами людей. Економічна психологія походить з того, що об'єктивні закономірності суспільно­го розвитку не залежать від волі і бажання окремих людей, а, навпа­ки, визначають головні риси соціальної поведінк