4.4. Механізми психічного та фізіологічного стресу

Механізмом, який запускає психічний стрес, є емоції. Негативніемоції сильніші та довготриваліші, ніж позитивні. Негативні емоціїзбуджують на досягнення мети, задоволення потреби, тому й виника-ють при фрустрації (незадоволенні потреби), ситуації вибору в умовахнадто сильних психічних навантажень. Потреба може бути різних рі-внів. Так, на біологічному рівні - це потреба в безпеці, їжі, задово-ленні статевого та батьківського інстинктів. На вищих рівнях - душе-вному та духовному - це потреба в емоційному резонансі, в особистійтериторії авторитету, творчості тощо.

Позитивні емоції - це сигнал про задоволення потреби. Інколивони можуть бути надмірними, тоді вмикається механізм, властивийнегативним емоціям.

Стрес може супроводжуватись негативними емоціями, тоді вінмає руйнівну дію (дістрес, або поганий стрес), а може при позитивно-му сприйманні викликати стимулюючу дію (евстрес, або добрийстрес). Його нейроендокринні механізми також мають особливості,синтезують "медіатори щастя" - ендорфіни, енкефаліни тощо.

Різні люди не однаково запам'ятовують емоції. "Люди дії", якімають інтенсивний обмін катехоламінів у головному мозку, кращезапам'ятовують негативні емоції як досвід, необхідний для життя. Утой же час "творчі люди" переважно тримають у пам'яті позитивніемоції, тому що творити можливо лише в атмосфері альтруїзму.

Реакція на стрес "біжи, борись або замри" є абсолютно універсаль-ною, вона зберігає життя. Г. Сельє довів важливу роль гіпофізарно-надниркової системи у розвитку загального адаптаційного синдрому(ЗАС). До Г. Сельє роль симпатоадреналової системи у реакції віднов-лення гомеостазу, а саме її адаптаційна трофічна функція, була висвіт-лена фізіологами У. Кенноном та Л.А. Орбелі. За сучасним уявленням,механізм розвитку ЗАС розпочинається збудженням центральної нерво-вої (гіпоталамусу, лімбічної системи) та симпатоадреналової систем.

Гіпоталамус через гіпофіз та симпатичний відділ вегетативноїнервової системи активізує функцію наднирників, щитоподібної, па-ращитоподібної залоз, одночасно знижується секреція інсуліну, а призначних стресах ще й соматотропіну та статевих гормонів. Такі змінив роботі ендокринної системи забезпечують мобілізацію та викорис-тання поживних речовин на утворення енергії, тому в крові зростаютьрівні глюкози, жирних кислот. Але тривале перебування організму втакому надзвичайному стані спричинить його глибоку перебудову,тому що він починає втрачати структурні компоненти свого тіла. Так,на утворення енергії використовуються білки м'язової, епітеліальноїта сполучної тканин, у тому числі лімфоїдної, слизових оболонок,шкіри, що зумовлює виразки, порушує функції органів.

Мобілізація ресурсів при ЗАС відбувається на всіх рівнях (клі-тинному, тканинному, органному, системному, усього організму), во-на підвищує неспецифічну резистентність із метою виживання всієїбіосистеми.

При стресі спостерігаються конституційні відмінності: є приро-джені бійці, так звані "леви", які мають високу концентрацію норад-реналіну в структурах головного мозку, а є так звані "кролики", уяких переважає адреналін, вони боязкі, намагаються уникнути конф-лікту, завмерти (принцип - моя хата з краю, нічого не знаю).