5.6. Венеричні хвороби як фактор ризикурепродуктивного здоров'я : Валеологія : B-ko.com : Книги для студентів

5.6. Венеричні хвороби як фактор ризикурепродуктивного здоров'я

Тепер ці захворювання називають сексуально-трансмісійними(СТЗ), тому що вони переважно передаються статевим шляхом. Доних належать як давно відомі (сифіліс, гонорея), так і нові (СНІД таінші).

Сифіліс (люес)

Збудника завезено в Європу з Америки. Уже через три місяці піс-ля тріумфального повернення Колумба та урочистостей у Барселоністався перший випадок нового захворювання, що передається гетеро-сексуальним шляхом. Хвороба поширилась до Італії, яка була підвладою Іспанії. У 1498 році війська короля Франції Карла VIII завою-вали Неаполь, а з ним одержали і сифіліс. Найманці після Італійськихвійн XVI століття між Францією та Іспанією з Німеччиною рознеслихворобу по всій Європі та Середземномор'ю, а через шовковий шляхна Схід, і за 20 років після повернення Колумба вона досягла Китаю,забравши понад 10 млн. чоловік.

Спочатку хворобу називали іспанською, неаполітанською, фран-цузькою, аж поки у 1530 році поет і купець Фракастро не написав по-ему. В ній він описав хворобу, яку називали "гниття палиці". Герояпоеми, який хворів, звали Сифіліс, його ім'я і закріпилось як назвахвороби.

Швидке розповсюдження сифілісу у Європі пояснювалось не-знанням причин та наявністю великої кількості проституток. Лише в

одній Венеції їх було 12000 при населенні міста у 300000 осіб.

В 1499 році Карл VIII видав указ, за яким сифілітиків виганяли зміста в імпровізований концтабір. Була видана також заборона на спі-льні бані та басейни.

Шотландці вперше виявили венеричний характер зараження си-філісом, тому заборонили проституцію, щоб зупинити розповсю-дження французької хвороби.

Лікар А. Бенвієні (1440-1502) передбачив передачу сифілісу віджінки до плоду.

Як виявили у 1905 році Е. Гофман та Ф. Шаудін, збудником си-філісу є спірохета (бліда трепонема), бактерія, яка має вид тонкої таніжної спіралі. Розмножується спірохета швидко, особливо у волого-му середовищі, а у сухому швидко гине.

Джерелом хвороби є хвора людина. Збудника виявляють у всіхуражених органах - шкірі, крові, лімфовузлах, слині хворих (тому пе-редається з поцілунком), пошкоджених очах, нервовій системі. Зара-ження відбувається статевим та побутовим шляхами, особливо присанітарній неграмотності.

Проникає збудник в організм через тріщини на слизових або шкі-рі. Надалі заноситься у лімфовузли, швидко розмножується, надхо-дить до крові і заражає увесь організм.

Хвороба характеризується розмаїттям проявів. На початку ніякихознак, інкубаційний період триває протягом місяця, і лише потім намісці проникнення збудника з'являється первинна ознака хвороби -твердий шанкер.

Надалі розвивається первинний сифіліс протягом 45 днів: збіль-шуються лімфовузли, з'являється загальна слабкість, гарячка, біль уголові і кінцівках, анемія, втрата сну.

Якщо хворий не лікується, то за первинним починається вторин-ний період, що супроводжується висипами різної форми, величини йкольору на шкірі та слизових оболонках.

У цей період хворий дуже небезпечний для оточуючих, його хво-роба не турбує, він не відчуває болю, тому ненавмисне заражає ін-ших. Прояви вторинного сифілісу можуть зникнути, не залишаючиознак на декілька років, але потім раптово знову повертаються, і такдекілька разів.

За відсутності лікування через 5-6 років починається третій пері-од, який характеризується розпадом тканин, появою рубців. Може бу-ти ушкоджений будь-який орган, у тому числі мозок.

При своєчасному лікуванні настає видужання.

Природжений сифіліс

Хвороба передається від матері, тому що сифіліс не викликає не-плідності, хоча у хворих вагітних жінок плід переважно гине до наро-дження. Але якщо збудників не дуже багато в організмі матері, то ди-тина може народитися здоровою. Після народження діти, які в утробіматері заразилися на сифіліс, можуть захворіти і через досить трива-лий час.

Гонорея

Відома протягом декількох тисячоліть, ще з часів Давнього Єгип-ту та Китаю. Гіпократ знав, що хвороба пов'язана зі статевими відно-синами. Сучасну назву хворобі дав Гален, а збудник (гонокок) відкри-тий у 1879 році А. Нейсером.

Передається з виділенням статевих органів, тому переважає ста-тевий шлях зараження, а також інфікуються діти під час пологів хво-рих матерів. !нколи зараження відбувається побутовим шляхом, черезводу та предмети туалету, на яких гонокок може зберігати життєздат-ність до 2 годин. Після першого ж статевого контакту із хворим парт-нером ризик зараження у чоловіків становить 20%, у жінок до 50%.

!нкубаційний період малий, у чоловіків через 2-5 днів виявляєть-ся поліурія, біль і різь при сечовиділенні, а згодом з уретриз'являються жовтуваті гнійні виділення. У 10% чоловіків хворобапротікає приховано. Якщо чоловік не лікується, то через 2-3 тижнірозвивається хронічне запалення простати та придатків сім'яників.

У більшості жінок хвороба протікає без ознак, або з незначнимижовтуватими виділеннями з піхви та болем при сечовиділенні. За від-сутності лікування виникають хронічні запалення статевих органів -шийки матки (у 90% випадків) та сечовивідних шляхів - уретрит тацистит (у 70% захворілих). Особливо небезпечною є гонорея у вагіт-них, тому що зумовлює зараження дитини, особливо очей, так званабленорея.

У 60-і роки ХХ століття хвороба набула форми пандемії черезпояву гонококів, стійких до існуючих антибіотиків. Своєчасне ліку-вання є ефективним в разі використанні новітніх протимікробних за-собів.

СНІД - синдром набутого імунного дефіциту

Уперше повідомлення про нове захворювання з'явилось у США,а потім воно поширилось по всім континентам. За п'ять років від ви-явлення у 1981 році захворіло 16000 осіб, у 1988 стало понад 100000хворих та до 10 млн. інфікованих, і з кожним роком ці цифри зроста-ють. Так, у 1994 році було 18 млн. заражених, у тому числі 5 млн.хворих, а на 2000 рік зараженими стало понад 40 млн. чоловік, у томучислі 10 млн. дітей.

До жовтня 1994 року в Україні було зареєстровано 392 людини-вірусоносіїв, у тому числі 185 громадян України, 30 із них захворіли,а 15 померли. Зараз на Україні СНЩ поширюється найшвидше середкраїн СНД. Особливо тривожний стан у Донецькій, Дніпропетровсь-кій, Львівській областях та Республіці Крим.

Збудника виявили з Т-лімфоцитів людини у 1983 році Л. Монте-ньє та Р.Галло.

!нкубаційний період може тривати від 6 міс. до 10 років, хворі-ють майже 50% інфікованих вірусом. Зараження відбувається черезкров та сперму - при статевому контакті, при переливанні донорськоїкрові або користуванні зараженим інструментарієм, при передачі ди-тині від інфікованої матері.

Вірус дуже нестійкий поза організмом людини, тому не відбува-ється зараження повітряно-крапельним шляхом при кашлі, чханні,через продукти харчування, потискання рук, погано вимитий посуд,купання в басейні, користуванні загальним туалетом, при укусах ко-мах. Спілкування з носіями вірусу є безпечним у школі, на роботі, впобуті.

Переважно причиною появи клінічних ознак є те, що вірус СНЩупошкоджує клітини Т-хелпери, необхідні для синтезу антитіл, завдякияким організм захищається від збудників заразних захворювань тавласних змінених клітин.

Захворювання починається ураженням лімфовузлів, легень, слизо-вих оболонок, очей, нервової системи внаслідок нездатності організмупротистояти будь-яким мікроорганізмам, вірусам, розвитку пухлин.

Для запобігання зараженню необхідно використовувати при ста-тевих контактах презервативи. Перевірку на наявність вірусу в кровіможна пройти в медичних закладах області з гарантією дотриманнямедичної тємниці. Дослідження проводять через 6 тижнів після мож-ливого зараження, а повторну перевірку через 6 місяців.

Генітальний герпес

Останнім часом захворювання інтенсивно розповсюджується,вважають, що у світі понад 86 млн. людей хворіють на генітальнийгерпес.

Збудником є вірус, який часто виявляють при змішаній інфекції зтрихомонадами (55% випадків), гонококами (8%), хламідіями (34%).На будь-якій ділянці шкіри можуть виникати болючі пухирці, які ло-паються, а натомість з'являються виразки, сверблячка.

Зараження відбувається при статевих контактах, ураження зумо-влює запалення у внутрішніх статевих органах, безпліддя або аборти,пороки розвитку плода.

Лікування проявів є ефективним, але часто людина залишаєтьсявірусоносієм.

Хламідіози

Серед захворювань, що передаються статевим шляхом, дуже роз-повсюджені хламідійні інфекції, на які щорічно хворіють кілька міль-йонів людей.

Захворювання передається статевим шляхом. У 50% жінок і 15-30% чоловіків захворювання є прихованим.

!нкубаційний період триває до трьох тижнів, потім у чоловіківвиявляють різі при сечовипусканні, слизові виділення з уретри, а за-палення сім'яників супроводжується сильним болем. У жінок виникаєсверблячка зовнішніх статевих органів, мутні слизові виділення з піх-ви та матки.

Дуже часто після видужання виникає безпліддя.

Для лікування використовують антибіотики.

Трихомонози

Збудником є трихомонади, що належать до класу джгутикових.

Зараження відбувається переважно статевим шляхом, але у біль-шості чоловіків і половини жінок зараження не призводить до хворо-би. Збудник викликає запалення слизових оболонок статевих та сечо-вивідних шляхів, що проявляється жовтувато-сірими виділеннями іззовнішніх статевих органів, сверблячкою, болем під час статевого ак-ту та сечовиділення.

Лікування проводять за допомогою метронідазолу та його аналогів.

Заходи боротьби із захворюваннями, які передаються стате-вим шляхом.

Поіменний облік хворих.

Термінове обстеження всієї сім'ї й осіб, що стали джереломзараження.

Обов'язкова госпіталізація всіх хворих або забезпечення їх замісцем проживання амбулаторним лікуванням.

Систематичний контроль за якістю лікування.

Проведення профілактичних заходів щодо зараження під часпологів, зокрема 100% клінічне та лабораторне обстеження протягомвагітності.

Клінічне та лабораторне обстеження дітей, що потрапляють убудинки дитини, дитячі садки, інтернати.

Проведення медичного огляду кожні 6 місяців усього персо-налу дитячих закладів, який має контакт із дітьми.

Систематичне проведення санітарно-освітньої роботи середнаселення.

Розділ 5

Поняття про репродуктивне здоров'я.

Концепція ВООЗ щодо здорового статевого життя.

Загальне уявлення про репродуктивну систему чоловіків.

Загальне уявлення про репродуктивну систему жінок.

Статевий цикл людини та його характеристика.

Статева поведінка.

Фази формування лібідо.

Фактори, які визначають спрямованість статевого прагнення.

Періоди розвитку людини, пов'язані з сексуальними проявами.

Гетеро-, бі - та гомосексуалінсть. Еротика та порнографія.

Вплив акцентуйованого характеру на прояв статевої поведінки.

Статеве дозрівання та його механізми.

Теорія психосексуального розвитку людини З.Фрейда.

Типи статевої поведінки за Мастерс і Джонсон.

Загальне уявлення про репродуктивну здатність, репродуктивнийпотенціал та їх залежність від впливу різних факторів середовища.

Фактори, від яких залежить формування та збереження репродук-тивного здоров'я.

Значення генетичної сумісності для благополуччя у статевому житті.

Значення фізичної й фізіологічної сумісності для благополуччя устатевому житті.

Значення сексуальної сумісності для благополуччя у статевому житті.

Значення психічної сумісності для благополуччя у статевому житті.

Статева культура як передумова репродуктивного здоров'я.

Роль чоловіка та жінки в сім'ї.

Фази формування статевої культури у дитини. Уявлення про Еді-пів комплекс та комплекс Електри.

Планування сім'ї. Засоби попередження вагітності.

Венеричні хвороби як фактор ризику репродуктивного здоров'я:сифіліс, гонорея, генітальний герпіс, хламідіози, трихоманози.

СНІД.

Заходи боротьби з захворюваннями, які передаються статевим шляхом.

Розділ 6. ОЗДОРОВЛЕННЯ, МЕХАНІЗМИУПРАВЛІННЯ ЗДОРОВ'ЯМ